м. Вінниця
28 грудня 2021 р. Справа № 120/10471/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятої постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Зазначає, що здійснюючи перевезення вантажу, що зміщується, посадовими особами відповідача складено акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, на підставі чого накладено штраф в сумі 8500 грн., з якою позивач не погоджується.
Зазначає про відсутності методики виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортів вантажу, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Також наголошує на тому, що до 01.10.2021 року за перевищення вагових норм при перевезенні подільного вантажу адміністративно-господарські штрафи не застосовувались, у зв'язку з тим, що таке перевезення заборонено. Оскільки зміни внесенні до ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" набули чинності лише 01.10.2021 року.
Окремо зазначає, що оскаржувана постанова вручена під підпис без надання можливості прийняти участь у розгляді справи та без з'ясування фактичних обставин справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погоджується та заперечує проти них. Зазначає, що посадовими особами відповідача під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі ПДР). Так, під час зважування транспортного засобу встановлено, що фактичне навантаження на одиничну вісь складало 11,990 т при допустимих 11 т, що свідчить про перевищення вагових норм на одиничну вісь, яка складає 9%.
Відповідач вважає, що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу здійснені з додержанням вимог чинного законодавства.
На спростування аргументів позивача відповідач зазначає, що жодним нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Тому у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритно-нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР більш, як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов'язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, подільних, неподільних або наливних вантажів, великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Щодо відсутності окремої методики для визначення фактичної маси транспортного засобу та навантаження на окремі осі, відповідач вказує, що перевірка транспортного засобу здійснюється посадовими особами Укртрансбезпеки відповідно до порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
Щодо розгляду справи про порушення, відповідач зазначає, що позивач прибув на розгляд справи, однак жодного документального доказу який би спростував факт перевищення транспортним засобом габаритно вагових параметрів не надав, тому посадовою особою відповідача винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 15.09.2021 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 03.07.2021 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-28 Одеса-Южний 21 км+550 км, посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 .
Посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Відповідно до пункту 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою 40 т.
Під час зважування транспортного засобу MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь - 11,990 т при нормативно допустимих 11 т.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 290798 від 03.07.2021 року;
Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів № 0063432 від 03.07.2021 року:
Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0075342 від 03,07.2021 року на підставі яких проведено:
Розрахунок № 1 від 03.07.2021 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на 10,00 євро.
17.08.201 року в управлінні відбувся розгляд справи щодо порушення ОСОБА_1 , законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову № 283124 від 17.08.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн., яка одночасно є предметом оскарження у даній справі.
Визначаючись щодо позовних вимог суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ).
Статтею 3 Закону № 2344-ІІІ визначено, що вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Разом з цим, відповідно до абзацу 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно до підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Підпунктами 15 та 27 пункту 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладалися повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що підставою для її прийняття став факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Так, абзац 14 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, на підставі якого до позивача застосовано штраф, передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
У свою чергу, відповідно до положень частини четвертої статті 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті .
Як зазначалось судом вище, Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 , та який належить позивачу, а саме, здійснено габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу, у зв'язку з чим встановлено, що навантаження на одиничну вісь - 23,07 т при нормативно допустимих 22 т.
Тобто, перевіркою встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь, замість допустимих 11 т. навантаження становило 11,990 т.
Відповідно пункту 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Пунктом 3 частини першої Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Згідно з пунктом 3 частини першої Порядку № 879 Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Як встановлено судом, позивач під час провадження підприємницької діяльності, а саме, під час перевезення ячменю урожаю 2021 року транспортним засобом марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиме осьове навантаження на одничну вісь, замість допустимих 11 т. навантаження становило 11,990 т., тобто перевищення у відсотках складає 9 %.
Згідно із положеннями статті 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у правовідносинах, які стосуються перевезення вантажів, законодавець визначив чіткі обмеження, які є обов'язковими для усіх учасників дорожнього руху. У разі здійснення перевезень вантажів з перевищенням вагових обмежень Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань має право, зокрема, виносити постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Отже підставою для винесення оскаржуваної постанови стало встановлення факту перевищення фактичного навантаження на одиничну вісь транспортного засобу, що підтверджується актом №0063432 від 03.07.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені суб'єктом владних повноважень порушення вимог законодавства суб'єктами, щодо яких або щодо власності яких здійснювалася перевірка, та документом, на підставі зафіксованих даних в якому приймається відповідне рішення.
Тобто, суд вважає, що відповідачем цілком правомірно винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 17.08.2021 року № 283124.
При цьому суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що до 01.10.2021 року за перевищення вагових норм при перевезенні подільного вантажу адміністративно-господарські штрафи не застосовувались, з підстав того, що таке перевезення було заборонено. Оскільки зміни внесенні до ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" набули чинності лише 01.10.2021 року. Також не приймаються доводи щодо перевезення подільного вантажу, а тому під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу.
Суд наголошує, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик транспортного засобу, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження транспортного засобу, в даному випадку, на одиничну вісь транспортного засобу більше 11 т.
Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.
Так, згідно чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.
Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним тощо.
Щодо посилання позивача на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, то суд зазначає, що оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, то відповідачем правомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та, в подальшому, винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики.
Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням пункту 19 Порядку № 879, який до 08.09.2017 передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.
Також, суд зазначає, що 17.08.2021 проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акта №0063432 від 03.07.2021 року та зафіксованих матеріалів перевірки вагового контролю, у зв'язку з чим позивача повідомлено листом від 27.07.2021 та викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 27.07.221 року.
Отже, як зазначає позивач та не заперечує відповідач про те, що позивач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та виявив бажання прийняти участь у розгляді даної справи.
При цьому, як зазначає управління та підтверджується матеріалами справи, позивачем ні до управління Укртрансбезпеки ні до суду не було надано жодних документальних або інших доказів які б спростували факт перевищення транспортних засобів вагових параметрів.
Відтак, при винесенні оскаржуваної постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу відповідач діяв в порядку та у спосіб передбачений законодавством, а правові підстави не приймати рішення про накладення на суб'єкта господарювання адміністративно - господарської санкції були відсутні.
Враховуючи підтвердження факту перевищення допустимої ваги вантажного автомобіля, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову від 17.08.2021 року №283124 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкти владних повноважень надав до суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, питання щодо розподілу судових витрат вирішенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович