28 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/7790/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 (суддя Босий В.П.)
у справі №910/7790/19
за позовом ОСОБА_2 ,
до 1. ОСОБА_3 ,
2. ОСОБА_4 ,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС",
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 4 - 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага Інвест ЛТД";
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Ріал",
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ",
4. Приватного підприємства "Українська консультаційна група",
про визнання правочинів, рішень вищого органу управління та редакцій статуту товариства недійсними,
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" (далі - ТОВ "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (далі - ТОВ "МЮК "КРАТОС") про:
- визнання недійсним правочину щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "МЮК "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000,00 грн, оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "МЮК "КРАТОС" від 29.11.2018, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнання недійсним рішення вищого органу управління ТОВ "МЮК "КРАТОС", оформлені рішенням №19/2 учасника ТОВ "МЮК "КРАТОС" від 19.02.2019;
- визнання недійсним правочину щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "МЮК "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000,00 грн, оформленого договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "МЮК "КРАТОС" №1/03/2019 від 01.03.2019 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "МЮК "КРАТОС" від 01.03.2019, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- визнання недійсним рішення вищого органу управління ТОВ "МЮК "КРАТОС", оформлені рішенням №01/03/19 учасника ТОВ "МЮК "КРАТОС" від 01.03.2019;
- визнання недійсною редакції Статуту ТОВ "МЮК "КРАТОС", затвердженої рішенням №01/03/19 учасника ТОВ "МЮК "КРАТОС" від 01.03.2019;
- визнання недійсним рішення вищого органу управління ТОВ "МЮК "КРАТОС", оформлені рішенням №02-05/19 одноосібного учасника ТОВ "МЮК "КРАТОС" від 02.05.2019;
- визнання недійсною редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" (далі - ТОВ "ПІКБЛЕНК"), затвердженої рішенням №02-05/19 одноосібного учасника ТОВ "МЮК "КРАТОС" від 02.05.2019;
- визнання недійсним рішення вищого органу управління ТОВ "МЮК "КРАТОС", оформлені рішенням №22-05/19 одноосібного учасника ТОВ "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019;
- визнання недійсною редакції Статуту ТОВ "ПІКБЛЕНК", затвердженої рішенням №22-05/19 одноосібного учасника ТОВ "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019;
- визнання недійсним правочину щодо переходу до ТОВ "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" права власності на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20299,1 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька, 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 97000780000), оформленого актом приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019.
Справа розглядалася неодноразово. Під час нового розгляду справи Господарський суд міста Києва рішенням від 25.01.2021 у справі №910/7790/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, позов задовольнив повністю.
ОСОБА_4 звернувся 25.11.2021 (згідно з даними на поштовому конверті) до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19; (2) відстрочити строк на сплату судового збору за подання касаційної скарги на зазначені судові рішення, до прийняття судового рішення; (3) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_2 звернувся 10.12.2021 (згідно зі штампом Верховного Суду "Скриня") до Верховного Суду із запереченням, в якому просить: (1) відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/21; (2) застосувати до адвокатки Гери Р.Ю. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.11.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бакуліна С.В. - доповідач (головуючий), Губенко Н.М., Кролевець О.А.
Ухвалою від 14.12.2021 Верховний Суд відклав розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною ОСОБА_4 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19; витребував з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/7790/19.
На виконання ухвали Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №910/7790/19 Господарським судом міста Києва на адресу Верховного Суду направлено судову справу №910/7790/19.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Частиною першою статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 288 ГПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК України (частина третя статті 288 ГПК України).
Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №910/7790/19 складено та підписано 14.06.2021, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на оскаржувану постанову було 05.07.2021 (з урахуванням вихідного дня - 04.07.2021) включно; після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Із касаційної скаргою ОСОБА_4 звернувся 25.11.2021, про що свідчить відмітка на поштовому конверті, в якому касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду, тобто після закінчення строку, встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого ГПК України, проте із клопотанням про його поновлення, викладеним у тексті та прохальній частині касаційної скарги.
В обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_4 зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надіслав повний текст оскаржуваної постанови засобами поштового зв'язку представнику скаржника. При цьому скаржник вказує на те, що повний текст оскаржуваної постанови отримано представником ОСОБА_4 08.11.2021, згідно розписки, яка знаходиться в матеріалах справи. Отже, касаційна скарга подана ним протягом 20-денного строку з дня отримання оскаржуваного судового рішення і, на думку скаржника, наявні підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Оцінивши зазначені скаржником причини на предмет їх поважності, дослідивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19 за касаційною скаргою ОСОБА_4 , колегія суддів дійшла висновку, що такі причини є неповажними, виходячи з такого.
