28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 678/73/21
провадження № 51-5979ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув скаргу, яка названа апеляційною, але за змістом є касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, які постановлені в кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240000000369, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ковалівка, Немирівський район Вінницької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 23 червня 2015 року за ч. 2 ст.186, ч. 3 ст.186, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України) засуджено до остаточного покарання, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 років 2 місяці; ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року звільненого умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк 8 місяців 26 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 115 КК України.
Суть питання
Вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2021 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України - на строк 6 років; за ч. 1 ст. 115 КК України - на строк 14 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він у період часу з 04 год до 07 год 00 хв 17 липня 2020 року, точної години не встановлено, перебуваючи неподалік автобусної зупинки с. Лісо-Березівка, Летичівский район Хмельницької області, що розташована біля автомобільної дороги М-12 сполучення «Стрий-Знам'янка» в напрямку з м. Вінниця Вінницької області до смт. Летичів, Летичівский район Хмельницької області, разом із ОСОБА_6 , куди попередньо приїхав, разом із останнім на автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Golf» 5 серії, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_6 , та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до останнього, дістав із задньої правої кишені своїх штанів розкладний ніж марки «USA Columbia» чорного кольору і наніс ОСОБА_6 один удар у потиличну ділянку голови зліва, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді глибокої або проникаючої колото-різаної рани в потиличній ділянці голови зліва, відколу зовнішньої кісткової пластинки тім'яної кістки зліва та один удар в задню поверхню шиї більше зліва, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді, 1 глибокої колото-різаної рани та 1 поверхневої або непроникаючої різаної рани по задній поверхні шиї більше зліва, ступінь тяжкості яких не встановлено, через виражене гниття тіла ОСОБА_6 .
Після цього, ОСОБА_5 повалився на землю, в положення лежачи на спині, а потерпілий ОСОБА_6 впав на нього зверху. Тоді, ОСОБА_5 , з метою подальшої реалізації злочинного умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_6 , умисно наніс ще один удар розкладним ножем в область лівої поперекової ділянки тулуба ОСОБА_6 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді одиночної глибокої колото різаної рани в поперековій ділянці зліва на рівні 4-го поперекового хребця, рани паранефральної клітковини зліва нижче лівої нирки з крововиливом, ступінь тяжкості яких не встановлено, через виражене гниття тіла ОСОБА_6 .
Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці події через короткий проміжок часу.
Надалі, ОСОБА_5 , переконавшись, що ОСОБА_6 не подає ознак життя, вжив заходів щодо приховування тіла останнього, перетягнувши його в лісосмугу, де і залишив.
Після того, ОСОБА_5 повернувся до вищевказаного автомобіля і шляхом запуску двигуна за допомогою замка запалювання привів його у рух, таким чином незаконно заволодів ним та поїхав до лісосмуги, що знаходиться біля польової дороги між с. Рудня та с. Снітівка, Летичівський район Хмельницької області, де зупинився у зв'язку з відсутністю достатніх навичок у керуванні, залишивши вказаний автомобіль. У результаті вказаних дій, ОСОБА_5 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_6 у розмірі 133 тис. 557 грн 62 коп.
Окрім цього, ОСОБА_5 близько 10 год 00 хв, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, викрав із автомобіля рюкзак потерпілого ОСОБА_6 чорного кольору, вартістю 550 грн.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишений без змін.
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити постановлені у кримінальному проваджені судові рішення та пом'якшити призначене ОСОБА_5 покарання.
На обґрунтування своїх вимог захисник указує на те, що суди, при призначенні засудженому покарання, належним чином не врахували положення статей 65, 66 КК України. Крім того, захисник посилаючись на такі обставини як те, що: засуджений має на утриманні неповнолітню доньку (6 років); зі сторони загиблого була провокація; засуджений вибачився перед потерпілою в судовому засіданні і готовий нести відповідальність, зазначає про можливість пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень та кримінально-правової оцінки його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 115 КК України, відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) Верховний Суд не перевіряє, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень у цій частині захисником не оскаржується.
Твердження в касаційній скарзі захисника стосуються невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 цього Кодексу.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Разом із тим, як уже раніше зазначав Верховний Суд, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к).
Відповідно до положень ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання (див. постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к та інші).
Як слідує з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 виду і міри покарання врахував: характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, один з яких, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я; його особу, який раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, проти громадського порядку та моральності, проти безпеки руху та експлуатації транспорту; свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також суд врахував досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої, рівень ризику вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення оцінюється, як високий і позицію потерпілої ОСОБА_7 , яка просила призначити засудженому найсуворішу міру покарання. При цьому обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а рецидив злочину, відніс до обставин, що його обтяжують.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання за кожен злочин окремо, в межах санкцій статей за якими його засуджено, визначивши його вид і розмір на підставі ст. 70 КК України і застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Зі змісту долученої до касаційної скарги копії ухвали апеляційного суду слідує, що засуджений та його захисник, не погоджуючись із вироком місцевого суду, подали апеляційні скарги, в яких наводили доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок суворості, які за змістом та суттю є аналогічні доводам, викладеним захисником у касаційній скарзі.
Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив усі посилання й доводи, викладені стороною захисту у згаданих апеляційних скаргах, і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, в частині призначення засудженому покарання, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції, зазначив, що визнання обвинуваченим вини у скоєні вказаних злочинів та його щире каяття, не дають колегії суддів підстав для зміни вироку і призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання, з огляду на те, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, він будучи неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність та вчинив умисне особливо тяжке кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи, внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_6 , відтак, призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим колегія суддів не знаходить. Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що у обвинуваченого ОСОБА_5 перебуває на утриманні малолітня донька, не є визначальними при призначенні покарання, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що вирок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, у частині визначення виду і розміру призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання відповідає принципам індивідуалізації та справедливості, а тому не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, вмотивованість їх висновків з питання призначення ОСОБА_5 покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, захисник у касаційній скарзі не навів.
Посилання захисника на те, що суди при призначенні засудженому покарання, всупереч вимогам ч. 3 ст. 67 КК України, визнали обставинами, які обтяжують його покарання те, що ОСОБА_8 є особою раніше судимою та вчинив особливо тяжкий злочин, є безпідставними, оскільки як видно з наданих копій судових рішень, такою обставиною місцевий суд визнав лише рецидив злочину.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3