ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.12.2021Справа № 910/16783/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Кононученка Володимира Федоровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП"
про стягнення 554 575, 36 грн.
Представники: без виклику сторін
Фізична особа-підприємець Кононученко Володимир Федорович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 554 575, 36 грн., з яких: 544 095, 00 грн. - основного боргу, 3 951, 22 грн. - 3 % річних та 6 529, 14 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 06/02/2020 про надання послуг автокрана та спецтехніки від 27.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
15.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про закриття провадження в частині вимог, в якому зазначає, що 02.11.2021 відповідач повністю сплатив суму основного боргу у розмірі 544 095, 00 грн, у зв'язку з чим просить суд закрити провадження у даній справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 544 095, 00 грн.
17.11.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якій просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 48 000, 00 грн.
23.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, в якому зазначає про можливість відшкодуванням відповідачем витрат в обсязі 1 000, 00 грн.
Також, 23.11.2021 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в якому просить суд розглянути дану справу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
27.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Кононученком Володимиром Федоровичем (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" (далі- замовник) укладено договір № 06/02/2020 про надання послуг автокрана та спецтехніки, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавати послуги автокраном замовнику, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати вартість фактично наданих послуг на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість послуг визначається сукупністю погоджених та підписаних обома сторонами специфікацій у грошовому виразі, у відповідності з тарифами на послуги автокрана. Вартість ПММ входить до вартості послуг автокрану.
Згідно п. 2.2. договору, розрахунки за цим договором здійснюються протягом наступних 5 банківських днів в безготівковій формі, згідно з чинним законодавством України після підписання специфікації до даного договору.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а у частині проведення взаєморозрахунків - до їх повного виконання. У разі, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору за 15 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на 1 календарний рік на тих же умовах, що не потребує укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору (п. 4.1. договору).
З матеріалів справи вбачається, що додатком від 01.01.2021 до договору № 06/02/2020 про надання послуг автокрана та спецтехніки від 27.02.2020, сторони погодили специфікацію за червень 2021 року, відповідно до якої сторони домовилися, що вартість послуг складає 444 780, 00 грн., оплата здійснюється замовником на поточний рахунок виконавця на умовах 100 % передплати протягом 5 календарних днів з моменту підписання даної специфікації. Виконавець зобов'язується надати послуги замовнику протягом 3 календарних днів з моменту проведення передоплати.
Крім того, додатком від 01.01.2021 до договору № 06/02/2020 про надання послуг автокрана та спецтехніки від 27.02.2020, сторони погодили специфікацію за липень 2021 року, відповідно до якої сторони домовилися, що вартість послуг складає 174 935, 00 грн., оплата здійснюється замовником на поточний рахунок виконавця на умовах 100 % передплати протягом 5 календарних днів з моменту підписання даної специфікації. Виконавець зобов'язується надати послуги замовнику протягом 3 календарних днів з моменту проведення передоплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору були надані послуги на загальну суму 619 715, 00 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2021 на суму 444 780, 00 грн та липень 2021 на суму 174 935, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копія у матеріалах справи).
Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково у сумі 75 620, 00 грн, що підтверджується банківською випискою, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" утворилась заборгованість у розмірі 544 095, 00 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 27/08 від 27.08.2021, в якій позивач просив відповідача впродовж 5-ти днів з моменту отримання претензії погасити заборгованість у розмірі 544 095, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 27.08.2021.
Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 544 095, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 951, 22 грн. - 3 % річних за період з 08.07.2021 по 13.10.2021 та 6 529, 14 грн. - інфляційних втрат за вересень 2021 року.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 06/02/2020 від 27.02.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 619 715, 00 грн, а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2021 на суму 444 780, 00 грн та липень 2021 на суму 174 935, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копія у матеріалах справи).
Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково у сумі 75 620, 00 грн, що підтверджується банківською випискою, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" утворилась заборгованість у розмірі 544 095, 00 грн. Доказів зворотного суду не надано.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Згідно п. 2.2. договору, розрахунки за цим договором здійснюються протягом наступних 5 банківських днів в безготівковій формі, згідно з чинним законодавством України після підписання специфікації до даного договору.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, приймаючи до уваги п. 2.2. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи що специфікації до договору складені та підписані сторонами 01.01.2021, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги протягом п'яти банківський днів з моменту їх підписання, тобто до 12.01.2021 (включно, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), тож починаючи з 13.01.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором № 06/02/2020 про надання послуг автокрана та спецтехніки від 27.02.2020. Перераховано позивачу кошти у розмірі 544 095, 00 грн., що підтверджується банківською випискою.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/16783/21 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 544 095, 00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на день прийняття рішення у справі надані позивачем послуги за договором № 06/02/2020 від 27.02.2020 оплачені відповідачем у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 951, 22 грн. - 3 % річних за період з 08.07.2021 по 13.10.2021 та 6 529, 14 грн. - інфляційних втрат за вересень 2021 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 951, 22 грн. - 3 % річних за період з 08.07.2021 по 13.10.2021 та 6 529, 14 грн. - інфляційних втрат за вересень 2021 року.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правовою допомогою у розмірі 48 000, 00 грн.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2021 між Адвокатським бюро «Лев» (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Кононученком Володимиром Федоровичем (замовник) укладено договір № 26/08 про надання правової допомоги, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її вартість на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору.
Додатком № 1 від 26.08.2021 до договору № 26/08 про надання правової допомоги від 26.08.2021 сторони, зокрема погодили, що вартість гонорару за надання правової допомоги, що передбачена п. 1.2. договору та/або додатковими угодами становить 1200, 00 грн за 1 годину роботи адвоката.
Додатковою угодою від 26.08.2021 до договору № 26/08 про надання правової допомоги від 26.08.2021 сторони визначили, що у відповідності до умов договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику правову допомогу щодо стягнення заборгованості (коштів) з боржника - ТОВ "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" в позасудовому та/або в судовому порядку та в обсязі визначеному п. 1.2. договору та цією додатковою угодою.
Сторони погодили, що загальна вартість правової допомоги, що передбачена п. 1 цієї додаткової угоди становить 48 000, 00 грн., що є 40 год. надання правових послуг.
З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2021 позивачем здійснено передоплату за надання правової допомоги згідно договору № 26/08 від 26.08.2021, що підтверджується квитанцією № 0.0.2245418459.1 на суму 48 000, 00 грн.
Крім того, 10.11.2021 на підтвердження надання правової допомоги, обумовленої договором № 26/08 від 26.08.2021, позивачем та адвокатським бюро було складено та підписано акт здачі-прийняття правової допомоги.
За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено решту заявлених позовних вимог, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатам на надання послуг у даній справі.
Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, суд, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Провадження у справі № 910/16783/21 закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України в частині стягнення 544 095, 00 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.
2. Решту позовних вимог Фізичної особи-підприємця Кононученка Володимира Федоровича - задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" (вул. Вербицького Архітектора, буд. 32-А, офіс 316, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код - 41456223) на користь Фізичної особи-підприємця Кононученка Володимира Федоровича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 6 529 (шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн 14 коп. - інфляційних втрат, 3 951 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 22 коп. - 3 % річних, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков