15 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/3277/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
Розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №160/3277/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №0014871-0412-0461/1 від 17.12.2020р. на загальну суму 11 362,89 грн.;
- №0014871-0412-0461 від 17.12.2020р. на загальну суму 7 029,42 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.09.2008 року за реєстровим номером № 14439, на праві спільної часткової власності належить нерухоме майно загальною площею 232,3 кв.м, житловою площею - 76,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому чоловіком позивачки - ОСОБА_2 надано згоду на дарування домоволодінням, яка оформлена у формі заяви.
Відповідно до договору дарування від 17.01.2020 року нерухоме майно, загальною площею 232,3 кв.м, житловою площею - 76,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , подаровано іншій особі.
Відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 17.12.2020 року № 0014871-0412-0461 на загальну суму 7029,42 грн та від 17.12.2020 року № 0014871-0412-0461 на загальну суму 5090,93 грн та 6271,96 грн. про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 роки відповідно.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення вручено позивачу особисто 29.12.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.
Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень- рішень від 17.12.2020 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, приписами п.п. 266.1.1, 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Приписами п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В свою чергу нормами п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у приватній власності ОСОБА_1 перебуває:
- об'єкт житлової нерухомості (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 232,2 кв.м.
При цьому позивач не заперечує, що за 2017-2019 роки позивачем не сплачувався податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Водночас, колегія суддів критично розцінює доводи апелянта стосовно того, що об'єкти оподаткування перебувають у спільній сумісній власності позивача та її чоловіка, а тому, відповідно до приписів абз. б п. 266 ст. 266 ПК України податковий орган повинен був здійснити розрахунок податкового зобов'язання на нерухоме майно всім співвласникам рівними частками, або одному власнику, визначеному за згодою всіх власників.
В свою чергу, з наявних в матеріалах справи витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що позивачу є єдиним власником об'єктів нерухомості, за яким було здійснено нарахування податкових зобов'язань та сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
В матеріалах справи відсутні докази, та позивачем ця обставина не заперечується, що співвласники нерухомого майна об'єкту житлової нерухомості (домоволодіння), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 232,2 кв.м, подружжя ОСОБА_3 не зверталось до податкового органу з заявою стосовно встановлення єдиного платника податку. Крім того, вказане майно не поділено в натурі, а отже, у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів абз. б п. 266 ст. 266 ПК України.
Також колегія суддів критично розцінює посилання апелянта на рішення Верховного Суду від 19.02.2019 року по справі №819/1622/16, з огляду на те, що в зазначеній справі розглядалось питання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік та за наявності правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням норм Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», тобто правовідносини які стосувались строків виникнення зобов'язань зі сплати даного виду податку.
Доводи скаржника стосовно порушення податковим органом термінів винесення та направлення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення не впливає на його законність
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 року по справі № 820/1975/17, від 24.04.2019 року по справі №820/212/16, від 24.03.2020 року по справі №280/5332/18, від 31.01.2020 року по справі №520/10776/18 та відповідно до приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №160/3277/21- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко