вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7757/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина", с. Орлівщина, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення 7 218 782,50 грн.
Представники:
від позивача Білоус О.Ю.
від відповідача Ясногор І.В.
Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 4 280 149,44 грн. - збитків за договором поставки № 60433022 від 15.09.2020, 1 917 610,76 грн. - штрафу, 1 021 023,30 грн. - пені за період з 26.09.2020 по 31.07.2021.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №60433022 від 16.09.2020 року в частині здійснення поставки обумовленого договором товару.
У відзиві на позов відповідач проти заявлених вимог заперечує та зазначає, що в діях останнього відсутній склад господарського правопорушення. Виконанню спірного договору перешкоджала поведінка позивача, який не вчинив необхідних дій, передбачених договором, а саме не подав транспортні засоби для завантаження в них товару.
Станом на другу половину вересня 2020 року ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" мало на своєму складському обліку у наявності 1186,7 тон соняшника врожаю 2020 року.
У зв'язку з закінченням періоду поставки з 15.09.2020 по 25.09.2020 (п. 5.1 спірного договору) та відсутністю у цей період транспортних засобів покупця, продавець не зміг відвантажити договірний обсяг товару, який був у нього в наявності.
Крім того, на думку відповідача, здійснення позивачем понесених ним витрат не знаходиться в причинному зв'язку із фактом наявності договору, ці витрати здійсненні останнім на власний розсуд за власною волею в своїх комерційних інтересах, а не в результаті невиконання відповідачем умов спірного договору.
Витрати позивача на закупівлю товару у інших постачальників не є шкодою в розумінні статті 22 ЦК України, доповнення преамбул цих договорів поясненнями причин їх укладання (невиконання договору відповідачам) є штучним.
Відповідач наголошує на тому, що позовна заява не містить обґрунтування вини ТОВ "Агрофірма "Орлівщина", що унеможливлює нарахування пені та штрафу.
З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погоджується, з огляду на таке.
Умовами спірного договору в імперативному порядку передбачено, що подання транспорту зі сторони позивача передує письмове інформування від відповідача про його готовність поставити товар.
Проте, відповідач після здійснення відвантаження 144,56 м.т. товару у період з 16 по 18 вересня 2020 року, в порушення умов пункту 5.6 договору, жодним чином не проінформував позивача про подальшу готовність поставити йому товар за спірним договором.
Крім того, відповідачем було проігноровано лист позивача вих.23/09/2020 від 23.09.2020, в якому позивач в позасудовому порядку та до закінчення строку виконання договору намагався спонукати відповідача до повного виконання зобов'язань за договором.
Також, позивач наголошує на тому, що без жодної реакції відповідача залишилася претензія-вимога про виконання в натурі зобов'язання з поставки насіння соняшника врожаю 2020 року в кількості 855,44 т.
Таким чином, на думку позивача, доводи відповідача щодо порушення позивачем умов договору не знаходять свого підтвердження жодними доказами та суперечать обставинам справи, а тому відповідач протиправно в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань за спірним договором.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не наведено доводів, які б спростовували чи ставили під сумнів доводи ДП «Сантрейд», щодо підстав стягнення неустойки у повному обсязі.
На думку позивача, останній надав більш ніж достатньо доказів для підтвердження заміщення та розрахунку збитків, в той час, як відповідач не наводить ані нормативного обґрунтування, ані якихось доказів, які б підтверджували його заперечення стосовно нарахованих збитків.
Таким чином, позивач зазначає, що доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем вини є абсурдними, оскільки обов'язок доведення невинуватості покладено саме на відповідача.
Отже, відповідачем не наведено доводів, які б спростовували чи ставили під сумнів доводи ДП «Сантрейд», викладені у позовній заяві. Всі аргументи відзиву на позов спростовуються умовами договору та матеріалами справи.
Господарський суд звертає увагу на те, що долучений позивачем лист вих.23/09/2020 від 23.09.2020 до відповіді на відзив, судом не приймається до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За приписами частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на те, що позивачем не вказано поважних причин пропуску строку на подачу даного доказу, останній залишений судом без розгляду.
