ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 грудня 2021 року Справа № 923/761/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фермерського господарство "Деметра-2010", смт.Новотроїцьке Херсонської області
до відповідача: Головного управління Національної поліції в Херсонській області
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна казначейська служба України
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю "Довірче товариство "Європейське бюро приватизації"
про стягнення 293724,00 грн. шкоди
за участю представників сторін:
від позивача: Білецький О.В., адвокат, посвідчення від 17.12.2007, свідоцтво адвоката №396 від 13.12.2007,
від відповідача: Шаповал С.А., старший юрисконсульт відділу правового забезпечення ГУНП, довіреність від 01.03.2021 №378/01/25-2021, безкоштовний запит з ЄДР
від третьої особи-1 - Каверіна О.Б., головний спеціаліст юридичного відділу, посвідчення № 93 від 16.02.2021,
від третьої особи-2 - не з'явився
Позивач Фермерське господарство "Деметра-2010", смт.Новотроїцьке Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Херсонській області, треті особи Державна казначейська служба України та Товариство з додатковою відповідальністю "Довірче товариство "Європейське бюро приватизації" про стягнення 293724,00 грн. шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю дій, бездіяльністю органів досудового розслідування під час вилучення майна, належного позивачеві, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 293724,00 грн.
Ухвалою від 08.06.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено заявнику строк на усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, подано нову редакцію позовної заяви, відповідні докази.
Ухвалою від 29.06.2021 позовну заяву ФГ "Деметра-2010" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2021; залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Довірче товариство "Європейське бюро приватизації".
03.08.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
13.08.2021 третьою особою-1 Державною казначейською службою подано пояснення щодо позову.
У зв'язку із перебуванням головуючого у справі судді у щорічній основній відпустці в період з 14.07.2021 по 20.08.2021 відзив на позовну заяву та пояснення третьої особи передано на розгляд судді 25.08.2021.
Ухвалами від 27.08.2021 відзив на позовну заяву та пояснення третьої особи залишено без руху.
Ухвалою від 27.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 30.09.2021 та відкладено підготовче засідання на 06.10.2021.
07.09.2021 відповідачем усунуто недоліки відзиву, у зв'язку з чим ухвалою від 09.09.2021 відзив Головного управління Національної поліції в Херсонській області прийнято до розгляду.
Ухвалою від 14.09.2021 пояснення Державної казначейської служби України щодо позову залишено без розгляду.
21.09.2021 позивачем подано відповідь на відзив.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді Сулімовської М.Б. у період з 16.09.2021 по 13.10.2021 судове засідання, призначене на 05.10.2021, не відбулося.
Ухвалою від 20.10.2021 продовжено підготовче провадження у справі №923/761/21 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та постановлено провести підготовче засідання у справі впродовж розумного строку, призначено підготовче засідання на 09.11.2021.
Ухвалою від 09.11.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 25.11.2021.
25.11.2021 позивачем подано заяву про надання доказів про понесену правничу допомогу.
В судовому засіданні 25.11.2021 оголошено перерву до 14.12.2021.
08.12.2021 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
В судове засідання 14.12.2021 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-1.
Судом заслухано позиції представників учасників провадження, досліджено докази, подані в обґрунтування вимог і заперечень.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив. Зауважив, що позивачем не надано суду допустимих доказів, якими встановлено неправомірність дій або бездіяльність ГУНП в Херсонській області як органу чи окремих його посадових (службових) осіб, внаслідок чого спричинено шкоду позивачу; збір та відповідна реалізація арештованого врожаю озимої пшениці у кількості 39,8 тон проводилося ТДВ "ДТ Європейське бюро приватизації"; посадовими особами ГУНП в Херсонській області були виконані ухвали слідчих суддів 2017 року, тому виконати ухвалу слідчого судді від 2018 року щодо повернення озимої пшениці неможливо; обов'язок відшкодування шкоди покладений на ТДВ "ДТ Європейське бюро приватизації", оскільки арештований врожай було передано означеному товариству; позивачем не доведено достовірність розрахунку розміру відшкодування.
Представник третьої особи-1 позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Третя особа-2 своїм правом не скористалась, пояснень щодо позову не надала, участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
За приписами ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
В провадженні Новотроїцького ВП Генічеського ВП ГУ НП в Херсонській області
перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017230220000477 від 08.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 1 КК України, на підставі листа начальника Держгеокадастру у Херсонській області про те, що 13.05.2017 року встановлено факт самовільного засівання земельної ділянки, що знаходиться в оренді ФГ "Деметра - 2010", шляхом вирощування сільськогосподарських культур (озимої пшениці).
Ухвалою слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області Тимченко О.В. від 15.06.2017 року по справі № 662/1011/17 було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6524455100:04:101:0023, державної форми власності, загальною площею 47,6777 га, з цільовим призначенням землі 01.02 - для ведення фермерського господарства, а також на посів сільськогосподарських культур на цій ділянці та заборони будь-кому розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном, використовувати його, вчиняти будь-які дії щодо покосу сільськогосподарських культур без погодження зі слідчим, прокурором, судом до прийняття законного та остаточного рішення по справі.
26.06.2017 року слідчим суддею Новотроїцького районного суду Херсонської області Решетовим В.В. була винесена ухвала про надання дозволу на реалізацію посівів озимої пшениці на вищезазначеній земельній ділянці та надання дозволу Товариству з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" провести реалізацію речових доказів, а саме посівів озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 6524455100:04:101:0023 державної форми власності, загальною площею 47,6777 га.
На виконання зазначених ухвал, залученою правоохоронними органами організацією ТДВ "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" було здійснено збір та вивіз врожаю пшениці фермерського господарства із зазначеної земельної ділянки.
Згідно акту зважування від 30.06.2021 року, кількість зібраної пшениці - 39,8 тон.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10.07.2017 року по справі № 662/1011/17 задоволено апеляційну скаргу Фермерського господарства "Деметра-2010", ухвалу слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області Тимченко О.В. від 15.06.2017 року та ухвалу слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області Решетова В.В. від 26.06.2017 року скасовано, в задоволенні клопотання слідчого СВ Новотроїцького ВП Генічеського ГУНП в Херсонській області про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6524455100:04:101:0023, державної форми власності, загальною площею 47,6777 га, та клопотання слідчого СВ Новотроїцького ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області про надання дозволу на реалізацію речових доказів відмовлено.
В ухвалі від 10.07.2017 року апеляційний суд встановив, що згідно доданої до клопотання слідчого довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка зареєстрована, як така, що належить до державної форми власності тільки 30.03.2017 року. При цьому було арештовано посіви озимої пшениці ФГ "Деметра-2010", яке з 01.06.2010 року користувалось вказаною орендованою земельною ділянкою, сплачувало державі податки та орендну плату, що свідчить про відсутність шкоди.
Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання, як арешт врожаю, у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Ухвала апеляційного суду Херсонської області від 10.07.2017 року, виходячи із змісту ч. 4 ст. 424 та ч. 4 ст. 532 КПК України, набрала законної з моменту її оголошення, тобто 10.07.2017 року, та оскарженню не підлягає.
В подальшому, позивач Фермерське господарство "Деметра-2010" звернулось до Новотроїцького районного суду Херсонської області зі скаргою на відмову слідчого у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, в якій просило зобов'язати слідчого СВ Новотроїцького ВП ГУНП в Херсонській області здійснити дії по поверненню тимчасово вилученого майна: озимої пшениці 6-го класу в кількості 39,8 тон, вилученої у ФГ "Деметра-2010" 28.06.2017.
Ухвалою слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області від 04.06.2018 року у справі № 662/1011/17 задоволено скаргу позивача на відмову слідчого у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна та зобов'язано слідчого СВ Новотроїцького ВП ГУНП в Херсонській області повернути власнику ФГ "Деметра - 2010" тимчасово вилучене майно, а саме 39,8 тон озимої пшениці 6-го класу, згідно акту зважування від 30.06.2017 року.
Разом з тим, як стверджує Фермерське господарство "Деметра-2010", ухвала слідчого судді від 04.06.2018 року не виконана, зерно в кількості 39,8 тон озимої пшениці не повернуто, незважаючи на те, що з моменту винесення відповідної ухвали минуло майже три роки, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Правовідносини в даній справі виникли з факту завдання шкоди, тобто з цивільних правовідносин. Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/715/17 (постанова від 12.03.2019) висловлено правову позицію, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Позов заявлено щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями працівників нацполіції, на підставі статей 16, 22, 1166, 1173, 1176 ЦК України.
