22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13230/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
-представників позивача Саада Ш. М. - адвокат, Стеценка Т.М. - адвокат;
-представника відповідача Забродського В.В. - адвокат;
-представника третьої особи 1,2 Цирулевської М.В. - адвокат
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед»
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Мельник В.І.)
від 02.04.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Ходаківська І.П., судді - Владимиренко С.В., Демидова А.М.)
від 28.07.2021
у справі за позовом Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбент»;
2. Дочірнє підприємство «Компанія Інтерсервіс»
про визнання рішень загальних зборів недійсними,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. В жовтні 2018 року Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» (надалі - ЗАКзОВ «Емселба Лімітед», позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест» (надалі - ТОВ «Даш-Бент Інвест», відповідач) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест», оформлених протоколами від 02.04.2018 №01/04/2018, від 02.04.2018 №02/04/2018, від 03.04.2015 №03/04/2018.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача, як єдиного учасника ТОВ «Даш-Бент Інвест», на участь в управлінні товариством, оскільки за відсутності позивача було проведено загальні збори учасників, оформлені протоколами від 02.04.2018 № 01/04/2018, від 02.04.2018 № 02/04/2018, від 03.04.2015 № 03/04/2018.
1.3. Крім того, позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги порушенням процедури скликання та проведення спірних загальних зборів учасників товариства.
2. Фактичні обставини справи, установлені судами
2.1. 18.10.2012 між ПАТ «Дашуківські бентоніти» та ЗАКзОВ «Емселба Лімітед», між ТОВ «Торгова компанія «Дашуківські бентоніти» та ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» були укладені договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з якими ПАТ «Дашуківські бентоніти» та ТОВ «Торгова компанія «Дашуківські бентоніти» передали у власність ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» частки та корпоративні права, що з них випливають, у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест», загальний розмір яких становить 10 % статутного капіталу Товариства.
2.2. 18.10.2012 між ДП «Компанія Інтерсервіс» та ЗАКзОВ «Емселба Лімітед», між ПП «Ролон» та ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» були укладені договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з якими ДП «Компанія Інтерсервіс» та ПП «Ролон» передали у власність ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» частки та корпоративні права, що з них випливають, у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест», загальний розмір яких становить 90 % статутного капіталу Товариства.
2.3. Договорами купівлі-продажу передбачено, що ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» зобов'язана оплатити договірну ціну за частки протягом двох років з дня укладення договорів (тобто, до 18.10.2014).
2.4. 22.11.2012 між ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» (Продавець) та ДП «Компанія Інтерсервіс» (Покупець) та між ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» (Продавець) та ПП «Ролон» (Покупець) були укладені договори зворотної купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, умовами яких передбачалось повернення (передача) у власність ДП «Компанія Інтерсервіс» та ПП «Ролон» (попередніх власників) відчужених часток в статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест» у випадку несплати ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» до 01 липня 2016 року ціни за частки в статутному капіталі Товариства за договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 18.10.2012.
2.5. Умовами зазначених договорів зворотної купівлі-продажу частки (п. 10.1, п. 12) також передбачалося, що з моменту настання відкладальної умови (обставини) Продавець (позивач) втрачає всі права та обов'язки по відношенню до Товариства, які були обумовлені його Статутом, з одночасним переходом до Покупця усіх прав та обов'язків, що належали Продавцю на момент відступлення частки. У разі настання відкладальної умови (обставини), підставою набуття права власності на частку Покупцем, виникнення корпоративних прав, що випливають з частки, а також підставою для внесення змін до установчих документів Товариства, вирішення корпоративних питань та проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства у зв'язку зі зміною його складу учасників (засновників) є договори зворотної купівлі-продажу частки від 22.11.2012.
2.6. 03.12.2012 між ПП «Ролон» та ДП «Компанія Інтерсервіс» були укладені договори відступлення права вимоги, відповідно до яких ПП «Ролон» відступає, а ДП «Компанія Інтерсервіс» набуває всі права вимоги, належні первісному кредитору на момент набрання чинності договорами відступлення за:
- Договором зворотної купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 22.11.2012, укладеним між ПП «Ролон» та ЗАКзОВ «Емселба Лімітед»;
- Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 18.10.2012, укладеним між ПП «Ролон» та ЗАКзОВ «Емселба Лімітед».
2.7. Рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест», оформленими протоколом №01/04/2018 від 02.04.2018, вирішено:
1) Обрати ОСОБА_1 Головою Загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест», а ОСОБА_2 - Секретарем Загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест».
2) У зв'язку з укладенням договорів зворотної купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест», а також договору про відступлення права вимоги, визначити та затвердити наступний склад учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест» та розмір їх часток:
- Дочірнє підприємство «Компанія Інтерсервіс» - частка в Статутному капіталі товариства у розмірі 90 (дев'яносто) відсотків; внесок до Статутного капіталу - 2 250 000,00 грн;
- ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» - частка в Статутному капіталі товариства у розмірі 10 (десять) відсотків; внесок до Статутного капіталу - 250 000,00 грн.
3) Внести зміни та доповнення до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест» шляхом викладення Статуту в новій редакції, затвердити Статут Товариства у новій редакції, обрати уповноваженими особами учасників та доручити підписати Статут Товариства у новій редакції від імені учасників Голові та Секретарю Загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , здійснити всі необхідні заходи, направлені на державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Даш-Бент Інвест» (нової редакції Статуту ТОВ «Даш-Бент Інвест»).
4) Уповноважити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на здійснення всіх необхідних дій (з правом підпису всіх необхідних документів) щодо державної реєстрації змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест» (нової редакції Статуту ТОВ «Даш-Бент Інвест»).
2.8. Рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест», оформленими протоколом №02/04/2018 від 02.04.2018, вирішено:
1) обрати ОСОБА_1 головою Загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест»; а секретарем - ОСОБА_2 ;
2) звільнити ОСОБА_3 з посади директора ТОВ «Даш-Бент Інвест» на підставі ч. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України з 02 квітня 2018 року;
3) призначити (обрати) на посаду директора ТОВ «Даш-Бент Інвест» ОСОБА_4 з 03 квітня 2018 року;
4) уповноважити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на здійснення всіх необхідних дій (з правом підпису всіх необхідних документів) щодо державної реєстрації змін до відомостей ТОВ «Даш-Бент Інвест», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2.9. Рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест», оформленими протоколом №03/04/2018 від 03.04.2018, вирішено:
1) обрати ОСОБА_2 Головою Загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест», а ОСОБА_1 - Секретарем Загальних зборів учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест»;
2) у зв'язку з укладенням договору безоплатного відчуження (передачі) часток (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства визначити та затвердити наступний склад учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест» та розмір їх часток:
- ТОВ «Укрбент» - частка в Статутному капіталі товариства у розмірі 90 (дев'яносто) відсотків; внесок до Статутного капіталу - 2 250 000,00 грн;
- ЗАКзОВ «Емселба Лімітед»- частка в Статутному капіталі товариства у розмірі 10 (десять) відсотків; внесок до Статутного капіталу - 250 000,00 грн.
3) Змінити адресу місцезнаходження ТОВ «Даш-Бент Інвест» з: Україна, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 39-Г, на: АДРЕСА_1 .
4) Внести зміни та доповнення до Статуту ТОВ «Даш-Бент Інвест» шляхом викладення Статуту в новій редакції, затвердити Статут Товариства у новій редакції, обрати уповноваженими особами учасників та доручити підписати Статут Товариства у новій редакції від імені учасників Голові та Секретарю Загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , здійснити всі необхідні заходи, направлені на державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Даш-Бент Інвест» (нової редакції Статуту ТОВ «Даш-Бент Інвест»).
5) Уповноважити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на здійснення всіх необхідних дій (з правом підпису всіх необхідних документів) щодо державної реєстрації змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест» (нової редакції Статуту ТОВ «Даш-Бент Інвест»).
2.10. З протоколів від 02.04.2018 №01/04/2018, від 02.04.2018 №02/04/2018 вбачається, що на загальних зборах учасників, які було проведено 02 квітня 2018 року, був присутній учасник Товариства (Дочірнє підприємство «Компанія Інтерсервіс»), який володіє 90% голосів, в особі директора ОСОБА_1 .
2.11. Рішення з усіх питань порядку денного, які розглядалися на загальних зборах учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест» 02.04.2018 та які оформлені протоколами №01/02/2018 та №02/04/2018, було прийнято одноголосно присутнім на них учасником.
2.12. З протоколу від 03.04.2018 №03/04/2018 вбачається, що на загальних зборах учасників, які було проведено 03 квітня 2018 року, були присутні представники ДП «Компанія Інтерсервіс» (директор Кравченко О.В.) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбент» (учасника, який володіє 90% голосів), в особі директора ОСОБА_2 .
2.13. Рішення з усіх питань порядку денного, які розглядалися на загальних зборах учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест» 03.04.2018 та які оформлені протоколом №03/04/2018, було прийнято одноголосно присутнім на них учасником.
2.14. 03.04.2018 між ДП «Компанія Інтерсервіс» та ТОВ «Укрбент» було укладено договір безоплатного відчуження (передачі) частки (корпоративних прав), відповідно до якого ДП «Компанія Інтерсервіс» передало у власність ТОВ «Укрбент» належну йому на праві власності частку, а також корпоративні права, що з неї випливають, у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест», розмір якої становить 90 % статутного капіталу Товариства.
2.15. За умовами договору безоплатного відчуження (передачі) частки (корпоративних прав) від 03.04.2018 право власності на частку та корпоративні права, що з неї випливають, переходять до ТОВ «Укрбент» з моменту набрання чинності цим договором.
2.16. Відповідно до пункту 7.1 договору безоплатного відчуження (передачі) частки (корпоративних прав) від 03.04.2018, він є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
2.17. Договір безоплатного відчуження (передачі) частки (корпоративних прав) був підписаний сторонами 03.04.2018.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» не було здійснено оплату за частки у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест» до 01 липня 2016 року, а тому ДП «Компанія Інтерсервіс» відповідно до договорів зворотної купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 22.11.2012 набуло 01 липня 2016 року право власності на частку, загальний розмір якої складає 90 % статутного капіталу ТОВ «Даш-Бент Інвест», а також стало власником корпоративних прав, що випливають із вказаної вище частки та відповідно, набуло статусу учасника товариства;
- з огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №910/8711/18, №910/8709/18, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення договорів зворотної купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 22.11.2012 (у взаємозв'язку з договором про відступлення права вимоги від 03.12.2012) щодо набуття ДП «Компанія Інтерсервіс» з 01 липня 2016 року права власності на частку, загальний розмір якої складає 90% статутного капіталу ТОВ «Даш-Бент Інвест», а також на корпоративні права, що випливають із вказаної частки, та відповідно, і набуття ДП «Компанія Інтерсервіс» із вказаної дати статусу учасника товариства;
- з 03.04.2018 власником частки в розмірі 90 % статутного капіталу ТОВ «Даш-Бент Інвест», корпоративних прав, що випливають з неї, стало ТОВ «Укрбент», що означає, набуття ним статусу учасника товариства, якому належить 90 % голосів. Позивач на момент прийняття спірних рішень загальних зборів був власником частки в розмірі 10 % статутного капіталу ТОВ «Даш-Бент Інвест», що означає належність йому корпоративних прав, що випливають саме із частки вказаного розміру, в тому числі, статус учасника товариства, якому належить 10 % голосів;
- спірні рішення загальних зборів прийняті за наявності кворуму та учасниками, які володіли 90 % голосів;
- обставини належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників товариства, призначених на 02.04.2018 та 03.04.2018 не спростовані останнім, а доводи щодо неотримання вказаних повідомлень, не підтверджені належними та допустимими доказами. Також суди вказали, що відсутні обставини позбавлення позивача, як учасника товариства, можливості взяти участь у спірних загальних зборах учасників відповідача;
- 12.02.2018, із дотриманням 30-денного строку, встановленого частиною 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства», ДП «Компанія Інтерсервіс» на адресу місцезнаходження ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» міжнародним повідомленням з оголошеною цінністю (із повідомленням про вручення), із складанням митної декларації були направлені повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства, призначених на 02.04.2018 та 03.04.2018. В повідомленнях про проведення загальних зборів учасників товариства, призначених на 02.04.2018 та 03.04.2018, зазначено відповідні питання порядку денного, які є ідентичними тим, що виносились в подальшому на розгляд спірних загальних зборів учасників товариства.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, виклад позиції інших учасників справи. Підстава відкриття касаційного провадження
4.1. 16.08.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.2. 26.10.2021 скаржник надіслав суду уточнену редакцію касаційної скарги. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України скаржник визначає підставою касаційного оскарження лише пункт 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
4.3. В обґрунтування зазначеної підстави, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не застосували норми статей 4, 41, 51 Закону України "Про господарські товариства", статті 143 ЦК України, статті 10, частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" станом на дату прийняття рішення про скликання загальних зборів - 04, 05, 09 січня 2018 року та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 740/2194/15-ц, від 13.11.2018 у справі № 910/605/18, від 20.02.2019 у справі № 910/4476/18, від 20.03.2019 у справі № 911/772/18, від 16.07.2019 у справі № 911/1936/18, від 10.10.2019 у справі № 911/2218/18, від 27.05.2020 у справі № 908/1616/19, від 16.02.2021 у справі № 923/244/18, від 26.02.2021 у справі № 905/565/19 щодо моменту переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі товариства;
- не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 916/1557/18, від 03.04.2018 у справі № 908/1323/16, від 27.03.2018 у справі № 904/6983/17, від 25.04.2018 у справі № 904/6965/17, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 912/712/19, від 10.02.2021 у справі № 923/226/20 щодо забезпечення реального повідомлення учасника про проведення загальних зборів учасників товариства;
- не застосували приписи статей 179, 184, 188 ГК України, статей 1, 203, 205, 207-209 ЦК України та не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 щодо умов безоплатності відчуження частки у статутному капіталі товариства;
- не застосували норми частини 4 статті 653, частини 3 статті 692 ЦК України та не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19 щодо права іншої сторони договору купівлі-продажу частки стягувати виключно пеню за несвоєчасні розрахунки за договором;
- не застосували норми частини 3 статті 203, статті 215 ЦК України та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 182/5322/18, від 11.06.2020 у справі № 761/26618/15-ц щодо відсутності волевиявлення сторони на укладення спірного договору; від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19 щодо повноважень, відсутність волевиявлення власника та подальші дії щодо схвалення/несхвалення правочину; постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц щодо факту укладення правочину;
- не застосували норми статей 3, 92, частини 4 статті 212 ЦК України та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 щодо співвідношення свободи договору і таких засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, як справедливість, добросовісність, розумність;
- не врахували висновки, які викладено у постанові Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 10.06.2019 у справі № 903/581/18, від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18, від 07.08.2019 у справі № 910/29116/14, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, від 05.03.2020 у справі № 910/1584/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17 щодо стандарту переваги більш вагомих доказів (достатності, вірогідності та належності доказів);
- не врахували правові висновки Верховного Суду щодо принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц.
4.4. 15.11.2021 від ДП «Компанія Інтерсервіс» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа 2 стверджувала, що скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, рішення яких оформлено протоколами від 02.04.2018 № 01/04/2018, від 02.04.2018 № 02/04/2018, від 03.04.2018 № 03/04/2018, було здійснено у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства. Під час проведення спірних загальних зборів учасників товариства не відбулося жодних порушень, які б могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідних рішень. Права та/або інтереси позивача спірним рішенням загальних зборів учасників жодним чином не порушено.
4.5. ТОВ «Даш-Бент Інвест» подало клопотання, в якому просило закрити касаційне провадження у справі, оскільки правовідносини у справах, які вказані позивачем у касаційній скарзі та справі, що переглядається не є подібними.
4.6. 19.11.2021 ТОВ «Даш-Бент Інвест» та 22.11.2021 ТОВ «Укрбент» подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
4.7. 21.12.2021 представник позивача подав клопотання про передачу справи № 910/13230/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. З огляду на відсутність належного обґрунтування поданого клопотання, суд касаційної інстанції відмовив в його задоволенні.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
5.2. Здійснюючи попередній конституційний контроль щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що «пропонована Законопроектом редакція пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України закріплює гарантії права на апеляційний перегляд справи, а також передбачає, що випадки касаційного оскарження судових рішень визначаються в законі» (абзац перший підпункту 3.6.3 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини Висновку від 20 січня 2016 року N 1-в/2016). Конституційний Суд України виходив із того, що «особі має бути гарантовано право на перегляд її справи судом апеляційної інстанції. Після апеляційного розгляду справи сторони судового процесу можуть бути наділені правом оскаржити судові рішення першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції у випадках, визначених законом, що сприятиме забезпеченню реалізації принципу верховенства права» (абзац другий підпункту 3.6.3 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини Висновку від 20 січня 2016 року N 1-в/2016). У підсумку Конституційний Суд України дійшов висновку, що «пропонована Законопроектом редакція статті 129 Конституції України не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина» (абзац четвертий підпункту 3.6.3 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини Висновку від 20 січня 2016 року N 1-в/2016).
5.3. Отже, за чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
5.4. 15 січня 2020 року був прийнятий Закон України N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
5.5. Згідно з пояснювальною запискою основною метою цього Закону є «комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання останнім основного свого завдання - забезпечення єдності та сталості судової практики. У зв'язку з цим запроваджено систему допуску та фільтрів для касаційного оскарження, передбачивши, що таке оскарження може мати місце у виключних випадках, коли потребує вирішення саме питання застосування норми матеріального та/або процесуального права, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
5.6. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21).
5.7. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
5.8. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2).
5.9. Тобто суд касаційної інстанції розглядає справу в межах відкритого касаційного провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і не має право здійснювати додаткову перевірку доказів.
5.10. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.11. Наведене узгоджується із ч. 4 ст. 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.12. Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.
5.13. Водночас, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то у такому разі суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу.
5.14. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5.15. Так, у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (див. ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет). А під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
5.16. У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
5.17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що:
- правовідносини розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб'єктами права щодо об'єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів (пункт 17 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19 (провадження № 14-73цс21));
- подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16; ухвала від 14.12.20218 у справі № 910/21267/16; ухвала від 20.05.2021 у справі № 904/6125/20; пункт 18 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19);
5.18. під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц; пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; постанова від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; постанова від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г).
5.19. Отже, подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб'єктного, об'єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
5.20. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
5.21. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив, тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
5.22. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
5.23. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справі, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
5.24. У справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів.
5.25. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в позові, виходили з того, що ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» не було здійснено оплату за частки у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест» до 01 липня 2016 року, а тому ДП «Компанія Інтерсервіс» відповідно до договорів зворотної купівлі-продажу частки від 22.11.2012 набуло право власності на частку, загальний розмір якої складає 90 % статутного капіталу ТОВ «Даш-Бент Інвест». Суди вказали на дотримання порядку та належність повідомлення позивача про проведення загальних зборів.
