"16" серпня 2006 р.
Справа № 15/225-06-6369А
13 год. 03 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі Антощук С.І.
За участю представників сторін:
від позивача - Бростовська Н.О..;
від відповідача - Думіков В.А..
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області № 0001022300/0/447 від 21 квітня 2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22 390, 00 грн., посилаючись на безпідставне завищення відповідачем валових доходів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 червня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/225-06-6369А.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 липня 2006 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/225-06-6369А призначено до судового розгляду в засіданні суду на 31 липня 2006 р.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає цілком правомірним прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, про що зазначено у письмових запереченнях на позов.
У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
З 10 березня 2006 р. по 06 квітня 2006 р. проводилась виїзна планова комплексна документальна перевірка ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.04.2005 р. по 31.12.2005 р.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 35/2300/32631266/391 від 12.04.2006 р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001022300/0/447 від 21 квітня 2006 р.
Відповідно до прийнятого податкового повідомлення-рішення ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» донараховано податок на прибуток в сумі 22 390,00 грн. (основний платіж -14 700,00 грн. та штрафні санкції -7 690,00 грн.)
Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено до Балтської міжрайонної ДПІ Одеської області. За результатами розгляду скарги Балтською міжрайонною ДПІ Одеської області прийнято рішення від 23.05.2006 р. № 5685/10/10-0033 про залишення скарги позивача без задоволення.
Так, на думку суду, податкове повідомлення-рішення № 0001022300/0/447 від 21 квітня 2006 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 22 390,00 грн. прийнято Балтською міжрайонною ДПІ Одеської області правомірно, виходячи з наступного.
Як вбачається з Акту про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки № 35/2300/32631266/391 від 12.04.2006 р., підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.1, 8.1.2, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями, а саме позивачем було занижено валові доходи, внаслідок чого був занижений податок на прибуток.
На протязі 2004 року позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, сплата якого здійснюється за рахунок інших визначених податків та зборів, в т.ч. податку на прибуток підприємств.
Згідно п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду, за формою, що встановлюється центральним податковим органом України. Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу. У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п'ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг), що не відносяться до сільськогосподарської продукції, оподатковується у загальному порядку.
Так, як встановлено при перевірці, за 2004 рік валовий доход ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» від продажу сільськогосподарської продукції не перевищував п'ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року, це стосується надання декларацій про податок на прибуток.
Позивач повинен був здавати декларації з податку на прибуток підприємств на загальних підставах щоквартально, з наростаючим підсумком у строки, визначені п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р.
У 2005 р. ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» знаходилось на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
Як вбачається з акту перевірки, за 9 місяців 2005 року та за 2005 рік ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» не надавало до Балтської МДПІ декларації з податку на прибуток підприємств, також за перевіряємий період з 01.04.2005 р. по 31.12.2005 р. податковий облік валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань не вівся (книга валових доходів та валових витрат не велась). За таких обставин, при проведенні перевірки, суму валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань було визначено Балтською МДПІ самостійно, розрахунковим шляхом, на підставі первинних бухгалтерських документів та оборотних відомостей. За даними перевірки валові доходи позивача за 2005 рік складають 683 100 грн.
Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків від об'єму оподаткування.
На підстав викладеного, відповідачем донараховано ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» податок на прибуток за перевіряємий період 2005 рік у сумі 14700 грн. та застосоваа штрафна санкція у сумі 7 690 грн., у тому числі за неподання декларації про прибуток підприємств за 9 місяців 2005 року та за 2005 рік в сумі 340 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне визначення відповідачем валового доходу на суму 58 900 тис. грн., а також неприйняття до уваги факту прийняття позивачем виконаних передбачених договором робіт, про що свідчить акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг) по договору та накладна за № 860 від 30.06.05 на суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ.
Вищезазначені ствердження позивача про правомірність віднесення до складу валових витрат в сумі 83 333, 33 грн. суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п.п. 1 п. 1 договору про надання послуг з сільськогосподарських робіт від 02.08.06, ДСП «Хліб Балтщини» (виконавець) та позивач (замовник) домовилися про проведення виконавцем комплексу сільськогосподарських робіт, а саме: оранка, культивація, посів, внесення мінеральних добрив, зборка на площі 125 га, а замовник був зобов'язаний прийняти та оплати роботу, на умовах викладених в цьому договорі.
Згідно п. 5 цього договору розрахунки за виконану роботу проводяться замовником шляхом оплати на розрахунковий рахунок в строк до грудня 2005 року, при цьому продавець на протязі 2 робочих днів повинен надати податкову накладну на всю суму платежу.
Виконання умов даного договору, з боку замовника було порушено, а саме видано податкову накладну за № 860 від 30.06.05, яка визначає вартість наданих послуг в розмірі 83333, 33 грн., без ПДВ, до проведення визначеної договором оплати. Проте, зазначена податкова накладна не містить зазначення всіх проведених робіт визначених договором - оранка, культивація, посів, внесення мінеральних добрив, зборка на площі 125 га, вона містить відомості про проведення виконавцем на користь замовника не всього циклу сільськогосподарських робіт, а лише посіву. При цьому посів не міг виконуватися замовником в червні 2005 року, а міг виконуватися при посіві озимих культур на протязі осіннього періоду 2004 року, в разі посіву ярових культур - на протязі весняного (не пізніше травня), але ніяк посів сільськогосподарських культур не може здійснюватися в червні.
Крім того, вказана податкова накладна в порушенні вимог п.п. є п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), оскільки зазначення в ній, що надані послуги по посівам на 125 га не може містити повну інформацію стосовно того, що саме було посіяно - зернові культури чи може щось інше. Договір на підставі, якого була виписана вказана накладна також не дає інформацію, що було посіяно виконавцем на користь замовника.
Таким чином, позивач не обґрунтував правомірність визначення валових витрат в сумі 83333, 33 грн., без ПДВ, на підставі податкової накладної № 860 від 30.06.05, яка містить інформацію про надання виконавцем за договором послуг з не визначеного якого посіву, тобто лише частки циклу сільськогосподарських робіт за вищезазначеним договором, а сума валових витрат визначається позивачем за виконання виконавцем всіх передбачених договором робіт. Згідно договору перед посівом повинні були здійснюватися оранка, культивація, проте податкові накладні щодо понесення витрат за надання зазначених послуг відсутні.
Відповідно до абз. 3З п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Таким чином, позивачем порушив вимоги абз. 4 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем неправомірно віднесені до складу валових витрат витрати за договором про надання послуг з сільськогосподарських робіт від 02.08.06 в сумі 83333, 33 грн., без ПДВ.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушень норм чинного законодавства при прийнятті повідомлення-рішення щодо донарахування податку на прибуток.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2006 р.
Суддя Петров В.С.