вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" листопада 2021 р. Справа № 911/920/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ЛАН"
про стягнення 442 000,00 гривень
за участю представників:
від позивача: Звєрєва К.С. (ордер серії КС №657023 від 26.03.2021)
від відповідача: Самійленко-Войнаровська І.О. (самопредставництво)
29.03.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" (далі - ТОВ "Нові мережі України"/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ЛАН" (далі - ТОВ "І-ЛАН"/відповідач) про стягнення 442 000,00 гривень заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг №21816 від 18.06.2018.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі №911/920/21 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" до розгляду та призначено на 26.04.2021 підготовче засідання, а також надано, зокрема, відповідачу строк для подання відзиву на позов - до 26.04.2021.
19.04.2021 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від ТОВ "Нові мережі України" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2021 у справі №911/920/21 у задоволенні заяви ТОВ "Нові мережі України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2020 у справі №911/920/21 відкладено підготовче засідання на 25.05.2021.
27.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "І-ЛАН" надійшли:
- відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі;
- клопотання про витребування доказів, згідно якого відповідач просив витребувати у позивача - докази про реєстрацію податкових накладних за період з січня 2019 року по січень 2021 року (щомісячно), а саме: квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі з Єдиного реєстру податкових накладних, а також підписані сторонами акти наданих послуг за період з лютого 2019 року по серпень 2019 року.
17.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Нові мережі України" надійшли:
- відповідь на відзив, разом з якою позивачем надано, зокрема, копії: актів надання послуг з вересня 2018 року по вересень 2020 року, трекінг з вебсайту АТ «Укрпошта» станом на14.05.2021, додатків №№1, 2 до договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018;
- заява про участь у судовому засіданні 25.05.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів та сервісу для проведення відеоконференцій "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2021 у справі №911/920/21 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено судове засідання, призначене у справі на 25.05.2021 о 14:20, провести у режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
24.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "І-ЛАН" надійшов додаток до відзиву разом з документами на підтвердження викладених у зазначеному додатку доводів.
У підготовочому засіданні 25.05.2021 судом залишено без розгляду клопотання відповідача про витребування документів з огляду на таке.
Зідно ч.3 ст. 80, ч. ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Враховуючи вказані вище процесуальні приписи, оскільки ТОВ "І-ЛАН" недотримано відповідно передбаченого процесуальними приписами алгоритму дій для витребування доказів та доведення наявності підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання відповідача про витребування документів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2020 у справі №911/920/21 відкладено підготовче засідання на 22.06.2021.
09.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "І-ЛАН" надійшло клопотання про витребування доказів, згідно якого відповідач просив витребувати у позивача:
- докази про реєстрацію податкових накладних за період з січня 2019 року по січень 2021 року (щомісячно), а саме: квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі з Єдиного реєстру податкових накладних;
- підписані сторонами акти наданих послуг за період з лютого 2019 року по серпень 2019 року;
- підписані сторонами акти звірки взаєморозрахунків;
- засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість та додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контагентів (Д5), поданих позивачем за період з лютий 2019 року по лютий 2021 року».
16.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Нові мережі України" надійшло клопотання, згідно якого позивач просив суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ЛАН" 442 000,00 гривень основного боргу;
- судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача;
- продовжити строк на письмове опитування учасників справи як свідків;
- задовільнити клопотання про проведення письмового опитування учасників справи та провести письмове опитування ТОВ "І-ЛАН" і зобов'язати його надати вичерпні відповіді на викладені у зазначеному клопотанні питання;
- не враховувати при розгляді справи листи №0219 від 01.02.2019 і №221220-1 від 22.12.2020 і розглядати справу на підставі інших доказів;
- не враховувати при розгляді справи «копію витягу з програми «Медок» про відсутність зареєстрованих податкових накладних за період вересень 2019 року по лютий 2021 року» і розглядати справу на підставі інших доказів.
Так, посилаючись на ч. 2 ст. 119 ГПК України та мотивуючи клопотання про продовження строку на подання заяви на письмове опитування учасників як свідків згідно ст. 90 ГПК України, позивач зазначив, що зазначене відповідачем у відзиві на позов твердження стосовно демонтажу позивачем обладнання не відповідає дійсності та може вплинути на рішення суду, тоді як дізнатись іншим чином про вказане обладнання позивач не має можливості.
