про відмову у видачі судового наказу
28 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1307/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали заяви від 20.12.2021 № б/н Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" ЄДРПОУ 14333937, вул. Лейпзицька, буд 15, м. Київ, 01601 адреса для листування: вул. Г. Полуботка, 6-а, офіс 5, м. Чернігів, 14000 до боржника: Приватного підприємства «Укрпродреал» ЄДРПОУ 36339106, пр-т Перемоги, буд. 95, офіс 113/2, м. Чернігів, 14000 про видачу судового наказу
До Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства «Укрпродреал» 2786,26 грн грошової заборгованості.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договорами, укладеними між позивачем та відповідачем, зокрема договором про надання послуг мобільного зв'язку № 5916891/1.12418309 від 17.08.2012.
Розглянувши подану Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне:
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 ГПК України, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 якої у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони грунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд, згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із наведених приписів даних норм, при зверненні заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, на підтвердження заявлених ним вимог та обставини їх виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" пред'являє вимоги до Приватного підприємства «Укрпродреал» про стягнення 2786,26 грн грошової заборгованості.
У поданій заяві заявник зазначає, що 17.08.2012 між ПрАТ «МТС Україна» (з 23.05.2017 Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна") та Приватним підприємством «Укрпродреал», укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 5916891/1.12418309 від 17.08.2012 на номер телефону № НОМЕР_1 . Водночас заявник вказує інший номер контракту, а саме - 395370603048.
Також заявник зазначає, що з метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку Приватному підприємству «Укрпродреал» було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_2 .
Однак, як вбачається з доданого до заяви договору № 5916891/1.12418309 від 17.08.2012 про надання послуг мобільного зв'язку божнику було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_3 .
Разом з тим, у доданій до заяви претензії № С 295370445726/08 від 27.08.2019 заявник зазначає номер договору - 395370603048 та номер особового рахунку боржника - НОМЕР_2 , що не відповідає змісту договору № 5916891/1.12418309 від 17.08.2012 про надання послуг мобільного зв'язку.
Крім того, у доданих до заяви рахунках за телекомунікаційні послуги також вказаний особовий рахунок боржника НОМЕР_2 .
Таким чином, заявником надано докази грошової заборгованості за іншим договором та іншим особовим рахунком.
В свою чергу доказів підтвердження грошової заборгованості саме за договором № 5916891/1.12418309 від 17.08.2012 про надання послуг мобільного зв'язку заявником не надано.
Доказів пов'язаності договору № 395370603048 з договором № 5916891/1.12418309 від 17.08.2012 також не надано.
Крім того, заявником не надано доказів направлення (отримання) боржнику претензії № С 295370445726/08 від 27.08.2019 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 2786,26 грн, а також рахунків за телекомунікаційні послуги №2357897492 від 31.03.2019 на суму 2382,06 грн, №2372232456 від 30.04.2019 на суму 2702,26 грн, № 2386928690 від 31.05.2019 на суму 2786,26 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не зазначено обставини, на яких ґрунтуються усі його вимоги та не надано доказів на їх підтвердження щодо виникнення такого розміру заборгованості саме за договором № 5916891/1.12418309 від 17.08.2012 про надання послуг мобільного зв'язку.
Суд також відхиляє доводи заявника щодо можливості об'єднання вимог за усіма укладеними між заявником та боржником договорами, оскільки об'єднання вимог передбачено лише у позовному провадженні, яке не є тотожним наказному провадженню. Положення норм Господарського процесуального кодексу України щодо позовного провадження до наказного не застосовується.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Як встановлено судом, заява Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про видачу судового наказу не відповідає вимогам, встановленим до її змісту, оскільки в порушення вимог п. 4, 5 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, заявником не зазначено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не подано повного переліку доказів, на яких ґрунтуються його вимоги до боржника та не надано документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству "ВФ Україна" (ЄДРПОУ 14333937, вул. Лейпзицька, буд 15, м. Київ, 01601) у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства «Укрпродреал» (ЄДРПОУ 36339106, пр-т Перемоги, буд. 95, офіс 113/2, м. Чернігів, 14000) 2786,26 грн грошової заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 28.12.2021. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Шморгун