вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1398/21
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., м. Бориспіль
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", м. Київ
третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про стягнення 58 149 грн. 82 коп.
Представники сторін:
позивача - Рабченюк Л.П.;
відповідача - Шаповалов І.О.;
третя особа - Желяк А.А.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 58 149 грн. 82 коп., з яких: 48 309 грн. 81 коп. - борг; 2 257 грн. 56 коп. - пеня; 4 830 грн. 99 коп. - штраф; 575 грн. 68 коп. - 3% річних; 2 175 грн. 78 коп. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1733 від 30.09.2015, в частині здійснення оплати.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позову частково посилаючись на те, що згідно Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, здійснюється у розмірі: 50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3. Пунктом 2 Постанови № 611 встановлено, що орендодавці державного майна забезпечують нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину. В звязку з чим заборгованість відповідача складає 24 154 грн. 91 коп.
31.05.2021 року позивачем подана до суду заява про зміну предмету позову, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги отримані в березні 2021 року, загалом 69 011 грн. 33 коп., з яких: 56 808 грн. 16 коп. - борг, 3 198 грн. 28 коп. пеня, 735 грн. 41 коп. 3% річних, 2 588 грн. 66 коп. інфляційні втрати, 5 680 грн. 82 коп. штраф.
Відповідач заперечує проти збільшення позовних вимог, просить суд задовільнити позовні вимоги частково в сумі основного боргу 28 404 грн. 09 коп, в решті відмовити.
Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в судовому засіданні надав пояснення щодо договору оренди укладеного між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України та нарахувань орендної плати за користування нерухомим державним майном під час карантину та станом на 27.05.2021 року заборгованість складає 11 789 грн. 94 коп.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
30.09.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - орендодавець, третя особа) та Приватним акціонерним товариством “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди № 1733 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір) та додатки до нього, що є невід'ємними його частинами, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №27 на 1-му поверсі бізнес центру вантажного терміналу (інв. №47565), площею 24,5 кв.м (далі - Майно), що розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт та перебувають на балансі ДП МА "Бориспіль".
Згідно з п. 2.1 та п. 2.4 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі при укладенні договору покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря.
Пункт 2.2. договору передбачає, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, на підставі акту № 1 приймання-передачі державного майна, 30.09.2015 орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв у користування державне майно - нежитлове приміщення № 27 (інв. № 47565) загальною площею 24,5 кв.м. (далі - майно), розміщене на 1-му поверсі бізнес центру вантажного терміналу за адресою: Київська область, м. Бориспіль, МА "Бориспіль", що підтверджується тристороннім актом від 30.09.2015 року.
Відповідно до п. 2.3. договору, передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за методикою оцінки.
Умовами п. 3.1 та п. 3.6 договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2015 року - 14 536 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 25 коп.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 30 вересня 2015 року до 29 вересня 2016 року включно.
Одночасно, сторонами було укладено додаткові договори № 1 від 28.09.2016, № 2 від 29.09.2017, № 3 від 26.10.2018, № 4 від 19.11.2019 до договору оренди № 1733 нерухомого майна, що належить до державної власності, якими був пролонгований договір до 29.09.2020 включно.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, за період з серпня 2020 року по січень 2021 року включно було виставлено відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, на загальну суму 48 309 грн. 81 коп., яку просить стягнути з відповідача.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було здійснено оплати за надані послуги.
Одночасно, судом встановлено, що відповідач, листами просив позивача здійснювати нарахування 50% від орендної плати починаючи з дати встановлення карантину, посилаючись на положення Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину” від 15.07.2020 № 611.
У відповідності до положень Постанови № 611 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, здійснюється у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2. Орендодавці державного майна забезпечують нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину. Додаток 2 до Постанови № 611 встановлює, що нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% орендарям, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів. Оскільки авіакомпанія МАУ є транспортним підприємством, яке використовує орендовані приміщення для надання послуг з перевезення пасажирів, то на неї розповсюджуються положення Постанови № 611 у зв'язку з чим нарахування мало здійснюватися у розмірі 50% від орендної плати, нарахованої за звичайних умов.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 “Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину” (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати та зменшення її розміру.
Так підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: 50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Відповідач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з заявою № 02.2-09-51 про звільнення від орендної плати на період дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України.
Регіональне відділення задовільнило заяву відповідача частково та відповідно до п. 1 наказу № 672 від 26.10.2020 року "Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину" установило, що на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-COV-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно, пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786, здійснюється у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати. Пунктом 2 цього ж наказу відділення встановлює, що нарахування орендної плати відповідачу починається з дати встановлення карантину.
Враховуючи встановлені судом обставини правовідносин сторін, за наявності письмового погодження орендодавця на відповідне зменшення орендної плати, господарський суд дійшов висновку, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмір 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики, із зменшенням на 50% відповідно до положень підпункту 2 пункту 1 Постанови № 611 та додатку 2, зокрема у спірний період з 01.08.2020 по 31.03.2021.
Суд прийшов до висновку, що належним до сплати на користь позивача є розмір орендної плати, яка розрахована відповідачем, за період з серпня 2020 року по березень 2021 року в сумі 28 404 грн. 09 коп.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що зволікання відповідача зі сплатою орендних платежів до надання відповідних роз'яснень орендодавцем і балансоутримувачем та задоволення його вимог про зменшення орендної плати розцінюється судом як порушення виконання господарського зобов'язання, оскільки відповідач не був позбавлений можливості здійснювати оплату орендної плати у визнаному ним розмірі та розраховувати на подальше узгодження сторонами взаєморозрахунків та конкретного розміру орендної плати у спірний період.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.8. договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Позивач за прострочення виконання зобов'язання з оплати орендної плати, з урахуванням заяви про зміну предмету спору, у серпні 2020 - березні 2021 нарахував та просить стягнути з відповідача 3 198 грн. 28 коп. пені та 5 680 грн. 82 коп. штрафу.
Оскільки судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій здійснюється на суму боргу з урахуванням цього зменшення.
Господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 1 596 грн. 33 коп.
Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
Однак, суд вважає, оскільки штраф є надмірно завищеним, тому в цій частині в позові відмовляє.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати, з урахуванням заяви про зміну предмету спору, 3% річних в сумі 735 грн. 41 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 588 грн. 66 коп.
Позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 367 грн. 04 коп., а інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню в сумі 1294 грн. 33 коп.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 270 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4; код 14348681) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; код 20572069) 28 404 (двадцять вісім тисяч чотириста чотири) грн. 09 коп. основного боргу, 1 294 (одна тисяча двісті девяносто чотири) грн. 33 коп. інфляційних витрат, 367 (триста шістдесят сім) грн. 04 коп. 3% річних, 1 596 (одна тисяча пятсот девяносто шість) грн. 33 коп. пені та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 28.12.2021 року.
Суддя Л.Я. Мальована