Розглянувши у підготовчому засіданнні 22.06.2021 вказане вище клопотання позивача про продовження строку на письмове опитування учасників справи та про зобов'язання відповідача надати відповіді на питання суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до приписів ст. ст. 113, 118, ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Так, відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
За таких обставин, оскільки клопотанням про продовження строку на заявлення письмового опитування відповідача подано позивачем 16.08.2021, тобто - не разом із позовною заявою та після спливу відповідно встановленого строку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про продовження строку на письмове опитування учасників справи як свідків.
В розрізі зазначеного вище суд звертає увагу позивача на те, що вказані ним обставини заявлення письмового опитування не разом із заявою по суті - викладення відповідачем певних доводів у відзиві, не звільняють учасника справи від дотримання передбаченого ст. ст. 118, 119 ГПК України порядку подання клопотань з метою поновлення/продовження процесуального строку та доведення наявності поважних причин на те, а заявлене позивачем клопотання про продовження строку не є тотожним поновленню строку та після спливу встановленого строку не допускається.
З огляду на вказане вище, оскільки про проведення письмового опитування учасників справи позивачем заявлено з пропуском встановленого строку, без клопотання про його поновлення та обгрунтування поважності причин пропуску вказаного строку, суд дійшов висновку про залишення без розгляду відповідного клопотання про проведення письмового опитування.
Стосовно ж клопотання позивача про неврахування поданих відповідачем документів, то суд звертає увагу позивача на те, що оцінка доказів в розрізі наведених сторонами обставин є виключною компетенцією суду та здійснюється останнім під час прийняття рішення на стадії розгляду справи по суті.
Крім того, розглянувши у підготовчому засіданні 22.06.2021 клопотання відповідача про витребування від позивача доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання з огляду його необгрунтованості у розмунні ст. 81 ГПК України щодо строків його подання та недотримання відповідчем відповідно передбаченого зазначеною статтею алгоритму дій для витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2020, занесеною до протоколу судового засідання від 22.06.2021, у справі №911/920/21 відкладено підготовче засідання на 19.07.2021.
19.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "І-ЛАН" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів: копії відповіді Державної податкової служби України №26360/6/10-36-18-04 від 02.07.2021 та листа АТ «Укрпошта» №1853-Т-2021062910217-В від 01.07.2021.
У підготовчому засіданні 19.07.2021 за результатами оголошеного представником відповідача клопотання про поновлення строку для подання клопотання про долучення до матеріалів справи документів, судом задоволено таке клопотання та прийнято подані відповідачем документи до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 19.07.2021, у справі №911/920/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 03.08.2021, у справі №911/920/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.09.2021.
14.09.2021 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від ТОВ "І-ЛАН" надійшли:
- додаткові пояснення у справі разом з доданими до них документами;
- клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування представника відповідача на лікарняному.
Згідно приписів ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80, ст. 207 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як слідує зі змісту протоколу судового засідання від 03.08.2021, судом у вказаному засіданні з'ясовано наявність у сторін заяв чи клопотань, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк та, відповідно, розпочато розгляд справи по суті.
Однак відповідачем не наведено та не обґрунтовано поважність причин пропуску відповідного процесуального строку для подання вказаних вище додаткових пояснень у справі разом з доданими до них документами, а також об'єктивну неможливість подати такі пояснення та докази до суду заздалегідь, в підготовчому провадженні, як і не заявлено відповідачем на стадії підготовчого провадження про неможливість подання відповідних доказів заздалегідь - разом з відзивом.
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду поданих відповідачем пояснень у справі разом з доданими до них документами, як наслідок залишення їх без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2021 у справі №911/920/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.09.2021.
27.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення у справі разом з доданими до них документами.
Враховуючи приписи ч.ч. 2, 4, 8 ст. 80, ст. 207 ГПК України, оскільки письмові пояснення разом з доданими до них документами позивачем подано під час розгляду справи по суті, тобто з пропуском встановленого строку без клопотання про його поновлення та обгрунтування поважності причин пропуску вказаного строку, суд дійшов висновку про залишення без розгляду зазначених пояснень та долучених до нього документів.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 27.09.2021 та 19.10.2021, занесеними до протоколу судового засідання від 27.09.2021 та 19.10.2021 відповідно, у справі №911/920/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.10.2021 та 09.11.2021.
У судовому засіданні 09.11.2021 судом, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, оголошено про перехід до судових дебатів. Після закінчення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої
Відповідно до викладених у позові доводів позивача 18.06.2018 між ТОВ "Нові мережі України" як виконавцем та ТОВ "І-ЛАН" як замовником укладено договір про надання послуг №21816, згідно пунктів 2.1., 5.1.1., 5.2.1. та 6.2., відповідно, погоджено, що:
- виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з передавання даних ІР технічних потоків телеканалів, технічні та/або інші послуги відповідно до замовлення, яке є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві вказані послуги в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені замовленням, договором та додатками до нього;
- виконавець зобов'язаний до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим надавати замовнику акт приймання-передачі послуг;
- замовник зобов'язаний після отримання щомісячного акту приймання-передачі послуг протягом 5 днів підписати його та один екземпляр повернути виконавцю або надати мотивовану відмову від його підписання. У разі неотримання виконавцем протягом встановленого терміну підписаного екземпляра акту приймання-передачі послуг або мотивованої відмови від його підписання, договірні зобов'язання вважаються виконаними виконавцем у повному обсязі;
- розрахунки за послуги згідно з цим договором здійснюються замовником щомісячно до п'ятнадцятого числа звітного місяця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця.
Копії вказаного вище договору та додатків до нього наявні в матеріалах справи.
Обгрунтовуючи поданий у даній справі позов, ТОВ "Нові мережі України" зауважило на належному виконанні власних зобов'язань за договором про надання послуг №21816 від 18.06.2018, за наслідками чого відповідачу надіслано акти приймання-передачі наданих послуг, які, за доводами позивача, не підписано та не повернуто відповідачем, як і не надано ним мотивованої відмови від підписання таких актів.
В підтвердження зазначених обставин позивачем надано копії: листа від 01.03.2019 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0210007446408; листа від 19.09.2019 та опису вкладення в лист разом з поштовими квитанціями від 19.09.2019; листа-опису та опису вкладення в лист разом з поштовими квитанціями від 09.12.2020.
За доводами позивача, відсутність заперечень та мотивованих відмов відповідача щодо якості та факту надання послуг свідчить про належне надання послуг за договором згідно надісланих відповідачу актів, а сума боргу останнього перед позивачем складає 442 000,00 гривень.
До позовної заяви ТОВ "Нові мережі України" надано копію довідки про стан заборгованості ТОВ "І-ЛАН" перед ТОВ "Нові мережі України" вих. №0903/1 від 09.03.2021.
Крім того позивач зазначив, що ним розірвано в односторонньому порядку, починаючи з 01.02.2021, договір про надання послуг №21816 від 18.06.2018 з огляду на систематичне невиконання відповідачем умов договору. В підтвердження зазначеного позивачем надано копії листа від 03.12.2020 та опису вкладення в лист разом з поштовими квитанціями від 09.12.2020.
З огляду на вказане вище позивач просить суд стягнути з відповідача 442 000,00 грн основного боргу.
Не погодившись з вказаними вище доводами та вимогами позивача, відповідач зазначив, що 01.02.2019 позивачу направлено лист №0219 про розірвання договору з 01.03.2019 та додаткову угоду, яку позивач не повернув, але своїми подальшими діями підтвердив розрівання договору не з березня 2019 року, а фактично з лютого 2019 року. На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано копію листа №0219 від 01.02.2019 про розірвання договору.
В розірізі зазначеного вище та визнання позивачем обставин розірвання договору з лютого 2019 року відповідач зазначив, що:
- позивач демонтував своє технічне обладання, що позбавило відповідача можливості користуватися зазначеними у договорі послугами;
- протягом лютого 2019 року та грудня 2020 року позивач не надсилав жодних бухгалтерських документів - актів, рахунків, тощо, а останнім надано відповідачу рахунок за січень 2019 року, копію якого та копію акта надання послуг від 31.01.2019 додано до відзиву на позов;
- з лютого 2019 року позивач не зареєстрував жодної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
За доводами відповідача листом від 22.12.2020 він повідомив позивача про те, що відносини між сторонами припинились з березня 2019 року. В підтвердження вказаного відповідач надав копію листа №221220-1 від 22.12.2020.
Додатково відповідач зазначив, що з лютого 2019 року він отримав ліцензію провайдера програмною послуги НР №00774-п, що дало змогу відповідачу самостійно укладати договори з телеканалами та транслювати їхні програми, тобто надавати телекомунікаційні послуги. В підтвердження вказаних обставин відповідач надав копії укладених з третіми особами субліцензійних договорів та ліцензії серії НР №00774-п від 06.02.2019.
З огляду на вказане відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач зауважив на тому, що договір було розрівано позивачем з 01.02.2021, тоді як доказів надіслання відповідачем листа №0219 від 01.02.2019 суду не надано, як і не надано копії підписаної сторонами додаткової угоди про розрвання договору, а також доказів надіслання листа №221220-1 від 22.12.2020.
Щодо заперечень відповідача стосовно отримання від позивача листів, позивач зауважив на підтвердженні відповідачем обставин отримання рахунку на оплату за січень 2019 року, що свідчить про отримання відповідачем документів від позивача.
Стосовно ж обставин отримання відповідачем ліцензії провайдера програмної послуги та укладення договорів з третіми особами, позивач зазначив, шо предметом укладеного між сторонами даної справи договору є передавання техічних потоків, а не надання права на ретрансляцію, тобто, на переконання позивача, предмети договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018 та укладених відповідачем з третіми особами договорів є різними та такими, що не виключають один одного.
В розрізі зазначеного вище позивач вказав на виникнення у нього нерозуміння доводів відповідача щодо можливості підписання договорів з телеканалами тільки після отримання ліцензії провайдера програмної послуги, а токож того чим наявність такої ліцензії робить очевидним відсутність потреби у наявності укладеного між сторонами договору.
До відповіді на відзив позивач надав, зокрема, копії актів надання послуг за період з 30.09.2018 до 30.09.2020.
Своєю чергою відповідач, згідно поданого додатку №1 до відзиву, зауважив на тому, що:
- відносини між сторонами були припинені в лютому 2019 року, про що свідчить відсутність реєстрації позивачем податкових накладних за період з вересня 2019 року по тепершній час, в підтвердження чого відповідачем надано копію скріншоту із програми «Medoc»;
- у жодної із сторін немає оригіналів актів прийому-передачі наданих послуг за період з лютого 2019 року по вересень 2019 року;
- додані позивачем до матеріалів справи акти наданих послуг за період вересень 2019 року - лютий 2021 року не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки такими документами можуть бути лише підписані обома сторонами первинні документи.
До вказаного вище додатку №1 до відзиву відповідачем надано копії рахункків на оплату від 01.08.2018, 01.09.2018, 01.10.2018, 01.11.2018, 01.12.2018, 01.01.2019, 01.02.2019, а також копій підписаних сторонами актів надання послуг від 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019 та виписок з банківського рахунку з 01.11.2018 по 14.11.2018 та з 17.01.2020 по 17.01.2020.
Не погодившись із вказаними вище аргументами відповідача, позивач повторно зазначив, що договір розірвано з 01.02.2021, а, враховуючи відсутність доказів надіслання відповідачем листів №0219 від 01.02.2019 і №221220-1 від 22.12.2020, позивач не міг знати про наміри відповідача і продовжував надавати послуги. Зважаючи на вказане позивач просить суд не враховувати при розгляді справи листи №0219 від 01.02.2019, №221220-1 від 22.12.2020.
До того ж позивач заперечив проти доводів відповідача про демонтування технічного обладнання, оскільки договором не передбачено встановлення будь-якого обладнання, а відповідачем не надано жодних актів та/або інших доказів встановлення такого обладнання, як і не вказано жодної інформації про таке обладнання, тоді як позивачем для надання послуг за договором використувавалась технологія, що не передбачає встановлення обладнання.
Стосовно обставин отримання відповідачем послуг за договором та виникнення відповідного обов'язку по їх оплаті позивач вказав, що:
- відповідачем не надано доказів для підтвердження неможливості отримання послуг за договором, тобто жодних скарг щодо наданих позивачем послуг або відмов від договору від відповідача не надходило;
- в матеріалах справи наявні як акти наданих послуг, так і докази їх направлення їх відповідачу, а здійснення відповідачем часткових оплат, у тому числі 17.01.2020, свідчить про визнання боргу перед позивачем;
- після отримання позивачем в порядку наказаного провадження у справі №911/2484/19 судового наказу від 15.10.2019 та оскарження його відповідачем 18.11.2019, останній не намагався розірвати договір та продовжував користуватись послугами.
Крім того, за доводами позивача, згідно умов договору здійснення за ним оплати не пов'язано з обставинами оформлення податкових накладних, тоді як наданий відповідачем витяг з програми «Medoc» не може бути врахований судом під час розгляду спору у даній справі, оскільки законом не визначено, що витяг з відповідної програми може засвідчувати наявність/відсутність господарської операції, а спосіб подачі електронного доказу не відповідає вимогам ст. 96 ГПК України.
Підтримуючи власну позицію щодо необхідності реєстрації податкових накладних, на підтвердження відсутності будь-яких відносин між сторонами з 01.09.2019 по 28.02.2021 відповідачем надано лист Головного управління ДПС у Київській області №26360/6/10-36-18-04 від 02.07.2021, згідно якої, як зауважив відповідач, позивачем зареєстровано накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних тільки за період з 31.01.2019 по 31.08.2019.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
З огляду на приписи ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються, попри те наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вказаними вище нормами.
Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку, тоді як саме позивач визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а також обирає предмет та зазначає відповідні підстави позову.
Оцінка ж предмету заявленого позову та, як наслідок, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Зі змісту поданого ТОВ "Нові мережі України" позову слідує, що його предметом є вимога про стягнення з відповідача суми боргу, а підставами такої вимоги позивачем визначено обставини невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №21816 від 18.06.2018 та, відповідно, порушення умов вказаного правочину і приписів ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 6, 7, 20, 175, 193, 198 ГК України.
Відповідно до приписів статей 173, 174, 180, 175 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Поряд з тим приписами ст.ст. 11, 626, 628, 638 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З системного аналізу вказаних вище приписів слідує, що:
- договір спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату;
- під предметом договору розуміються необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони;
- предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, відтак не може виникати відповідне договірне зобов'язання, а тому, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу, позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання відповідного договірного зобов'язання, як наслідок необхідним є встановлення наявності між позивачем і відповідачем правовідносин за відповідно укладеним договором.
Так, зі змісту спірних у даній справі правововідносин слідує, що договором про надання послуг №21816 від 18.06.2018 передбачено зобов'язання виконавця надати замовнику послуги з передавання даних IP технічних потоків телеканалів, технічні та/або інші послуги відповідно до замовлення, яке є невід'ємною частиною договору.
Водночас у розділі І вказаного вище договору визначено, що у цьому договорі визначені нижче терміни вживаються у такому значенні, зокрема: договір - цей договір зі всіма змінами, додатковими угодами та додатками до нього; замовлення - означає пропозицію замовника виконавцеві про надання послуги (послуг), яка подається за формою, визначеною у додатку №1, а у пункті 2.2. договору зазначено, що перелік, обсяги, кількість, опис, умови, порядок надання, вартість кожної послуги, а також процедура взаємодії сторін щодо надання кожної послуги вказуються у додатках до договору та/або замовленнях.
Тобто, згідно вказаного вище, предмет договору №21816 від 18.06.2018, зокрема опис послуг та їх обсяг, що надаються за таким договором, визначається у додатках до вказаного договору.
В матеріалах справи наявні додатки до договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018 за №1 - замовлення №1 та за №2 - перелік телеканалів, телевізійні сигнали яких передаватимуться замовнику.
Однак, як вбачається з додатку №1, у ньому відсутні відомості про технічну послугу з передавання даних IP технічних потоків телеканалів, а саме у відповідному додатку не вказано щодо кожного з двох кінцевих пунктів канала передавання даних: назви об'єкта (адреса, поверх, кімната, тип обладнання, тип інтерфейсу/роз'єму), номеру AS виконавця, номеру ІР адреси на сторінці виконавця, номеру AS замовника, номеру ІР адреси на сторінці замовника, представників замовника, каналів доступу та вузлів мережі виконавця.
З огляду на вказане вище, оскільки сторони не визначили у додатку №1 до договору обсяги, кількість, опис, умови відповідно необхідної до надання послуги, суд дійшов висновку, що сторони в належній формі не досягли згоди з такої істотної умови договору як предмет, а неузгодження такої істотної умови договору свідчить про те, що відповдіний правочин є неукладеним і не створює відповідних юридичних наслідків для його сторін.
В розрізі зробленого вище висновку про неукладеність договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018 судом враховано, що обставини складання позивачем актів надання послуг, їх направлення відповідачу та підписання останнім таких актів частково, за певні місяці, не свідчать про укладення між сторонами договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018, позаяк у відповідних актах, окрім посилання на такий договір (номер та дату) та зазначення про надання послуги з передавання даних технічних потоків телеканалів, не визначено такої істотної умови зазначеного договору, як предмет - не ідентифіковано послуги за необхідними у замовленні критеріями, тоді як сама лише вказана у актах назва послуги не спростовує ані наведеного, ані встановлених судом вище обставин відсутності у додатку №1 до договору відомостей про обсяги, кількість, опис, умови відповідно необхідної до надання послуги.
З огляду вказаного вище судом також не приймаються до уваги, як докази укладення договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018, виставлені позивачем рахунки на оплату, із зазначенням у них назви послуги, та проведення відповідачем часткових оплат з посиланням у призначенні платежів на реквізити договору/рахунків.
Решта ж доводів та аргументів сторін, викладених у поданих ними заявах/клопотаннях та поясненнях, у тому числі щодо обставин розірвання договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018, реєстрації/нереєстрації позивачем податкових накладних, встановлення/невстановлення за договором обладнання, залишаються судом поза увагою, як такі, що не підлягають дослідженню з огляду на встановлені судом обставини неукладеності договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018.
Отже, з огляду встановлених вище обставин неукладеності договору про надання послуг №21816 від 18.06.2018, як матеріально-правовової підстави заявленої позивачем вимоги, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем виникнення між сторонами правовідносин за таким договором та, як наслідок, наявності у позивача права на стягнення сум боргу в розрізі заявлених позовних вимог.
Поряд з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що самі по собі підписані сторонами акти наданих послуг, виставлені позивачем та оплачені відповідачем рахунки, за умови доведення обставин проведення відповідної господарської операції з надання послуг, можуть бути самостійною правовою підставою виникнення майново-господарських зобов'язань між сторонами.
Водночас, враховуючи відсутність у суду права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, з огляду на визначені позивачем предмет та підстави позову - стягнення боргу за договором про надання послуг №21816 від 18.06.2018 та не заявлення вимоги про стягнення відповідної суми боргу з інших підстав - без укладення між сторонами відповідного договору, у суду відсутні правові підстави розглядати в межах даної справи питання про наявність чи відсутність заборгованості відповідача виключно за актами наданих послуг та/або іншими первинними обліковими документами щодо оформлення господарської операції.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача 442 000,00 гривень основного боргу та відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги у повному обсязі.
Суд звертає увагу позивача, що ухвалення даного рішення не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом його прав та охоронюваних законом інтересів щодо стягнення заборгованості за надані послуги з інших підстав.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд.12, ідентифікаційний код 34191087) до Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ЛАН" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Пушкінська, буд. 62-Б, кв. 18, ідентифікаційний код 40317261) про стягнення 442 000,00 гривень, відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 24.12.2021.
Суддя В.А. Ярема