Справа № 315/430/21
Номер провадження № 2/315/203/21
21 грудня 2021 року м. Гуляйполе
Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:
головуючої судді Романько О.О.,
за участі секретаря Атрошенко Я.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе в залі судових засідань цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів, -
19.03.2021 року до суду звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що до 16 червня 2009 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який в подальшому було розірвано. У шлюбі у них народилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка зареєстрована та проживає разом з нею, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 22.02.2021 року. З моменту досягнення дочкою повноліття відповідач від надання матеріальної допомого на її утримання у зв'язку з навчанням ухилявся.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26.11.2020 року визначено, що відповідача зобов'язано щомісячно сплачувати на користь позивача аліменти на утримання дитини у сумі 1043.80 грн., починаючи стягнення з 24.12.2019 року на період навчання, але не довше ніж до досягнення донькою 23-річного віку, а 08.12.2020 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області було видано виконавчий лист.
З 18.06.1990 року відповідач працює у ДП ГМЗ «Мотор Січ», тому 10.12.2020 року вона звернулася з заявою до Директора за місцем роботи відповідача з проханням стягнення аліментів за виконавчим листом, однак з грудня 2020 року жодних відрахувань по аліментам з заробітної плати відповідача не проводилося, затримок по виплаті заробітної плати не було.
Тому, 23.02.2021 року до ДП ГМЗ «Мотор Січ» звернулась із запитом адвокат Сивоненко О.В. з проханням надати відомості щодо причин не проведення стягнення аліментів, а також усіх здійснених стягнень та розрахунку суми заборгованості. 09.03.2021 року ДП ГМЗ «Мотор Січ» надано відповідь про те, що 23.02.2021 року було здійснено перерахування на суму 1543.80 грн. відповідно платіжного доручення №17 за грудень 2020 року та на суму 1543.80 грн. відповідно платіжного доручення №26 від 25.02.2021 року за січень 2021 року, а розрахунку заборгованості підприємство не надало.
Однак у платіжних документах у призначенні платежу вказано «перерахування аліментів за грудень 2019 року на користь доньки ОСОБА_6 », що також підтверджується випискою по її рахунку від 15.03.2021 року, тому вважає, що аліменти за грудень 2020 року сплачені не були.
Таким чином, станом на дату подання позову сума заборгованості по аліментам становить 13569,40 грн., а сума пені за несвоєчасну сплату аліментів становить 35260,54 грн. відповідно до розрахунку.
Крім того, вважає, що сума заборгованості по аліментам за грудень 2019 року мала підлягати індексації відповідно до розрахунку на суму 386,80 грн.
Також позивач повідомила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу (в розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на 1 особу відповідно Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» - 1135 грн. за одну годину роботи адвоката): 1) зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення та правовий аналіз матеріалів (2 години роботи адвоката) - 2270 грн., 2) підготовка та подання до суду позову (3 години роботи адвоката) - 3405 грн., 3) участь адвоката у судових засіданнях по справі (за одне засідання) - 500 грн.
Прохала стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості по аліментах на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання, але не довше ніж до досягнення донькою 23-річного віку, у розмірі 13569,40 грн.; суму пені за заборгованість по аліментах у розмірі 35260,54 грн.; суму індексації за заборгованість за грудень 2019 року у розмірі 386,80 грн.; та стягнути з відповідача на її користь всі судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи.
13.04.2021 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Єланський О.Г. з відзивом на позов, в якому посилався на те, що доводи позивача щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам не відповідають обставинам справи та положенням закону.
Так, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження» і суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір. Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Враховуючи викладене, сума заборгованості по аліментах в даному випадку не підлягає стягненню в судовому порядку, а має стягуватись державним виконавцем у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме. Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі судового рішення, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.
Оскільки стягнення заборгованості по аліментах, як самостійний предмет позову при наявності виконавчого листа про стягнення аліментів, не передбачений нормами матеріального права, а порядок стягнення аліментів та заборгованості за ними проводиться в порядку ст. ст. 194-195 СК України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості по аліментах задоволенню не підлягають.
Стосовно стягнення пені по невиплаті аліментів зазначив, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України.
Право на стягнення неустойки (пені) виникає в особи у зв'язку із юридичним фактом порушення особою обов'язку зі сплати аліментів на утримання дитини. При цьому, виконання такого обов'язку з порушенням строків сплати та наступне погашення заборгованості не звільняє особу від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання обов'язку зі сплати аліментів.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року, справа №572/1762/15-ц, провадження №14-37цс18).
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму, враховуючи законодавче обмеження щодо розміру пені у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості.
