Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3183/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Приходченко Лариси Єгорівни
до Фізичної особи-підприємця Корнієнка Володимира Вікторовича
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Савєльєв В.В.
відповідача - Стипанець О.А.
В серпні 2021 до господарського суду звернулась Фізична особа-підприємець Приходченко Лариса Єгорівна (код НОМЕР_1 ) (надалі - позивач) та просила суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Корнієнко Володимира Вікторовича (код НОМЕР_2 ) борг за договором суборенди нерухомого майна № 18/08/16 від 18.08.2016 р в розмірі 39 065, 77 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістдесят п'ять гривень 77 коп) пеню в розмірі 35 550,06 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 06 коп), інфляційні втрати за весь час прострочення 2 484, 58 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 58 коп.), три відсотки річних від прострчоеної суми у розмірі 693,55 грн. (шістсот дев'яносто три гривні 55 коп.). Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору суборенди нерухомого майна № 18/08/16 від 18.08.2016 в частині не оплати орендної плати.
Ухвалою від 12.08.2021 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 06.09.2021 р. о 11:00.
Ухвалою від 06.10.2021 суд призначив справу № 922/3183/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Засідання неодноразово відкладалося з метою виконання завдання підготовчого провадження.
Ухвалою від 22.11.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.12.2021 р. о 09:00. В засіданні оголошувалася перерва з 02.12.2021 по 14.12.2021. Також, засідання відкладалося з 14.12.2021 по 21.12.2021.
Ухвалами від 14.12.2021 в судове засідання на 21.12.2021 було викликано для допиту у якості свідків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), повідомлено викликаних свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, згідно ст. 384 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні 21.12.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи.
В призначене судове засідання з розгляду справи по суті з'явилися викликані свідки, які були допитані судом відносно обставин, викладених у заявах свідків та відносно тих подій, що мали місце під час виконання сторонами договору суборенди нерухомого майна № 18/08/16 від 18.08.2016.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та допитаних свідків, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
18 серпня 2016 року між фізичною особою - підприємцем Дьяконовою Ольгою Миколаївною та фізичною особою - підприємцем Корнієнко Володимиром Вікторовичем, було укладено договір суборенди нерухомого майна № 18/08/16 (далі -Договір), за умовами якого Відповідач отримав від ФОП Дьяконової О.М. в суборенду частину нежитлової будівлі, площею 135,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 . ФОП Дьяконова О.М. користувалась зазначеною нежитловою будівлею на підставі договору оренди від 18.08.2016 р. з ТОВ «Телур Фарм».
Об'єкт оренди був переданий в користування Відповідачу 01.10.2016 р. за актом приймання-передачі.
Згідно з п.п. 4.1.-4.4. Договору. Відповідач повинен сплачувати орендну плату в розмірі 77 600,0 грн. за місяць, у строк до 5 числа відповідного місяця. Відповідач використовував орендовані приміщення для розміщення магазину «Червоний маркет».
За Додатковою угодою від 09.08.2017 р. до Договору, строк дії Договору був продовжений до 30.09.2018 р. розмір орендної плати збільшений до 89 240,0 грн. за місяць. За договором про внесенні змін та доповнень від 27.07.2018 р. до договору № 18/08/16 від 18.08.2016 р., сторону орендаря за Договором було змінено на ФОП Брунь Аміну Бахаа Ель-Дін. Відповідно до Додаткової угоди від 29.08.2018 р. до Договору, строк дії Договору був продовжений до 30.09.2019 р. розмір орендної плати збільшений до 100 000,00 грн. за місяць.
Згідно договору про внесення змін та доповнень від 01.02.2019 р. до договору № 18/08/16 від 18.08.2016 р., сторону орендаря за Договором було змінено на ФОП Приходченко Ларису Єгорівну.
Відповідно до Додаткової угоди від 23.07.2019 р. до Договору, строк дії Договору був продовжений до 30.09.2020 р., розмір орендної плати збільшений до 127 650,0 грн. за місяць. Відповідно до Додаткової угоди від 12.10.2020 р. до Договору, строк дії Договору був продовжений до 30.09.2021 р. Відповідно до Додаткової угоди від 13.10.2020 р. до Договору, на період з 01.10.2020 р. по 31.12.2020 р. розмір орендної плати був зменшений до 102 960,0 грн. за місяць.
06.01.2021 р., на підставі п. 7.2. Договору, Позивач попередив Відповідача про дострокове розірвання Договору за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання, надіславши на адресу ФОП Корнієнко В.В. лист № 06-01 від 06.01.2021 р. поштовим відправленням № 6103603931730 з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення. Відповідач особисто отримав цей лист 18.01.2021 р. Строк повернення приміщення припадав на 07.03.2021 р.
Позивач стверджував, що фактичне повернення приміщення Позивачу відбулось 25.02.2021 р., про що був складений відповідний акт (підписаний лише Позивачем), у зв'язку з чим у Відповідача утворилася заборгованість з орендної плати за наступними розрахунками.
Так станом на 01.01.2021 р. у ФОП Корнієнко В.В. рахувалась переплата за Договором, в розмірі 17 257,44 грн. Крім того, Відповідачем, згідно із п.п, 4.5., 4.6. Договору, раніше був внесений на рахунок Позивача гарантійний платіж в розмірі 127650,0 грн., який зараховується як орендна плата за останній місяць користування приміщеннями. Також в січні 2021 року Відповідач сплатив на користь Позивача 57650,0 грн. орендної плати. Таким чином, загальний розмір коштів, внесених Відповідачем, які повинні бути зараховані як орендна плата за Договором в 2021 році, склав 202 557,44 грн. В той же час за період з 01.01.2021 р. по 25.02.2021 р. за Договором було нараховано орендної плати в сумі 241 623,21 грн. за ставкою 127 650,0 грн. за місяць (127 650,0 грн. за січень 2021 року та 113 973,21 грн. за 25 днів лютого 2021 року).
Враховуючи викладене, Позивач наголошував, що заборгованість Відповідача з орендної плати за Договором склала 39065,77 грн. (241623,21 - 202557,44). При цьому, борг в сумі 39 065,77 грн. виник 06.01.2021 р. і є несплаченою частиною орендної плати за січень 2021 року, оскільки в рахунок орендної плати за лютий 2021 року зараховано гарантійний платіж.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що в разі, коли Суборендар допустив несвоєчасну сплату орендної плати, він зобов'язується виплатити Орендарю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Оскільки несплачена орендна плата дорівнює 39 065,77 грн., то 0,5% від цієї суми складає 195,33 грн. Станом на 09.08.2021 р. прострочення (строком 6 місяців, згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України) складає 182 дні, тому Позивач стверджував, що Відповідач повинен сплатити пеню за прострочення в розмірі 35 550,06 грн (195,33 х 182).
Нараховані позивачем на суму заборгованості інфляційні витрати складають 2484,58 грн, а 3% річних - 693,55 грн.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що Суборендар з 13.01.2021 не міг користуватися орендованим приміщенням із-за умисних дій Позивача, які включали в себе перекриття водопостачання та припинення енергопостачання в орендованому приміщенні. В результаті чого за домовленістю сторін 27.01.2021 приміщення було звільнено від майна Суборендаря та фактично передане Позивачу 28.01.2021.
Відповідач посилався на ч. 6 ст. 762 ЦК України, за якою Відповідач звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідач не міг користуватися нежитловим приміщенням за цільовим призначенням через те, що представник Позивача умисними діями відключив електропостачання в орендованому приміщенні.
Також відповідач вказував, що у період з 13.01.2021 р. по 28.01.2021 р. у зв'язку з припиненням електропостачанням з боку Орендаря, Суборендар змушений був взяти в оренду бензогенератор, для забезпечення мінімальним освітленням магазину та охоронної системи. Охоронна система працювала не Повноцінно, оскільки потужностей бензогенератора (який працював декілька годин) не вистачало для зарядки пультової охоронної системи. Між сторонами було прийняте рішення повернути приміщення до 28.01.2021. 27.01.2021 р. приміщення було звільнено від товару, знято приміщення з пультової охорони і 28.01.2021 р. приміщення перейшло Позивачу. За свідченням свідків в ніч з 27.01.2021р. на 28.01.2021р. представниками Позивача були змінені замки і більше доступу до приміщення у Відповідача не було.
В підтвердження своїх доводів відповідач посилався на показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також на інформацію з охоронної служби ТОВ «Венбест» про зняття приміщення з під охорони.
Враховуючи викладені доводи, відповідач стверджував, що з 28.01.2021 відбулося фактичне припинення дії договору оренди.
В заяві свідка ОСОБА_2 повідомляє, що 13.01.2021 Приміщення за вищевказаною адресою було відключене від електропостачання безпосередньо представником ОСОБА_4 . Пізніше роботодавець повідомив, що до 27.01.2021. приміщення необхідно звільнити від усього товару магазину «Червоний маркет» та підготувати його для передачі Орендодавцю. 27.01.2021 представник Орендодавця ОСОБА_5 , прибув до магазину, до цього часу приміщення було звільнено від товару, знято приміщення з пультової охорони та готове для повернення Орендодавцю. 28.01.2021 р. приміщення було підконтрольне Орендодавцю, оскільки в ніч з 27.01.2021р. на 28.01.2021р. представниками були змінені замки і більше доступу до приміщення у Відповідача не було.
В заяві свідка ОСОБА_3 повідомляє, що 07.01.2021 майстри від Орендодавця приходили до магазину та під причиною огляду труб та зняття показників лічильників, перекрили водопостачання до приміщення, а 13.01.2021 р. представник Орендодавця В'ячеслав Зуєв, повідомив, що з цієї дати в приміщенні припинено електропостачання. 27.01.2021 приміщення було звільнено від товару, охоронна система знята з пульта та готове для повернення Орендодавцю. 28.01.2021 р. приміщення було підконтрольне Орендодавцю, оскільки вночі були змінені замки і доступу до приміщення у Відповідача не було.
Позивач не погоджувався із вказаними твердженнями щодо відключення Позивачем електроенергії та водопостачання в орендованих приміщеннях в січні 2021 року, та вказував, що в разі припинення водо- та електропостачання, цей факт повинен підтверджуватись офіційними документами з житлово-комунальної організації з організації з електропостачання, з КП «Водоканал» та відповідними актами, підписаними за участю зазначених організацій. Відповідач жодного подібного документу не надав. Позивач припускає, що якесь тимчасове відключення електроенергії (якщо таке взагалі мало місце) відбулось з вини Відповідача, наприклад через пошкодження електропроводки, або внаслідок підключення великої кількості електроприладів могли перегоріти запобіжні автомати. За твердженням Позивача, зазначеного в відзиві відключення орендованих приміщень від електропостачання та водопостачання не траплялось. Окрім того, позивач наголошував, що Відповідач не вказує - яким чином, на його думку, фізично можливо було відключити постачання електроенергії та водопостачання в орендовані приміщення. В разі відключення постачання електроенергії та води, Орендар повинен був відразу звернутись до Орендодавця з повідомленням про дану подію та з вимогою про відновлення нормального водо- та електропостачання. Проте, подібних офіційних листів сторона Відповідача до суду не надала, що вказує на те, що можливі перебої стались по вині Орендаря, або перебоїв взагалі не було. Факт зняття приміщень з-під охорони свідчить лише про відмову від охорони з боку ФОП Корнієнко В.В. та про припинення господарських взаємовідносин між ним та ТОВ «Венбест», а придбання безногенератора не дає можливості достовірно встановити його використання саме для живлення орендованих приміщень.
Також, позивач наголошував, що заява Відповідача про повернення орендованих приміщень 28.01.2021 р. не відповідає дійсності. Згідно п. 2.1.8. договору оренди, орендар зобов'язаний після закінчення строку дії договору повернути приміщення орендодавцю в такому самому стані, в якому воно було на момент його передачі Орендарю. Згідно п. 3.6. договору оренди, орендоване приміщення повертається орендодавцю в належному стані за актом, який підписується уповноваженими представниками сторін. В даному випадку повернення приміщень 28.01.2021 не могло відбутись, оскільки Відповідач привів приміщення в неналежний стан: була частково зірвана і приведена в негідність підвісна стеля, зірвані та пошкоджені освітлювальні прилади, пошкоджена електропроводка, пошкоджене покриття крильця. Що і було виявлено представником Позивача 28.01.2021 та зафіксовано фототехнікою. За таких обставин представник Позивача не мав підстав приймати у Відповідача 28.01.2021 орендовані приміщення, які перебували в неналежному пошкодженому стані. На підставі п. 7.3. договору, строк звільнення приміщень припадав на 07.03.2021 (60 календарних днів після повідомлення про розірвання договору). Якщо б сторони погодили припинити договір саме 28.01.2021 р., то вони б підписали відповідну додаткову угоду про розірвання договору.
Відповідач проти вказаних доводів заперечував зазначаючи, що сам Позивач ухилявся від підписання акту повернення та прийняття приміщення з оренди, щоб пізніше звернутися до суду щодо стягнення додаткової орендної плати з Відповідача за приміщення, яке Відповідач не використовував з 28.01.2021 р.
На підтвердження своїх тверджень Позивачем також було надано заяву свідка - ОСОБА_1 , в якій останній повідомляє, що за весь період суборенди до даних приміщень постачання електроенергії та водопостачання не переривалося. Особисто ОСОБА_1 електропостачання та водопостачання в магазині «Червоний маркет» не відключав ні в січні 2021 року, ні будь-коли. З боку працівників магазину скарг або заяв на проблеми з електропостачанням чи водопостачанням не надходило. 28 січня 2021 року ОСОБА_1 перевіряв стан збереження майна та обладнання в орендованих приміщеннях магазину «Червоний маркет» за адресою: АДРЕСА_4 . На час перевірки співробітники магазину «Червоний маркет» вивозили обладнання магазину та пошкодили стіни, підвісну стелю, електропроводку, освітлювальні прилади в даних приміщеннях. Всі пошкодження ОСОБА_1 сфотографував на свій телефон і в подальшому надав зазначені фото адвокату Савельеву В.В. для їх направлення в суд. ОСОБА_1 стверджує, що надані Господарському суду фото пошкоджених приміщень зроблені ним саме в приміщеннях магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_4 , в присутності співробітників магазину «Червоний маркет». 28 січня 2021 року ОСОБА_1 не мав повноважень на приймання від імені ФОП Приходченко Л.Є. приміщень магазину «Червоний маркет» у ФОП Корнієнко В.В., не приймав цих приміщень і не підписував акту приймання-передачі приміщень, вхідні замки не змінював.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Враховуючи, що надані учасниками справи заяви свідків є взаємосуперечними, суд ухвалами від 14.12.2021 викликав в судове засідання на 21.12.2021 для допиту у якості свідків:
- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );
- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).
Під час допиту вказані особи підтвердили обставини, викладені у своїх заявах та повідомили додаткову інформацію, яка не була відображена у заявах свідків. Зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було повідомлено, що відключення водопостачання відбувалося не безпосередніми представниками Позивача, а технічними працівниками із зазначенням про проведення ремонтних робіт і з повідомленням про неможливість швидкого усунення несправностей у системі водопостачання. Вимкнення електроенергії, за твердженням вказаних свідків, відбулося за невідомих обставин та без можливості проведення причинного зв'язку між діями Позивача (його представника) та подією відключення електроенергії. Яким саме чином було заблоковано електропостачання свідками також не повідомлено. Однак, за твердженням ОСОБА_2 , про подальшу відсутність електропостачання її повідомив ОСОБА_1
ОСОБА_1 в свою чергу вказував, що 28 січня 2021 року ОСОБА_1 не мав повноважень на приймання від імені ФОП Приходченко Л.Є. приміщень магазину «Червоний маркет» у ФОП Корнієнко В.В., не приймав цих приміщень і не підписував акту приймання-передачі приміщень, вхідні замки не змінював.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як було встановлено судом, між сторонами існували договірні відносини за договором суборенди нерухомого майна № 18/08/16 від 18.08.2016, за умовами якого Відповідач отримав в суборенду частину нежитлової будівлі, площею 135,3 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях. 148/2.
Згідно п. 1.4. Договору Суборендар використовує Приміщення, визначене пунктом 1.2. цього Договору, для розміщення магазину з продажу групи непродовольчих товарів.
Відповідно до п. 2.2.5. Орендар зобов'язаний не перешкоджати Суборендарю у використанні Приміщення за його призначенням та відповідно до мети, зазначеної у пункті 1.4. цього Договору. Згідно п. 2.3.2. Суборендар має право на свій розсуд і за письмовим погодженням Орендаря встановлювати робочий режим використання Приміщення, який не суперечить внутрішньому розпорядку будівлі, в якій розташоване Приміщення.
Пунктом 2.1.8. визначено, що Суборендар зобов'язаний після закінчення строку, на який укладено Договір, повернуги Орендарю Приміщення в порядку, встановленому статтею 3 цього Договору, в такому самому стані, в якому воно було на момент його передачі Суборендарю, з урахуванням нормального фізичного зносу. Згідно п. 2.2.3. Орендар зобов'язаний у присутності Суборендаря перевірити стан Приміщення, яке повертається Орендарю.
За умовами Розділу 3 (Порядок передачі приміщення у користування та його повернення) Орендар передає Суборендарю Приміщення «17» вересня 2016 року (п. 3.1.). Протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання цього Договору, Сторони створюють комісію, яка у строк, зазначений в пункті 3.1. цього Договору, здійснює фактичну передачу Приміщення Суборендарю (п. 3.2.). Передача Приміщення оформляється Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін (п. 3.3.).
В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 01.10.2016, за яким Орендар передав, а Суборендар прийняв приміщення в оренду. Вказане не заперечується сторонами. Таким чином, Відповідач орендує приміщення з 01.10.2016.
Відповідно п. 7.2. Договору сторони мають право достроково припинити (розірвати) Договір з власної ініціативи, повідомивши про це іншу Сторону у письмовій формі не менше ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до запланованої дати розірвання Договору.
06.01.2021 р., на підставі п. 7.2. Договору, Позивач попередив Відповідача про дострокове розірвання Договору за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання, надіславши на адресу ФОП Корнієнко В.В. лист № 06-01 від 06.01.2021 р. поштовим відправленням № 6103603931730 з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення. Відповідач отримав цей лист 18.01.2021 р.
Таким чином, строк повернення приміщення - 07.03.2021 р.
Відповідно до п. 3.4. Суборендар повертає Приміщення Орендареві протягом 1 (одного) календарного дня після закінчення строку, на який укладався Договір. До 17 год. 00 хв., в останній день строку на який укладено Договір, Сторони створюють комісію, яка протягом строку, зазначеного у пункті 3.4. цього Договору, здійснює фактичне повернення Приміщення Орендарю (п. 3.5. Договору). Приміщення повертається Орендарю в належному стані, з врахуванням природного зносу та погоджених невід'ємних поліпшень, та оформляється Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін (3.6. Договору).
Однак, матеріали справи не містять акту приймання-передачі приміщення, який би був підписаний обома сторонами.
Доводи сторін щодо дати повернення орендованого приміщення спираються лише на показання свідків, які є взаємосуперечними та не дають змоги достовірно встановити дійсну дату повернення орендованого приміщення.
В той же час, згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГК України).
Належним доказом підтвердження повернення об'єкта оренди є підписання сторонами акту-приймання передачі. У разі ухилення однієї із сторін від повернення майна необхідним є подання доказів на підтвердження відповідного звернення однієї сторони та ухилення іншої.
В даній справі, на підставі п. 7.2. Договору строк повернення орендованого майна припадав на 07.03.2021, і сторонами у справі не було надано доказів досягнення взаємної згоди щодо встановлення іншої дати повернення майна, а тому суд відхиляє як безпідставні твердження Відповідача про повернення орендованого приміщення 28.01.2021, оскільки такі доводи не підтверджуються жодними доказами та суперечать умовам укладеного сторонами договору.
Повідомлення свідків про залишення ними приміщення 28.01.2021 не свідчать про повернення орендованого майна в належному порядку, а відсутність доказів вжиття заходів щодо відновлення доступу до приміщення (як то звернення до правоохоронних органів, до орендодавця тощо), при зазначенні про недопуск в приміщення та зміну замків, дає обґрунтовані сумніви в достовірності наданих показань. Зазначаючи про повернення орендованого приміщення раніше строку Відповідач не надає доказів вжиття заходів щодо належного оформлення із повноважним представником відповідача такого повернення, адже саме лише залишення працівниками Відповідача орендованого приміщення не звільняє його від обов'язку внесення орендної плати за час оренди приміщення до його повного повернення. При цьому, за свідченням свідків відповідача, приміщення нібито було прийнято Зуєвим В.О., однак доказів наявності у вказаної особи повноважень приймати майно позивача матеріали справи не містять.
Оскільки викладені показання свідків є взаємосуперечними та викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги такі показання.
Суд також відхиляє посилання відповідача на ч. 6 ст. 762 ЦК України, за якою Відповідач звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки Відповідачем не було надано належних та достовірних доказів неможливості використання орендованих приміщень через відсутність електро- та водопостачання, доказів звернення до орендодавця з вимогою усунення перешкод у користуванні або зменшення розміру орендної плати у зв'язку з такими обставинами.
Не дають підстави стверджувати про повернення приміщення 28.01.2021 і посилання Відповідача на передання приміщення між різними суб'єктами господарювання в один день, як і укладення договору оренди № 10/02/2021 від 10.02.2021, адже приміщення за вказаним договором фактично було передано в оренду 26.02.2021 (згідно акту приймання-передачі від 26.02.2021, а.с. 177).
Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд відхиляє доводи відповідача про те, що оренда бензогенератора та припинення господарських відносин з охоронною фірмою можуть достовірно підтверджувати вчинення позивачем перешкод в користуванні майном або припинення фактичної оренди приміщення.
Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря. У частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року вказано у справі № 910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, орендар повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, 914/2264/17.
За умовами п. 2.3.3. Договору Суборендар має право у разі виникнення поточних питань відносно оренди Приміщень, використання місць загального користування, усунення перебоїв в подачі електроенергії, надання рахунків, вирішувати зазначені питання з Орендарем.
Доказів звернення Відповідача до Позивача з приводу перебоїв в подачі електроенергії, водопостачання до суду надано не було.
Також, відповідачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, тощо. Відключення в орендованому приміщенні електро- та водопостачання орендодавцем не підтверджено відповідачем належними доказами.
Враховуючи, що строк повернення приміщення за договором оренди припадав на 07.03.2021 р. і в той же час, сторонами не заперечується та обставина, що вже з 25.02.2021 приміщення було фактично повернуто позивачу, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про нарахування орендної плати по 25.02.2021 та про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 39 065,77 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що в разі, коли Суборендар допустив несвоєчасну сплату орендної плати, він зобов'язується виплатити Орендарю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
В той же час, у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань» розмір пені, передбачений п. 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши розрахунок пені за період з 06.01.2021 по 09.08.2021 на заборгованість в розмірі 39065.77 грн, судом встановлено, що розмір нарахованої за умовами договору пені перевищує розрахований із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, тому до стягнення застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
За період з 06.01.2021 по 06.07.2021 (з урахуванням обмеження, встановленого частиною шостою статті 232 ГК України) нараховується пеня в розмірі 2645.77 грн. Розрахунок пені:
- з 06.01.2021 по 21.01.2021 (днів: 16, облікова ставка НБУ x 2: 12), пеня складає 205.50 грн
- з 22.01.2021 по 04.03.2021 (днів: 42, облікова ставка НБУ x 2: 12), пеня складає 539.43 грн
- з 05.03.2021 по 15.04.2021 (днів: 42, облікова ставка НБУ x 2: 13), пеня складає 584.38 грн
- з 16.04.2021 по 06.07.2021 (днів: 82, облікова ставка НБУ x 2: 15), пеня складає 1316.46 грн
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Корнієнка Володимира Вікторовича ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Приходченко Лариси Єгорівни ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 39 065,77 грн, пеню - 2 645,77 грн, три відсотки річних - 693,55 грн, інфляційні втрати - 2 484,58 грн та 1 309,86 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "28" грудня 2021 р.
Суддя Л.С. Лаврова