15 грудня 2021 р.Справа № 520/10127/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.09.21 року по справі № 520/10127/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області:
- від 22.04.2021 №0057140717 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 6 318,68 грн. (основний платіж - 4560,67 грн., штрафні санкції - 1140,17 грн., пеня - 617,84 грн.);
- від 22.04.2021 №0057150717 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у загальному розмірі 501,65 грн. (основний платіж - 437,57 грн., штрафні санкції - 43,76 грн., пеня - 20,32 грн.);
- від 22.04.2021 №0057110717 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 2340 024,48 грн. (основний платіж - 1 872 419,58 грн., штрафні санкції - 468 104.9 грн.);
- від 22.04.2021 №0057120717 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 193 1 13,68 грн. (основний платіж - 154 490,94 грн., штрафні санкції - 38622,74 грн.);
- від 22.04.2021 №0057020717 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 739 723,75 грн. (основний платіж - 591779 грн., штрафні санкції - 147 944.75 грн.);
- від 22.04.2021 №0057040717 про застосування штрафу з податку на додану вартість у загальному розмірі 42000 грн.;
- від 22.04.2021 №0057130717 про застосування штрафних санкцій за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у загальному розмірі 340 грн.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску:
- від 22.04.2021 №0057060717, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 32350,98 грн.;
- від 22.04.2021 №0057090717, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 2766,95 грн.
3.Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області
- від 22.04.2021 №0-0057050717, якою вимагається сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 204 955,33 грн.;
- від 22.04.2021 №0-0057070717, якою вимагається сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29171,21 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2021р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області: від 22.04.2021 №0057140717, від 22.04.2021 №0057150717, від 22.04.2021 №0057110717, від 22.04.2021 №0057120717, від 22.04.2021 №0057020717, від 22.04.2021 №0057040717, від 22.04.2021 №0057130717.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску: від 22.04.2021 №0057060717, від 22.04.2021 №0057090717.
Визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області: від 22.04.2021 №0-0057050717, від 22.04.2021 №00057070717.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 11350,00 грн. (одинадцять тисяч триста п'ятдесят гривень 00 копійок).
Не погодившись таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що, приймаючи зазначену постанову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник позивача надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скрагу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, крім того клопотав про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що платник податків-фізична особа ОСОБА_1 у Виконавчому комітеті Харківської міської ради 17.05.2007 р. отримала свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 № 242862, номер запису про державну реєстрацію 2 480 000 0000 079581, код основного виду економічної діяльності 18.11 - друкування газет, клас професійного ризику виробництва 13.
На податковому обліку в Головному управління Д1ІС у Харківській області (Київське управління) перебуває з 17.05.2007 за № 3446, станом на 19.03.2021 перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Харківській області (Київське управління).
Місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 ; адреси провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 (400кв.м). Договір і оренди нежитлового приміщення (склад) № АР-0000026 від 01.01.2020 з фізичною особою ОСОБА_2 податковий номер НОМЕР_2 ); АДРЕСА_3 , нежитлове приміщення, загальною площею - 1338,82 кв.м., орендовано у фізичної особи ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_3 , фізичної особи ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_4 ) та фізичної особи ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_5 ); АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення, загальною площею 1227,4 кв.м., згідно договору оренди від 12.10.2017 №05/2017, укладеним з фізичною особою ОСОБА_6 податковий номер НОМЕР_5 ).
Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , за період з 01.01.2019 по 29.04.2020 з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2019 по 29.04.2020 - з питань повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт від 01.04.2021 №5513/20-40-07-17-08/ НОМЕР_1 .
У відповідності до висновків акту перевірки відповідачем встановлені порушення, а саме:
1. п.п. 177.5.3 п.177.5, 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1872419,58 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 1458353.41 грн. 2019 рік - 395537,90 грн.;
2. абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 204955,33 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 147354,90 грн., за 2020 рік на суму 57600,43 грн.
3. п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, ст. 176 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, перевіркою донараховано військового збору у сумі, сумі 154490,94 грн., в тому числі за 2019 рік у сумі 121529,45 грн., 2020 рік - 32961,49 грн.
4. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 “б” ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями встановлено заниження ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 591779,0 грн. ( у т.ч. за лютий 2019 року на 70949,0 грн., за березень 2019 року на 45511,0 грн., за квітень 2019 року на 58611,0 грн., за травень 2019 року на 55919,0 грн., за червень 2019 року на 24694,0 грн., за липень 2019 року на 18462,0 грн., за серпень 2019 року на 28460,0 грн., за вересень 2019 року на 61982,0 грн., за жовтень 2019 року на 44044,0 грн., за листопад 2019 року на 69655,0 грн., за грудень 2019 року на 65849,0 грн., за січень 2020 року на 22808,0 грн., за лютий 2020 року на 6828,0 грн., за березень 2020 року на 18007,0 грн.).
5. п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-УІ із змінами та доповненнями не реєстрація податкових накладних з ПДВ.
6. п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 зі змінами та доповненнями, повідомлення за формою № 20-ОПП до ГУ ДПС у Харківській області не надано.
7. абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” із змінами га доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 29 171,21 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 13 834,74 грн., та у 2020 році на суму-15 336,47 грн.
8. п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, ст. 176 Податкового кодексу України донараховано військового збору із доходів у вигляді компенсації та не використаних днів відпустки в сумі 437,57 грн.
На підставі вказаних висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Харківській області прийнято:
1. Податкові повідомлення-рішення:
-від 22.04.2021 №0057140717 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 6 318,68 грн. (основний платіж - 4 560,67 грн., штрафні санкції - 1 140,17 грн., пеня - 617,84 грн.);
-від 22.04.2021 №0057150717 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у загальному розмірі 501,65 грн. (основний платіж - 437,57 грн., штрафні санкції - 43,76 грн., пеня - 20,32 грн.);
-від 22.04.2021 №0057110717 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 2340024,48 грн. (основний платіж - 1 872 419,58 грн., штрафні санкції - 468104,9 грн.);
-від 22.04.2021 №0057120717 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 193 113,68 грн. (основний платіж - 154490,94 грн., штрафні санкції - 38622,74 грн.);
-від 22.04.2021 №0057020717 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 739723,75 грн. (основний платіж - 591779 грн., штрафні санкції - 147944,75 грн.);
-від 22.04.2021 №0057040717 про застосування штрафу з податку на додану вартість у загальному розмірі 42000 грн..;
-від 22.04.2021 №0057130717 про застосування штрафних санкцій за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у загальному розмірі 340 грн.
2. Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску:
-від 22.04.2021 №0057060717, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 32350,98 грн.;
-від 22.04.2021 №0057090717, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 2766,95 грн.
3. Вимоги про сплату боргу (недоїмки):
-від 22.04.2021 №Ф-0057050717, якою вимагається сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 204955,33 грн.;
-від 22.04.2021 №Ф-0057070717, якою вимагається сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29171,21 грн.
Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятих ним рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Вимоги відповідача щодо сплати позивачем суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, штрафних санкцій за ненарахування єдиного внеску, боргу зі сплати єдиного внеску виникли внаслідок ненадання до перевірки документів є похідними за своєю суттю.
Приписами пункту 177.1 статті 177 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 1 77 ПК України).
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; 177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Отже, положення статті 177 ПК України вказують на те. що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв'язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням такого доходу.
Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:
-витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
-витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
-витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
-документально не підтверджені витрати.
Згідно з підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
При цьому, пунктом 44.1 статті 44/ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, до витрат включаються в тому числі і вартість придбаних послуг, пов'язаних зі здійсненням особою господарської діяльності, а також суми зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.
Витрати, що пов'язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця, мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №804/200/16.
В матеріалах справи наявні декларації про майновий стан, звіти по ЄСВ, звіти 1- ДФ. виписки з банку, книга обліку доходів та витрат, договори с постачальниками, рахунки-фактури. видаткові, товарно-транспортирні накладні, акти виконаних робіт, контракт №ІЖК-2217 від 01.12.2017 з АО «Волга», митні декларації, інвойси, СМК., пакувальні листи, договори оренди, суборенди, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Витрати позивача від придбання товарів/послуг за 2019-2020 роки відображені у Книзі обліку доходів і витрат у відповідності до наказу Міндоходів від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», що підтверджено наданою її копією до матеріалів справи.
Витрати, внесені до Книги обліку доходів і витрат, є безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу, відображені у звітності позивача.
Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за №607/23139 (далі - Порядок №395), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Пункт 1.5 Порядку №395 визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку №395, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до підпункту 2.3.2.2 Порядку №395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
-чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень:
-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
-у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
-у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;
-у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Однак, акт перевірки не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність формування витрат не пов'язаних з провадженням господарської діяльності позивачем чи відсутність підтверджуючих документів.
Наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не гуртуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, які наявні в матеріалах справи.
Акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень, не містить в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання позивачем товару (послуг), не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку відповідачем витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.
На такі обставини, як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі №804/1963/17.
Враховуючи викладене вище, акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів відповідача про завищення витрат та заниження чистого оподатковуваного доходу позивачем.
Під час судового розгляду справи контролюючим органом не надавались пояснення з приводу ненадання до перевірки документів, які формують витрати позивача на придбання товарів/послуг.
Таким чином, судова колегія вважає, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 2 340 024,48 грн. (основний платіж - 1 872 419,58 грн., штрафні санкції - 468 104,9 грн.), з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 193 113,68 грн. (основний платіж - 154 490,94 грн., штрафні санкції - 38 622,74 грн.), штрафні санкції за своєчасно ненарахований єдиний внесок в розмірі 32 350,98 грн., борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску в сумі 204 955.33 грн., тому податкові повідомлення-рішення від 22.04.2021 №0057110717, №0057120717 рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 22.04.2021 №0057060717, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 №Ф- 0057050717 підлягають скасуванню.
Оцінюючи правомірність позиції відповідача про не здійснення нарахування га виплати відпускних, або ж компенсацій за невикористану відпустку найманим працівникам позивача у період з 01.01.2019 по 29.04.2020 судова колегія виходить з наступного.
Вимоги відповідача щодо сплати позивачем суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, штрафних санкцій за ненарахування єдиного внеску, боргу зі сплати єдиного внеску виникли внаслідок ненадання відпустки позивачем своїм працівникам або не виплати компенсації за невикористані відпустки є похідними за своєю суттю.
Статтею 45 Конституції України встановлено, що кожен працівник має право на відпустку.
Положеннями частини 1 статті 2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Вимогами частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавались відпустки найманим працівникам та своєчасно виплачувалась заробітна плата за час відпустки, про що свідчать розрахунково-платіжні відомості за період 01.01.2019 по 29.04.2020, звідні для відрахування у фонди за період 01.01.2019 по 29.04.2020. відомості про виплату готівки за період 01.01.2019 по 29.04.2020, розпорядження про надання відпустки працівникам, заяви про надання відпустки від працівників, табеля обліку використання робочого часу за період 01.01.2019 по 29.04.2020.
В листопаді 2019 року надавались відпустки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в березні та квітні 2020 року у відпустці перебували ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Податок на доходи фізичних осіб, єдиний внесок та військовий збір були перераховані до бюджету в повному обсязі.
Також, суд зауважує, що вимога про сплату єдиного внеску в сумі 29 171,21 грн. розрахована не у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно із пунктом 1 частини'1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону Україні «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
З аналізу вказаних норм слідує, що єдиний внесок на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати встановлюється у розмірі 22 відсотки.
Відповідачем не додержано вимог вказаного закону щодо застосування єдиного внеску на суму нарахованої заробітної плати у розмірі 22 відсотки та донараховано у вимозі про сплату боргу суму 29 171.21 грн., тобто суму, яка нарахована у зв'язку з невиплатою заробітної плати за актом перевірки.
Під час судового розгляду справи відповідачем не спростовано доводів позивача з приводу наведених обставин, як і не спростовано доводами апеляційної скарги.
У зв'язку з наведеним вище, відповідачем неправомірно нараховані грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 6 318,68 грн. (основний платіж - 4 560.67 грн., штрафні санкції - 1 140,17 грн., пеня - 617,84 грн.), з військового збору у загальному розмірі 501.65 грн. (основний платіж - 437,57 грн., штрафні санкції - 43,76 грн., пеня - 20,32 грн.), застосовані штрафні санкції за своєчасно ненарахований єдиний внесок в розмірі 2 766,95 грн., борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску в сумі 29 171,21 грн., тому податкові повідомлення-рішення від 22.04.2021 №0057140717, №0057150717, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 22.04.2021 №0057090717. вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2021 №0-0057070717 також підлягають скасуванню.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо ненарахування податкових зобов'язань та нескладання зведених податкових накладних позивачем, застосування відповідачем штрафу з ПДВ за нереєстрацію податкових накладних на суму 591 779 грн., судова колегія зазначає наступне.
Вимоги відповідача щодо сплати позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, штрафу з податку на додану вартість виникли внаслідок порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, підпунктів 201.1, 201.7 пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року. - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги. необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197,1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.1 1 статті 197 цього Кодексу).
Донарахування таких податкових зобов'язань здійснюється шляхом складання зведеної податкової накладної не пізніше останнього календарного дня відповідного звітного періоду. Така податкова накладна підлягає реєстрації в ЄРПН за загальновстановленими правилами.
При нарахуванні податкових зобов'язань використовується ставка податку (20 або 7 відсотків), яка зазначена в отриманій від постачальника податковій накладній, складеній ним при постачанні товарів/послуг, необоротних активів.
Якщо товари/послуги, необоротні активи були придбані без ПДВ (придбані у неплатників ПДВ, операції з їх постачання звільнені від оподаткування тощо), то у разі їх призначення для використання та/або початку використання в неоподатковуваних операціях, нарахування податкових зобов'язань не здійснюється незалежно від дати придбання таких товарів/послуг. необоротних активів.
Як стверджує відповідач, позивачем до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують віднесення фарби, паперу, типографічних послуг на виробництво продукції, що була звільнена до оподаткування чи оподатковувалась за основною ставкою 20%. виходячи з переважаючих обсягів проданої продукції, що звільнені від оподаткування ПДВ.