Разом з тим, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 Постанови №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
В даному випадку заборгованість ОСОБА_4 утворилась не з його вини, оскільки від подачі позову про стягнення аліментів до суду 24.12.2019 року і до набрання чинності рішенням суду (розгляду справи у апеляційній інстанції 26.11.2020 року) пройшов майже рік, відповідачу було невідомо розмір аліментів, які він повинен сплачувати позивачу.
Одразу після набрання чинності рішенням про стягнення аліментів відповідач почав сплачувати як встановлений судом розмір аліментів, так і частково погашати заборгованість, яка утворилась в період від подачі позовної заяви до моменту набрання чинності рішенням суду. Таким чином, позовна вимога про стягнення пені по виплаті аліментів не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю.
Прохав відмовити у задоволенні позову (а.с.53-54).
16.04.2021 року до суду звернувся представник позивача: адвокат Сивоненко О.В. з відповіддю на відзив, в якій посилалася на те, що щодо обізнаності відповідача про заборгованість зі сплати аліментів зазначила, що як видно із довідки №611 станом на 01.04.2021 року щодо відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, долученої відповідачем до відзиву, відповідач регулярно і без затримок отримував заробітну плату. Таким чином відповідач кожного місяця знав і свідомо не вчиняв жодних дій для регулярної сплати аліментів та погашення боргу. Крім того, відповідачу було відомо про існування заборгованості зі сплати аліментів, а також розмір грошової суми, яка повинна щомісяця відраховуватись із його заробітної плати, що підтверджується заявою ОСОБА_4 на ім'я директора ДП ГМЗ «Мотор Січ» від 15.12.2020 року, де відповідач власноруч зазначив розмір аліментів, що підлягає утриманню, а також вказав на існування заборгованості. Виплата аліментів розпочалась лише після направлення на адресу ДП ГМЗ «Мотор Січ» адвокатського запиту щодо визначення розміру заборгованості. Так, запит було направлено 23.02.2021 року і цим же днем підприємством проведено перший платіж по аліментам. Крім того, залишається незрозумілим, як з відповідача, який відповідно до довідок отримує мінімальний розмір заробітної плати, у лютому 2021 року з різницею у два дні було двічі стягнуто суми по аліментам у розмірі 1543,80 грн., що у сумі становить понад 65% заробітної плати боржника за один місяць, при тому, що стягнення аліментів не може перевищувати 50% заробітної плати боржника.
Щодо обчислення пені зі сплати аліментів зазначила, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, провадження №14-б16цс18.
Також, у справі №333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі №6-1554цс16, від 16.03.2016 року у справі №6-2589цс15, від 03.02.2016 року у справі №6-1477цс15, від 16.03.2016 року у справі №6-300цс16, вважаючи, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Прохала позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.73-74).
23.11.2021 року до суду звернувся представник позивача: адвокат Сивоненко О.В. з заявою про уточнення позовних вимог (з у рахуванням часу розгляду справи), в якій повідомила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу (в розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на 1 особу відповідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» - 1051 грн. за одну годину роботи адвоката): 1) зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення та правовий аналіз матеріалів (2 години роботи адвоката) - 1700 грн., 2) підготовка та подання до суду позову - 3000 грн., 3) участь адвоката у судових засіданнях по справі (за одне засідання) - 500 грн., 4) гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 5%.
Прохала стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по аліментах на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання, але не довше ніж до досягнення донькою 23-річного віку, у розмірі 22963,60 грн.; суму пені за заборгованість по аліментах у розмірі 83229,60 грн.; суму індексації за заборгованість за грудень 2019 року у розмірі 386,80 грн.; та стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи (а.с.133-136).
21.12.2021 року до суду звернувся представник позивача: адвокат Сивоненко О.В. з заявою про уточнення позовних вимог (з у рахуванням часу розгляду справи), в якій повідомила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу (в розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на 1 особу відповідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» - 1051 грн. за одну годину роботи адвоката): 1) зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення та правовий аналіз матеріалів (2 години роботи адвоката) - 1700 грн., 2) підготовка та подання до суду позову - 3000 грн., 3) участь адвоката у судових засіданнях по справі (за одне засідання) - 500 грн., 4) гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 5%.
Прохала стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по аліментах на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання, але не довше ніж до досягнення донькою 23-річного віку, у розмірі 22963,60 грн.; суму пені за заборгованість по аліментах у розмірі 89787,69 грн.; суму індексації за заборгованість за грудень 2019 року у розмірі 386,80 грн.; та стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи (а.с.149-152).
В судовому засіданні представник позивача адвокат Сивоненко О.В. позов підтримала в повному обсязі та прохала задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Єланський О.Г. заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві, вважав позов безпідставним, прохав відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, 09.04.2021 року подала клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та прохала задовольнити (а.с.51).
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, 09.04.2021 року подала клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги позивача підтримала та прохала задовольнити (а.с.52).
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, 16.06.2021 року представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у відсутність відповідача, позовні вимоги не визнав в повному обсязі та прохав відмовити у їх задоволенні (а.с.86).
Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Малинівка Гуляйпільського району Запорізької області народилася позивач - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 14.05.2001 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.7-8).
Позивач разом повнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади Гуляйпільської міської ОТГ від 22.02.2021 року (а.с.17).
14.08.2020 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі №315/1644/19 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 24.12.2019 року на період навчання, але не довше ніж до досягнення останньою 23-річного віку, яке Постановою Запорізького апеляційного суду від 26.11.2020 року змінено в частині способу стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, визначивши останні щомісячно у твердій грошовій сумі 1043,80 грн., в іншій частині, яка є предметом апеляційного оскарження, рішення першої інстанції залишено без змін (а.с.11-13).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
08.12.2020 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області видано позивачу ОСОБА_3 виконавчий лист №315/1644/19 про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_4 (а.с.14).
10.12.2020 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Директора ДП ГМЗ «Мотор Січ» з заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на її користь на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).
15.12.2020 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до Директора ДП ГМЗ «Мотор Січ» з заявою про утримання з нього аліментів у твердій грошовій сумі 1043,80 грн., а також часткове погашення заборгованості по 500 грн. по виконавчому листу №315/1644/19 на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 (а.с.60).
09.03.2021 року ДП ГМЗ «Мотор Січ» на запит представника позивача: адвоката Сивоненко О.В. повідомило, що 10.12.2020 року ОСОБА_3 звернулася до ДП ГМЗ «Мотор Січ» з заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , який є працівником ДП ГМЗ «Мотор Січ», починаючи з грудня 2020 року з зарплати ОСОБА_4 проводили утримання аліментів, а саме: грудень 2020 року - 1543,80 грн. (1043,80 грн. фіксована сума та 500 грн. заборгованість з 24.12.2019 року) за платіжним дорученням №17 від 23.02.2021 року, січень 2021 року - 1543,80 грн. за платіжним дорученням №26 від 25.02.2021 року, заборгованість станом на 01.03.2021 року відсутня (а.с.16).
01.04.2021 року ДП ГМЗ «Мотор Січ» листом повідомило, що 10.12.2020 року ОСОБА_3 звернулася до ДП ГМЗ «Мотор Січ» з заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , який є працівником заводу, також 15.12.2020 року ОСОБА_4 звернувся до ДП ГМЗ «Мотор Січ» з заявою про утримання з нього аліментів у твердій грошовій сумі 1043,80 грн., а також часткове погашення заборгованості по 500 грн., починаючи з грудня 2020 року з зарплати ОСОБА_4 проводили утримання аліментів, а саме: грудень 2020 року - 1543,80 грн. за платіжним дорученням №17 від 23.02.2021 року, січень 2021 року - 1543,80 грн. за платіжним дорученням №26 від 25.02.2021 року, лютий 2021 року - 1543,80 грн. за платіжним дорученням №44 від 10.03.2021 року, заборгованість станом на 01.04.2021 року відсутня (а.с.61).
Згідно копій платіжних доручень №17 від 23.02.2021 року на користь ОСОБА_3 перераховано аліментів в сумі 1543,80 грн., №26 від 25.02.2021 року на користь ОСОБА_3 перераховано аліментів в сумі 1543,80 грн., №44 від 10.03.2021 року на користь ОСОБА_3 перераховано аліментів в сумі 1543,80 грн., №83 від 07.04.2021 року на користь ОСОБА_3 перераховано аліментів в сумі 1543,80 грн. (а.с.18,19,63,67).
Згідно копії Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 01.04.2021 року №611 ОСОБА_4 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року отримував доходи з ДП ГМЗ «Мотор Січ»: І квартал - 18788,18 грн., ІІ квартал - 16254,59 грн., ІІІ квартал - 20551,69 грн., ІV квартал - 18102,77 грн. (а.с.58).
Згідно копії Довідки про доходи №31 від 15.11.2021 року ОСОБА_4 працює водієм в ДП ГМЗ «Мотор Січ» та за період з 01.12.2020 року по 31.10.2021 року загальна сума перерахованих аліментів становить 16981,80 грн.: грудень 2020 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №17 від 23.02.2021 року; січень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №26 від 25.02.2021 року; лютий 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №44 від 10.03.2021 року; березень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №83 від 07.04.2021 року; квітень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №109 від 31.05.2021 року; травень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №130 від 20.06.2021 року; червень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №145 від 05.07.2021 року; липень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №182 від 10.08.2021 року; серпень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №206 від 03.09.2021 року; вересень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №245 від 05.10.2021 року; жовтень 2021 року - 1543,80 грн. платіжне доручення №283 від 02.11.2021 року (а.с.132).
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.06.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19, - положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Судом встановлено, що до суду звернулася позивач ОСОБА_3 , як стягувач аліментів, з позовом до відповідача, як платника аліментів за виконавчим листом №315/1644/19 від 08.12.2020 року на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , яка продовжує навчання, з вимогою про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по сплаті аліментів та пені у зв'язку з несвоєчасним виконанням останнім зобов'язання щодо сплати аліментів.
Суд, вирішуючи спір, доходить наступних висновків.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення ст.196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК України).
Згідно ст.8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення ст.8 СК України та ч.1 ст.9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.1,2 ст.614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Як встановлено судом, постановою Запорізького апеляційного суду від 26.11.2020 року змінено рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14.08.2020 року в частині способу стягнення аліментів, а 08.12.2020 року позивачу видано виконавчий лист про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 1043,80 грн., починаючи стягнення з 24.12.2019 року на період її навчання, але не довше ніж до досягнення донькою 23 років, який в подальшому 10.12.2020 року нею пред'явлено на виконання до ДП ГМЗ «Мотор Січ», також, а 15.12.2020 року відповідач звернувся до ДП ГМЗ «Мотор Січ» з заявою про утримання з нього аліментів у твердій грошовій сумі 1043,80 грн., а також часткове погашення заборгованості по 500 грн. на користь позивача на утримання повнолітньої дочки.
Таким чином, з відповідача на користь позивача за період з 01.12.2020 року по 31.10.2021 року стягнуто аліментів на загальну суму 16981,80 грн., з якої 11481,80 грн. в якості поточних платежів, та 5500 грн. в якості погашення заборгованості, яка виникла з 24.12.2019 року до початку стягнення аліментів (грудень 2020 року), що підтверджується копією Довідки про доходи №31 від 15.11.2021 року.
Отже, судом встановлено, що стягнення аліментів з відповідача розпочато відразу після отримання позивачем виконавчого листа та звернення позивача до підприємства, на якому працює відповідач, при цьому за заявою відповідача поводилось стягнення як самих аліментів, так і заборгованості в розмірі по 500 грн. щомісяця, яка виникла з 24.12.2019 року до початку стягнення аліментів (грудень 2020 року), тому суд вважає, що відповідач вжив усіх заходів щодо сплати аліментів та заборгованості.
Тобто, заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, а як наслідок розгляду справи в апеляційній інстанції, оскільки початок стягнення аліментів визначений рішенням суду першої інстанції - з 24.12.2019 року, а апеляційний розгляд закінчено 26.11.2020 року, тоді як виконавчий лист видано позивачу 08.12.2020 року.
Доказів щодо виникнення заборгованості з вини відповідача як платника аліментів позивачем суду не надано, надані позивачем розрахунки не підтверджуються вказані обставини, а отже застосування до відповідача відповідальності у виді пені за прострочення сплати аліментів є неможливим, тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача пені по виплаті аліментів не підлягають задоволенню, як такі, що не ґрунтуються на встановлених обставинах та наданих суду доказах.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів суд зазначає наступне.
Так, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а відповідно ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом, при цьому сторонами не заперечується факт наявності заборгованості з 24.12.2019 року до початку стягнення аліментів (грудень 2020 року) та її розмір, оскільки стягнення аліментів відбувається у твердій грошовій сумі 1043,80 грн. та є незмінним.
Отже, при відсутності такого спору заборгованість розраховується та стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості по аліментам.
Тому, враховуючи обставини справи, сума заборгованості по аліментах в даному випадку не підлягає стягненню в судовому порядку на підставі рішення суду, а має стягуватись державним виконавцем в межах виконавчого провадження у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», оскільки повторне стягнення з боржника суми аліментів, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду, є неможливим.
При цьому, суд зазначає, що позивач як стягувач аліментів самостійно обрала спосіб виконання рішення суду про стягнення аліментів, звернувшись з заявою до адміністрації підприємства на якому працює відповідач, а не до державного чи приватного виконавця у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Тому суд доходить висновку, що оскільки стягнення заборгованості по аліментах, як самостійний предмет позову при наявності рішення суду про стягнення аліментів, не передбачений нормами матеріального права, а порядок стягнення аліментів та заборгованості проводиться відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості по аліментах не підлягають задоволенню, як такі, що не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
А тому позов не підлягає задоволенню, як такий, що не підтверджений наданими суду доказами та встановленими обставинами.
Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як рішення ухвалено на користь відповідача, то суд залишає понесені позивачем судові витрати за ним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-5, 12-13, 81, 82, 141, 211, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.12.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. О. Романько