вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" грудня 2021 р. Справа№ 910/20926/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2021
у справі № 910/20926/20 (суддя Антонова В.М.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 36 419,09 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) про стягнення 36 419,09 грн., з яких 29708,63 грн - основного боргу, 2239,31 грн - пені, 3555,76 грн - штрафу, 524,67 грн - процентів річних та 390,72 грн - інфляційних втрат.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем як орендарем своїх зобов'язань за Договором оренди № 2031 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 09.11.2017 року в частині своєчасної та повної сплати орендної плати на рахунок балансоутримувача, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, штраф, проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою від 28.05.2021 Господарський суд міста Києва передав матеріали справи №910/20926/20 за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №910/20926/20 позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 36 419,09 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль 15900,25 грн (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень двадцять п'ять коп) основного боргу, 1433,66 грн (одну тисячу чотириста тридцять три гривні шістдесят шість коп) пені, 2174,92 грн (дві тисячі сто сімдесят чотири гривні дев'яносто дві коп) штрафу, 329,15 грн (триста двадцять дев'ять гривень п'ятнадцять коп) - 3 % річних, 390,72 грн (триста дев'яносто гривень сімдесят дві коп) втрат від інфляції та 1117,54 грн (одну тисячу сто сімнадцять гривень п'ятдесят чотири коп) судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог у задоволеній частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі № 910/20926/20 в частині відмови у стягненні 13 808,38 грн основного боргу, 805,65 грн пені, 195,52 грн 3% річних, 1380,84 грн штрафу та 1064,46 грн витрат по сплаті судового збору, прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
На переконання скаржника реалізацією положень постанови КМУ є внесення змін до умов договору в частині зміни його істотної умови розміру орендної плати. А, відтак, наявність правових підстав для застосування положень постанови в частині зменшення розміру орендної плати можливе лише з моменту внесення відповідних змін до умов договору в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, ст.ст. 651-654 ЦК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», затвердженим постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 «Порядком передачі в оренду державного та комунального майна», з дотриманням умов п. 10.3 договору. Позивач зазначає, що зміни до умов договору в частині зменшення розміру орендної плати на підставі постанови № 611 з дотриманням приписів вимог законодавства і умов договору, сторонами не вносились, у зв'язку з чим, позивач вважає відсутніми правові підставі для застосування додатку № 2 до постанови № 611 до спірних правовідносин.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Третя особа у поясненнях просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, оскаржене судове рішення - без змін, як таке, що відповідає вимогам діючого законодавства України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно витягу з витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2021, справу №910/20926/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 дану апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення процесуального строку.
18.10.2021, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, до якої додано клопотання про поновлення процесуального строку, в якому зазначає, що з моменту отримання повного тексту ухвали апелянт звернувся в межах десятиденного строку.
В ході апеляційного перегляду справи склад колегії суддів змінювався.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В., яка входить до складу колегії суддів, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20926/20.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду та повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 поновлено Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №910/20926/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №910/20926/20. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 25.11.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 25.11.2021.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20926/20.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.12.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №910/20926/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 ГПК України).
Відповідно до частини 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також те, що предметом позову у цій справі є вимога стягнення 36 419,09 грн, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 ГПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
09 листопада 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (орендар) укладено договір оренди № 2031 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір) у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D (інв. № 47578), площею 10,0 кв.м. (далі - майно), що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 травня 2017 і становить за незалежною оцінкою 766 553,00 грн.
Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності з перевезення пасажирів (розміщення кіосків (терміналів) самореєстрації для пасажирів на рейси повітряних суден).
Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права вланості на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).
Як передбачено пунктом 2.4. договору, обов'язок щодо складання акта приймання - передавання при укладенні договору покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря.
Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2017 року 9581,91 грн (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна грн 91 коп).
Відповідно до п. 3.2. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
У відповідності до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Як передбачено п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов'язання включно.
Згідно п. 5.3. договору, що відповідач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, наведеним у розділі 11 договору).
Цей договір укладено строком на 2 (два) роки, 11 (одинадцять) місяців, що діє з "09" листопада 2017 року до "08" жовтня 2020 р включно (п. 10.1. договору).
Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D (інв. № 47578), площею 10,0 кв.м. (далі - майно), що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» , та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» , код ЄДРПОУ 20572069, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту приймання-передачі орендованого майна від 09.11.2017.
Для оплати орендної плати за користування майном у період лютий 2020 року - липень 2020 року, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки фактури разом з відповідними актами приймання-здачі виконаних послуг:
1) рахунок-фактура за лютий 2020 року від 29.02.2020 № 76/313 на суму 14037,37грн, з яких 5848,90 грн (30%) підлягають до сплати на користь ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль , 8188,47 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020 на суму 14037,37грн, строк оплати рахунку 15.03.2020;
2) рахунок-фактура за березень 2020 року від 31.03.2020 № 76/513 на суму 14149,67грн, з яких 5895,70 грн (30%) підлягають до сплати на користь ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль, 8253,97 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 на суму 14149,67грн, строк оплати рахунку 15.04.2020;
3) рахунок-фактура за квітень 2020 року від 30.04.2020 № 76/711 на суму 14262,86 грн, з яких 5942,86 грн (30%) підлягають до сплати на користь ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль, 8320,00 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 на суму 14262,86 грн, строк оплати рахунку 15.05.2020;
4) рахунок-фактура за травень 2020 року від 31.05.2020 № 76/933 на суму 14305,66 грн, з яких 5960,69 грн (30%) підлягають до сплати на користь ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль, 8344,97 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 на суму 14305,66 грн, строк оплати рахунку 15.06.2020;
5) рахунок-фактура за червень 2020 року від 30.06.2020 № 76/1111 на суму 14334,26 грн, з яких 5972,61 грн (30%) підлягають до сплати на користь ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль, 8361,65 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 на суму 14334,26 грн, строк оплати рахунку 15.07.2020;
6) рахунок-фактура за липень 2020 року від 31.07.2020 № 76/1323 на суму 14248,26 грн, з яких 5936,77 грн (30%) підлягають до сплати на користь ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль, 8311,49 грн в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020 на суму 14248,26 грн, строк оплати рахунку 15.08.2020.
Відповідач вищевказані рахунки - фактури та акти приймання - здачі виконаних послуг згідно з договору оренди № 2031 від 09.11.2017 року отримав, що підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.
Листом від 20.03.2020 № 01.3.1-10/52 адресованому позивачу та третій особі, відповідач просив здійснити перерахунок орендної плати, звільнивши орендаря від її сплати за період з 12.03.2020 по день завершення карантину в Україні, в т.ч. за договором оренди № 2031 від 09 листопада 2017.
Позивач та третя особа отримали вказаний лист, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №№ 0212112658960, 0212112658952.
Листом від 05.04.2021 №50-02.02-1510 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повідомлено позивача та відповідача, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину», на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, враховуючи заяву відповідача від 21.04.2020 № 02.2-09-51, у т.ч. по договору від 30.09.2015 № 1729, нарахування орендної плати за користуванням нерухомим державним майном, здійснюється у розмірі 50% відсотків суми нарахованої орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією від 18.09.2020 № 35-28/5-182, у якій вимагав у місячний строк з дня одержання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 35557,53 грн за період лютий-липень 2020.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом №013.1-10/135 від 26.10.2020 зазначив, що нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" для орендарів перелічених в додатку № 2 до постанови.
Позивач звернувся із даним позовом посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, а саме в частині здійснення своєчасної та повної орендної плати на користь балансоутримувача за користування майном у період з лютого по липень 2020 року, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 29708,63 грн, оскільки часткова оплата у розмірі 5848,90 грн була сплачена відповідачем 01.10.2020 та зарахована позивачем за зобов'язаннями лютого 2020 року.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як визначено ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, у відповідача як особи, що отримала майно в оплатне користування, є обов'язок сплачувати орендну плату у встановленому за згодою сторін розмірі та у встановлений договором строк.
Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону № 2269-XII від 10.04.1992 зі змінами (редакція чинна на момент виникнення правовідносин), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту пункту 3.6 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором на момент розгляду справи настав.
Постановою Кабінетів Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611 врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.
Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Згідно з п. 2 постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 орендодавцям державного майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
В додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків, зокрема, орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення: транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача про те, що для застосування ним, як балансоутримувачем орендованого відповідачем майна, положень постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 в частині зменшення розміру орендної плати можливе лише з моменту внесення відповідних змін до умов договору.
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» від 15.07.2020 № 611 у визначеному законодавством порядку не скасована, а відтак є обов'язковою для виконання, доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до положень договору відповідач орендує державне нерухоме майно - частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D (інв. № 47578), площею 10,0 кв.м. (далі - майно), що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» саме з метою забезпечення діяльності з пасажирських перевезень.
Відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 15.07.2020 № 611, має право на зменшення орендної плати на 50 відсотків.
Між тим, судом враховано, що відповідна постанова не містить положень про необхідність внесення змін до договору оренди для такого нарахування.
У п. 3.5 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Так, відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 постанови № 611, має право на зменшення орендної плати на 50%.
Посилання позивача на те, що підставою для нарахування відповідачу орендної плати у розмірі 50% обов'язковим є укладення письмово договору, а лист орендодавця не є такою підставою, правомірно відхилено судом пешої інстанції при вирішенні даного спору з огляду на те, що вказана постанова не вимагає внесення змін до договорів в частині зменшення розміру орендної плати за користування державним майном.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідаечм 01.10.2020 сплачено орендну плату у розмірі 5848,90 грн, яка зарахована позивачем за зобов'язаннями лютого 2020 року.
Таким чином, за перерахунком суду, у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 орендна плата на користь балансоутримувача без наявності підстав для зменшення, склала 190,18 грн за один день оренди та 2091,98 грн відповідно з урахуванням кількості днів оренди майна у вказаний період; за період з 12.03.2020 по 31.07.2020, враховуючи зменшення орендної плати на 50% в силу норм чинного законодавства, належним до сплати є розмір орендної плати: 1901,80 грн за березень 2020 року (з 12.03.2020 по 31.03.2020), 2971,43 грн за квітень 2020 року, 2980,35 грн за травень 2020 року, 2986,30 грн за червень 2020 року, 2968,39 грн за липень 2020 року, всього 15900,25 грн.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за вказаний період у розмірі 15900,25 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору, матеріали справи не містять, а факт відсутності розрахунків між сторонами у спірний період відповідач не заперечує, погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату орендної плати частково на суму 15900,25 грн. В частині стягнення 13 808,38 грн основного боргу правомірно відмовлено судом.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати орендної плати у лютому-липні 2020 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2239,31 грн пені та 3555,76 грн штрафу.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов'язання включно.
Згідно п. 3.8 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції правомірно відзначив, що при здійсненні розрахунку позивачем за лютий 2020 року безпідставно включено до періоду прострочення день оплати.
Крім того, оскільки судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватись на суми боргу з урахуванням цього зменшення.
Також позивачем при здійсненні розрахунку за лютий та березень 2020 року не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Зважаючи на викладені помилки у розрахунку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1433,66 грн пені та 2174,92 грн штрафу. В частині стягнення 805,65 грн пені та 1380,84 грн шрафу судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.
Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення неустойки, з посиланням на те, що позивач не є стороною договору оренди і в нього відсутній договір із відповідачем про стягнення неустойки, як це передбачено ст.ст. 547, 551 ЦК України, а тому нарахування пені та штрафу є незаконним. З цього приводу суд обґрунтовано зауважив, що положення договору передбачають обов'язок відповідача перераховувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу та відповідальність за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування такої орендної плати у вигляді пені та штрафу, а відтак нарахування відповідачу пені та штрафу за допущення прострочення сплати орендної плати є правомірним та законним.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 524,67 грн - 3 % річних та 390,72 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок 3 % річних, з тих же підстав що і пені, судом першої інстанції встановлено, що належною до стягнення є сума 329,15 грн - 3 % річних. В частині стягнення 195,52 грн - 3 % річних суд відмовив.
За розрахунком суду, розмір втрат від інфляції складає більший розмір, проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимога про стягнення 390,72 грн втрат від інфляції задоволена у заявленому позивачем розмірі.
Колегія суддів, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим.
Судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, з підстав того, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а відтак подвійне нарахування інфляційних втрат є незаконним. В контексті зазначеного суд доцільно зауважив, що за умовами договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), встановлено розмір орендної плати за перший (базовий) місяць та п. 3.3 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Тобто вказаним пунктом договору визначається розмір орендної плати за місяць. Відповідна індексація орендної плати не є інфляційними втратами, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а відтак відсутнє подвійне нарахування інфляційних втрат, про яке помилково стверджує відповідач.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашено, відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період користування орендованим державним майном у строк визначений договором, то позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню частково: 15900,25 грн основного боргу, 1433,66 грн пені, 2174,92 грн штрафу, 329,15 грн - 3 % річних, 390,72 грн втрат від інфляції. В частині стягнення 13808,38 грн основного боргу, 805,65 грн пені, 1380,84 грн шрафу, 195,52 грн - 3 % слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.
Позивач як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду справи продовжує посилатися на відсутність правових підстав для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» від 15.07.2020 № 611 та додатку 2 до постанови, з підстав відсутності внесення змін до договору в частині зміни його істотної умови розміру орендної плати.
Ці аргументи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи та відхиляються судом з огляду на те, що вказана постанова не вимагає внесення змін до договорів в частині зменшення розміру орендної плати за користування державним майном.
В контексті зазначеного суд також зауважує, що положення ст. 117 Конституції України визначають, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Згідно положень статуту Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі аеропорт), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 25.05.2020 № 32, аеропорт є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. У своїй діяльності аеропорт керується Конституцією України та Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також статутом.
Враховуючи вказані положення законодавства та статуту, безпідставними є посилання позивача про те, що для застосування ним, як балансоутримувачем орендованого відповідачем майна, положень постанови КМУ від 15.07.2020 №611 в частині зменшення розміру орендної плати можливе лише з моменту внесення відповідних змін до умов договору.
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» від 15.07.2020 № 611, лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 05.04.2021 №50-02.02-1510, прийнятий на виконання постанови КМУ від 15.07.2020 №611 у визначеному законодавством порядку не скасовані, а відтак постанова та прийнятий на її виконання наказ орендодавця за договором є обов'язковими для виконання. Доказів протилежного суду не надано.
Зважаючи на викладене вище, помилковими є аргументи скаржника про те, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням ч.4 ст. 236 ГПК України, оскільки не враховано правові позиції викладені Верховним Судом України у постанові від 18.03.2015 у справі №3-19гс15, від 29.03.2017 у справі № 916/1689/15, Верховним Судом у постанові від 15.02.2018 у справі №917/1578/15-г. Суд зазначає, що названі судові рішення не є релевантними для справи, що розглядається, зважаючи на відмінний зміст спірних правовідносин та фактично встановлені обставини у цих справах.
Водночас, у розгляді цього спору судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, правовідносини у якій є подібними даній справі.
Зокрема, суд касаційної інстанції зауважив, що оскільки постанова КМУ № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.
Крім того, слід звернути увагу на те, що позивач не є стороною укладеного між відповідачем та третьою особою договору, а тому позивач повинен керуватися вимогами постанови КМУ від 15.07.2020 №611.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №910/20926/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко