ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 грудня 2021 року Справа № 903/626/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Пузирко В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Любомльської міської ради Волинської області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03 листопада 2021 року в справі №903/626/21 (суддя - Якушева І.О.)
час та місце ухвалення: 3 листопада 2021 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а; повний текст ухвали складено 8 листопада 2021 року
за позовом Любомльської міської ради Волинської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок"
за участю третьої особи на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного реєстратора Реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Литвинюк Андрія Миколайовича
про скасування рішення державного реєстратора.
за участю представників сторін:
від Позивача - Ющук Р.В.; Оніщук М.В.;
від Відповідача - Костюченко С.А.;
від Третьої особи - не з'явився.
Любомльська міська рада Волинської області (надалі - Позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Любомль-ринок” (надалі - Відповідач; за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного реєстратора Реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Литвинюк Андрія Миколайовича) в якому просила:
· скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979 від 16 лютого 2016 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про державну реєстрацію права власності Відповідача на торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 850153507233;
· припинити право власності Відповідача на торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Любомль, вул.1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 850153507233.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Третя особа діяла незаконно, реєструючи об'єкт за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, будинок 32 як нерухоме майно, оскільки, на думку Позивача, цей об'єкт є тимчасовою спорудою, що в силі дії частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», мало б бути підставою для прийняття Третьою особою рішення про відмову від державної реєстрації.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 3 листопада 2021 року призначено у справі № 903/626/21 судову будівельно-технічну експертизу. Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи та зважаючи на те, що висновки судових експертів, подані сторонами у справі, викликають сумніви у їх правильності, оскільки після дослідження одного й того ж самого об'єкта судові експерти дійшли протилежних висновків про те, яким об'єктом є торгові павільйони площею 56,2 кв. м. за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, будинок 32, слід призначити у справі судову будівельно- технічну експертизу, поставивши на дослідження експертизи наступне питання: чи є торгові павільйони за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, будинок 32, нерухомим майном чи тимчасовими спорудами?
Також місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що в матеріалах справи містяться висновки судових експертів Товариства «Експерт Інвест» та Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, у яких після дослідження одного й того ж самого об'єкта судові експерти дійшли протилежних висновків. За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до висновку про доручення проведення судової будівельно-технічної експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, оскільки Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз експертиза вже проводилась.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою Позивач звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу змінити в частині визначення установи, яка має проводити судово будівельну-технічну експертизу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким самостійно визначити експерту установу, найближче розташовану до об'єкта дослідження. Також, апелянт просив змінити ухвалу в частині визначення питань, які будуть поставлені на вирішення судової будівльно-технічної експертизи доповнивши їх питаннями, запропонованими представником Позивача.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що представник Позивача не заперечував проти призначення судової експертизи та просив доручити ї проведення установі, яка не здійснювала та відділення якої не здійснювало експертизу того ж самого об'єкту. При цьому, на переконання апелянта, доручення проведення судової експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз є порушенням принципу рівності сторін, оскільки відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз уже проводило експертне дослідження в даній справі за замовленням Відповідача. Також, апелянт вказав, що місцевим господарським судом не обгрунтовано в оскаржувані ухвалі підстав відхилення питань, які запропоновані Позивачем для проведення експертного дослідження.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачу протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Позивачу.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, в якому, з підстав, наведених у даному відзиві, Відповідач просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач зазначив, що на даний момент Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз це потужна установа Міністерства юстиції України, яка обслуговує західний регіон України. Відповідач наголосив, що відхиляючи питання Позивача, суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що він узагальнив доводи Позивача та вирішив поставити на розгляд експерта одне питання, яке має відношення до предмету позовних вимог та підстав.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на "28" грудня 2021 року об 10:30 год.
В судове засідання від 28 грудня 2021 року представник Третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 21 грудня 2021 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Третьої особи, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на закінчення тридцятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги.
В судовому засіданні від 28 грудня 2021 року представники Позивача підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених у ній, просили суд задоволити апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу змінити в частині визначення експертної установи та доповнити її переліком питань, наданим Позивачем до матеріалів справи. Вказавши, що представник Позивача не заперечував проти призначення судової експертизи та просив доручити її проведення установі, яка не здійснювала та відділення якої не здійснювало експертизу того ж самого об'єкту. При цьому, на переконання представника Позивача, доручення проведення судової експертизи саме Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз є порушенням принципу рівності сторін, оскільки відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз уже проводило експертне дослідження в даній справі за замовленням Відповідача. Що ж стосується переліку питань, поставлених для вирішення судової експертизи, то представник Позивача вказав, що дані питання мають безпосереднє відношення до предмету позовних вимог, адже дадуть більш ширшу відповідь щодо того, чи відноситься даний об'єкт до нерухомого чи рухомого майна.
В судовому засіданні від 28 грудня 2021 року представник Відповідача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі Позивача, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому, зазначив, що саме судова експертиза в даній справі призначається вперше, експерта повідомлено про кримінальну відповідальність, що змусить його поставитися до даного експертного дослідження відповідальніше, і у разі наявності сумнівів у сторін щодо самого експерта чи експертного дослідження, Позивачі не позбавлені права звернутися із клопотанням про проведення додаткової та повторної експертизи, а також заявити відвід такому експерту.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову в даній справі є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979 від 16 лютого 2016 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Відповідача на торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 850153507233 та припинення право власності Відповідача на торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Любомль, вул.1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 850153507233.
За клопотанням Позивача від 23 квітня 2020 року, долучено до матеріалів справи висновок судово будівельно-технічної експертизи проведеної за зверненням Позивача (том 1, а.с. 101-105).
При цьому у відповіді на поставлене питання: Чи відноситься даний торговий павільйон до об'єктів нерухомого майна капітальної споруди чи це є рухоме майно, тобто тимчасова споруди? експертом надано відповідь, що: враховуючи конструктивні елементи (полегшені конструкції), фізичні характеристики (внутрішня площа та площа забудови), можливість їх переміщення без знецінення (руйнування) та зміни призначення, торгові павільйони загальною площею 56,2 м.кв. на вул. 1-го Травня, 32 у м. Любомль Волинської області за ознаками є тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності (том 1, а.с. 105).
В той же час, Відповідачем подано клопотання від 29 вересня 2021 року про долучення до матеріалів справи копії висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи (том 2, а.с. 6-13).
При цьому у відповіді на поставлене питання: чи являється торговий павільйон за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, буд. 32, нерухомим майном? експертом надано відповідь, що: торговий павільйон за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, буд. 32, являється нерухомим майном (том 2, а.с. 13).
Відтак, з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи та зважаючи на те, що висновки судових експертів, подані сторонами у справі, викликали в місцевому господарському суду сумніви у їх правильності (оскільки після дослідження одного й того ж самого об'єкта, судові експерти дійшли протилежних висновків про те, яким об'єктом є торгові павільйони площею 56,2 кв. м. за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, будинок 32), з огляду на що суд першої інстанції прийшов до висновку про призначення у справі судово будівельно- технічної експертизу, поставивши на дослідження експертизи наступне питання: чи є торгові павільйони за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, будинок 32, нерухомим майном.
Досліджуючи підставність призначення та проведення судової експертизи, колегія суддів констатує, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 січня 2018 року в справі №907/425/16 та від 24 січня 2018 року в справі №917/50/17.
Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій, зокрема, зазначає питання, з яких експерт має надати суду висновок.
Формулювання питань, які ставляться перед експертом, повинно, як правило, здійснюватись з урахуванням згаданих Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики та реєстр яких ведеться Міністерством юстиції України.
Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.
Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
В силу пункту 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовтня 1998 року, орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5).
Згідно із пунктом 5.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 (надалі - Рекомендації), основними завданнями будівельно-технічної експертизи, у тому числі з визначення вартості нерухомого майна та майнових прав на нього, є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення та перевірка обсягів та вартості виконаних будівельних робіт і складеної звітної документації проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості розподілу об'єктів нерухомого майна, розробка варіантів розподілу; визначення різних видів вартості будівель, споруд, їх частин, а також іншого нерухомого майна; визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.
В той же час апеляційний господарський суд констатує, що як вбачається з висновків експертизи поданих сторонами до матеріалів справи, згідно з висновком судового експерта, поданим Позивачем, торговий павільйон загальною площею 56,2 кв.м. по вул. 1-го Травня,32 у м. Любомль є тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності. В той же час, згідно з висновком судового експерта, поданим Відповідачем, торговий павільйон загальною площею 56,2 кв.м. по вул. 1-го Травня,32 у м. Любомль є нерухомим майном.
