Справа № 752/21481/21
Провадження №: 3/752/9721/21
іменем України
28 жовтня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 інкримінується господарської провадження діяльності без ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів міжобласним сполученням загального користування. Так, 12.08.2021 о 13 год. 10 хв. на пр. Ак. Глушкова, 16, ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на автобусі «Opel Vivaro», н.з. НОМЕР_2 , на комерційній основі за маршрутом міжобласного значення сполученням «Київ - Умань», без відповідної ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, чим порушив вимоги ЗУ «Про автомобільний транспорт».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих дій не визнав. Пояснив суду, що приїхав до м. Києва влаштуватися на роботу. Зупинився на пр. Ак. Глушкова, 16 для відпочинку. До нього підійшли працівники поліції і без наявних на те, причин, звинуватили його у здійсненні перевезень пасажирів без наявності відповідної ліцензії. Він їм пояснював, що самостійно господарську діяльність у даній сфері він не здійснює. Тим більш, на момент спілкування з працівниками поліції у транспортному засобі крім нього нікого не було.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
З даних протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 12.08.2021 о 13 год. 10 хв. на пр. Ак. Глушкова, 16, ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на автобусі «Opel Vivaro», н.з. НОМЕР_2 , на комерційній основі за маршрутом міжобласного значення сполученням «Київ - Умань», без відповідної ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, чим порушив вимоги ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до положень ч.1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що документами для регулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника є - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), передбачена частиною 1 статті 164 КУпАП.
Тобто диспозиція вказаної статті передбачає наявність спеціального суб'єкта - суб'єкта господарської діяльності або особи, яка самостійно впроваджує господарську діяльність.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у здійсненні діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Підприємницькою може вважатись лише діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. У разі відсутності такої мети немає правових підстав вважати діяльність господарюючого суб'єкта підприємницькою.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 категорично заперечував факт здійснення перевезення пасажирів за маршрутом «Київ - Умань».
Доказів того, що ОСОБА_1 самостійно, як фізична особа, здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів вищевказаним напрямком, без отримання дозволу, суду не надано.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осів діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що у випадках, коли, викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення, не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Враховуючи, що здійснення підтримки обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення відповідними органами не здійснюється, а суд не здійснює збирання додаткових доказів, в тому числі повноваженнями вносити уточнювати суть адміністративного правопорушення, яке інкримінується певній особі, суд приходить до висновку про відсутність як події, так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП у діях ОСОБА_1 , що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 9, ч.1 ст.164, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 251- 252, 280, 283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.В. Єсауленко