Справа №442/9206/21
Провадження №2/442/1811/2021
21 грудня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Медведика Л.О.,
з участю секретаря Далявської Л.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в підтвердження позовних вимог посилається на те, що є власником частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . Іншою частиною будинку користувався ОСОБА_3 , з яким він спільно будинок реконструювали, перекрили дах та добудували господарські споруди до 1987 року. Після смерті ОСОБА_3 , його частка була успадкована ОСОБА_2 , дружиною спадкодавця. Так як він вже є особою похилого віку, тому вирішив розпорядитися своєю власністю на користь дітей ще за життя. Під час консультації у нотаріуса та перевірки реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявилося, що реєстрація відсутня. Згідно довідки КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» від 16.09.2021 №1468, зареєстрована лише 11/25 ід.частки житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Інші 14/25 ід.частки житлового будинку не зареєстровані. За таких обставин, він звернувся до державного реєстратора для здійснення реєстрації свого права власності згідно чинного законодавства. Під час вивчення документів з'ясувалося, що у його правовстановлюючому документі - Договорі дарування від 20.06.1981 року вказано, що «гр. ОСОБА_4 подарував, а гр. ОСОБА_1 прийняв в дар належний дарителю ОСОБА_4 на праві особистої власності жилий будинок, що знаходиться в с.Уличне і розташований на присадибній ділянці 1000кв.м». Тобто, із змісту Договору вбачається, що він отримав у дар цілий житловий будинок, а тому можу зареєструвати право власності тільки на весь будинок, а не на частину. Наявність зареєстрованого права власності на 11/25 ід.частки житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 порушує його право власності. У добровільному поряду вирішити дане питання відповідач відмовляється, а тому змушений звернутися з даним позовом до суду.
В судове засідання позивач не з'явився. Від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, посилаючись на підстави, викладені в заяві. Просив задоволити позов. Крім того, відкликав подане ним раніше клопотання про витребування доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутність, щодо задоволення позовних вимог - не заперечує, позов визнає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши матеріали справи, суд встановив, що згідно договору дарування від 20 червня 1981 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Уличненської сільської ради Горбачовим В.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за №21, позивач, ОСОБА_1 , став власником частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . Іншою частиною будинку користувався ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 , його частка була успадкована ОСОБА_2 (дружиною спадкодавця).
Згідно довідки КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» від 16.09.2021 №1468, зареєстрована лише 11/25 ід.частки житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Інші 14/25 ід.частки житлового будинку не зареєстровані. У договорі дарування від 20.06.1981 року вказано, що «гр. ОСОБА_4 подарував, а гр. ОСОБА_1 прийняв в дар належний дарителю ОСОБА_4 на праві особистої власності жилий будинок, що знаходиться в с.Уличне і розташований на присадибній ділянці 1000кв.м».
Як вбачається з договору дарування від 20 червня 1981 року, його укладення та реєстрація відбулася у відповідності до норм чинного законодавства на момент його укладення, а саме відповідно до ст.227 Цивільного кодексу УРСР.
Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР затвердженої Наказом МЮ УРСР від 31 жовтня 1975 року, в населених пунктах, де немає нотаріальних контор, договір дарування може бути посвідчений виконкомом міської (районної), селищної і сільської Ради народних депутатів.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції).
Довідка від 11.11.2021 року №1347, видана старостою села Уличне, підтверджує, що згідно по господарських книг Уличненької сільської ради, будинок на АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_1 , 1951р.н., ОСОБА_2 , 1956р.н.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого права, яке у відповідності до вимог ст. 20 цього кодексу особа здійснює на свій розсуд, а стаття 16 ЦК визначає способи захисту цивільних прав, одним із яких є визнання відповідного права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки, позивач володіє і користується лише частиною житлового будинку, збудованого у 1980-х роках, неможливість здійснити реєстрацію права власності через помилку у його правовстановлюючому документі, порушує його право власності, позбавляє можливості вільно розпоряджатися будинком. Отже, з метою захисту та реалізації особистих майнових прав в нього виникла необхідність у визнанні права власності на 14/25 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
Статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого права, яке у відповідності до вимог ст. 20 цього кодексу особа здійснює на свій розсуд, а стаття 16 ЦК визначає способи захисту цивільних прав, одним із яких є визнання відповідного права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки, позивач володіє і користується лише частиною житлового будинку, збудованого у 1980-х роках, неможливість здійснити реєстрацію права власності через помилку у правовстановлюючому документі, порушує його право власності, позбавляє можливості вільно розпоряджатися будинком.
В сукупності наведені вище докази свідчать про підставність позовних вимог позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 264, 265, 352 ЦПК України , суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на 14/25 частки житлового будинку, загальною площею 275,8кв.м, житловою - 68,5кв.м, з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Медведик Л.О.