В запереченнях на відповідь на відзив ТОВ «Агрофірма «Орловщина» заперечує щодо усіх наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується із посиланням на відповідні докази та норми права які були наведені та викладені у відзиві на позов.
Крім того, відповідач зазначає, що лист на який посилається позивач (вих.23/09/2020 від 23.09.2020) на адресу ТОВ «Агрофірма «Орловщина» не надсилався, а також останній поданий до суду з пропуском строку визначеного статтею 80 ГПК України.
Також відповідач наголошує на тому, що доданий позивачем до позову доказ - лист Корпорація «Овен» (вих.№10 від 17.02.2021) не має ніякого відношення до відповідача, до предмету позову та у зв'язку з цим не є належним та допустимим доказом.
Ухвалою від 13.09.2021 позовну заяву Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
17.09.2021 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 22.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2021, з наступним відкладенням до 16.11.2021.
У підготовчому засіданні, що відбулось 16.11.2021 судом було з'ясовано, чи надали сторони докази на які вони посилаються у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, з'ясовано остаточне визначення предмету спору, та заперечення проти заявлених позовних вимог.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв'язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.12.2021, про що постановлено ухвалу суду.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.12.2021.
15.12.2021 у судовому засіданні ухвалено рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: наявність/відсутність підстав для стягнення збитків та неустойки з відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором поставки № 60433022 від 15.09.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" (далі - Продавець) укладено Договір поставки № 60433022 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався продати та поставити, а Покупець зобов'язався оплатити і прийняти товар - соняшник урожаю 2020 року, насипом у відповідності до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору Продавець гарантував покупцю, що Товар є його власністю і вільний від прав на нього третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.
Підписуючи цей договір Продавець заявив гарантії Покупцю про те, що:
- Продавець є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України;
- Увесь обсяг товару, що визначений цим договором, було вироблено (вирощено) особисто продавцем як сільськогосподарським підприємством-виробником;
- Операція з поставки усього обсягу Товару за цим договором є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні відповідного положення Податкового кодексу України (п. 1.3 Договору).
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що товар, який поставляється, повинен відповідати наступним базовим якісним показникам (якісним параметрам): вологість - 8,0000%; смітна домішка - 3,0000% ; олійна домішка-макс.15,0000%.
Продавець зобов'язався поставити 1000 метричних тон з опціоном +5,0/-5,0% за вибором продавця. (п. 3.1. Договору).
Згідно п. 4.1. Договору базова ціна товару без ПДВ складає 11 208,33 грн. за одну метричну тонну товару; базова ціна товару з ПДВ за цим договором складає 13 450,00 грн. за одну метричну тону.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Продавець зобов'язується здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах FCA (франко-перевізник) - Орлівщина с*. (Новомосковський р-н), Дніпропетровська обл., Україна, надалі Пункт Завантаження або Пункт Поставки, відповідно до правил Інкотермс 2020 - з урахуванням особливостей, які визначені цим Договором.
Покупець зобов'язується забезпечити подання автотранспорту до Пункту Поставки для завантаження та попереднього визначення кількості та якості товару.
Продавець зобов'язується відвантажити весь обсяг товару у подані транспорті засоби згідно п. 5.1. у строк з 15.09.2020 до 25.09.2020, обидві дати включно.
Згідно з пунктом 5.2 Договору Продавець зобов'язується відвантажити весь об'єм товару у подані транспортні засоби згідно п. 5.1 у строк з 15.09.2020 до 25.09.2020, обидві дати включно.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що попередня кількість та якість товару визначається в Пункті Поставки. Остаточне приймання Товару по якості та кількості здійснюється сторонами за результатами приймання товару вантажоотримувачем (ПрАТ з ІІ «ДОЕЗ») у Пункті Розвантаження (м. Дніпро вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 46), згідно п. 5.5 цього Договору.
Поставка товару партіями допускається. Графік поставки товару узгоджується додатково. Незважаючи на наявність чи відсутність погодженого графіку поставки Продавець зобов'язаний завчасно проінформувати Покупця у письмовій формі про свою готовність поставити товар (пункт 5.6 Договору).
Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок Продавця. Покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії товару у два етапи:
- 80 % вартості відповідної партії товару сплачується Покупцем протягом 2-х робочих днів з моменту завантаження товару у транспортні засоби та отримання Покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 6.1.1. цього договору;
- Остаточний розрахунок проводиться Покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) надходження товару у пункт поставки та визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього Договору; б) отримання покупцем документів, що визначені у п.6.1.1.(якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2., а також після завершення здійснення Покупцем перевірки правильності реєстрації Продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст.8 цього договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
В п. 7.3.1. Договору сторони погодили, що за не поставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 5.2. договору, Продавець зобов'язується сплатити Покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більше ніж на 10 календарних днів Продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати Покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачуються Продавцем незалежно від заподіяних Покупцю збитків (штрафна неустойка).
Згідно із п. 7.3.2. Договору у випадку прострочення поставки Покупець має право відмовитися від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а Продавець при цьому зобов'язується відшкодувати Покупцю всі понесені у зв'язку з простроченням збитки, а також сплатити Покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. штраф по цьому пункту сплачується Продавцем незалежно від заподіяних Покупцю збитків (штрафна неустойка).
Цей Договір вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання своїх зобов'язань. У випадку поставки всього об'єму товару Продавцем в строки по договору (відповідно до пункту 5.2 або окремих додатків до Договору), строк дії Договору вважається продовженим до моменту оплати поставленого товару (п. 11.1 Договору).
Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що відповідач свої зобов'язання за спірним договором не виконав, поставку обумовленого договором товару не здійснив, в зв'язку із чим, об'єм недопоставленого товару становить 855,44 метричних тон.
01.02.2021 Покупець повідомив Продавця про право застосування передбачених договором заходів відповідальності (пені та штрафу) у разі невиконання зобов'язань за спірним договором.
Крім того, позивач зазначає, що листом вих.№10-469 від 01.02.2021 повідомив Продавця про вимушене укладання Покупцем договорів поставки з іншими продавцями на заміщення недопоставленого товару та понесення у зв'язку із цим збитків (за рахунок різниці у ціні).
У відповіді на вказаний лист Корпорація «Овен», до складу якої входить ТОВ «Агрофірма «Орлівщина», направила ДП «Сантрейд» лист вих.№10 від 17.02.2021, у якому повідомила про низьку врожайність та запропонувала поставити товар з урожаю 2021 року.
Позивач вказує про те, що з огляду на тривале ухилення відповідача від виконання зобов'язань та необхідністю тривалого очікування майбутнього врожаю (серпень-вересень 2021), сторонами Договору не досягнуто згоди щодо зміни умов спірного Договору.
Проте, з огляду на наявність комерційного інтересу в отриманні товару, який нікуди не зник після прострочення поставки за спірним Договором, позивач з лютого 2021, розпочав пошук інших постачальників для укладання договорів поставки на заміщення недопоставленого за спірним Договором товару, у зв'язку з чим було укладено п'ять договорів поставки на заміщення недопоставленого товару.
В позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що ціна на соняшник урожаю 2020 року зросла у порівняні з ціною, яка передбачена у спірному Договорі, Покупець зазнав збитків, докуповуючи об'єм товару за договором, який не поставив Продавець.
З огляду на викладене, позивач звернувся до господарського суду за захистом свої прав та законних інтересів, та просить стягнути з відповідача 4 280 149,44 грн. - збитків за договором поставки № 60433022 від 16.09.2020, 1 917 610,76 грн. - штрафу, а також 1 021 023,30 грн. - пені за період з 26.09.2020 по 31.07.2021.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.
Згідно вимог ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3.1. Договору сторони погодили, що за не поставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 5.2. договору, Продавець зобов'язується сплатити Покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більше ніж на 10 календарних днів Продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати Покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачуються Продавцем незалежно від заподіяних Покупцю збитків (штрафна неустойка).
Звертаючись з даним позовом, позивач посилаючись на пункт 7.3.1 Договору просить стягнути з відповідача 1 917 610,76 грн. - штрафу та 1 021 023,30 грн. - пені за період з 26.09.2020 по 31.07.2021.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За змістом ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що Продавець зобов'язується здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах FCA (франко-перевізник) - Орлівщина с*. (Новомосковський р-н), Дніпропетровська обл., Україна, надалі Пункт Завантаження або Пункт Поставки, відповідно до правил Інкотермс 2020 - з урахуванням особливостей, які визначені цим Договором.
