65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3309/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.
розглянувши у судовому засіданні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Войтюк Олександра Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пров. Артилерійський 2, буд. 6, прим. 9, код ЄДРПОУ 37425507)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 53573,26 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Самойленко П.М., діє на підставі ордеру
від відповідача: Обедзинська М.В., діє на підставі довіреності
від третьої особи: не з'явився
Фізична особа-підприємець Войтюк Олександр Вячеславович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» про стягнення 53573,26 грн. збитків в порядку регресу.
Підставою позовних вимог позивач визначив обставину завдання внаслідок ДТП майнової шкоди, а також стягнення в порядку регресу залишку суми шкоди після виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 30.11.2021 о 12:45; залучено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
15.11.2021 за вх.№30416/21 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon", яка ухвалою суду від 16.11.2021 судом задоволена.
У судовому засіданні 30.11.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 21.12.2021 о 14:45.
15.12.2021 за вх.№33875/21 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon", яка ухвалою суду від 17.12.2021 судом задоволена.
21.12.2021 за вх.№34476/21 та №34477/21 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову та клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу. В наданих заявах відповідач користуючись своїми правами визнав позовні вимоги позивача про стягнення 53573,26 грн. збитків в порядку регресу, а також просив суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №916/3309/21 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з оголошеним загальнодержавним карантином та про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України, з врахуванням поданої відповідачем заяви про визнання позову.
Третя особа у судові засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення третьої особи про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Третя особа була повідомлена судом всіма можливими засобами, зокрема, шляхом надсилання ухвал суду на останню відому адресу місця реєстрації третьої особи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення, а також здійснення оголошення про виклик осіб на офіційному сайті; судом були вчинені дії щодо з'ясування можливих додаткових адрес/засобів зв'язку третьої особи, натомість виходячи з наявних матеріалів справи інші засоби зв'язку у третьої особи відсутні, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
У судовому засідання 21.12.2021 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги про стягнення 53573,26 грн., а також не заперечив проти зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, та просив повернути 50% сплаченого судового збору у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
У судовому засіданні 21.12.2021 представник відповідача просив суд розглянути справу з урахуванням поданої заяви про визнання позовних вимог, а також просив суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (надалі - ПрАТ «СК «ВУСО») та ТОВ «Техагроресурси» (надалі - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №40725478-02-10-05 від 09.06.2020 (далі - договір).
Відповідно до п.п. 1.2, 1.2.1 договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом: марка (модель) Seat Leon, рік випуску 2019, номер кузову НОМЕР_3 , держаний номер НОМЕР_4 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.01.2021 у справі №752/21851/20 встановлено, що 21.10.2020 о 15:20 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF FTCF 85.460», н.з. НОМЕР_5 , з напівпричепом «ROHR Tal-Al-37-5», н.з. НОМЕР_6 , рухаючись по вул. А. Заболотного, 37 у м. Києві скоїв зіткнення з транспортним засобом «Seat Leon», н.з. НОМЕР_4 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів та визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні даного правопорушення.
Згідно з наданим позивачем рахунком-фактурою №20200020743/1 від 24.10.2020 та актом виконаних робіт вартість відновлювального ремонту автомобіля «Seat Leon» складає 180973,26 грн.
Як вбачається зі страхового акту №2069612-1 за договором страхування наземного транспорту №40725478-02-10-05 від 09.06.2020, загальна сума страхового відшкодування складає 180973,26 грн., яка була виплачена ПрАТ «СК «ВУСО» в повному обсязі, що підтверджується наявними платіжними дорученнями №31840 та №31841 від 02.11.2020.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи відповіді на адвокатський запит, Управління патрульної поліції у м. Києві повідомило, що власником транспортного засобу (винуватця ДТП) «DAF FTCF 85.460», н.з. НОМЕР_5 , з напівпричепом «ROHR Tal-Al-37-5», н.з. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_1 є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" (відповідач).
В матеріалах справи наявний поліс №ЕР.201168264 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з якого вбачається забезпечення транспортного засобу «DAF FTCF 85.460», н.з. НОМЕР_5 , який належить ТОВ "Транспортна компанія "Дніпротранснафта", на суму, зокрема, в частині шкоди, заподіяної майну - 130000 грн., страховик - ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
За посиланням позивача, приймаючи до уваги сплату ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування, на підставі положень законодавства про регресне відшкодування, ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до страховика транспортного засобу (винуватця ДТП) «DAF FTCF 85.460», н.з. НОМЕР_5 , з напівпричепом «ROHR Tal-Al-37-5», н.з. НОМЕР_6 - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» з вимогою про стягнення виплаченого страхового відшкодування в розмірі 180973,26 грн., яке частково відшкодувало вартість матеріального збитку в межах ліміту, передбаченого ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 127400 грн. Таким чином, за посиланням позивача різниця фактичного розміру шкоди і страхового відшкодування склала 53573,26 грн.
16.08.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем Войтюком Олександром Вячеславовичем укладено договір №16/08/2021 про відступлення права вимоги, предметом якого є передача первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржників та набуття новим кредитором права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплата первісним кредитору за відступлення права вимоги грошових коштів у сумі, визначеній договором.
Додатком №1 до договору №16/08/2021 від 16.08.2021 є реєстр прав вимог, серед яких за номером регресної справи 2001270 (договір №№40725478-02-10-05) значиться боржником ОСОБА_1 із залишком боргу в розмірі 53573,26 грн.
14.09.2021 на адресу обох Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" та ОСОБА_1 були направлені акт (вимога) №15507-02 про відшкодування збитків в порядку регресу та повідомлення про відступлення права вимоги, в яких повідомлено, що до ФОП Войтюк О.В. перейшло право вимоги по стягненню 53573,26 грн., у зв'язку з чим запропоновано в строк не пізніше десяти календарних днів, з моменту отримання цього листа на зазначені реквізити погасити наявну заборгованість.
Надіслана вимога виходячи з наявних матеріалів справи залишена відповідачем без задоволення.
Несплата відповідачем позивачу збитків в порядку регресу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Під час розгляду судом господарської справи від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог в повному обсязі.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У відповідності до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ст. 996 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною першою статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.2 п.1 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як свідчать матеріали справи, у заяві за вх.№34476/21 від 21.12.2021 відповідач визнав позов в повному обсязі.
Згідно з ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Перевіривши наявність відповідних повноважень на подання до суду заяви про визнання позову, не встановивши обставин того, що визнання позову суперечить або порушує права та інтереси інших осіб, суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідач не відшкодував позивачу збитки в порядку регресу на суму 53573,26 грн., внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Войтюк Олександра Вячеславовича про стягнення з відповідача 53573,26 грн.
Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У позовній заяві позивач повідомив суд про намір стягнути з відповідача 11771,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2021 між Адвокатським об'єднанням «Адвокатус» (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Войтюк Олександром Вячеславовичем (клієнт) укладено договір №1818 про надання правової (правничої допомоги), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат здійснює правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором.
Відповідно до п.3.1 договору строк дії договору починає діяти в момент його підписання та діє до 24.05.2025.
Згідно з п.4.1 договору вартість виконаних робіт (послуг) розраховується згідно зі ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відповідно до якого з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну непрацездатну особу на місяць становить 2102 грн. Виходячи з зазначеного сторони погодили, що розмір 1 (однієї) години роботи адвоката становить 2102 грн.
17.08.2021 між Адвокатським об'єднанням «Адвокатус» (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Войтюк Олександром Вячеславовичем (клієнт) укладено додаткову угоду №3 (акт приймання передачі правової допомоги) до договору №1818 про надання правової (правничої допомоги) від 25.05.2021, в якій наведений розрахунок вартості наданих послуг в розмірі 11771,20 грн.
Відповідно до п.3 додаткової угоди кошти у розмірі 11771,20 грн. будуть оплачені на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання «Адвокатус» в наступному порядку: 8197,80 грн. - до 20.08.2021; 3573,40 грн. - після винесення Господарським судом рішення. В матеріалах справи наявне платіжне доручення №55 від 17.08.2021 на суму 8197,80 грн., на підтвердження сплати частини витрат на правову допомогу.
Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв'язку з вирішенням спору в суді.
У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
В матеріалах справи наявне клопотання відповідача за вх.№34477/21 від 21.12.2021 про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а також заслухавши пояснення обох сторін у судовому засіданні 21.12.2021, суд приймає до уваги якісність надання адвокатом позивача послуг, водночас приймаючи до уваги визнання відповідачем позову та вільну згоду обох сторін щодо розміру адвокатських витрат, задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5500 грн.
На підставі ст.ст. 129, 130 ГПК України у зв'язку з визнанням відповідачем позову - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - покладаються на відповідача, та 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - повертаються позивачу з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 46, 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Войтюк Олександра Вячеславовича задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пров. Артилерійський 2, буд. 6, прим. 9, код ЄДРПОУ 37425507) на користь Фізичної особи-підприємця Войтюк Олександра Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 53573 /п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят три/ грн. 26 коп. завданих збитків в порядку регресу та 1135 /одну тисячу сто тридцять п'ять/ грн. судового збору.
3.Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Войтюк Олександра Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1135 /одну тисячу сто тридцять п'ять/ грн. судового збору, сплаченого за квитанцією №6199-92КТ-0МЕ1-КМТ1 від 26.10.2021 на загальну суму 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн., яка міститься в матеріалах справи №916/3309/21.
4.Клопотання відповідача за вх.№34477/21 від 21.12.2021 - задовольнити.
5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пров. Артилерійський 2, буд. 6, прим. 9, код ЄДРПОУ 37425507) на користь Фізичної особи-підприємця Войтюк Олександра Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 5500 /п'ять тисяч п'ятсот/ грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 28 грудня 2021 р.
Суддя Ю.С. Бездоля