29 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/730/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Радомишльської районної спілки споживчих товариств
на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі
за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про витребування майна,
15.12.2021 до Касаційного господарського суду надійшла, надіслана поштою 13.12.2021, касаційна скарга Радомишльської районної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (повний текст складено 23.11.2021) у справі № 906/730/18.
Подана касаційна скарга Радомишльської районної спілки споживчих товариств не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 906/730/18, Радомишльська районна спілка споживчих товариств посилається на випадки, передбачені пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, проте у скарзі відсутнє обґрунтування передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави.
Однак, скаржник звертає увагу суду, що на час звернення з позовом у цій справі існувала правова позиція Верховного Суду щодо початку перебігу строків позовної давності за вимогою про витребування майна в порядку статті 188 Цивільного кодексу України, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила в ухваленому рішенні від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
Проте подана касаційна скарга хоч і містить посилання на випадок, передбачений пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування зазначеної скаржником та передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону.
Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої статтею 287 цього Кодексу підстави подання цієї скарги з належним її обґрунтуванням, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.
За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Радомишльської районної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 906/730/18 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду відповідної заяви з чітким обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону.
Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.
Керуючись статтями 174, 169, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 906/730/18 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.
2. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. О. Волковицька