Покупець зобов'язується забезпечити подання автотранспорту до Пункту Поставки для завантаження та попереднього визначення кількості та якості товару.
Продавець зобов'язується відвантажити весь обсяг товару у подані транспорті засоби згідно п. 5.1. у строк з 15.09.2020 до 25.09.2020, обидві дати включно.
У відзиві на позов відповідач вказує про те, що станом на другу половину вересня 2020 року ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" мало на своєму складському обліку у наявності 1186,7 тон соняшника врожаю 2020 року.
У зв'язку з закінченням періоду поставки з 15.09.2020 по 25.09.2020 (п. 5.1 спірного договору) та відсутністю у цей період транспортних засобів покупця, продавець не зміг відвантажити договірний обсяг товару, який був у нього в наявності.
Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ДП «Сантрей» вчиняло дії передбачені п. 5.1 спірного договору для отримання товару, а саме надання транспорту для отримання погодженого умовами спірного договору товару на складі продавця до 25.09.2020 включно.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що покупцем здійснювалися повідомлення продавця у строк з 15.09.2020 по 25.09.2020 про намір отримати спірний товару за вказаними у п. 5.1 Договору адресами.
Таким чином, Покупцем в порушення умов спірного договору, не забезпечено можливості виконати Продавцем свого обов'язку з відвантаження товару.
Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання з поставки соняшника врожаю 2020 року, виникло саме з вини позивача, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення збитків у сумі 4 280 149,44 грн., господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України), тобто, настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої стаття 224 Господарського кодексу України, пов'язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тому, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Позивач стверджує, що протиправна поведінка відповідача (порушення зобов'язань) полягає у невиконанні ним обов'язків з поставки товару згідно з умовами договору поставки № 60433022 від 16.09.2020.
Крім того, позивач стверджує про існування причинного зв'язку між здійсненням ним витрат на закупівлю товару у інших постачальників та непоставкою товару відповідачем.
Господарський суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки витрати позивача за «договорами заміщення» не знаходяться в причинному зв'язку з невиконанням цього зобов'язання. Підставами для такого висновку є наступне.
Згідно з частиною першою статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
З наведених норм вбачається, що між порушенням зобов'язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв'язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, котрі прямо викликані його, постачальника, бездіяльністю в частині передачі товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв'язку з порушенням боржника.
З матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що укладення «договорів заміщення» та необхідність їх виконання позивачем не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання договору відповідачем. Укладення цих договорів позивачем та визначення їх істотних умов повністю залежало від його, позивача, волі. При цьому укладені ці договори були позивачем на його, позивача, вільний розсуд, в його, позивача, інтересах.
Ризик економічної неефективності чи збитковості цих договорів згідно статті 42 Господарського кодексу України лежить на самому позивачеві, а також є змістом підприємницької діяльності, яка здійснюється на власний ризик суб'єкта господарювання. Правових підстав для перекладення його на відповідача суд не вбачає.
Як вже було зазначено вище, невиконання відповідачем зобов'язання з поставки соняшника врожаю 2020 року, виникло саме з вини позивача, у зв'язку з не наданням транспортних засобів для отримання погодженого умовами спірного договору товару на складі продавця у строк до 25.09.2020 включно.
Більш того, слід зазначити про те, що позивачем не надано і доказів, які б свідчили про подачу під завантаження транспортних засобів і поза межами строку, встановленого сторонами в договір.
Таким чином, враховуючи, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, (не доведено прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та шкодою заподіяною позивачу), відсутні підстави для застосування до останнього такої міри господарської відповідальності, як стягнення збитків.
Саме на Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд", як позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Проте, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином зі сторони відповідача були порушені права позивача.
З огляду на викладене, господарський суд вважає вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення з відповідача 4 280 149,44 грн. - збитків за договором поставки № 60433022 від 16.09.2020, 1 917 610,76 грн. - штрафу, а також 1 021 023,30 грн. - пені за період з 26.09.2020 по 31.07.2021 є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина" про стягнення 7 218 782,50 грн. - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 28.12.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко