Справа № 357/5533/21
2/357/3059/21
Категорія 38
13 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В. П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
за участю представника позивача - адвоката Гордієнко В.А., представника відповідача - адвоката Мельник О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - Позивач) до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на наступні обставини.
ОСОБА_2 звернувся до Позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим написав Заяву №б/н від 12.01.2012 року. Відповідно до виявленого бажання йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком Позичальник отримав кредитку картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4 000,00 грн.
Позивач зазначив, що Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Посилаючись на умови Договору та чинне законодавство Позивач вказав на зобов'язання Позичальника вчасно погашати кошти за наданим кредитом, чого він не вчинив, внаслідок чого утворилася заборгованість.
ІНФОРМАЦІЯ_1 Позичальник ОСОБА_2 помер і особою, яка є спадкоємцем є Відповідач по справі, як такий, що постійно проживав разом з спадкодавцем, у відповідності до положень частини 3 статті 1268 ЦК України. На підтвердження цих обставин Позивачем до позовної заяви було надано копії паспортів Позичальника та Відповідача з відмітками про однакове місце реєстрації.
Оскільки Відповідач не відмовився від спадщини протягом встановленого шестимісячного строку, то він вважається таким, що прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого Позичальника.
Станом на день смерті Позичальника його заборгованість перед Позивачем становить 85267,55 грн., яка складається з наступного:
-3691,03 грн. - заборгованість за тілом кредита,
в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита,
-3691,03 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита,
-0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками,
-7700,83 грн. - заборгованість за простроченими відсотками,
-0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит за ст. 625,
-73875,69 грн. - нарахована пеня,
- 0,00 грн. - нараховано комісії.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, посилаючись на відсутність правових підстав для їх задоволення, пропущення строку звернення кредитора з вимогами до спадкоємця, а також порушення прав Позичальника при оформленні кредиту.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини та зміст спірних правовідносин.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 85 267,55 грн., за кредитним договором №б/н від 12.01.2012 року, який був укладений з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У відповідності до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право на пред'явлення вимог до спадкоємців.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту і строки позовної давності не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.ст. 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємця.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 08.04.2015 у справі № 6-33цс15, яка, в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування судами.
Як вказано в позовній заяві та підтверджено долученими доказами, 17 квітня 2020 року Позивачем було надіслано претензію кредитора до Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, яка датована 06 квітня 2020 року. В даній претензії зазначено, що банку стало відомо про смерть ОСОБА_2 . Однак жодної інформації коли і з яких джерел банку про це стало відомо не вказано.
Враховуючи, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то 6 місяців сплили 21 березня 2020 року.
Позивач отримав відповідь про наявність спадкової справи, яка була надіслана 30 квітня 2020 року, про що свідчить інформація на конверті, жодної іншої відповіді про коло спадкоємців Позивач не отримував.
Однак, 19 листопада 2020 року Позивач звернувся до Відповідача з листом-претензією про необхідність сплати боргу як спадкоємця в силу положень ст. 1261 ЦК України.
Позивачем не надано доказів звідки така інформація та в який час була отримана ним.
У той же час, як доказ Позивачем було надано суду копію паспорту Відповідача, яка була в наявності у Позивача станом на 20 липня 2017 року, про що свідчить особистий підпис Відповідача на копії паспорту та підпис працівника Банку.
Тобто станом на час відкриття спадщини, на час звернення до нотаріальної контори у Позивача вже була наявна інформація про спадкоємця ОСОБА_2 , тому звернення до Відповідача 19 листопада 2020 року відбулося після спливу визначеного законом шестимісячного строку.
Таким чином, оскільки кредитор пред'явив вимоги до спадкоємця поза межами визначених законом спеціальних строків, то це є підставою для відмови кредитору у стягненні заборгованості із спадкоємця.
Відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Така правова позиція також визначена в багатьох постановах Верховного Суду, зокрема у справі №759/12484/15-ц від 11.03.2019 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У наданій Позивачем анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 12 січня 2012 року процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі її розмір і порядок нарахування, посилається на Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи з обслуговування кредитної карти «Універсальна» як на невід'ємні частини договору про надання банківських послуг.
Додані Умови та Тарифи ОСОБА_2 не підписані, тому відсутні докази того, що він при поданні анкети-заяви був ознайомлений з ними, розумів їх та погодився з ними і що саме на той час вони діяли саме в такій редакції.
Окрім цього Тарифи взагалі не затверджені ніяким внутрішнім документом, це просто роздруківка тексту, тому перевірити відсоткову ставку не виявляється можливим.
Такі висновки узгоджуються із висновками щодо застосування норм матеріального права, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
При зверненні до банка 12 січня 2012 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву, у якій не визначено розмір процентної ставки за користування кредитом, а лише зазначено про бажання отримати кредитну карту «Універсальна», тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення процентів.
Позовних вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, Позивач не заявив.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятій 9 квітня 1985 року № 39/248, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг. Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За таких обставин немає підстав для висновку, що при укладенні договору з ОСОБА_2 . Позивач дотримав вимог законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку і розмірів нарахування процентів.
Тому правових підстав для задоволення вимог Позивача в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7 700,83 грн. та нарахованої пені в розмірі 73 875,69 грн. відповідно до Умов і правил надання банківських послуг і Тарифів з обслуговування кредитної картки «Універсальна» немає додатково ще й з наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами та витребуваних судом доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог. У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, у стягненні з відповідача на його користь судових витрат необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця №б/нвід 12.01.2012 року - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРГПОУ: 14360570, місце знаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено 20.12.2021 року.
Суддя Білоцерківського міськрайнного
суду Київської області В.П. Цукуров