вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3097/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ШГК” (09034, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Шамраївка, вул. Центральна, буд. 5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОНОМ-ДОМ” (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49)
про стягнення 130766,65 грн. заборгованості за договором поставки № 29/05/04 від 29.04.2020 р., у тому числі - 93611,00 грн. основного боргу, 15361,00 грн. пені, 3428,61 грн. 3% річних, 9004,94 грн. інфляційних втрат, 9361,10 грн. штрафу,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “ШГК” (далі - позивач, ТОВ «ШГК») звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОНОМ-ДОМ” (далі - відповідач, ТОВ “ЕКОНОМ-ДОМ”) про стягнення 130766,65 грн. заборгованості за договором поставки № 29/05/04 від 29.04.2020 р., у тому числі - 93611,00 грн. основного боргу, 15361,00 грн. пені, 3428,61 грн. 3% річних, 9004,94 грн. інфляційних втрат, 9361,10 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати у повному обсязі поставленого позивачем товару за договором поставки № 29/05/04 від 29.04.2020 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 93611,00 грн. основного боргу, 15361,00 грн. пені, 3428,61 грн. 3% річних, 9004,94 грн. інфляційних втрат, 9361,10 грн. штрафу, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю “ШГК” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОНОМ-ДОМ” про стягнення 130766,65 грн. заборгованості за договором поставки № 29/05/04 від 29.04.2020 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2021 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
26 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШГК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОНОМ-ДОМ" (покупець) було укладено договір поставки № 29/05/14, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором, щебінь, пісок (далі за текстом - продукція), а покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних або у специфікаціях (за домовленістю сторін), які є невід'ємною частиною цього договору.
У відповідності з п. 2.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості продукції (у тому числі - її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що у випадку поставки продукції на умовах п. 3.5 цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.7 договору).
Умовами п. 3.5 договору встановлено, що постачальник має право, не очікуючи надходження на свій рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції, поставити її покупцю.
Відповідно до п. 3.6 договору приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.
Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони погодили збільшити до 5 (п'яти) років тривалість позовної давності до вимог, що випливають з цього договору, у тому числі - про стягнення вартості продукції, неустойки (штрафу, пені), а керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 5 (п'ять) років від дня, коли зобов'язання мало бути виконане (п.п. 5.6, 5.7 договору).
На виконання умов договору постачальник передав, а покупець отримав товар, що підтверджується видатковими накладними № 632 від 22.06.2020 р. на суму 5021,80 грн., № 648 від 23.06.2020 р. на суму 4970,80 грн., № 695 від 26.06.2020 р. на суму 14385,40 грн., № 770 від 02.07.2020 р. на суму 19577,00 грн., № 823 від 07.07.2020 р. на суму 14273,20 грн., № 903 від 13.07.2020 р. на суму 6436,20 грн., № 930 від 15.07.2020 р. на суму 7031,20 грн., № 974 від 18.07.2020 р. на суму 6711,60 грн., № 989 від 19.07.2020 р. на суму 10557,00 грн., № 1045 від 23.07.2020 р. на суму 7158,00 грн.
Покупець здійснив часткову оплату в сумі 87180,30 грн. за отриманий від постачальника товар, за попередніми поставками, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "ШГК", у томі числі - за 01.06.2020 р., від 02.06.2020 р., від 04.06.2020 р., від 30.06.2020 р., від 27.07.2020 р., від 02.09.2020 р., від 02.10.2020 р.
При цьому, у погашення заборгованості за видатковою накладною № 632 від 22.06.2020 р. на суму 5021,80 грн. було зараховано 2511,20 грн.
Решта поставленого позивачем відповідачеві за зазначеними вище видатковими накладними товару оплачена останнім не була, у зв'язку з чим, звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що покупець не виконав зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 93611,00 грн.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на час прийняття рішення, відповідач заборгованість за отриманий від позивача товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували наявність чи розмір заявленого до стягнення боргу у сумі 93611,00 грн.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 93611,00 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Як вбачається з позову, окрім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 9361,10 грн. штрафу та 15361,00 грн. пені за порушення строків оплати товару.
Як зазначалось вище, у відповідності з п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Поряд з цим, суд відзначає, що даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Однак, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача, у тому числі - за період з 26.06.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 425,89 грн., з 30.06.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 836,72 грн., з 03.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 2407,30 грн., з 08.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 3243,99 грн., з 11.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 2351,09 грн., з 17.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1047,51 грн., з 21.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1135,13 грн., з 23.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1079,13 грн., з 23.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1697,42 грн., з 29.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1136,82 грн., є обгрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що розмір штрафу було визначено позивачем в сумі 9361,10 грн., нарахованого позивачем на суму 93611,00 грн.
Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову також підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3428,61 грн. 3% річних та 9004,94 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 3428,61 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, у тому числі - за період з період з 26.06.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 95,43 грн., з 30.06.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 187,32 грн., з 03.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 538,57 грн., з 08.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 724,91 грн., з 11.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 525,01 грн., з 17.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 233,58 грн., з 21.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 252,86 грн., з 23.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 240,27 грн., з 23.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 377,93 грн., з 29.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 252,73 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 9004,94 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати, у тому числі - з період з 26.06.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 234,80 грн., з 30.06.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 464,89 грн., з 03.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1345,37 грн., з 08.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1830,90 грн., з 11.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1334,88 грн., з 17.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 644,42 грн., з 21.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 703,99 грн., з 23.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 671,99 грн., з 23.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 1057,01 грн., з 29.07.2020 р. до 01.10.2021 р. в сумі 716,69 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ШГК" у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Водночас, станом на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених очікуваних судових витрат (витрат на правову допомогу), не надано доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, у зв'язку з чим у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОНОМ-ДОМ” (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49, код 40875500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ШГК” (09034, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Шамраївка, вул. Центральна, буд. 5, код 43520312) 93611 (дев'яносто три тисячі шістсот одинадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 15361 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят одну) грн. 00 коп. пені, 9361 (дев'ять тисяч триста шістдесят одну) грн. 10 коп. штрафу, 9004 (дев'ять тисяч чотири) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 3428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 61 коп. 3% річних, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Рішення підписане 28.12.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна