28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 560/4141/19
адміністративне провадження № К/9901/45367/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року
у справі №560/4141/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення коштів,
13 грудня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі позивачем підставою касаційного оскарження указано пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України (пункти 3, 4 частини другої статті 353 КАС України - суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник, як і в попередній касаційній скарзі, зокрема, указав, що суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про допит свідка та залучення третьої особи, а також встановив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.
Разом з тим, якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таких висновків заявник у повторно поданій касаційній скарзі не зазначив, а касаційна скарга лише містить загальні посилання на сторінки матеріалів справи, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що був застосованим судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Також, скаржником не було зазначено в касаційній скарзі обґрунтування того, що вказані скаржником клопотання стосувались встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що поняття допустимості доказів розкрито у статті 74 КАС України. Відповідно до зазначеної статті суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тобто, для застосування пункту 4 частини другої статті 353 КАС України скаржник має належним чином обґрунтувати, що обставини, які мають істотне значення, були встановлені судами на підставі доказів, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом із вказівкою на конкретні норми права, у яких такий порядок передбачений.
Однак подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
На указане заявнику вже зверталась увага ухвалами Верховного Суду від 17 листопада 2021 року, від 06 жовтня 2021 року у цій справі.
Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №560/4141/19 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Суддя Верховного Суду