Справа № 357/10725/21
3/357/5438/21
09.12.2021 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 06.09.2021 року о 01 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 227, керував транспортним засобом «Kia Optima», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, у медичному закладі, водій відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що 06.09.2021 року він не керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння. Його зупинили працівники, які повідомили, що підозрюють його в керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння та запропонували проїхати до медичного закладу до лікаря нарколога для визначення стану сп'яніння. Він погодився пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння та з працівниками поліції поїхали до медичного закладу, де пробули три години, огляд на визначення стану сп'яніння ніхто не провів, працівники поліції почали чинити на нього тиск та сказали, щоб він відмовився від проходження огляду, так як заберуть автомобіль.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кочин С.С. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що в матеріалах відсутні будь-які докази, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З відеозапису, який приєднаний до матеріалів справи вбачається, що даний відеозапис був зроблений працівниками поліції не на нагрудну камеру, а на мобільний телефон, що не передбачено інструкцією затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України. Крім того, даний запис не містить дати коли він зроблений та часу, тому вважає, що даний відеозапис не може бути доказом вчинення його підзахисним ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні переглянуто диск з відеозаписами, який додано до протоколу, та з якого убачається, що даний відеозапис здійснювався на мобільний телефон, на записі відсутні дата та час його здійснення .
Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , заслухавши позицію захисника - адвоката Кочина С.С., дослідивши рапорт працівника поліції, направлення на огляд воідя транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння від 06.09.2021 року, переглянувши відеозаписи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Диск з відеозаписами, який додано до протоколу на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що даний відеозапис не містить посилань на такий технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, що нівелює доказове значення наданих працівниками поліції відеозаписів.
Крім того, з вказаного запису неможливо зрозуміти коли відбувалася подія, оскільки із запису не вбачається дата на часу його проведення.
Щодо долученого до протоколу відеозаписів із власного мобільного телефону, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристрою, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію та не надає право поліцейським здійснювати відоефіксацію власними мобільними пристроями.
Таким чином, надані працівниками поліції із власного мобільного телефону відеозаписи не можуть бути належними доказами у справі. При цьому, працівники поліції не були позбавлені можливості зафіксувати правопорушення за допомогою нагрудної камери, однак такою можливістю не скористався.
Надаючи оцінку наявним у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, доказам судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу не дає можливості встановити винність у вчиненні адміністративного правопорушення.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рідермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що належних та допустимих доказів факту вчинення інкримінованого діяння не надано, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення, тому провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, підлягає закриттю.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП, суддя,
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СуддяС. І. Дорошенко