Справа №155/1733/21
Провадження №2-а/155/34/21
28.12.2021 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Сметани В.М.,
при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горохів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 , звернулася 14 грудня 2021 року в суд з позовом до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 грудня 2021 року о 00 годині 40 хвилин інспектором СРПП ВП №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Юхимчуком Н.А. відносно неї винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121, ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП.
Позивач покликається на неправомірність винесеної постанови, оскільки така складена за відсутності даних про вчинення правопорушення, не містить обґрунтованості вини та доказів вчинення правопорушення. Вважає постанову незаконною, прийнятою без врахування істотних обставин справи та такою, що порушує його права.
Враховуючи вищевикладене, просила суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №619141 від 04 грудня 2021 року.
Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач, суб'єкт владних повноважень, у судове засідання не прибув, свого представника не направив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п.1 ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.
Судом встановлено, що 04 грудня 2021 року інспектором СРПП ВП №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Юхимчуком Н.А. винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №619141, в якій зафіксовано, що ОСОБА_1 04 грудня 2021 року о 24 годині 40 хвилин в місті Горохів керувала транспортним засобом номерний знак якого не освідчувався в темну пору доби, була не пристебнута ременем безпеки та не пред'явила посвідчення водія, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.122, ч.6 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. (а.с.8).
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Закон України «Про дорожній рух», регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до п.2.3 «в» ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
За порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами передбачена ч.5 ст.121 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «в» ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частина 6 ст.121 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху складена відповідачем не в автоматичному режимі.
Статтею 283 КУпАП, передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
За приписами ст.ст.258, 283 КУпАП, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Дане правило міститься в п. 1 розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, зокрема справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Водночас ч.5 ст.258 КУпАП, передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови).
Так, із оскаржуваної постанови убачається, що у розділі 7 «До постанови додаються» відповідачем будь-яких даних не зазначено, що вказує на відсутність доказів, на підставі яких посадовою особою винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.
При цьому, відповідачем не надано суду жодного доказу щодо правомірності дій посадової особи при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, необґрунтованості позовних вимог тощо.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права чи свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.9 КУпАП).
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Судом встановлено, що під час складання поліцейським постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не були досліджені докази, чим грубо порушено ст.ст.278, 279 КУпАП.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відповідачами не надано будь-яких доказів, в тому числі фото- або відео-доказів, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження наявності в діях позивача порушення Правил дорожнього руху і відповідно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП, відповідачем не надано.
Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Частина 1 статті 126 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Позивач в позовній заяві зазначила, що пред'явила для ознайомлення інспектору поліції посвідчення водія відповідної категорії, скориставшись мобільним додатком Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Дія».
Так, Кабінет Міністрів України своєю Постановою №956 від 23.10.2019 «Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу» затвердив «Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу».
«Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу», затверджений КМУ від 23.10.2019 №956 визначає процедуру замовлення, формування, пред'явлення та перевірки електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
У цьому Порядку під термінами електронне посвідчення водія (далі - е-посвідчення) та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (далі - е-свідоцтво) слід розуміти цифрове відображення виданих особі національного посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з унікальним електронним ідентифікатором (ЦЯ-кодом), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах єдиної інформаційної системи МВС.
Частиною 3 зазначеного Порядку визначено: «Особа, яка в установленому законодавством порядку отримала посвідчення водія та/або свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, має право замовити е-посвідчення та е-свідоцтво. Для замовлення е-посвідчення та/або е-свідоцтва така особа повинна завантажити на смартфон мобільний додаток Єдиного державного веб-порталу електронних послуг Дія та пройти електронну ідентифікацію».
Згідно ч.4 Порядку: «Е-посвідчення та е-свідоцтво формуються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Дія, на підставі відомостей про видані особі посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що містяться в єдиній інформаційній системі МВС.
Е-посвідчення та е-свідоцтво формуються автоматично за наявності в єдиній інформаційній системі МВС усіх відомостей, зазначених у посвідченні водія та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в тому числі відцифрованого образу обличчя особи для формування е-посвідчення.
Частиною 6 та 7 Порядку визначено, що Е-посвідчення та е-свідоцтво предявляються власником транспортного засобу на смартфоні без додаткового пред'явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланках, а також документа, що посвідчує особу.
Поліцейський проводить перевірку достовірності пред'явлених особою е-посвідчення та е- свідоцтва за допомогою технічних засобів, зокрема з використанням унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) та відомостей з єдиної інформаційної системи МВС.
Зазначена вище постанова набрала чинності 29 листопада 2019 року та опублікована в Урядовому кур'єрі за №230 від 29 листопада 2019 року.
Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 дотрималася п.2.4 Правил дорожнього руху, а саме: на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, ним у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №956 від 23 жовтня 2019 року пред'явлено на смартфоні Е-посвідчення водія.
Крім того, як вбачається з копії постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №619141 в графі 4 документ, що посвідчує особу зазначене саме посвідчення водія НОМЕР_1 , що належить позивачу, однак, останню притягнено до адміністративної відповідальності за не пред'явлення вказаного посвідчення водія.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП, на думку суду, є недоведеним суб'єктом владних повноважень, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №619141 від 04 грудня 2021 року підлягає до часткового задоволення, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання оскаржуваної постанови протиправною, позивач ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту її прав, а належним та ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є скасування оскаржуваної постанови.
Частиною 1 статті 139 КАС України, передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 454 гривні, а тому відшкодування вказаної суми коштів, у зв'язку із задоволенням позову, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 72-77, 241-247, 257 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Скасувати постанову серії БАВ №619141 від 04 грудня 2021 року, складену інспектором СРПП ВП №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Юхимчуком Н.А., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на останню адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, а провадження по справі закрити.
В іншій частині вимог позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 28 грудня 2021 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана