29 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/431/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
на рішення Господарського суду Сумської області від 23.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення 35 530 998,03 грн
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
про стягнення 7 676 647, 87 грн,
17.12.2021 до Касаційного господарського суду надійшла, підписана генеральним директором В. В. Забіцьким та надіслана поштою 13.12.2021, касаційна скарга Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 (повний текст складено 16.11.2021) у справі № 920/431/17.
Подана касаційна скарга Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Первісну позовну заяву як і зустрічну у цій справі подано у 2017 році з вимогами майнового характеру.
Відповідно до заяви від 03.10.2018 № 5191 про збільшення позовних вимог позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 35 530 998,03 грн.
За змістом частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті четвертої Закону України "Про судовий збір" (в редакцій, чинній на час звернення з заявою про збільшення розміру позовних вимог за первісним позовом у цій справі), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 установлено у розмірі 1 762,00 грн.
Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 залишено без змін рішення Господарського суду Сумської області від 23.12.2020 у цій справі про задоволення первісного позову в частині стягнення 35 322 710,4 грн та відмову у зустрічному позові.
Відтак, за звернення з касаційною скаргою з вимогами про скасування оскаржуваних судових рішень в частині часткового задоволення первісного позову та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову у повному обсязі, скаржник з урахуванням законодавчого обмеження максимальної ставки судового збору, встановленої на час звернення з заявою про збільшення позовних вимог за первісним позовом, повинен сплатити судовий збір у розмірі 616 700,00 грн (1 762,00 грн х 350 х 200%).
Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою, яке обґрунтоване надзвичайно складним фінансовим становищем скаржника та відсутністю можливості сплатити судовий збір через арешт рахунків скаржника, накладений в межах виконавчого провадження.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду враховуючи майновий стан сторони за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18.
Обставини, пов'язані зі складним фінансовим становищем не передбачено вказаною нормою права.
З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав відстрочення сплати судового збору.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 616 700,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»); призначення платежу: *; 101; __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду розміщено на офіційному веб-сайті Верховного Суду.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 23.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у цій справі Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" посилається на те, що оскаржувані рішення ухваленні з неправильним застосуванням норм матеріального права, зазначаючи про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником рішеннях, а також в скарзі викладено частину другу статті 287 ГПК України, в якій заявником підкреслено пункти 1 та 3 цієї норми. Проте, скаржником жодним чином не обґрунтовано підставу касаційного звернення, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
Проте подана касаційна скарга хоч і містить викладення частини другої статті 287 ГПК України з підкресленням пунктів 1 та 3 цієї норми, а також обґрунтування підстави касаційного звернення, передбаченої пунктом 1, з посиланням на висновки Верховного Суду, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання на випадок, зазначений у пунктах 1-4 частини другій статті 287 ГПК України, а також не містить обґрунтування виділеного підкреслюванням випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону.
Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.
За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", підписана генеральним директором В. В. Забіцьким, на рішення Господарського суду Сумської області від 23.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 920/431/17 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 616 700,00 грн, відповідної заяви з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) з одночасним їх обґрунтуванням, а саме передбаченої пунктом 3 вказаної норми.
Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.
Керуючись статтями 174, 169, 234, 287-290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", підписану генеральним директором В. В. Забіцьким, на рішення Господарського суду Сумської області від 23.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 920/431/17 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.
2. Роз'яснити Акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк касаційну скаргу буде повернуто.
3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. О. Волковицька