вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"24" грудня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/665/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В
розглянувши позовну заяву Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Ужгород
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ "Дельта Банк" м. Київ
до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород
про стягнення суми 874.712,91 грн. шкоди
За участю представників:
від позивача - Хваста Сергій Васильович, посвідчення НОМЕР_1 від 01 грудня 2000 року
від відповідача - Сатмарі Наталія Михайлівна, витяг МЮУ
від 3-ї особи позивача - не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 874.712,91грн. шкоди у порядку вимог ст.ст. 22, 216, 1212, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2021 відкрито провадження у справі № 907/665/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22 вересня 2021 року.
13.09.2021 року від відповідача подано письмовий відзив на позов.
В судовому засіданні 22.09.2021 року відповідно до ст. 183 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву на 11 жовтня 2021 р.
Ухвалою суду від 12.10.2021 року відкладено підготовче засідання на 03.11.2021 року.
Ухвалою суду від 03.11.2021 року продовжено строк підготовчого провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ "Дельта Банк" м. Київ та відкладено підготовче засідання на 19 листопада 2021 року.
Ухвалою суду від 19.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2021 року.
Ухвалою суду від 09.12.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 21 грудня 2021 р.
21.12.2021 у засіданні суду відповідно до ст. 216 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву на 24.12.2021 р.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 р. по даній справі (№308/1259/18), яке залишено без змін Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2020 р., та набуло законної сили: встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:67:001:0041 та 2110100000:67:001:0029 були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр». Після автоматичного перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про вказані земельні ділянки, державними кадастровими реєстраторами Жупик 1.1, та ОСОБА_1 всупереч п.п. 7 п.138 та 156-1 постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» було відкрито поземельні книги на вищезазначені земельні ділянки. В ході проведеної Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області було встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗК № 036650 та серії ЗК № 033205, які були підставою для відкриття поземельних книг та реєстрації земельних ділянок не містили штампів про скасування правовстановлюючих документів, внаслідок чого Державними кадастровими реєстраторами і була допущена помилка. В подальшому, внаслідок допущення вищезазначеної помилки, земельна ділянка , яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_2 , була виставлена на електронні торги (номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, де боржником є ОСОБА_2 , і вказані обставини підтверджуються даними викладеними у довідці №1 про результати проведення перевірки відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 05.02.2018 року №37, копія якої наявна в матеріалах справи.
За доводами позивача у зв'язку з тим, що електронні торги із реалізації земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, протокол проведення електронних торгів №291735 від 18.10.2017 р., акт державного виконавця про проведені електронні торги у виконавчому провадженні №49915053, Свідоцтво від 08.11.2017р., яким засвідчено належність у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:67:001:0041, рішення про державну реєстрацію прав визнані в судовому порядку недійсними та скасовані, правова підстава для набуття грошових коштів відпала, а отже вони у повному обсязі мають бути повернуті ОСОБА_3 .
Позивач зауважує, що наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин. Натомість на сьогоднішній день залишається неповернутою Відділом державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_3 сума грошових коштів у розмірі 874 712,91 грн., у зв'язку із чим і порушені права ОСОБА_3 а тому останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача звертає увагу на те, що земельна ділянка реалізована за ціною 1637673,9 грн., з яких суму коштів платіжним дорученням № 10777 від 10.11.2017 року у розмірі 874712,91 грн. перераховано на користь ПАТ «Дельта Банк» (сума боргу згідно виконавчого листа №308/11306/14-ц від 09.10.2015 року), суму 87471,29 грн. перераховано до державного бюджету як погашення виконавчого збору, суму 150 грн. перераховано як погашення витрат виконавчого провадження. Зважаючи на наведене, саме сума у розмірі 874712,91 грн. залишається неповернутою Відділом державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) покупцю на електронних торгах, то саме у розмірі вищевказаної суми завдано шкоду вищевказаними діями органу державної виконавчої служби.
З метою повернення даних грошових коштів у позасудовому порядку Ужгородським МВ ДВС надіслано листа-претензію 26.03.2021 року до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» Матвієнка А.А.
Разом з тим, відповідно до відповіді Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» Матвієнка А.А. від 09.07.2021 року за № 917 кошти надійшли на накопичувальний рахунок АТ «Дельта Банк» згідно платіжного доручення № 10777 від 10.11.2017 року у сумі 874 712,91 грн. з призначенням платежу: Стягнуто борг з ОСОБА_2 згідно в/л № 308/11306/14-ц від 09.10.2015, ВП № 18-49915053/17, які направлені на погашення боргу за кредитом ОСОБА_2 у сумі 871058,91 грн. та відшкодування судового збору у сумі 3654 грн. В подальшому, право вимоги за кредитом було відступлене 18.09.2019 року.
При цьому національний банк України 02 жовтня 2015 року за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалив рішення № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта банк", що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Підсумовуючи представник позивача, вважає що з огляду на обставини справи, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород суми 874.712,91 грн. шкоди.
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві та додаткових поясненнях по суті спору.
В обґрунтування заперечень, вказує на те, що в ході проведення перевірки були відібрані письмові пояснення від Державного кадастрового реєстратора Меренича І.І. Відібрати письмові пояснення від ОСОБА_4 виявилось неможливим, оскільки остання з 15.01.2018 не працює в Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області. Перевіркою встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 21101 00000:67:001:0029 та 2110100000:67:001:0041 в ході виконання вищезазначених доручень Держгеокадастру помилково були перенесені з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Причиною, яка зумовила помилкове перенесення відомостей про земельні ділянки до ДЗК стала відсутність на державних актах на право власності на земельні ділянки серії 3К №036650 та серії ЗК №033205 штампів про скасування правовстановлюючих документів.
Відповідач зауважує, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності посадової особи органу державної влади є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрaло законної сили. Тобто, на сьогоднішній день Позивачем не доведено факту спричинення збитків саме з вини Відповідача (працівників Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області) на що Позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, докази цього суду не надані.
Отже, відповідно до правил доказування позивач, подавши позовну заяву до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, як до Відповідача Позивач повинен довести зазначені обставини, які саме права були порушені з боку Відповідача.
На підставі вищевикладених обставин справи слід дійти висновку про те, що у Позивача відсутні правові підставі для звернення до суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів з Головного управління, позивачем не наведені підстави які б надавали йому право стягувати сплачені кошти на рахунок ПАТ "Дельта Банк" з Головного управління, зокрема не встановлений факт отримання Відповідачем по даній справі заявлених коштів до стягнення, та не доведено факту завданої матеріальної шкоди неправомірними діями Головного управління.
У відповіді на відзив позивач зокрема зазначає, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від по справі №308/1259/18, яке залишено без змін Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2020 р. встановлено, а відповідачем у відзиві підтверджено, що саме внаслідок допущення вищезазначеної помилки, земельна ділянка , яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_2 , була виставлена на електронні торги (номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, де боржником є ОСОБА_2 , і вказані обставини підтверджуються даними викладеними у довідці № 1 про результати проведення перевірки відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 05.02.2018 року №37.
Зважаючи на наведене, за доводами позивача саме сума у розмірі 874712,91 грн. залишається неповернутою Відділом державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) покупцю на електронних торгах, то саме у розмірі вищевказаної суми завдано шкоду вищевказаними діями органу державної виконавчої служби.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ "Дельта Банк" м. Київ письмово викладеної позиції по суті спору не подано.
Ухвала суду про залучення третьої особи бела надіслана рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернута до суду з відміткою поштового відділення про її отримання.
Третя особа не скористалася своїм правом на подання письмового пояснення на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що третя особа не була обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що третя особа у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подала до суду письмове пояснення на позов, а відтак не скористалася наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання третьою особою письмового пояснення на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 24.12.2021 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №49915053 по примусовому виконанні виконавчого листа №308/11306/14-ц виданого 09.10.2015 року Ужгородським міськрайонним судом про: стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість в сумі 871 058 ,91 грн. та 3654 грн. судового збору.
26.01.2016 року державним виконавцем у відповідності до ст.17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 з наступними змінами та доповненнями) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження. Даною постановою боржнику надано строк для самостійного виконання рішення до 02.02.2016 року. Боржником рішення у строк наданий для самостійного виконання не виконано.
З метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_2 державним виконавцем 25.04.2016 року було надіслано запит до Управління Держземагенства в Ужгородському районі.
18.05.2016 року за вихідним номером 8-709-99.4-1839/2-16 Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області надало інформацію, що за ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку і в підтвердження наданої інформації управлінням надано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №033205 від 14.08.2006 року згідно якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,6788 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , поз.2, цільове призначення якої - для обслуговування торгово виробничого комплексу, кадастровий номер якої 2110100000:67:001:0041, яка набута у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки №61 бланки ВСС №642573-76 від 23.06.2005 року реєстр. №2277.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. 02.08.2017 року Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2102118512017, який підписаний Державним кадастровим реєстратором згідно якого підтверджена належність боржнику ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки площею 1,6788 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , поз.2, цільове призначення якої - для обслуговування торгово-виробничого комплексу, кадастровий номер якої 2110100000:67:001:0041. Також з вищевказаного витягу встановлено, що пошук відомостей здійснювався Державним кадастровим реєстратором у державному земельному кадастрі по кадастровому номеру земельної ділянки, а саме - 2110100000:67:001:0041.
23 серпня 2017 року за вих. №18-49915053/17 Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області на ім'я директора ДП "СЕТАМ" подано заявку на реалізацію арештованого майна у ВП №49915053(копія наявна в матеріалах справи).
Ужгородським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (правонаступником якого є Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на електронних прилюдних торгах 18 жовтня 2017 року було здійснено відчуження за ціною 1 637 673,90 грн. на користь ОСОБА_3 , земельної ділянки зареєстрованої за кадастровим номером 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , поз.2. на виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду №308/11306/14-ц від 09.10.2015 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 871 058,91 грн. та судового збору в сумі 3654 грн.
Продавцем на електронних прилюдних торгах з реалізації арештованого спірного нерухомого майна виступив Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області. Факт здійснення ОСОБА_3 оплати грошових коштів у сумі 1 637 673,90 грн., з яких отримувачем коштів в сумі 81 883,7 грн. є ДП «Сетам» та отримувачем коштів в сумі 1 555 790,2 грн. Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області, визнається Сторонами, та підтверджується Свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Головко В.Є. за р.№209 та Актом державного виконавця про проведені електронні торги (по виконавчому провадженні №49915053), затверджений начальником Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області 31.10.2017 року.
07 лютого 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Приватним підприємством «Мегакомплекс» було подано позовну заяву до ОСОБА_3 , Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Головко Вікторії Євгенівни, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Дельта-банк», Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання недійсними електронні торги, акт державного виконавця про проведені торги, свідоцтв виданих приватним нотаріусом. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 р. по даній справі (№308/1259/18), яке залишено без змін Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2020 р., та набуло законної сили: визнано недійсними електронні торги із реалізації земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, розташованої за адресою: Закарпатська область за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська-Паризької Комуни, поз.2, що оформлені протоколом №291735 проведення електронних торгів від 18.10.2017 р. -
Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №291735 від 18.10.2017 р., складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , поз.2.
Визнано недійсним Акт державного виконавця про проведені електронні торги у виконавчому провадженні №49915053, складений ОСОБА_6 , державним виконавцем Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, затверджений начальником Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 31.10.2017р., щодо реалізації земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , поз.2.
Визнано недійсним та скасовано Свідоцтво, видане 08.11.2017р. Головко Вікторією Євгенівною, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за №209, яким засвідчено належність у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , поз.2.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Головко Вікторії Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38021221 від 08.11.2017р., щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , поз.2.
Крім того, задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 , судом: - стягнуто з Державного підприємства «СЕТАМ» (код ЄДРІІОУ 39958500) на користь ОСОБА_3 сплачену ним суму грошових коштів в розмірі 81 883.70 гривень, з яких: 54 955,50 грн. - гарантійний внесок; 26928,20 грн. - розмір додаткової винагороди організатору
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 35045459 місцезнаходження: 88000. м. Ужгород, вул. Заньковецької. буд. 10) на користь ОСОБА_3 сплачену ним суму грошових коштів в розмірі 87 621,29 грн., перераховані як погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження - рішення суду в даній частині виконано; зобов'язано Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 35045459. місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Заньковецької. буд. 10) повернути ОСОБА_3 сплачену ним суму грошових коштів в розмірі 593 456 грн., що знаходиться на рахунку з обліку депозитних сум Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області - рішення суду в даній частині виконано; стягнуто з бюджетних асигнувань Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області та Державного підприємства «СЕТАМ» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті ним судового збору в сумі по 1 687, 10 грн. з кожного.
