вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"21" грудня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/988/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до Приватного підприємства "Фірма Фармікс"
про стягнення пені та штрафу за договором поставки в сумі 4 675, 00 грн.
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
В засіданні приймали участь:
від позивача: Процун О.І. ( в режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача: Віднік А.М.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Фірма Фармікс" про стягнення пені та штрафу за договором поставки в сумі 4 675, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №53-122-01-20-09606 від 05.05.2020.
Ухвалою суду від 11.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 30.11.2021.
Ухвалою суду від 30.11.2021 розгляд справи відкладено на 21.12.2021.
02.12.2021 до суду від Приватного підприємства "Фірма Фармікс" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на незалежні від нього обставини, а саме на пандемію SARS-CoV-2 та високий попит на продукцію.
08.12.2021 до суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 21.12.2021 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав наведених в позові.
Представник відповідача проти позову заперечила та зазначила, що прострочення поставки товару мало місце, однак це сталось внаслідок незалежних від нього обставин, а саме пандемії SARS-CoV-2 та високого попиту на продукцію.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Позивач/Замовник) та Приватним підприємством "Фірма Фармікс" ( далі -Постачальник/ Відповідач) за результатами закупівлі UA-2020-03-31-001175-c, згідно Закону України "Про публічні закупівлі" , було укладено договір поставки №53-122-01-20-09606 від 05.05.2020 ( далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. - 1.3. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору). Предметом поставки по даному договору є 33140000-3 (медичні матеріали), які передбачені специфікацією № 1 до даного Договору. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог "Інкотермс 2010", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.
Згідно з п. 2.1., п. 2.2., п. 2.3., п. 2.4. та п.2.5 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 30 210,01 грн., крім того ПДВ - 2 816,70 грн. Загальна сума договору складає 33 026,71 грн. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає. До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставки та інші понесені Постачальником витрати на умовах поставки DDP Інкотермс - 2010.
Сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником на умовах: DDP "Інкотермс-2010", в строк 30 календарних днів з дати оприлюднення даного Договору на веб-порталі уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Місце поставки - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом"(п. 3.1 Договору).
Пунктами 6.1. та 6.2. Договору сторони передбачили, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
У випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов'язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості та/або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань по договору (п. 9.1. Договору).
Згідно з п. 12.1. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.
Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх.
Договір поставки оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі" 05.05.2020.
Таким чином, згідно приписів п. 3.1. Договору, продукція підлягала поставці по 04.06.2020 включно.
Додатковою угодою № 1 від 13.07.2020 до договору поставки №53-122-01-20-09606 від 05.05.2020 сторони домовились про внесення наступних змін до умов договору, а саме:
1.2. Пункт 2.1. Договору поставки викласти в такій редакції: "Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 30 210,01 грн, крім того ПДВ: 2 265,94 грн.";
1.2. Пункт 2.2. Договору поставки викласти в такій редакції : "Загальна сума Договору складає 32 475,95 грн.";
2. З моменту підписання даної додаткової угоди поставка за специфікацією №1 (додаток №1 до договору №53-122-01-20-09606 від 05.05.2020) припиняється;
3. Подальша поставка здійснюватиметься за специфікацією № 1 (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 13.07.2020 до договору №53-122-01-20-09606 від 05.05.2020).
Проте, в порушення умов Договору Відповідач поставив Позивачу продукцію на загальну суму 32 384,92 грн, що підтверджується підписаними сторонами накладними, що також скріплені печаткою відповідача, а саме: №РН-003154 від 03.08.2020 на суму 6 370,60 грн.; №РН-003157 від 03.08.2020 на суму 6 480,00 грн.; №РН-003156 від 03.08.2020 на суму 13 099,18 грн.; РН-003153 від 03.08.2020 на суму 1 497,39 грн.; №РН-003155 від 03.08.2020 на суму 932,18 грн.; №РН-005136 від 27.11.2020 на суму 4 005,57 грн.
В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що товар поставлений в повному обсязі, проте саме позивачем не виконано взяті на себе зобов'язання в частині повної оплати за Договором в розмірі 0,03 грн.
Проте, відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів (товарно - транспортної накладної, видаткової накладної чи інших первинних документів) поставки відповідачем позивачу решти продукції на суму 91,03 грн. (32 475,95 грн. загальна сума договору, 32 384,92 грн. - поставлена продукція).
Відповідно до пункту 9.1 Договору у випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов'язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.
З метою досудового врегулювання відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" направив на адресу Приватного підприємства "Фірма Фармікс" лист з вимогою сплати штрафних санкцій від 09.07.2021 та претензію №13223/001-юр від 28.07.2021.
До відзиву на позовну заяву долучено копію відповіді ПП "Фірма Фармікс" на лист ВП "Рівненська атомна електрична станція", якою відповідач повідомив, що затримка з поставкою товару пов'язана з високим попитом на медичну продукцію у зв'язку з епідемією COVID-19.
Стонам на момент звернення до суду із даним позовом приватне підприємство "Фірма Фармікс" вищезазначені штрафні санкції не сплатило.
Враховуючи, що Постачальник припустився прострочення поставки продукції на суму 32 384,92 грн. та не поставив (недопоставив) продукцію на суму 91,03 грн., Позивач відповідно до п. 9.1. Договору просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 2 401,69 грн. та штраф в сумі 2 273,31 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені.
Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Перевіривши нарахування штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунок виконаний вірно, у відповідності з умовами договору та нормами чинного законодавства, заявлена до стягнення сума штрафу 2 273, 31 грн є обґрунтованою.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що обґрунтованим розміром пені буде стягнення 2 392,01 грн., при заявленій 2 429,57, оскільки доказів на підтвердження підписання накладних (№РН-003153 від 03.08.2020 та №РН-003155 від 03.08.2020) представниками відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" саме 07.08.2020, а не 03.08.2020, позивачем не подано.
Відтак, підлягає стягненню пеня у розмірі 2 392,01 грн., а в задоволенні пені у розмірі 9,68 грн. суд відмовляє.
Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача (у відзиві на позов та в судовому засіданні 21.12.2021) не заперечувала факт невчасної поставки за Договором. Проте, представник відповідача наголошувала, що порушення строків поставки відбулось не з вини відповідача, а через незалежні від відповідача підстави, а саме: епідемія COVID-19 та високий попит на продукцію. Також, представник відповідач зазначає, що у зв'язку із запровадженням карантину підприємство практично не працювало, а працівники ПП "Фірма Фармікс" масово йшли у відпустки.
Крім того, представник відповідача зазначає, що про вказані форс мажорні обставини позивачу було відомо, проте він не намагався врегулювати дане питання.
У поданому відзиві на позов, відповідач на підставі ст. 613 та ст. 617 ЦК України просить відмовити повністю в задоволенні позову.
При прийнятті рішення суд бере до уваги, що за приписами ч. 3 ст. 613 ЦК України боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.
Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Аналізуючи вказані норми чинного законодавства суд приходить до висновку, що обставини, вказані відповідачем як форс мажорні (епідемія COVID-19, попит на продукцію, мала робота товариства, перебування працівників у відпустках, неврегульоване питання щодо оподаткування податком на додану вартість таких операцій, зростання цін на товар) не є обставинами непереборної сили в розумінні ст. 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні".
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення, зокрема доведеним та обґрунтованим позов є в частині стягнення з Приватного підприємства "Фірма Фармікс" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" 2392,01 грн пені та 2 273,31 грн. штрафу.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 265,3 грн.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Фармікс" (33002, м. Рівне, вул. Приходька, 60, кв. 2, код ЄДРПОУ 30398035) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 2273,31 (дві тисячі двісті сімдесят три грн. 31 коп.) грн. штрафу, 2392,01 (дві тисячі триста дев'яносто дві грн. 01 коп.) грн. пені та 2265,3 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять грн. 30 коп.) грн. судового збору.
3. В частині стягнення 9,68 грн. пені - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2021.
Суддя А.М.Горплюк