Колегія суддів касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи №910/7790/19 встановила, що копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 було надіслано 16.06.2021 учасникам справи у кількості 9 (дев'яти) примірників відповідно до відмітки про відправку (том 10, зворотня частина аркушу справи 136) та списку розсилки поштової кореспонденції (том 10, аркуш справи 137). Крім того, в матеріалах справи наявні докази отримання вищевказаного судового рішення, безпосереднім учасником у справі - відповідачем ОСОБА_4 25.06.2021 (поштове повідомлення зі штрих кодом 0411634992677, том 11, аркуш справи 42).
Крім того, як убачається з матеріалів справи №910/7790/19 представник ОСОБА_4 - адвокатка Гера Р.Ю. була присутня в судовому засіданні 08.06.2021 при оголошенні Північним апеляційним господарським судом резолютивної частини постанови (протокол судового засідання від 08.06.2021 у справі №910/7790/19 (том 10, аркуші справи 123-124), що свідчить про обізнаність представника скаржника стосовно наявності оскаржуваного судового рішення саме з 08.06.2021.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок з доведення яких покладено на скаржника.
Скаржником не обґрунтовано звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду та не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості звернутися до суду з клопотанням про отримання копії постанови раніше ніж 08.11.2021, оскільки самі лише посилання на неотримання копії оскаржуваної постанови не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на її оскарження, тому що зумовлені суб'єктивною поведінкою сторони. Інший підхід зумовив би за таких обставин, які наводить скаржник, погодження Суду у всіх випадках із довільним визначенням дати обізнання скаржників з повним текстом судових рішень простим посиланням на визначену ними і нічим не доведену обставину ознайомлення з їх (судових рішень) повним текстом.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Оскільки, ОСОБА_4 , як безпосереднім учасником у справі, 25.06.2021 отримано оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції, а також те, що представниця ОСОБА_4 - адвокатка Гера Р.Ю. приймала участь у судовому засіданні 08.06.2021, тобто скаржник та його представниця були обізнані про факт прийняття тоді ж судового рішення, адвокатка Гера Р.Ю. мала вживати заходів, щоб ознайомитись з повним текстом безпосередньо у свого клієнта - ОСОБА_4 або в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Отже, саме лише посилання скаржника на неотримання ним копії постанови, яке спростовується даними матеріалів справи, не дає підстав Суду для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.
Таким чином, скаржником не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження у встановлений законом строк.
Наведені обставини не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв'язку з чим підстави, які зазначені для поновлення процесуального строку, визнаються неповажними.
За змістом частини третьої статті 292 ГПК України у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними, вона залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Також, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
В обґрунтування касаційної скарги, ОСОБА_4 вказує на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що підставою оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції є пункти 1, 3, 4, частини третьої статті 310 ГПК України. Також, ОСОБА_4 в касаційній скарзі цитує висновки Верховного суду України від 21.09.2016 у справі №902/841/15 та Верховного суду від 08.10.2019 у справі 916/2084/17.
Так якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, зокрема, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, саме через недослідження зібраних у справі доказів, він повинен у касаційній скарзі зазначити інші обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Разом з тим, скаржником не дотримано вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки в касаційній скарзі ним лише процитовано висновки Верховного суду України, викладені у постанові у справі №902/841/15 та у постанові Верховного суду у справі 916/2084/17, втім не зазначено підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
У зв'язку з вищенаведеним, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК України. На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, навести відповідне обґрунтування із урахуванням змісту цієї ухвали.
Способом усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 №910/7790/19 є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як убачається з касаційної скарги, ОСОБА_4 не погоджується з рішеннями суду апеляційної та першої інстанцій, якими позов задовольнив повністю (10 вимог немайнового характеру).
Враховуючи викладене, судовий збір за подання касаційної скарги складає 45400,00 грн ((2270,00 х 10 (немайнові вимоги) х 200 % (ставка)).
Скаржником до касаційної скарги не додано документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, при цьому заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже суд, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити сплату судового збору: (1) за клопотанням фізичних осіб - позивачів, тільки за наявності певних умов, або (2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Із аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що відповідачі у справі не є суб'єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Оскільки ОСОБА_4 оскаржує судові рішення за процесуальним статусом відповідача, на якого норми пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються, незалежно від наявності майнового критерію, а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому і підстав для відстрочення сплати судового збору у цій справі немає.
Таким чином, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Отже, ОСОБА_4 необхідно надати Суду належні докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 45400,00 грн за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Символ звітності банку: 207
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, а саме: (1) подання Суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення та наданням доказів в підтвердження поважності причин пропуску скаржником встановленого строку; (2) подання Суду нової редакції касаційної скарги, в якій скаржник має зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з відповідним обґрунтуванням; (3) подання Суду документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 45400,00 грн.
При цьому Суд звертає увагу, що заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та нову редакцію касаційної скарги, подані на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Поновити розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19.
2. Підстави, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19, визнати неповажними.
3. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19.
4. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/7790/19 залишити без руху.
5. Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі не буде подано скаржником в зазначений строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
6. Роз'яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
(Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, 01016).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді Н. М. Губенко
О. А. Кролевець