5.26. Також суди вказали, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення договорів зворотної купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 22.11.2012 щодо набуття ДП «Компанія Інтерсервіс» з 01 липня 2016 року права власності на частку, оскільки судовими рішеннями у справах №910/8711/18, №910/8709/18 було відмовлено у визнанні їх недійсними.
5.27. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 740/2194/15-ц, від 13.11.2018 у справі № 910/605/18, від 20.02.2019 у справі № 910/4476/18, від 20.03.2019 у справі № 911/772/18, від 16.07.2019 у справі № 911/1936/18, від 10.10.2019 у справі № 911/2218/18, від 27.05.2020 у справі № 908/1616/19, від 16.02.2021 у справі № 923/244/18, від 26.02.2021 у справі № 905/565/19 щодо моменту переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі товариства (ст. ст. 4, 41 ЗУ «Про господарські товариства», ст. 143 Цивільного кодексу України та ст. ст. 10,17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
5.28. У справі № 906/1336/19 предметом спору було визнання недійсним договору № 02-1/11 про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 02 листопада 2018 року, укладеного між відповідачами, та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача 1, оформленого протоколом № 19-06/2017 від 21 серпня 2017 року, яким попередньо погоджено таке відчуження.
5.29. У постанові від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що позивач не довів порушення своїх корпоративних прав або інтересів на час звернення.
5.30. У постанові від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 Велика Палата Верховного Суду виклала такі правові висновки:
- за законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином (пункт 7.1.13);
- унаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення, товариство в особі загальних зборів було зобов'язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому, загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо (пункт 7.1.14);
- подальша державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового складу учасників в ЄДРЮОФОПГФ має значення для третіх осіб, оскільки статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДРЮОФОПГФ (пункт 7.1.15).
5.31. Проте висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та які просить врахувати Великою Палатою Верховного Суду було зроблено на підставі аналізу законодавства, яке діяло після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», проте правовідносини у справі, що переглядається, виникли до набрання чинності вказаним Законом.
5.32. У постанові від 14.02.2018 у справі № 740/2194/15-ц предметом спору є скасування рішень, прийнятих загальними зборами учасників. У цій справі Верховним Судом було викладено правовий висновок, що голоси, які припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, не враховуються під час голосування з питання про прийняття спадкоємця або правонаступника до товариства. Тобто у справі № 740/2194/15-ц викладено висновки щодо вступу спадкоємця (правонаступника) учасника до товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), проте у справі, що переглядається, такі обставини відсутні.
5.33. У справі № 910/605/18 предметом спору є визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства. У постанові від 13.11.2018 у справі № 910/605/18 викладено правовий висновок щодо визначення об'єкта правовідносин, пов'язаних з купівлею - продажем частки у статутному капіталі ТОВ або ТДВ. У вказаній постанові суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав визнання права власності на частку з огляду на неефективно обраний спосіб захисту у зв'язку з скасуванням реєстраційних дій та наявністю судового провадження, в якому визнано недійсним договір купівлі - продажу часток, на підставі якого позивач хоче визнати право власності.
5.34. Доводи скаржника про відсутність рішення про вступ ДП «Компанія Інвестсервіс» до складу учасників товариства, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки у пункті 7.1.14 постанови Велика Палата Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 зазначила, що загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо.
5.35. У справі № 910/4476/18 предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників. У постанові від 20.02.2019 у справі № 910/4476/18 висновки про наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів зроблені з урахуванням встановлених під час її розгляду обставин щодо відсутності доказів на підтвердження факту повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів.
5.36. У справі № 911/772/18 предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів сільськогосподарського товариства. У постанові від 20.03.2019 у справі № 911/772/18 Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено факту порушення корпоративних прав, оскільки він не був учасником товариства на момент скликання та прийняття спірних рішень загальних зборів від 05.04.2018.
5.37. У вказаній постанові Верховного Суду викладено висновок, що обставини набуття прав учасника товариства, у тому числі і момент такого набуття, не залежать від наявності/відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо певного складу учасників товариства. І такий висновок не суперечать висновкам, зроблених судами у справі, що переглядається.
5.38. У справі № 911/1936/18 Верховним Судом досліджувалось питання недійсності, зокрема, договору дарування частки у статутному капіталі від 07.08.2018 з огляду на обставини попереднього відчуження цієї частки на підставі іншого договору - купівлі - продажу №447 від 12.04.2018. При цьому, у цій справі Верховний Суд виходив з того, що позивач набув право власності на частку у статутному капіталі на підставі договору купівлі-продажу, у пункті 3.1 якого було погоджено, що з моменту укладення цього договору покупець набуває усіх прав учасника товариства, відповідно до чинного законодавства України та установчих документів. У постанові від 16.07.2019 зазначено, що закон не пов'язує момент виникнення права участі у товаристві з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства. Тобто, такий висновок не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається.
5.39. У справі № 911/2218/18 предметом спору було визнання права власності на частку у статутному капіталі та поновлення (актуалізацію) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про учасників, директора та розмір статутного капіталу СТОВ "Колос", які містились станом на 03.11.2017.
5.40. У постанові від 10.10.2019 у справі № 911/2218/18, Верховний Суд погодився з наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених на підставі ст. 392 ЦК України, оскільки матеріалами справи підтверджені обставини набуття позивачами права власності на частки у статному капіталі СТОВ «Колос» та вчинення відповідачами дій, які свідчать про невизнання прав позивачів, а також з огляду на те, що судовими рішеннями у справі №911/3773/17 спростовано правомірність набуття відповідачами корпоративних прав. Тобто у справі № 911/2218/18 суди дійшли висновків з огляду на встановлені в інших судових справах обставини, які не потребували доказування.
5.41. У справі № 908/1616/19 предметом спору було визнання недійсним договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі. У цій справі суд касаційної інстанції, посилаючись на статтю 75 та ч. 2 ст. 51 ГПК України, вказав, що під час вирішення справи судами попередніх інстанцій було правильно взято до уваги факти, встановлені у судових рішеннях, які набрали законної сили та мають обов'язковий характер відповідно до вимог ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 18, 326 ГПК України.
5.42. У постанові від 16.02.2021 у справі № 923/244/18 суд касаційної інстанцій не робив жодних висновків щодо застосування норм матеріального права, оскільки провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України було закрито. Підстави порушення норм процесуального права у вказаній постанові також встановлено не було.
5.43. У постанові від 26.02.2021 у справі № 905/565/19 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд, оскільки оскаржувані рішення суперечать висновкам Верховного Суду стосовно переходу та набуття прав участі у товариствах з обмеженою відповідальністю (виходу учасника з товариства та вступу до нього), що відбувалися до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та крім того, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди не врахували баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та повинні були надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
5.44. З огляду на те, що аргументи скаржника щодо необхідності врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 740/2194/15-ц, від 13.11.2018 у справі № 910/605/18, від 20.02.2019 у справі № 910/4476/18, від 20.03.2019 у справі № 911/772/18, від 16.07.2019 у справі № 911/1936/18, від 10.10.2019 у справі № 911/2218/18, від 27.05.2020 у справі № 908/1616/19, від 16.02.2021 у справі № 923/244/18, від 26.02.2021 у справі № 905/565/19 при вирішенні спору у цій справі не знайшли свого підтвердженні. Інший результат вирішення спору у справі, що переглядається, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, зумовлений тим, що суди у кожній з цих справ встановили різні фактичні обставини, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору.
5.45. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 916/1557/18, від 03.04.2018 у справі № 908/1323/16, від 27.03.2018 у справі № 904/6983/17, від 25.04.2018 у справі № 904/6965/17, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 912/712/19, від 10.02.2021 у справі № 923/226/20 щодо забезпечення реального повідомлення учасника про проведення загальних зборів учасників товариства. Проте, висновки у вказаних постановах зроблені з огляду на конкретні обставини справи.
5.46. У постанові від 31.03.2021 у справі № 916/1557/18 Верховний Суд вказав про наявність підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів ради засновників, оскільки позивачка не була повідомлена належним чином про час, місце проведення засідання ради та про порядок денний, у зв'язку з чим її було позбавлено можливості взяти участь у засіданні ради. Тобто у справі № 916/1557/18 було встановлено порушення порядку скликання і проведення загальних зборів.
5.47. У постанові від 03.04.2018 у справі № 908/1323/16 Верховний Суд зазначив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт належного повідомлення позивачів, як акціонерів відповідача, про скликання позачергових загальних зборів 03.05.2016 року. При цьому, Верховний Суд відмовив у перегляді постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2017 року вказавши, що правовідносини у наведених скаржником справах хоча і є подібними, однак господарські суди у тих справах виходили з наявності встановлених у конкретній справі обставин та доказів, залежно від яких робили відповідні правові висновки. У справах були зазначені інші, ніж у справі № 908/1323/16 підстави позову, встановлювались інші, ніж у справі № 908/1323/16 обставини, а саме: обставини особистої присутності позивачів на зборах та голосування по спірним рішенням, незначний відсоток розміру частки позивачів у справах в статутному капіталі товариств, голосів яких було недостатньо для прийняття або блокування рішень, належне повідомлення акціонерів (учасників) про проведення зборів, в тому числі персональне та/або шляхом публікації в офіційному виданні та в мережі Інтернет.
5.48. У постанові від 27.03.2018 у справі № 904/6983/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про порушення прав позивача на управління товариством з огляду на те, що позивач, частка якого складає 33,33% статутного капіталу товариства, не був повідомлений про час, місце і порядок денний зборів. Суд касаційної інстанції погодився з висновком, що накладна ТВІН-ДМ №072000 від 12.04.2017 не є належним доказом, оскільки в ній відправником зазначений інший учасник, а не товариство, також в ній зазначено, що поштова послуга є міжміською, тоді як позивач і відповідач знаходяться за юридичною адресою в місті Дніпро і крім того, у накладній кур'єром здійснена помітка від 19.04.2017 о 15:00 про те, що документи повернуті відправнику, оскільки отримувач за адресою відсутній.
5.49. У постанові від 25.04.2018 у справі № 904/6965/17 Верховний Суд вказав, що встановивши обставини відсутності повідомлення позивача про час, місце і порядок денний зборів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними прийнятих на зборах рішень, адже право позивача на управління товариством шляхом участі у загальних зборах його учасників є порушеним. Суд касаційної інстанції вказав, що подана відповідачем накладна ТВІН-ДМ №071978 від 12.04.2017 не визнана судами попередніх інстанцій як належний доказ, який би підтверджував повідомлення позивача про проведення загальних зборів.
5.50. У постанові від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що кур'єрські накладні не є належними та допустимими доказами реального персонального повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників. Суд касаційної інстанції вказав, що обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників товариства, покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється у цій справі. У справі № 916/2584/18, на відміну від справи, що переглядається, крім кур'єрських накладних не було надано жодних доказів на підтвердження обставин належного повідомлення позивача.
5.51. У постанові від 06.02.2020 у справі № 912/712/19 Верховний Суд погодився з наявними порушеннями щодо порядку скликання загальних зборів, повідомлення позивача про їх скликання та ненадання позивачу можливості ознайомитися з питаннями, включеними до порядку денного з огляду на таке: 1) акціонер, який володіє більше 10% акційне дотримався порядку скликання позачергових загальних зборів, що визначений у статті 47 Закону України «Про акціонерні товариства»; 2) позивач отримав повідомлення про проведення позачергових загальних зборів менше ніж за 30 днів; 3) позивач був позбавлений можливості ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного. У справі, що переглядається, суди встановили дотримання порядку повідомлення про проведення загальних зборів.
5.52. У постанові від 10.02.2021 у справі № 923/226/20 Верховний суд погодився з висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки суди встановили, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем до суду не подано жодного належного доказу на підтвердження повідомлення позивача про проведення загальних зборів членів ОК «Човнове товариства «Чайка».
5.53. ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» вказує, що суди попередніх інстанцій не застосували приписи статей 179, 184, 188 ГК України, статей 1, 203, 205, 207-209 ЦК України та не врахували висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 щодо умов безоплатності відчуження частки у статутному капіталі товариства.
5.54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 викладено такі висновки: 1) будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки; 2) відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору; 3) підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.
5.55. З огляду на те, що у справі № 909/1294/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність доказів, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження ним корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема укладеного сторонами цивільно-правового договору дарування, спрямованого на безоплатне відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Моноліттрансбуд», чи іншого договору, спрямованого на таке відчуження на оплатній основі, а у справі, що переглядається, судами не було встановлено відсутності волевиявлення при відчуженні частки, тому висновки, які викладено у справі № 909/1294/15 не є релевантними висновкам, у цій справі.
5.56. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували норми частини 4 статті 653, частини 3 статті 692 ЦК України та не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19 щодо неможливості розірвання договорів купівлі - продажу часток у товаристві за умови неоплати такої частки. Позивач вказує, що єдине на що могли б розраховувати продавці за договорами купівлі - продажу від 18.12.2012 - це отримання пені за невчасне перерахування грошових коштів.
5.57. Питання застосування законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», в аспекті набуття особою статусу учасника товариства розглядалося також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19, пункт 7.66), де сформульовані такі висновки:
- «у разі зміни складу учасників або розміру їх часток товариство в особі загальних зборів було зобов'язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства на підставі волевиявлення учасника товариства та набувача частки про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та набувача частки, або могло бути доведено до відома товариства іншим чином. Рішення товариства про внесення змін до статуту товариства та його статут були, серед іншого, підставою для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРЮОФОПГФ»;
- «у разі відчуження учасником товариства своєї частки у статутному капіталі товариства законом не було передбачено ані погодження товариством такого відчуження, ані прийняття набувача частки до складу учасників товариства. Отже, рішення загальних зборів учасників товариства про погодження рішення учасника відступити належну йому частку в статутному капіталі та про включення набувача частки до складу учасників не спричинило юридичних наслідків щодо зміни складу учасників товариства. Такі зміни у складі учасників відбулися не внаслідок прийняття рішення загальними зборами учасників товариства, а внаслідок звернення продавця та покупців частки до цих зборів, тобто внаслідок доведення їхнього волевиявлення до відома інших учасників, які з цього моменту мають вважати покупців учасниками товариства. У зв'язку із цим надалі були внесені зміни до статуту та здійснена реєстрація відповідних змін, які мають значення для третіх осіб».
5.58. З огляду на обставини, встановлені судами у справі, що переглядається, суд касаційної інстанції вважає, що висновки, які викладено у справі №916/667/18 не суперечать висновкам, зробленим судами у цій справі.
5.59. У постанові від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19 Верховний Суд дійшов висновку, що якщо покупець отримав товар (частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), але не здійснив оплати, підлягає застосуванню норма частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Суд касаційної інстанції у цій справі дійшов висновку, що такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів.
5.60. З огляду на те, що висновки, які викладено у справі № 916/2475/19 були зроблені з огляду на встановлені судами нижчих інстанцій фактичні обставини, так, зокрема, у справі № 916/2475/19 був відсутній договір зворотної купівлі - продажу, Верховний Суд вважає, що правовідносини у вказаних справах не є подібними.
5.61. Крім того, у справі № 916/2475/19 предметом спору є розірвання договору та скасування рішень загальних зборів учасників товариства з підстав несплати покупцем частки в статутному капіталі і суд касаційної інстанції у справі № 916/2475/19 робив висновки з огляду на предмет та підстави позову, а у справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав неповідомлення позивача про їх проведення, а також з підстав порушення процедури їх скликання та проведення.
5.62. Скаржник зазначає на необхідність застосування норми частини 3 статті 203, статті 215 ЦК України та неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 182/5322/18, від 11.06.2020 у справі № 761/26618/15-ц щодо відсутності волевиявлення сторони на укладення спірного договору; від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19 щодо повноважень, відсутність волевиявлення власника та подальші дії щодо схвалення/несхвалення правочину; постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц щодо факту укладення правочину:
- у постановах від 27.11.2019 у справі № 182/5322/18 (предметом спору було визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі) та від 11.06.2020 у справі № 761/26618/15-ц (предметом спору було визнання недійсним договору застави). Верховний Суд у вказаних справах дійшов висновку про визнання недійсними спірних правочинів з підстав відсутності волевиявлення позивачів щодо їх підписання та укладення. В той час, як у справі, що переглядається предмет та підстави позову різняться;
- у справі №926/2308/19 предметом позову була вимога про визнання недійсними договору про пайову участь з підстав відсутності волевиявлення сторони на його укладення шляхом проставлення власноручного підпису та подальшого несхвалення, що очевидно є відмінним від предмету, підстав позову та фактичних обставин у цій справі;
- у справах №145/2047/16-ц та №385/344/16-ц предметом позову була вимога про визнання недійсними договорів оренди з підстав відсутності волевиявлення сторони на його укладення шляхом проставлення власноручного підпису. Верховний Суд у вказаних справах дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Тобто правовідносини у справі, що переглядається та у вказаних справах, неподібні.
5.63. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували норми статей 3, 92, частини 4 статті 212 ЦК України та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 щодо співвідношення свободи договору і таких засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, як справедливість, добросовісність, розумність.
5.64. У постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду вказала про наявність підстав для одночасного стягнення двох видів штрафу за одне і те ж правопорушення, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Проте, у справі, що переглядається, правовідносини неподібні і суди робили висновки щодо застосування загальних норм з огляду на встановлені обставини.
5.65. Також у касаційній скарзі ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» вказує про необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 щодо умислу, зловмисної домовленості та переслідування власних інтересів представника позивача під час підписання договорів зворотної купівлі - продажу.
5.66. Суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини із вказаною справою у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки у справі № 911/2129/17 предметом, підстави та матеріально - правове регулювання відміні, так у справі № 911/2129/17 предметом спору була вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу (з підстав його вчинення від імені юридичної особи неуповноваженою особою) та витребування майна. Крім того, у касаційній скарзі заявник посилаючись на постанову від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 не вказує, яку саме норму матеріального права було неправильно застосовано.
5.67. Разом з тим, обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, стверджує, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення без урахування висновків щодо застосування норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 10.06.2019 у справі № 903/581/18, від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18, від 07.08.2019 у справі № 910/29116/14, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, від 05.03.2020 у справі №910/1584/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17 щодо стандарту переваги більш вагомих доказів , а також щодо принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), висновки щодо чого викладені у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц.
5.68. Щодо зазначених доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
5.69. Пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України мається на увазі саме застосування норми матеріального права і не стосується порушення норм процесуального права, тому не може бути підставою для оскарження судових рішень, в яких допущено порушення норм процесуального права.
5.70. При цьому, така підстава як «суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду», передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, стосується лише норм матеріального права (неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню).
5.71. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає неправильними та необгрунтованими посилання скаржника на висновки щодо застосування норм процесуального права, які викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2018 у справі №914/809/18, від 10.06.2019 у справі № 903/581/18, від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18, від 07.08.2019 у справі № 910/29116/14, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, від 05.03.2020 у справі № 910/1584/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц.
5.72. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.73. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 910/13230/18 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
Л. Стратієнко