Також, суд апеляційної інстанції констатував, що предсметом апеляційного оскаржено зокрема є і те, що судом першої інстанції не поставлено питання, котрі просив поставити апелянт.
Так, 3 листопада 2021 року представник Відповідача через відділ документального забезпечення та контролю суду першої інстанції подав клопотання без номеру та дати, в якому вказав, що для вирішення спору буде достатньо, якщо експерт дасть відповідь на таке питання: чи являються торгові павільйони за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, будинок 32, нерухомим майном? (том 2, а.с. 78).
Водночас, 3 листопада 2021 року представник Позивача подав клопотання де на вирішення експертизи просив поставити наступні запитання:
· чи відноситься даний торговий павільйон до об'єктів нерухомого майна капітальної споруди чи це є рухоме майно, тобто, тимчасова споруда?
· з якого матеріалу зроблені стіни торгового павільйону?
· яка площа торгового павільйону?
· на якій основі встановлений даний об'єкт, фундамент згідно проектно- кошторисної документації чи на залізобетонній плиті, яка могла бути призначена для мощення тротуарів або проїздів?
· чи витримані протипожежні розриви при встановленні торгових павільйонів?
· чи достовірна інформація, зазначена у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об'єкта, та чи відповідає вона документам долученим відповідачем до матеріалів справи?
· чи зможуть функціонувати окремо дані павільйони у разі їх розділення?
· яким чином влаштовані дані павільйони: шляхом встановлення 4-ох раніше виготовлених окремих павільйонів, чи в результаті будівництва єдиного павільйону?
Досліджуючи вимоги та заперечення апеляційної скарги Позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У рішенні №18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Законодавець у частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
В свою чергу, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що кожна з сторін обґрунтовує свою позицію по суті спору певними документами, а саме: Позивач - доводить, що зареєстрований об'єкт не є нерухомим майном, а є тимчасовою спорудо, а відтак державна реєстрація проведена з порушенням норм діючого законодавства України щодо порядку вчинення такої реєстрації, а Відповідач - доводить, що зареєстрований об'єкт є нерухомим майном, яке неможливо перемістити без зміни його призначення, що свідчить про законність вчиненої державної реєстрації речового права, проте, їх оцінка як доказів в підтвердження або спростування доводів кожної з сторін, має здійснюватись на стадії розгляду справи по суті, коли суд повинен встановити обставини наявності/відсутності певного права, і відповідно, чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.
Вказані обставини не встановлюються на стадії вирішення судом питання про призначення судової експертизи, оскільки на даній стадії судового провадження суд визначає чи потрібні відповіді на питання, які стосуються предмету спору в контексті спірних правовідносин сторін, і відповідь на які можливо надати саме з застосуванням спеціальних знань у певній галузі, якими суд не володіє.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що до предмету доказування по даній справі входить питання, щодо того, чи є об'єкт на який вчинено державну реєстрацію речового права нерухомим майно чи тимчасовою спорудою, і кожна з сторін обґрунтовує свою позицію певними документами та відповідно висновками судових експертиз із протилежними висновками при наданні відповіді на одне й теж запитання, яке має значення для вчинення реєстраційних дій в силі дії статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
А саме, в силу дії частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Частинами 1 та 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що: висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством; предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Отже, з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи та зважаючи на те, що висновки судових експертів, подані сторонами у справі, викликають сумніви у їх правильності, оскільки після дослідження одного й того ж самого об'єкта судові експерти дійшли протилежних висновків про те, яким об'єктом є торгові павільйони площею 56,2 кв. м. (за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, будинок 32). З даного суд апеляційної інстанції робить висновок про необхідність у даній справі призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Поряд з тим, жодна зі сторін не заперечує доцільність проведення такої експертизи і дане питання не оспорюється в апеляційній скарзі Позивача.
Як вбачається з оспорюваної ухвали суд першої інстанції вирішив поставити експерту лише одне питання: чи є торгові павільйони за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, будинок 32, нерухомим майном чи тимчасовими спорудами?
При цьому, що ж стосується заперечень апеляційної скарги Позивача щодо доповнення ухвали місцевого господарського суду, переліком питань, запропонованим Позивач у клопотанні від 3 листопада 2021 року, то колегія суддів зазначає наступне.
В силу дії частини 4, 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки.