Крім іншого вказаним судовим рішенням встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:67:001:0041 та 2110100000:67:001:0029 були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ “ Про Державний земельний кадастр”. Після автоматичного перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про вказані земельні ділянки, державними кадастровими реєстраторами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 всупереч п.п. 7 п.138 та п. 156-1 постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 року “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру” було відкрито поземельні книги на вищезазначені земельні ділянки. В ході проведеної Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області було встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗК № 036650 та серії ЗК № 033205, які були підставою для відкриття поземельних книг та реєстрації земельних ділянок не містили штампів про скасування правовстановлюючих документів, внаслідок чого Державними кадастровими реєстраторами і була допущена помилка. В подальшому, внаслідок допущення вищезазначеної помилки, земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_2 була виставлена на електронні торги ( номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, де боржником є ОСОБА_2 , і вказані обставини підтверджуються даними викладеними у довідці №1 про результати проведення перевірки відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 05.02.2018 року №37, копія якої наявна в матеріалах справи.
Вказана земельна ділянка реалізована за ціною 1 637 673,9 грн., з яких суму коштів платіжним дорученням № 10777 від 10.11.2017 року у розмірі 874 712,91 грн. перераховано на користь ПАТ «Дельта Банк» (сума боргу згідно виконавчого листа №308/11306/14-ц від 09.10.2015 року), суму 87 471,29 грн. перераховано до державного бюджету як погашення виконавчого збору, суму 150 грн. перераховано як погашення витрат виконавчого провадження.
Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій територіального органу Держгеокадастру йому спричинено шкоду на загальну суму 874.712,91 грн., що і зумовило звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 874.712,91 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків, позивач стверджує, що завдані йому збитки мають бути стягнуті з відповідача у зв'язку з тим, що внаслідок допущення помилки Державними кадастровими реєстраторами земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_2 була виставлена на електронні торги (номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, де боржником є ОСОБА_2 , що як наслідок спричинило позивачу збитки у розмірі 874.712,91 грн.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Правовідносини щодо відшкодування шкоди врегульовані, зокрема положеннями глави 82 «Відшкодування шкоди» Розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» Книги п'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування е діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів.
Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст.ст. 1173, 1174 ЦК України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.
Так, спеціальна правова конструкція статей 1173, 1174 ЦК України, на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини.
За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.
У вирішенні спору про відшкодування шкоди в порядку статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України необхідно враховувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) відповідного органу чи його посадової особи є причиною завданої шкоди. Отже, між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути прямий причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (стаття 22 Цивільного кодексу України).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
Головним управління Держгеокадастру у Закарпатській області на підставі заяви ПП „Мегакомплекс" від 29.01.2018 (вх. № М-3/0/61-18) та 001:2018 вх.№. ММ-,-33//6611--1188,, Наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 05.02.2018 № 37 „Про створення комісіі' було створено комісію з перевірки можливого вчинення посадовими особами Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області порушень під час вчинення реєстраційних дій у Державному земельному кадастрі та наданні відомостей з Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 21 10100000:67:001 :0041.
В ході проведення перевірки були відібрані письмові пояснення від Державних кадастрових реєстраторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Перевіркою встановлено, що 02.08.2017 та 27.11.2017 під час прийому громадян у ЦНАПі Ужгородської міської ради Державні кадастрові реєстратори ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали витяги з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2 1 1 0 1 00000:67:001:0041, які в подальшому були використані для укладення цивільно-правової угоди та переходу права власності на вищезазначену земельну ділянку до гр. ОСОБА_3 .
Враховуючи те, що підстав для відмови в наданні витягу з Державного земельного кадастру не було, Державними кадастровими реєстраторами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було порушено вимог земельного законодавства під час надання витягів з Державного земельного кадастру на земельну ділянку 2110100000:67:001:0041.
В ході проведення перевірки були відібрані письмові пояснення від Державного кадастрового реєстратора Меренича І.І. Відібрати письмові пояснення від ОСОБА_4 виявилось неможливим, оскільки остання з 15.01.2018 не працює в Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області.
Перевіркою встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:67:001:0029 та 2110100000:67:001:0041 в ході виконання вищезазначених доручень Держгеокадастру помилково були перенесені з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Причиною, яка зумовила помилкове перенесення відомостей про земельні ділянки до ДЗК стала відсутність на державних актах на право власності на земельні ділянки серії 3К №036650 та серії ЗК №033205 штампів про скасування правовстановлюючих документів.
Таким чином, фактичні обставини допущення помилки Державними кадастровими реєстраторами за наслідками якої земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_2 була виставлена на електронні торги (номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, що як наслідок спричинило позивачу збитки у розмірі 874.712,91 грн. в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 р. по даній справі (№308/1259/18), яке залишено без змін Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2020 р.
Матеріалами справи, встановлено, що частину коштів з реалізації земельної ділянки платіжним дорученням № 10777 від 10.11.2017 року у розмірі 874 712,91 грн. перераховано на користь ПАТ «Дельта Банк» (сума боргу згідно виконавчого листа №308/11306/14-ц від 09.10.2015 року).
Також з матеріалів справи вбачається, не можливість стягнення у примусовому порядку вищезазначених коштів з АТ «Дельт Банк».
Таким чином, судом встановлено, що незважаючи на правомірні дії Позивача, внаслідок помилкових дій реєстраторів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , у позивача виник обов'язок зі сплати 874.712,91 грн., чим йому спричинено шкоду у вказаному розмірі.
У зв'язку з зазначеним суд приходить до висновку, що позивач довів негативні наслідки у вигляді завданої шкоди у зазначеному розмірі, а також причинний зв'язок між протиправними діями та наслідками у вигляді завданих збитків.
В свою чергу, доводи відповідача, які фактично зводяться до того, що позивачем не доведено факту спричинення збитків саме з вини Відповідача (працівників Головного управління Держгеокадастру у закарпатській області) судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються, вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки неправомірність дій відповідача, що призвели до заподіяння збитків позивачу, було встановлено рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 р. по даній справі (№308/1259/18), а також підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовані, завдана Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції майнова шкода підлягає відшкодуванню відповідачем незалежно від його вини у розмірі, встановленому судом, а саме 874.712,91 грн.
Відповідачем в свою чергу зроблено заяву про застосування строку позовної давності до вказаних позовних вимог.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)
При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 р. по справі (№308/1259/18), залишено без змін Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2020 р., а позивач звернувся до суду з позовом 16.08.2021, його звернення здійснено в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах наслідків спливу позовної давності.
Щодо клопотання відповідача про зупинення розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
Проте, на думку суду розгляд справи №308/7396/21 жодним чином не перешкоджає розгляду справи №907/665/21, будь-яких обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем не надано.
Відтак таке клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 № 12/рп-2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.
Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).
Зі змісту статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою. Таким чином, відшкодування шкоди має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відтак суд зазначає, що відшкодування матеріальної шкоди у відповідному розмірі, завданої незаконними рішеннями, діями органу державної влади, його посадової, службової особи, має бути здійснено за рахунок держави, а не за рахунок відповідача, оскільки в таких випадках відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст. 56 Конституції України відповідальність несе саме держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладеної на них державної компетенції.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Ужгород за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ "Дельта Банк" м. Київ до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення суми 874.712,91 грн. шкоди підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ч.13 п.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
З огляду на вищенаведене, судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України за заявою позивача. Оскільки на день розгляду справи така заява позивачем не подана, повернення судового збору буде вирішено судом при її надходженні у визначеному ГПК України порядку.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної казначейської служби (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459) суму 874 712,91 грн. (вісімсот сімдесят чотири тисячі сімсот дванадцять гривень 91 коп.)
Видати наказ.
3. У зупиненні провадження у справі відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 29.12.2021.
Суддя О. Ф. Ремецькі