Іменем України
24 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1081/21
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Ноувен М.П.,
розглянувши справу №927/1081/21, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)
за позовом: Акціонерного товариства "РВС Банк",
вул. Введенська, 29/58, м. Київ, 04071;
електронна адреса: office@rwsbanc.com.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Італтекс Меріно",
вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, Чернігівська обл., 14014;
про стягнення 331 524,34 грн;
представники сторін не викликались;
Позивач - Акціонерне товариство "РВС Банк" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італтекс Меріно" про стягнення 331 524,34 грн відповідно до договору про надання гарантії № Д 6676-18Г від 18.10.2018.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.
Зокрема, повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400052652458 підтверджується отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі.
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем сплачено Міністерству оборони України 323460 грн згідно з банківською гарантією № 6676-18Г від 24.10.2018 на виконання постанови рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/900/21. Відповідачу направлено регресну вимогу № 1521/21-БТ від 22.09.2021 про відшкодування протягом 5 робочих днів суми Гарантії на підставі п. 4.2 Договору про надання гарантії № Д-6676-18Г від 18.10.2018. Вимога відповідачем не виконана.
Відповідач у встановлені судом строки відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно - правове обґрунтування.
18.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "РВС БАНК" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Італтекс Меріно" (далі - Принципал) було укладено Договір про надання гарантії № Д-6676-18ГГ (далі - Договір про надання гарантії).
Бенефіціаром за даним Договором про надання гарантії є Міністерство оборони України.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання гарантії, за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара Гарантію, за якою зобов'язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов Гарантії та цього Договору.
Відповідно до умов Договору про надання гарантії, гарантія надається на забезпечення виконання умов договору на закупівлю виробів домашнього текстилю (3951) (Ковдра напіввовняна для санаторно-курортних установ, казарм та казарм поліпшеного типу Збройних Сил України) код ДК 021:2015-3951- вироби домашнього текстилю.
Сума Гарантії складає 323460 грн. Гарантія вступає в силу з моменту видачі та строком дії до 01.02.2019 включно (п. 1.2. та п. 1.4. Договору про надання гарантії).
Згідно з п. 3.1. Договору про надання гарантії після належного виконання Принципалом вимоги п. 4.1 Договору, оригінал Гарантії передається Принципалу для подальшого передавання її Бенефіціару шляхом отримання оригіналу Гарантії у Банку Принципал підтверджує те, що він ознайомлений та згоден з її змістом.
Пунктом 4.1 Договору про надання гарантії передбачено, що принципал сплачує Банку комісію за надання Гарантії у розмірі 6469,20 грн без ПДВ, у день укладення цього Договору. Комісія нараховується у валюті Гарантії.
Відповідно до п. 4.2 Договору про надання гарантії якщо на вимогу Бенефіціара Банк виплачує кошти за Гарантією, Принципал зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання одержання повідомлення від Банку, але не пізніше дня закінчення строку Гарантії, повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати Банку, у валюті Гарантії. До повного такого відшкодування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) у валюті Гарантії, за період з моменту виконання Банком вимоги Бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунку Банку.
Згідно п. 4.4 Договору про надання гарантії Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (регрес) у розмірі суми Гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків).
Пунктом 4.5 Договору про надання гарантії Принципал зобов'язаний відшкодувати Банку витрати за Гарантією, враховуючи комісії, пов'язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв'язку (SWIFT, TELEX), комісії авізую чого банка та банка Бенефіціара, а також комісії пов'язані з переказом платежів за Гарантією.
Згідно п. 5.1 Договору про надання гарантії за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором, Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Принципал не може бути звільнений від виконання зобов'язань та/або відповідальності за цим Договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежить від Принципала (п. 5.3. Договору про надання гарантії).
Цей Договір є укладений з дня його підписання представниками Сторін та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами по цьому Договору (п. 6.1. Договору про надання гарантії).
29.01.2019 Беніфіціар звернувся до Банку з вимогою № 286/6/640 про перерахування Міністерству оборони України на підставі банківської гарантії грошові кошти в сумі 323 460,00 грн.
Північний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «РВС Банк» на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/900/21 за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Приватного акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення грошових коштів у розмірі 323460,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.04.2021 позовні вимоги Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено повністю, присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "РВС БАНК" на користь Міністерства оборони України суму банківської гарантії від 24.10.2018 №6676-18Г у розмірі 323460
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «РВС Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/900/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/900/21 залишено без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що у справі № 910/900/21 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/900/21 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.
З урахуванням встановлених у вказаній постанові суду обставин, а також на підставі наявних у цій справі документів, суд встановив:
26.10.2018 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Італтекс Меріно» (Постачальник) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/18/300 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язується у 2018 році поставити Замовнику вироби домашнього текстилю (3951) (Ковдра напіввовняна для санітарно-курортних установ, казарм та казарм поліпшеного типу Збройних сил України) (далі - товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.
Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються наведеною у п. 1.2 Договору Специфікацією, згідно з якою поставці підлягають вироби домашнього текстилю (3951) (Ковдра напіввовняна для санітарно-курортних установ, казарм та казарм поліпшеного типу Збройних сил України) у кількості 2000 штук на загальну суму 898500 грн. без ПДВ -до 15.11.2018 (включно) та у кількості 10 000 штук на загальну суму 4492500 грн. без ПДВ - до 15.12.2018 (включно). Усього на загальну суму 5391000 грн. без ПДВ та 6469200 грн. з ПДВ.
З огляду на неналежне виконання постачальником зобов'язань за Договором від 26.10.2018 № 286/3/18/300 Міністерство оборони України звернулось до ПрАТ "РВС БАНК" з вимогою від 29.01.2019 № 286/6/640 щодо сплати гарантійного платежу у розмірі 323460 грн. відповідно до умов банківської гарантії від 24.10.2018 № 6676-18Г. Дана вимога підписана директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Гулевичем В.В. на підставі довіреності від 17.12.2018 № 220/569/Д, виданої Міністром оборони України Полторак С.Т. До вказаної вимоги надано копію гарантії та три копії довіреностей, які наявні у матеріалах справи.
06.02.2019 листом № 166/19-БТ ПрАТ "РВС БАНК" повідомило про відмову у виплаті гарантійного платежу за банківською гарантією від 24.10.2018 № 6676-18Г, оскільки вимога підписана неуповноваженою особою Гулевичем В.В., який не має повноважень на підписання вимоги щодо стягнення забезпечення виконання договорів, укладених відповідно до бюджетних асигнувань на 2018 рік. Крім того, відповідно до змісту гарантії підставою для виплати гарантійного платежу є невиконання Принципалом сукупності вимог - порушення асортименту, кількості, якості та строків поставки товару.
За результатами розгляду справи № 910/900/21 суд дійшов висновку, що оскільки права та охоронювані законом інтереси Позивача за захистом якого звернулася прокуратура до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 323460 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
На виконання Рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2021 у справі № 910/900/21 Банком сплачено на користь Бенефіціара (Міністерства оборони України) 323460,00 грн суми гарантії меморіальним ордером № 55 від 21.09.2021 з призначенням платежу "сплата за гарантією № 6676-18Г від 24.10.2018 згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/900/21".
АТ "РВС БАНК" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італтекс Меріно" з регресною вимогою № 1521/21-БТ від 22.09.2021 про відшкодування Банку всіх витрат за Гарантією та сплату Банку, зокрема, 323460 грн грошових коштів за гарантією.
Вказана вимога була надіслана відповідачу 22.09.2021, що підтверджується описом вкладення у конверт № 0100198383583, накладною № 0100198383583 від 22.09.2021 та фіскальним чеком від 22.09.2021.
Зазначене відправлення отримано відповідачем 23.09.2021, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0100198383583.
Регресна вимога позивача щодо сплати грошових коштів за гарантією була залишена відповідачем без належного виконання.
Доказів сплати коштів у розмірі 323460 грн відповідач суду не надав.
Позивачем на підставі п. 4.2. Договору про надання гарантії нараховано та пред'явлено до стягнення 5051,29 грн 30% річних за період з 22.09.2021 по 11.10.2021 та 3013,05 грн пені за період з 22.09.2021 по 11.10.2021 на підставі п. 5.1. Договору про надання гарантії.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку по договору.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частини першої ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пп. 9 п. 3 розділу І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Частинами першою, другою та третьою ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Згідно ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимоги про стягнення основної суми.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2021 у справі № 910/900/21 сплачено Беніфіціару за гарантією № 6676-18-Г від 24.10.2018 меморіальним ордером № 55 від 21.09.2021 323 460,00 грн.
Листом № 1521/21-БТ від 22.09.2021, яку відповідач отримав 23.09.2021, позивач звернувся до відповідача з Регресною вимогою про виконання зобов'язання по Договору про надання гарантії в сумі 323 460,00 грн грошових коштів.
Відповідач у визначені Договором строки грошові кошти в сумі 323 460 грн позивачу не сплатив.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 323460 грн є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені, 30 % річних.
Враховуючи порушення відповідачем строків відшкодування коштів, сплачених за Банківською гарантією № 6676-18Г від 18.10.2018, позивач нарахував та заявив до стягнення 30 % річних за період з 22.09.2021 по 11.10.2021 у сумі 5051,29 грн та 3013,05 грн пені за період з 22.09.2021 по 11.10.2021.
З урахуванням умов Договору про надання гарантії, а саме п. 4.2. та матеріалів справи суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами п. 4.2. Договору банківської гарантії сторонами передбачено, що якщо на вимогу Бенефіціара Банк виплачує кошти за Гарантією, Принципал зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання одержання повідомлення від Банку, але не пізніше дня закінчення строку Гарантії, повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати Банку, у валюті Гарантії. До повного такого відшкодовування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) у валюті Гарантії, за період з моменту виконання Банком вимоги Бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунку Банку.
Таким чином, сторонами у Договорі банківської гарантії було передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу (відшкодування суми сплаченої банківської гарантії).
Перевіривши наданий розрахунок 30% річних, суд зазначає наступне.
За перерахунком суду 30% річних за заявлений позивачем період становить 5317,15 грн.
З урахуванням положень ст. 14,237 ГПК України позовні вимоги про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 5051,29 грн підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
Стосовно вимог по стягненню пені суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом, регресну вимогу відповідач отримав 23.09.2021. Строк виконання зобов'язання - до 30.09.2021.
Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача виникло з 01.10.2021.
За перерахунком суду, пеня, належна до стягнення становить 1657,18 грн за період з 01.10.2021 по 11.10.2021.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 323460 грн основного боргу, 1657,18 грн пені, 5051,29 грн 30% річних.
В решті вимог по стягненню 1355,87 грн пені позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в сумі 4952,50 грн покладається на відповідача.
В решті 20,34 грн судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «РВС Банк», код 39849797 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інталтекс Меріно», код 39262403 про стягнення 331524,34 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інталтекс Меріно», вул. Івана Мазепи,66, м. Чернігів, 14014, код 39262403 на користь Акціонерного товариства «РВС Банк», вул. Введенська, буд.29/58, м. Київ, 04071, код 39849797, 323460 грн основного боргу, 1657,18 грн пені, 5051,29 грн 30% річних, 4952,50 грн судового збору.
3. В решті вимог по стягненню 1355,87 грн пені в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.П. Ноувен