Колегія суддів зважаючи на предмет позовних вимог та обставини, на яких ґрунтується вимога Позивача, зазначає, що важливе та першочергове значення для правильного вирішення та дослідження обставин справи має вирішення питання, щодо того, чи є об'єкт зареєстрований Третьою особою нерухомим майном чи тимчасовою спорудою.
При цьому, на переконання апеляційного господарського суду, для дослідження обставин справи щодо законності вчинення реєстраційних дій, саме в правовому полі дії частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», немає значення інформація щодо того: з якого матеріалу зроблені стіни торгового павільйону, яка площа торгового павільйону (тимбільше його площа вказана в розмірі 56,2 кв.м., не заперечується сторонами), на якій основі встановлений даний об'єкт, фундамент згідно проектно-кошторисної документації чи на залізобетонній плиті, яка могла бути призначена для вимощення тротуарів або проїздів, чи витримані протипожежні розриви при встановленні торгових павільйонів,
Суд апеляційної інстанції констатує, що експерт при вчиненні дослідження з приводу того, яким є спірне майно (тимчасовою спорудою чи нерухомим майном) апріорі має дослідити і описати спірне майно, в тому числі з приводу існування під цим приміщенням фундаменту).
На переконання колегії суду вирішення таких питань окремо, від заданого місцевим господарським судом, не впливає на вчинення реєстраційних дій саме в площинні вирішення питання чи є даний об'єкт нерухомим майном чи тимчасовою спорудою. При цьому, суд ще раз наголошує, що досліджуючи поставлене судом першої інстанції питання, експертне дослідження в цілому буде направлене на дослідження будови та порядку створення такого майна (його основа, характеристики, матеріали стін, фундамент) що в кінцевому результаті й дасть експерту можливість дати відповіді на поставлене питання щодо приналежності даного об'єкта до певного виду майна.
В той же час колегія суддів розцінює зазначені вище питання, як такі, що мають навідний характер та надають додаткову інформацію, застосування якої не вплине на вирішення питання, щодо підставності та законності позовних вимог, без відповіді на ключове питання (чи є торгові павільйони нерухомим майном чи тимчасовою спорудою).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповіді на дані питання вже знайшли своє відображення у висновку №15 судової будівельно-технічної експертизи від 26 травня 2020 року, проведеної за заявою Позивача (том 1, а.с. 101-105), при цьому, Позивач повторно клопоче про поставлення даних питань вже на вирішення судової експертизи, призначеної в даній справі.
Що ж стосується решти питань щодо того, чи достовірна інформація, зазначена у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об'єкта, та чи відповідає вона документам долученим Відповідачем до матеріалів справи (предметом дослідження не є обставини законності введення даного об'єкта в експлуатацію); чи зможуть функціонувати окремо дані павільйони у разі їх розділення; яким чином влаштовані дані павільйони: шляхом встановлення 4-ох раніше виготовлених окремих павільйонів, чи в результаті будівництва єдиного павільйону, то колегія суду зазначає, що саме для правильного вирішення спору в межах вимог та заперечень позовної заяви експертному дослідженню підлягає питання щодо виду об'єкта реєстрації: чи нерухоме це майно, чи є це майно тимчасовою спорудою. А існування питань щодо особливостей функціонування такого майна, формування декларацій під час будівництва об'єкта виходить за межі позовних вимог та не входить до предмету доказування, що може підтвердити ту чи іншу обставину, та вплинути на прийняття судового рішення по справі щодо законності вчинення реєстраційної дії.
Відтак суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта щодо включення до переліку питань, що задаються експерту з питань, котрі Позивач особисто просив поставити перед експертом - надуманими і неогрунтованими, з огляду на що відмовляє в задоволенні апеляційної скарги в цій частині.
Що ж стосується покликання апелянта на порушення принципу рівності усіх учасників судового засідання, що ніби то знайшло своє відображення у призначенні експертного дослідження саме до тієї установи, відділення якої вже проводило експертне дослідження за замовленням Відповідача, що може на переконання апелянта свідчити про необ'єктивність проведення такої експертизи, то колегія суддів вважає такі твердження необгрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ, в яких провадяться судові експертизи.
Чинне законодавство дозволяє зробити висновок, що експертизу в господарському процесі може проводити лише судовий експерт - особа, яка: має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, тобто є компетентною у певній галузі спеціальних знань; має відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройти відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому чинним законодавством, а також бути атестованим, тобто експерт повинен бути спеціалістом високої кваліфікації; внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ, в яких провадяться судові експертизи
Частиною 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Відтак. саме суду надані процесуальні повноваження та перевага щодо обрання експертної установи.
Волинське відділення Науково-дослідного інституту судових експертиз, яке проводило експертне дослідження на замовлення Відповідача є відокремленим підрозділом Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз.
Львівський Науково-дослідний інститут судових експертиз є однією із найбільшою експертною установою та кваліфікованим складом судових експертів в різних галузях у західному регіоні.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що експертизу проводить судовий експерт, а не сама установа, який є атестованим у певній галузі та має відповідний кваліфікаційний рівень, та є незалежним при проведенні судової експертизи, у разі ж виникнення сумнівів у особі експерта та його кваліфікації, сторона не позбавлена права заявити відвід такому експерту.
Також, зазначаючи в апеляційній скарзі про упередженість експертної установи, Позивач не наводить жодних доказів та обставини, які б підтверджували таку позицію апелянта.
Поряд з тим суд критично оцінює довід апелянта про те, що експерти Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз будуть робити експертне дослідження саме таким, як його вчинило Волинське відділення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, навіть якщо це не відповідає дійсності. При цьому апеляційний господарський суд наголошує, що експерт який проводитиме дослідження попереджений місцевим господарським судом про кримінальну відповідальність. І у випадку недостовірності експертного дослідження (наприклад у разі призначення повторної експертизи, котра дасть інші висновки, що в подальшому знайдуть своє підтвердження), такий експерт може бути притягнутий до кримінальної експертизи.
Разом з тим апеляційний господарський суд відмічає і факт того, що подаючи свої пропозиції щодо іншого місця проведення експертизи апелянт не довів суду (не подав докази разом із апеляційною скаргою) наявності в такій установі спеціалістів, котрі мають необхідні знання для проведення такого експертного дослідження, як і не довів факту здійснення цією установою такого виду експертиз.
Враховуючи усе вищеописане та зважаючи на право суду з урахуванням обставин справи визначити експерта чи експертну установу самостійно в контексті зон регіонального обслуговування на переконання колегії суду, місцевим господарським судом підставно доручено проведення судової експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Все вищевказане на переконання суду апеляційної інстанції свідчить про безпідставність апеляційної скарги і в цій частині.
Резюмуючи усе вищеописане колегія суддів зазначає, що експертне дослідження віднесено ГПК України до доказів, які потребують спеціальних знань та зважаючи на попередження експерта про кримінальну відповідальність (про що зазначається в процесуальному документі про призначення та проведення експертизи) має більш обумовлену відповідальність за подання завідомо неправдивого висновку або відмову від дачі такого висновку. При цьому колегія суддів вважає, що експерт, як спеціаліст, повинен усвідомлювати можливість проведення експертизи на підставі отриманих документів, оскільки вирішальним є кінцевий висновок експерта щодо поставлених йому питань.
Не зважаючи на обставини, котрі необхідно встановити під час проведення експертного дослідження, що зумовило призначення судової експертизи, та про що зазначено вище в даній постанові, колегія суддів звертає увагу на правову позицію, зазначену в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 522/1029/18 від 18 грудня 2018 року. А саме щодо того, що згідно з частиною 5 статтею 101 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Зважаючи на усе вищевстановлене в даній судовій постанові колегія апеляційного господарського суду констатує, що судом першої інстанції були виконані всі процесуальні вимоги щодо прядку призначення судової експертизи.
Апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Волинської області прийшов до правильного висновку, щодо існування обставини для з'ясування яких необхідні спеціальні знання, а тому правомірно призначив по справі судову будівельно-технічну експертизу, яку з урахуванням обставин справи, скориставшись своїм процесуальним правом доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Враховуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Позивача не підлягає до задоволення та спростовується усім вищеописаним в даній постанові, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювану ухвалу без змін з огляду на її законність і обгрунтованість. При цьому колегія суду констатує, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даної ухвали (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Судові витрати за подання апеляційної скарги в силу дії статті 129 ГПК України апеляційний господарський суд покладає на Позивача.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Любомльської міської ради Волинської області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03 листопада 2021 року в справі №903/626/21 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 03 листопада 2021 року в справі №903/626/21- залишити без змін.
3. Справу №903/626/21 повернути Господарському суду Волинської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 29 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Грязнов В.В.