14 грудня 2021 року Справа № 915/1166/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участю сторін:
прокурор - Бескровна І.І.,
від позивача (представник позивача) в судове засідання не з'явився,-
від відповідача (представник відповідача) - Маркін С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури,
54030, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 02910048; електронна адреса: orgpredstavn@myk.gp.gov.ua;
в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
54034, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 39825404; електронна адреса: mykolaiv@land.gov.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро”,
57232, вул. Теплична, 4, смт. Первомайське, Миколаївський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 00857723
про: стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №15/1-1053вих-21 від 28.07.2021, в якій просить суд:
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро” (ЄДРПОУ 00857723) на користь держави завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоду в розмірі 677 904,59 грн. на р/р UA508999980313030168000014460, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувач - Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач - Миколаїв.ГУК/тгс-щеПервомайс/24062200.
- Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р ІІА748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлений факт самовільного зайняття земельних ділянок Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Таврія-Агро” площею 548,0054 га в межах Первомайської селищної ради Вітовського району. Зокрема, директор ТОВ “Таврія-Агро” Кім Ігор Сун-Черович достовірно знаючи, що вказані земельні ділянки йому у встановленому порядку у власність та користування не надавались, жодних правочинів щодо цих земель з її власником не укладались, упродовж 2014 -2016 років самовільно зайняв земельні ділянки площею 548,0054 га шляхом обробки та вирощування сільськогосподарських культур (ярового, озимого ячменю, озимої пшениці та соняшника). Відповідно до розрахунку Державної інспекції сільського господарства в області від 11.08.2016 №866/12-22, внаслідок таких дій ТОВ “Таврія-Агро” заподіяно шкоду державі в розмірі 677904,59 грн. Вироком Жовтневого районного суду від 25.05.2018 директора ТОВ “Таврія-Агро” визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197 КК України, а саме у самовільному зайнятті упродовж 2014-2016 років земельних ділянок загальною площею 548,0054 га в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району та стягнуто шкоду в сумі 677904,59 тис. грн. (справа №477/1832/16-к). Водночас, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2019 вказаний вирок скасовано, а кримінальне провадження №42016150000000133 закрито, у зв'язку із звільненням директора ТОВ “Таврія-Агро” від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КАК України, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України). Так, Державною інспекцією сільського господарства в області, яка на той час була органом державного контролю в сфері земельних відносин, на підставі Методики 11.08.2016 зроблено розрахунок розміру заподіяної шкоди, яка склала 677904,59 грн. Вказана сума також підтверджена висновком судово-економічної експертизи від 19.09.2016 №1909/16-1. Крім цього, у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №915/2302/19 за позовом заступника прокурора Миколаївської області про стягнення вказаної шкоди, суд погодився з позицією господарського суду Миколаївської області в частині наявності у діях ТОВ “Таврія-Агро” складу правопорушення, а саме: неправомірної поведінки Товариства шляхом самовільного використання земельних ділянок загальною площею 548,0054 га в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району упродовж березня 2014 - липня 2016 років; шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 677 904,59 грн.; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини відповідача, оскільки закінчення строку давності притягнення керівника ТОВ “Таврія-Агро” до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою для звільнення від кримінальної відповідальності. Однак, у задоволенні вказаного позову було відмовлено, оскільки процесуальним законодавством передбачена можливість стягнення коштів лише на користь позивача, а не третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою суду від 03.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.10.2021.
13.08.2021 до суду від позивача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли письмові пояснення №9-14-0.6-5415/2-21 від 11.08.2021, в яких позивач підтримує позовні вимоги.
Ухвалою суду від 04.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів у відповідності до ст.177 ГПК України, підготовче засідання у справі відкладено на 26.10.2021.
25.10.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі б/н, без дати (вх.№15935/21 від 25.10.2021).
В клопотанні зазначає, що 19.11.2019 заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в Інтересах держави в особі Головного управління Держтеокадастру в Миколаївській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Первомайська селищна рада Вітовського району Миколаївської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Таврія-Агро шкоди в сумі 677904,59 грн., завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (справа №915/2302/19). Підставами для вказаного позову стали обставини, встановлені матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких директора ТОВ Таврія-Агро визнано винними у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197 Кримінального кодексу України, а саме самовільному зайнятті упродовж 2014-2016 років земельних ділянок загальною площею 548,0054 в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2019 вказаний вирок скасовано, а кримінальне провадження закрито, у зв'язку зі звільненням директора ТОВ «Таврія-Агро» від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Предметом вказаного позову - вимога стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Таврія-Агро шкоди в сумі 677904,59 грн., завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Вказує, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2020 по справі №915/2302/19 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Агро» на користь держави в особі Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 677904,59 грн., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Агро» на користь Миколаївської обласної прокуратури витрат зі сплати судового збору у розмірі 10168,57 грн. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №915/2302/19 в задоволенні вказаного позову було відмовлено, оскільки процесуальним законодавством передбачена можливість стягнення коштів лише на користь позивача, а не третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
З урахуванням викладеного, вважає, що є підстави для закриття провадження у справі у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки вбачається подання до суду позову з тими ж самими сторонами, з тим же предметом та з тих же підстав.
Ухвалою суду від 26.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 03.11.2021.
02.11.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н, без дати (вх. №16419/21 від 02.11.2021) про приєднання доказів (копії позовної заяви від 18.11.2019).
03.11.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.11.2021.
У підготовчому засіданні 05.11.2021, суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Як встановлено, у справі №915/2302/19 предметом позову було стягнення з відповідача ТОВ «Таврія -Агро» на користь держави в особі Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області (р/р UA 548999980000033214811014174, ЄДРПОУ 37992601, МФО 899998, ККД 18010500, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), отримувач - Вітовське УК/Первомайське/) шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 677904,59 грн.
Предметом же позову у даній справи є стягнення з відповідача ТОВ «Таврія -Агро» на користь Держави (р/р UA508999980313030168000014460, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувач - Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач - Миколаїв.ГУК/тгс-щеПервомайс/24062200) шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 677904,59 грн.
Отже, у справі №915/1166/21 та у справі №915/2302/19 вигодонабувачем є різні особи, які мають інші реквізити, а тому ці справи не є тотожними, оскільки різняться предметом позову. З урахуванням цього, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.11.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2021.
02.12.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 02.12.2021 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі.
Ухвалою суду від 02.12.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 14.12.2021.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25.05.2018 директора ТОВ «Таврія-Агро» Кіма Ігоря Сун-Черовича, визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, а саме у самовільному зайнятті упродовж 2014-2016 років земельних ділянок загальною площею 548,0054 га в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району, а також ухвалено задовольнити цивільний позов прокурора та стягнути з Кіма Ігоря Сун-Черовича на користь Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області відшкодування спричиненого збитку в сумі 677904,59 грн.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2019 вказаний вирок скасовано, а кримінальне провадження №42016150000000133 закрито, у зв'язку зі звільненням директора ТОВ «Таврія-Агро» ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (п.1 ч.2 ст. 284 КАК України, п.1 ч.1 ст. 49 КК України).
Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 31.08.2016, 23.02.2012 Жовтневою (Вітовською) районною державною адміністрацією Миколаївської області прийнято розпорядження №127-р, яким припинено право постійного користування земельними ділянками, загальною площею 540,64 гектарів ріллі, в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області закритим акціонерним товариством «Таврія-Агро». Станом на час надання відповіді договори оренди земельних ділянок загальною площею 540,64 га, в межах території Первомайської селишної ради Жовтневого району Миколаївської області ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не укладались; підстави використання земельних ділянок у ТОВ «Таврія-Агро», як правонаступника ЗАТ «Таврія-Агро» відсутні (а.с.22).
Згідно довідки Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 11 серпня 2016 року за результатами документальної перевірки фактів, викладених в матеріалах кримінального провадження, 06 липня 2016 року за участю працівників цієї інспекції було проведено огляд земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які на момент огляду не надані в користування, розташованих в межах Первомайської селищної ради (Вітовського) району Миколаївської області, а фактично використовуються ТОВ "Таврія-Агро". Згідно геодезичних матеріалів, наданих слідчим управлінням, стосовно цих земельних ділянок, виконаних кваліфікованим інженером-землевпорядником, загальна площа самовільно зайнятих земель (землі, які фактично використовуються без правових підстав) становить 548,0054 га. В цій довідці зроблено висновок, що зазначені землі ТОВ "Таврія-Агро" здійснює товарне виробництво шляхом вирощування сільськогосподарських культур, використовувалися без будь-яких правовстановлюючих документів на них, що є порушенням ст. 125 та ст. 126 Земельного кодексу України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок, визначений у сумі 677904 грн. 59 коп. ( а.с. 25-26).
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 06.07.2016, проведеного в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження, проведеного за участю спеціаліста-землевпорядника Первомайської селищної ради Носа М.В. встановлено, що під час огляду чотирьох земельних ділянок, розташованих поруч, але розділених між собою грунтовими дорогами та лісосмугами, земля, що обстежується загальною площею 540,64 га на час обстеження є землею державної власності і не надана офіційно у володіння або користування іншій особі, але фактично обробляється, а саме: засіяна ячменем, частина якого вже зібрана, на частині земельної ділянки здійснено обробіток та засівання зерновими культурами, під час огляду було виявлено роботу сільськогосподарської техніки (а.с. 28-33).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №1909/16-І від 19 вересня 2016 року розмір шкоди, заподіяної в результаті самовільного зайняття ТОВ «Таврія-Агро» земельної ділянки, площею 548,0054 га, розташованої в межах території Первомайської селищної ради, Вітовського району Миколаївської області, складає 677904,60 грн.
Відповідно до ухвали Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2019 ОСОБА_1 працює директором ТОВ «Таврія-Агро».
22.09.2016 прокурор звернувся з цивільним позовом у кримінальному провадженні №42016150000000133 в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської областідо Кіма І.С. про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення шкоди в сумі 677904,59 грн.
19.11.2019 заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро” на користь держави в особі Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 677904,59 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2020 у справі №915/2302/19 позовні вимоги Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро” на користь держави в особі Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 677904,59 грн.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2020 у справі №915/2302/19 скасовано. Відмовлено в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Агро» про стягнення на користь держави в особі Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 677904,59 грн.
Під час розгляду справи №915/2302/19 судами встановлено, що спірна земельна ділянка не відводилася та не надавалася у користування відповідачеві, а в матеріалах справи немає доказів належного оформлення права користування чи власності щодо земельної ділянки площею 548,0054 га, а відтак відповідач самовільно використовував зазначену земельну ділянку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Встановлено наявність у діях відповідача складу правопорушення, а саме: - неправомірної поведінки ТОВ "Таврія-Агро" в особі директора шляхом самовільного використання земельних ділянок загальною площею 548,0054 га в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району упродовж березня 2014 - липня 2016 років; - шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 677904,59 грн; - причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, -вини відповідача, оскільки закінчення строку давності притягнення керівника ТОВ "Таврія-Агро" до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.
Також у вказаній вище постанові Південно-Західний апеляційний господарський суд зазначив, що місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги прокурора, стягнув кошти на користь третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, при тому, що позов прокурором було подано в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
В силу приписів ч.1, 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Так, згідно з ч. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини, які входили у предмет доказування у справі № 915/2302/19 відносно ТОВ «Таврія-Агро», суд доходить висновку, що встановлені судом обставини у межах вказаної справи мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
Відповідно до інформації Первомайської селищної ради від 02.07.2021 (лист №1027/06-04), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області від 30.06.2021 (лист № 05.1-06/1/3966), нарахована шкода за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 677904,59 грн. ТОВ «Таврія- Агро» не сплачена ( а.с.44, 46).
Як зазначає прокурор, питання щодо стягнення шкоди з відповідача за самовільне зайняття земельної ділянки не вирішено. Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з відповідною позовною заявою про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 677904,59 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).
Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтею 156 Земельного кодексу України встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно статей 1, 2 Земельного кодексу України та статей 13, 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи влади і органи місцевого самоврядування, а земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Вищевказана земельна ділянка є державною власністю і відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, абз.1 ст.5, ст.6 України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», п.п.13, 30. 34 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, знаходиться у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, а тому розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, та вживає заходи щодо її відшкодування в установленому законодавством порядку.
Відповідно з пунктом б частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
За змістом ст.22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Приписами статті 157 Земельного кодексу України, встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Правовідносини між сторонами у даному спору виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту.
Згідно частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та встановлений вироком суду складає 677904,59 грн.
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що спірна земельна ділянка не відводилась та не надавалася у користування відповідачеві, а в матеріалах справи немає доказів належного оформлення права користування чи власності щодо земельної ділянки площею 548,0054 га, а відтак відповідач самовільно використовував зазначену земельну ділянку.
Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 677904,59 грн.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійсненні процесуальних прав позивача.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 924/1237/17, від 5 грудня 2018 року в справі №923/129/17 та від 20 березня 2019 року в справі № 905/1135/18, від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18.
Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26 червня 2019 року в справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7 грудня 2018 року в справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру України», застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25 жовтня 2019 року в справі № 911/1107/18).
У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року в справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019 року в справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року в справах №910/3486/18 та №925/650/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти у відповідних правовідносинах державу ( згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21-6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19-4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26)).
Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. До повноважень вказаного органу віднесено державний контроль за додержанням органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, зокрема: складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення; розраховує розмір шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.
Пунктами 1, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 (далі - Положення) передбачено, що територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру є Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно підпункту 34 пункту 4 Положення, Головне управління Держгеокадастру в області розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів щодо її відшкодування в установленому законодавством порядку.
Отже, законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, у тому числі вживати заходи до відшкодування шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок - територіальний орган Держгеокадастру.
Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу; відшкодування збитків за погіршення якості ґрунтового покриву тощо та за неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, є доходами бюджету з кодом класифікації 24062200 відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11.
За змістом п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Про деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» контроль за надходженням податків, зборів, інших платежів до бюджету здійснюється визначеними органами влади та місцевого самоврядування відповідно до коду бюджетної класифікації, згідно з додатком до постанови.
Відповідно до вказаного додатку «Перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету», Держгеокадастр є органом, який контролює надходження до бюджету коштів з кодом бюджетної класифікації 24062200, тобто коштів за шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки.
Головне управління Держгеокадастру в області будучи спеціально уповноваженим органом контролю в сфері використання та охорони земель та, одночасно, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, на час самовільного зайняття спірної ділянки, фактично наділене повноваженнями пред'являти позови будь-якої категорії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі стягнення шкоди, за її самовільне зайняття.
Прокурор вказує на те, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області достовірно знало про порушення інтересів держави та усвідомлювало їх наявність. Проте, навіть після винесення Південно-Західним апеляційним господарським судом постанови від 06.04.2021, тобто протягом тривалого часу, Головним управлінням відповідних заходів не вжито, що свідчить про нездійснення вказаним органом захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.
Згідно листа від 31.05.2021 вих. № 10-14-0.62-3691/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомило прокуратуру Миколаївської області, що Головне управління не має можливості захистити інтереси держави шляхом подання позову до суду про стягнення збитків з ТОВ «Таврія -Арго», у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень та наявних коштів для сплати судового збору у 2021 році (а.с. 45).
Миколаївська обласна прокуратура листом від 14.07.2021 №15/1-992 вих21 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, в якому повідомила, що питання щодо стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки в сумі 677904,59 грн. не вирішено та на виконання ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Господарського суду Миколаївської області буде пред'явлений позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в області.
Враховуючи наведене підставою для представництва прокурором інтересів держави є бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та у прокурора виникли підстави для вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави шляхом подання до суду відповідного позову в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області.
Згідно інформації Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області від 26.05.2021 (лист 05.1-06/1/3167), відповідно ст.ст. 45, 78 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного та місцевих бюджетів (у тому числі кошти за шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок) зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; підстав для зарахування коштів за ККД 24062200 на бюджетні рахунки територіальних органів Держгеокадастру, державних адміністрацій або органів місцевого самоврядування немає.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що оскільки шкода заподіяна за самовільне зайняття земель сільськогосподарського призначення державної власності, власником яких, на час вчинення правопорушення, була держава, а розпорядником - Головне управління Держгеокадастру в області, то відповідні кошти підлягають стягненню до державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір в розмірі 10168,57 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро” (57232, вул. Теплична, 4, смт. Первомайське, Миколаївський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 00857723) на користь Держави завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоду в розмірі 677904,59грн. на р/р UA508999980313030168000014460, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувач - Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач - Миколаїв.ГУК/тгс-щеПервомайс//24062200.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Агро” (57232, вул. Теплична, 4, смт. Первомайське, Миколаївський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 00857723) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір в розмірі 10168,57 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.12.2021.
Суддя Н.О. Семенчук