Номер провадження: 11-сс/813/1738/21
Номер справи місцевого суду: 505/3538/21 1-кс/505/1225/2021
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
власника майна - ОСОБА_6 ,
представника власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10.11.2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12021161180000938 від 19.10.2021 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, -
встановив:
оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_10 та накладено арешт у кримінальному провадженні №12021161180000938 від 19.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, а саме на: транспортний засіб марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 з наявною деревиною породи дуб різного діаметру загальним об'ємом 13,2 складометрів, які розміщенні на вказаному транспортному засобі деревиною породи дуб різного діаметру загальним об'ємом 4 складометри, які були виявлені на ділянці узбіччя дороги по вул. Західна навпроти будинку №68, м. Подільськ, Одеської області, власником якого є ОСОБА_11 , мешканець АДРЕСА_1 , а користувачем являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець смт. Слобідка, Подільського району, Одеської області (моб.тел.: НОМЕР_2 ), а також свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 транспортного засобу марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс обов'язкового страхування №АР/1562154, товарно транспортну накладну ОДА №820251 від 19.10.21, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00841-00039-21.
Транспортний засіб марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_11 , мешканець АДРЕСА_1 , а користувачем являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець смт. Слобідка, Подільського району, Одеської області, свідоцтво по реєстрацію НОМЕР_3 транспортного засобу марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс обов'язкового страхування №АР/1562154 - повернуто користувачу ОСОБА_6 , заборонивши власнику, користувачу та третім особам розпоряджатись вказаним майном, а в частині використання дозволити користуватись.
Накладено арешт на деревину породи дуб різного діаметру загальним об'ємом 13,2 складометрів та деревину породи дуб різного діаметру загальним об'ємом 4 складометри, власником яких є ОСОБА_7 - заборонивши власнику, користувачу та третім особам розпоряджатись вказаним майном.
Повернуто деревину породи дуб різного діаметру загальним об'ємом 13,2 складометрів та деревину породи дуб різного діаметру загальним об'ємом 4 складометри власнику ОСОБА_7 .
Товарно транспортну накладну ОДА №820251 від 19.10.21, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00841-00039-21, які були поміщені до сейф пакету №7076786 зберігаються при матеріалах кримінального провадження.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що майно, вилучене під час огляду відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може бути відчужене та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, прийшов до висновку про наявність правових підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. Крім того, слідчий суддя зазначив, що незастосування арешту на нерухоме майно може призвести до його відчуження або знищення, що, в свою чергу, призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно, яке повернути власникам. Апелянт стверджує, що слідчим суддею не було надано належної оцінки доводам слідчого, які взагалі не містять обґрунтувань підстав накладення арешту на вилучене майно. Майно на яке накладено арешт, не може бути речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, оскільки на деревину, що перевозилась ОСОБА_6 є ТТН, яка була вилучена слідчим, та кількість деревини, що була вилучена, відповідає кількості, зазначеній у ТТН, підтвердженням чого є заява слідчої про виправлення кількості вилучених дров. Представник вказує, що будь-яких доказів того, що ТТН є підробленою, або в ній містяться недостовірні відомості, слідчим до слідчого судді не надано. Більш того, відомості до ЄРДР внесені за фактом відсутності дозвільних документів на вилучену деревину, однак це не відповідає дійсності.
Також в апеляційній скарзі представник власників майна зазначив, що слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна з порушенням строку, передбаченого ч.5 ст.171 КПК, а слідчий суддя в порушення ч.1 ст. 172 КПК не розглянув клопотання слідчого у визначений КПК строк.
В судове засідання апеляційного суду прокурор-процесуальний керівник у кримінальному провадженні ОСОБА_10 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був поставлений до відома належним чином, однак надіслав заяву, в якій просив здійснювати судовий розгляд провадження за відсутності представника прокуратури та не має заперечень щодо апеляційної скарги. Тобто, прокурор самоусунувся від підтримання клопотання слідчого про арешт майна та фактично погодився з вимогами представника власників майна.
За наведених обставин, відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності прокурора.
Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права прокурора на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що останній, будучи повідомленим про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку прокурора, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення власника майна ОСОБА_6 та представника власників майна - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя, не звернувши уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст.171 КПК, прийшов до помилкового висновку, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям визначеним в ч.1 ст.98 КПК, фактично продублював непереконливі доводи клопотання про підстави накладення арешту на майно та безпідставно задовольнив клопотання слідчого.
Дане рішення слідчого судді не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з огляду на таке.
Так, СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021161180000938 від 19.10.2021 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.
Згідно клопотання слідчого, 19.10.2021 за адресою: Одеська область, м. Подільськ, вул. Західна навпроти будинку №68, було виявлено транспортний засіб марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , який здійснював перевезення деревини без відповідних документів. З метою збереження речових доказів, недопущення їх знищення, за правилами передбаченими ст. 237 КПК України 19.10.2021 здійснено огляд транспортного засобу марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок якого було виявлено свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_11 , мешканець АДРЕСА_1 , а користувачем являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець смт. Слобідка, Подільського району, Одеської області, поліс обов'язкового страхування №АР/1562154, товарна транспортна накладна ОДА №820251 від 19.10.21, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00841-00039-21, а також в кузові автомобіля було виявлено пиляні стовбури дерев породи дуб різного діаметру, що розміщені в кузові в три ряди, при вимірюванні яких було встановлено наступні показники: висота 1,74 м, ширина - 2,45 м, довжина - 3,1 м. При визначені загального об'єму шляхом складання об'єм вищевказаної деревини породи дуб різного діаметру становить 13,2 куб. метрів.
Також при огляді ділянки узбіччя дороги по вул. Західна навпроти будинку №68, м. Подільськ, Одеської області на якій розташований транспортний засіб марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 біля задньої частини кузова автомобілю було виявлено аналогічну пиляну деревину, що при її вимірювані склала 1 ряд: довжина - 1,68 м, висота - (0,3+0,12):2=0,21 м, ширина - 0,97 м. 2 ряд склав: довжина - 1 м, висота - (1,63+1,41):2=1,52 м, ширина - 2,45 м. При визначені загального об'єму шляхом складання об'єм вищевказаної деревини породи дуб різного діаметру становить 4 куб. метри. В подальшому вказана деревина була поміщена в кузов транспортного засобу марки "Урал 5557" реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Свідоцтво по реєстрацію НОМЕР_3 транспортного засобу марки "Урал 5557" реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_11 , мешканець АДРЕСА_1 , поліс обов'язкового страхування №АР/1562154, товарна транспортна накладна ОДА №820251 від 19.10.21, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00841-00039-21 було поміщено до сейф пакету №7076786. Вищевказаний транспортний засіб, документи та деревина вилучені в якості речового доказу у даному кримінальному провадженні.
21.10.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на рухоме майно, яке зазначено у клопотанні, посилаючись на необхідність збереження речових доказів, а також задля попередження відчуження цього майна.
Ініціювання слідчим та прокурором питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора або слідчого та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
За змістом ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає, що посилання, як слідчого у клопотанні, так і слідчого судді в оскарженій ухвалі на те, що є достатні підстави вважати, що рухоме майно у виді автомобілю та деревини, а також інших документів, що були вилучені під час огляду місця події є речовими доказами, оскільки можуть бути об'єктом вчинення злочину та можуть бути відчужені або знищені, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та не підтверджуються доказами, долученими до клопотання слідчого.
Згідно матеріалів кримінального провадження №12021161180000938 від 19.10.2021 року, долучених до клопотання слідчого, вказане кримінальне провадження зареєстроване за ч. 2 ст. 246 КК України.
Посилання в клопотанні на те, що деревина породи дуб, яка знаходились у автомобілі «Урал» під керуванням ОСОБА_6 та поряд з ним і може бути предметом злочину є безпідставними, оскільки до клопотання не долучено жодного доказу, який би свідчив про такий факт.
Більш того, як самими слідчим долучено до матеріалів клопотання копію ТТН серії ОДА №820251 від 19.10.2021 року із зазначенням об'єму деревини, що перевозиться, особи яка відпустила деревину, та особа, якій призначалось отримання вказаної деревини, а також її об'єм.
При цьому, як вірно зазначив представник власників майна, в протоколі огляду, який в тому числі був підставою для звернення з клопотанням до слідчого судді містить неточності, щодо кількості вилученої деревини, яка була усунута вже після подання клопотання слідчим, шляхом надання заяви із зазначенням вірної кількості вилученої деревини не в кубічним метрах, а в складометрах (а.п. 49). Водночас, розрахунки щодо відповідності кубічних метрів зазначених у ТТН серії ОДА №820251 від 19.10.2021 року складометрам вилученої деревини до клопотання не долучено та слідчим суддею на відповідність зазначеним одиницям виміру не перевірена, тобто не встановлено чи дійсно міститься розбіжність у кількості деревини.
Ще більшої уваги заслуговує те, що диспозиція ч.2 ст. 246 КК України встановлює склад злочину у випадку незаконної порубки дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.
Проте, слідчий не довів, а прокурор не надав апеляційному суду жодних підтверджень щодо наявності доказів встановлення факту перевезення незаконно зрубаних дерев, що в свою чергу викликає питання, за яким критерієм, вилучене під час огляду 19.10.2021 року майно відповідає ознакам речових доказів у кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.246 КК України.
Матеріали кримінального провадження не містять також даних, що будь-кому повідомлено про підозру в даному кримінальному провадженні.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів, які б вказували на те, що майно, належне ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , має відношення до предмету доказування в даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям визначеним у ст.ст. 98, 168, 170 КПК.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, прокурор не довів факту існування підстав для застосування до належного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майна, обмежувальних заходів.
З урахуванням наведеного, покладені в основу оскаржуваної ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, апеляційний суд визнає необґрунтованими, а ухвалу слідчого судді такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, яка в свою чергу, по суті, дублює клопотання слідчого, та не містить жодних об'єктивних обґрунтувань на користь наявності обґрунтованих підстав для накладення арешту на майно.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга представників власника майна підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з прийняттям нової ухвали, у відповідності до вимог ч.1 ст.173 КПК, про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 132, 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10.11.2021 року, якою накладено арешт у кримінальному провадженні №12021161180000938 від 19.10.2021 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, а саме на: автомобіль марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 транспортного засобу марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс обов'язкового страхування №АР/1562154, товарно транспортну накладну ОДА №820251 від 19.10.2021 року, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00841-00039-21, а також деревину породи дуб різного діаметру загальним об'ємом 13,2 складометрів та об'ємом 4 складометри - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, а саме: автомобіль марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 транспортного засобу марки «Урал 5557» реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс обов'язкового страхування №АР/1562154, товарно транспортну накладну ОДА №820251 від 19.10.2021 року, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00841-00039-21, а також деревину породи дуб різного діаметру загальним об'ємом 13,2 складометрів та об'ємом 4 складометри.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4