Рішення
Іменем України
20 грудня 2021 року місто Чернігів
Справа №751/4688/21
Провадження №2/751/1213/21
в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.
секретаря судового засідання Шишова А. Я.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Новозаводський відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми)
представник позивача - Бабинець Сергій Петрович
представник третьої особи Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради - Субботіна Тетяна Юріївна
педагог - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Новозаводський відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) про звільнення від сплати аліментів та визначення місця проживання дитини,
Встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком за місцем його проживання, а також просив звільнити з 01.07.2021 його від сплати аліментів, присуджених на підставі судового наказу №751/1721/20 від 30.03.2020, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що з 2007 року до 2011 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який у подальшому було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю. Зазначає, що 30 березня 2020 року Новозаводським районним судом м. Чернігова був виданий судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця. Відповідачка, отримані від позивача аліменти, витрачала на свою користь, а дитина перебувала на фактичному утриманні батька. В лютому 2021 року він дізнався, що відповідачка помістила їх неповнолітнього сина до реабілітаційного центру, мотивуючи тими обставинами, що вона не в змозі самостійно виховувати сина. У зв'язку з чим, він негайно повернувся із-за кордону та 04 червня 2021 року забрав мешкати сина до себе. Втім, незважаючи на те, що дитина постійно мешкає разом з ним, відповідачка продовжує вимагати від нього аліменти на утримання сина та витрачати їх на свою користь.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 23липня 2021 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, заперечувала проти припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з 04.06.2021, оскільки в цей час дитина, до 15.11.2021 проживала у неї і знаходилась на її утриманні.
Представник третьої особи - Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, у судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його участі з урахуванням інтересів дитини.
Представник третьої особи - Новозаводського відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представників третіх осіб.
Ш. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Дитина народилась у період зареєстрованого шлюбу, який укладено 19.11.2007 року (а.с.8).
26 серпня 2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, що підтверджується рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова (а.с.12).
Згідно судового наказу, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 30 березня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно (а.с.10).
Згідно довідки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежність-68» станом на 12.03.2020 року позивач, відповідач та їх син були зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.11).
Проте, станом на 04.08.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.32).
Згідно актів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежність-68» від 28 вересня 2021 року та 15.11.2021 року за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровані, але проживають ОСОБА_5 , 1935 року народження та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.51-53, 86-87).
Як вбачається із довідки №55 від 29.09.2021 малолітній ОСОБА_4 у період з 28.12.2020 до 04.06.2021 перебував у Центрі соціально-психологічної реабілітації Служби у справах дітей. За цей час його мати піклувалась про свого сина (а.с.54).
У період з 16.04.2021 до 06.05.2021 ОСОБА_4 проходив медичне обстеження (а.с.55-61).
Відповідно до висновку Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради від 16.09.2021, орган опіки вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_1 (а.с.34).
У судовому засіданні, у відповідності до ст.171 СК України, з'ясовувалась думка неповнолітньої дитини ОСОБА_4 щодо його проживання з батьком, який в присутності педагога, суду пояснив, що має добрі відносини, як з батьком, так і з матір'ю. Після повернення із реабілітаційного центру він декілька днів проживав у батька, але у зв'язку з тим, що там почався ремонт він проживав у матері до 13.11.2021. Втім там проживати було некомфортно, оскільки крім нього та мами з ними проживала бабуся 1935 року народження. З 13 листопада 2021 року остаточно визначився та проживає з батьком.
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно із ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.02.1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.3 ст.160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_4 виповнилося чотирнадцять років, тобто, дитина досягла того віку, з якого вона сама вправі обирати місце свого проживання.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання - 25 січня 1996 року, дата набрання чинності для України - 01 квітня 2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Таким чином, судом заслухано думку дитини ОСОБА_4 та його стійке бажання і надалі проживати з батьком ОСОБА_1 .
За таких обставин, відсутні передбачені законом підстави для визначення судом місця проживання з батьком неповнолітньої дитини, яка з ним проживає, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі №537/5119/15-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Щодо звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання сина, суд вказує наступне.
У частині першій статті 10 Сімейного кодексу України, зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 Сімейного кодексу України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно з ч.2 ст.188 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути звільнені від зобов'язання утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Відповідно до п.17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Стаття 179 Сімейного кодексу України, передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, не витрачає отримувані аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа №711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказів на підтвердження того, що неповнолітній у період з 01.07.2021 до 13.11.2021 проживав з батьком та повністю знаходився на його утриманні позивачем суду не надано.
Разом з тим, відповідно до пояснень неповнолітнього ОСОБА_4 , останній проживав з матір'ю до 13.11.2021. Також, висновкомУправління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради від 16.09.2021 підтверджується проживання дитини з 01.07.2021 разом з матір'ю, на період ремонту.
Враховуючи, що неповнолітня дитина, ОСОБА_4 , який досяг віку 14 років, визначив своє місце проживання з батьком, який зобов'язаний виконувати рішення та сплачувати в примусовому порядку аліменти на користь відповідача, неповнолітній до 13.11.2021 проживав з матір'ю, суд дійшов висновку, що з 13.11.2021 відпали підстави для стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини.
Таким чином, позов у цій частині підлягає частковому задоволенню, необхідно припинити з 13.11.2021 стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина.
V. Розподіл судових витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач при зверненні до суду сплатив 1 816,00 грн за дві вимоги, але позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 141, 157, 160, 161 СК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Припинити з 13.11.2021 стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі судового наказу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.03.2020 у справі № 751/1721/20, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2020 та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 28.12.2021.
Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Третя особа - Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017)
Третя особа - Новозаводський відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 118, м. Чернігів, 14030)
Суддя Н. В. Маслюк