Суд, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 12.03.2019 № 920/715/17, зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Дії (бездіяльність) ГУНП в Херсонській області (Новотроїцького відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 ЦК України).
Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Обов'язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 "Про реалізацію окремих положень КПК" затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення (далі - Порядок №1104).
Порядком № 1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до пункту 27 Порядку №1104, схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.
Відповідно до статті 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За статтею 169 КПК України, у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.
Отже, обов'язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
При цьому, відповідно до положень статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За приписами частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.
Матеріалами справи підтверджується вилучення у позивача майна та його арешт, невиконання обов'язку з повернення майна після скасування арешту.
Як зазначено вище, ухвалою слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області від 04.06.2018 року у справі № 662/1011/17, якою задоволено скаргу позивача на відмову слідчого у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, було зобов'язано слідчого СВ Новотроїцького ВП ГУНП в Херсонській області повернути власнику ФГ "Деметра - 2010" тимчасово вилучене майно, а саме 39,8 тон озимої пшениці 6-го класу, згідно акту зважування від 30.06.2017 року.
Проте вказане майно (озима пшениця) позивачу всупереч судового рішення, повернуто не було.
Водночас, обов'язковість судового рішення встановлена нормами Конституції України - нормами прямої дії.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача відносно того, що обов'язок відшкодування шкоди покладено на ТДВ "ДТ Європейське бюро приватизації", яке проводило збір врожаю та було відповідальним за зберігання та реалізацію спірного майна.
Так згідно частини 2-4 статті 100 Кримінального процесуального кодексу, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
З огляду на встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що саме слідчий орган є відповідальною особою за зберігання речей, які тимчасово вилучені, незважаючи на те, кому саме на відповідальне зберігання передано майно.
Отже, через дії слідчого органу, що проявилися у неповерненні арештованого майна позивачу на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, позивачу завдано збитків.
Відповідальність органів державної влади у неповерненні позивачу майна, яким є, серед інших, Новотроїцьке відділення поліції Генічеського відділу Головного управління Національної поліції в Херсонській області, за шкоду, яка завдана позивачу, може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності Новотроїцького відділення поліції Генічеського відділу ГУ НП в Херсонській області, наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового зв'язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою.
Відповідно до Наказу голови Національної поліції України "Про затвердження структури Національної поліції України" №1 від 06.11.2015 з подальшими змінами до нього, Новотроїцьке відділення поліції Генічеського відділу ГУ НП в Херсонській області є відокремленим підрозділом Головного управління Національної поліції у Херсонській області. Відтак, за протиправні дії вказаного відокремленого підрозділу відповідальність несе юридична особа, та центральний орган влади, який координує їх роботу у системі ієрархії органів Нацполіції.
Отже, з огляду на неправомірні дії щодо неповернення вилученого майна, що призвели до негативних наслідків, яких зазнав позивач, пов'язаних із позбавленням його права власності на майно, в діях слідчого органу вбачається прямий наслідковий зв'язок між незаконними діями (бездіяльністю) слідчого та негативними наслідками, яких зазнав позивач, а тому усі умови, що є необхідними для задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої органом поліції, встановлені в процесі розгляду справи та позивачем доведені.
Визначений законом обов'язок повернути майно не виконаний державою Україна у спірних правовідносинах, не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.
Щодо розміру збитків суд зазначає про таке.
Так ухвалою слідчого судді Новотроїцього районного суду Херсонської області від 04.06.2018 у справі №662/1011/17 зобов'язано слідчого СВ Новотроїцього ВП ГУНП в Херсонській області повернути власнику ФГ "Деметра-2010" тимчасово вилучене майно, а саме: 39,8 тон озимої пшениці 6 класу.
Як зазначає позивач, з часу, коли його позбавили майна, змінились національні стандарти стосовно пшениці і наказом № 125 від 14.05.2019 року Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості було прийнято національний стандарт з наданням чинності з 10 червня 2019 року: ДСТУ 3768:2019 Пшениця. Технічні умови на заміну ДСТУ 3768:2010.
І якщо в старому стандарті ДСТУ 3768:2010 самий нижчий клас м'якої пшениці був 6-й, то з 10 червня 2019 року згідно ДСТУ 3768:2019, самий нижчий клас пшениці - це четвертий.
У зв'язку з означеним, позивачем здійснено розрахунок шкоди, виходячи з вартості однієї тони пшениці 4 класу, яка, згідно сайту ТОВ СП "Нібулон" (станом на дату підписання позову), складає 7380 гривень за одну тону.
Таким чином, шкода, завдана ФГ "Деметра-2010" становить 293724 гривень (з розрахунку 7380 грн. х 39,8 тон = 293724 грн.).
Заперечуючи проти розміру заявлених збитків відповідач зауважує, що згідно акту зважування від 30.06.2017 вага озимої пшениці становить 39,8 тон і коштує 110274,19 грн.
Посилання на акт зважування від 30.06.2017 та вартість озимої пшениці в сумі 110274,19 грн. містяться і в ухвалі слідчого судді Новотроїцього районного суду Херсонської області від 04.06.2018 у справі №662/1011/17.
Водночас, дослідивши Акт зважування від 30.06.2017 (т.1 а.с. 25), господарський суд констатує, що вказаний акт не містить визначення вартості пшениці.
Також, відповідачем до матеріалів відзиву надано Акт опису, оцінки та передачі майна (речових доказів) від 30.06.2017 (т.1 а.с.165-166), з якого слідує, що зерно пшениці відноситься приблизно до 3-4 класу, приблизна вартість пшениці 3 класу становить 3800-3900 грн/т (з ПДВ) (закупівельні ціни отримані з офіційного сайту зерно-торгівельної компанії "Прометей" станом на 20.06.2017).
Однак, суд звертає увагу на те, що визначена у цьому акті класність та вартість пшениці є приблизною, що не може братись судом до уваги, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім того, відповідачем подано Висновок з визначення ринкової вартості пшениці озимої вагою 39,8 тон, складений ТОВ "Експерт ІН" на замовлення ДТВ "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" (т.1 а.с.169-193).
З означеного Висновку слідує, що спірна пшениця є пшеницею 6 класу та її вартість складає 132329,03 грн. з ПДВ.
Проте, суд не приймає до уваги вказаний Висновок, оскільки в ньому відсутні підписи директора ТОВ "Експерт ІН" та оцінювача Новічевського Р.А. При цьому, ні інших примірників Висновку, ні його оригінал на огляд суду відповідачем надано не було.
Отже, даний Висновок не приймається судом в якості належного доказу на підтвердження вартості вилученої пшениці.
При цьому суд звертає увагу на наступне.
Як зазначено у рішенні щодо справедливої сатисфакції у справі "Сміт та Грейді проти Сполученого Королівства" (Smith and Grady v. the United Kingdom), заяви №№ 33985/96 та 33986/96, п. 18, ECHR 2000-IX, іноді точний підрахунок сум, необхідних для повного відшкодування матеріальних втрат, яких зазнав заявник, може бути неможливим у зв'язку із невизначеним по своїй природі характером шкоди, що витікає з порушення. Можуть існувати інші перешкоди. Наприклад, неможливо точно підрахувати вартість майна, яке більше не існує (рішення щодо справедливої сатисфакції від 15 листопада 2011 року у справі "Ованнісян та Широян проти Вірменії" (Hovhannisyan and Shiroyan v. Armenia), заява № 5065/06, п. 13).
Також, Європейський Суд зазначив, якщо один або більше з аспектів шкоди не можуть бути точно визначені, суд може вирішити здійснити загальну оцінку на засадах справедливості (рішення щодо справедливої сатисфакції від 25 липня 2013 року у справі "Агрокомплекс проти України" (Agrokompleks v. Ukraine), заява № 23465/03, пп. 80 і 93).
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про точну вартість вилученого майна - пшениці озимої, при цьому відповідно до ухвали слідчого судді Новотроїцього районного суду від 04.06.2018 на відповідача було покладено обов'язок щодо повернення позивачу 39,8 тон пшениці 6 класу, в даному випадку суд погоджується з доводами позивача, що справедливим є розрахунок суми збитків, виходячи з вартості пшениці 4 класу (який з 10 червня 2019 року згідно ДСТУ 3768:2019 є самим нижчим класом пшениці), станом на дату подання позову, за закупівельними цінами зерно-торгівельної компанії.
Враховуючи зазначене, суд приймає наданий позивачем розрахунок шкоди внаслідок неповернення органами слідства його майна.
Отже, позовні вимоги про стягнення майнової шкоди підлягають задоволенню в сумі 293724,00 грн.
Щодо способу відшкодування заподіяної позивачу шкоди, суд зазначає таке.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (стаття 1 зазначеного закону).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України № 12/рп-2001 від 03.10.2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції Державного казначейства України.
Отже, позовні вимоги позивача задовольняються судом шляхом стягнення з держави Україна на користь Фермерського господарства "Деметра-2010" в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої Нвотроїцьким відділенням поліції Генічеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в сумі 293724,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Фермерського господарства "Деметра-2010".
Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Як зазначено в п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви, і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4405,86 грн. на підставі платіжного доручення №35 від 31.05.2021.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір в сумі 4405,86 грн., в порядку статті 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до положень ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ч.8 ст.129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання адвокатських (юридичних) послуг (правової допомоги) від 10.05.2021, Акт від 24.11.2021 виконаних робіт до договору про надання адвокатських (юридичних) послуг (правової допомоги) від 10.05.2021 з детальним описом наданих послуг, квитанції про отримання адвокатом оплати від 07.06.2021 на суму 5000, грн., від 25.08.2021 на суму 5000,00 грн.
Згідно акту виконаних робіт від 24.11.2021, адвокатом Білецьким О.В. було надано, а клієнтом прийнято без жодних зауважень адвокатські (юридичні) послуги на суму 10000,00 грн., а саме - надання консультацій, вироблення правової позиції, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, формування позовної заяви з додатками та звернення до суду, представництво інтересів Замовника в Господарському суді Херсонської області у справі №923/761/21 за позовом Замовника Фермерського господарства "Деметра-2010" до Головного управління Національної поліції в Херсонській області з приводу відшкодування шкоди, яка завдана в 2017 році через здійснення збору, вилучення та неповернення майна - 39,8 тон озимої пшениці.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Згідно з ч.6 ст.126 ГПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
08.12.2021 відповідачем подано до суду заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Підтримуючи означену заяву представник відповідача наголосив, що зазначені в акті від 24.11.2021 виконаних робіт послуги є неспівмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників та її складністю.
Зауважив, що позивач не подавав заяви про орієнтовний розрахунок судових витрат.
Зазначив, що Головне управління Національної поліції в Херсонській області є органом державної влади, що фінансується з Державного бюджету України в межах затвердженого кошторису, а тому задоволення витрат на правничу допомогу буде для ГУНП в Херсонській області додатковим непередбачуваним фінансовим навантаженням.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача відносно того, що в першій заяві по суті справи позивачем не було подано орієнтовного розрахунку судових витрат, оскільки в позовній заяві від 02.06.2021 Фермерське господарство "Деметра-2010" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс - судовий збір в сумі 4405,86 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката, розмір яких орієнтовно складатиме від 5 до 15 тисяч гривень, а остаточний розрахунок буде подано до суду в ході розгляду справи.
Посилання відповідача на те, що надані адвокатом послуги є неспівмірними із часом, витраченим адвокатом судом відхиляються, оскільки згідно правового висновку Верховного Суду по справі № 923/726/18 (постанова від 09.07.2019), по справі № 910/14371/18 (постанова від 26.02.2020), по справі №823/2638/18 (постанова від 16.05.2019) та по справі № 816/2096/17 (постанова від 13.12.2018) від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Суд зауважує, що решта наведених відповідачем у заяві про зменшення витрат на правничу допомогу доводів не є обґрунтованими, відповідачем не доведено неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи у суді, розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не подано, у зв'язку з чим вказана заява залишається судом без задоволення.
З огляду на викладене, суд констатує, що позивачем доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді на суму 10000,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат є розумним та виправданим, враховуючи обставини цієї справи, її складність, обсяг наданої адвокатом правової допомоги. Отже, заява Фермерського господарства "Деметра-2010" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Деметра - 2010" (код ЄДРПОУ 37352966, 75300, Херсонська область, смт.Новотроїцьке, вул.Суворова, 12 кв.3) - 293724 (двісті дев'яносто три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої Новотроїцьким відділенням поліції Генічеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782, 73000, м.Херсон, вул.Лютеранська, 4) на користь Фермерського господарства "Деметра - 2010" (код ЄДРПОУ 37352966, 75300, Херсонська область, смт.Новотроїцьке, вул.Суворова, 12 кв.3) - 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 86 коп. судового збору, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 28.12.2021.
Суддя М.Б. Сулімовська