Акт перевірки не містить достовірної структури витрат позивача на придбання сировини га матеріалів у розрізі кожної окремої господарської операції та загальних показників цих операцій у межах звітних податкових періодів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав сировину та матеріали для виготовлення поліграфічної продукції (газета Харьков на Ладонях Спецвыпуск. Газета Вісник Юстиції, ОСОБА_14 . Газета Мои года - моє богатство. Газета Мої літа - моє багатство, Современная жизнь. Сучасне життя. Газета Приусадебное хозяйство, Газета «Здравушка») у платників єдиного податку, а саме, у ФОП ОСОБА_15 за договором №СП-0000001 від 03.01.2019, ФОП ОСОБА_16 за договором №ГВ-0000011 від 02.12.2019,ФОП ОСОБА_17 за договором №ГМ-0000001 від 17.12.2019, ФОП ОСОБА_18 за договором №АА-0000004 від 04.03.2019. ФОП ОСОБА_2 за договором №АР- 0000001 від 01.03.2019. ФОП ОСОБА_19 за договором №0000001 від 03.01.2019, ФОП ОСОБА_20 за договором №0000002 від 14.01.2019. ФОП ОСОБА_21 за договором № СМ-0000001 від 17.12.2019. ФОП ОСОБА_15 за договором №СП- 0000001 від 02.01.2020. ФОП ОСОБА_17 за договором №ГМ-000002 від 02.01.2020, ФОП ОСОБА_22 за договором №АА-0000005 від 02.03.2020, ФОП ОСОБА_2 за договором №АР-0000017 від 03.02.2020. ФОП ОСОБА_23 за договором №ОВ- 0000011 від 30.03.2020. ФОП ОСОБА_19 за договором №АН-0000001 від 03.02.2020. ФОП ОСОБА_20 за договором №ЛН-0000005 від 03.03.2020, у нерезидента АО «Волга» за контрактом №ІЖК-2217 від 01.12.2017.
Виконання договорів підтверджується рахунками-фактурами, видатковими, товарно-транспортирними накладними, митними деклараціями, інвойсами, СМК, банківськими виписками.
Таким чином, судова колегія вважає, що ОСОБА_1 в силу пункту 198.5 статті 198 ПК України не зобов'язана нараховувати податкові зобов'язання та складати зведені податкові накладні, тож грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 739 723,75 грн. (основний платіж - 591 779 грн., штрафні санкції - 147 944,75 грн.) застосовано не в межах та спосіб, а відповідне податкове повідомлення-рішення від 22.04.2021 №0057020717 підлягає скасуванню.
Податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2021 №0057040717 застосовано штраф з податку на додану вартість у загальному розмірі 42 000 грн.. у зв'язку з нереєстрацією позивачем податкових накладних на суму ПДВ 591 779 грн.
Відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.
Отже, вказана норма безпосередньо визначає, що штраф застосовується, зокрема, від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Як вже зазначалося, акт перевірки не містить достовірної структури витрат позивача на придбання сировини та матеріалів у розрізі кожної окремої господарської операції, показників цих операцій, звітних податкових періодів, не містить найменування контрагента, у якого придбано сировину та матеріали з ПДВ.
З описової частини акту перевірки вбачається, що зміст встановленого в ході перевірки позивача порушення податкового законодавства зводиться лише до табличного відображення даних податкового органу, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей.
Зі змісту акту перевірки неможливо встановити, яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов висновків про обов'язок позивача декларувати податкові зобов'язання та складати зведені податкові накладні.
Перевіряючи обґрунтованість висновків ГУ ДПС у Харківській області, викладених в апеляційній скарзі щодо обов'язку ОСОБА_24 подачі повідомлення за формою 20-ОПП та винесення податкового повідомлення-рішення від 22.04.2021 №0057130717 про застосування штрафних санкцій за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у загальному розмірі 340 грн. судова колегія зазначає наступне.
Склад податкового правопорушення, покладений в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. полягає в тому, що позивачем не подані повідомлення за формою №20-ОПП до контролюючого органу, що є порушенням вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.
Ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не зазначено які ж саме об'єкти оподаткування не зазначені позивачем у повідомленні за формою 20-ОПП, коли у платника податку виникла гранична дата реєстрації таких об'єктів оподаткування та обов'язок подачі повідомлення за формою 20-ОПП.
Жодного належного обґрунтування контролюючим органом стосовно того, що вказане майно є об'єктом оподаткування та, як наслідок, у позивача виникає обов'язок надання відомостей за формою №20-ОПГ1 в акті перевірки не зазначено.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2021 у справі №400/1267/19 наголосив, що податковий орган в акт перевірки повинен розкрити зміст даного порушення, конкретизувати, про що саме повинен був повідомити контролюючий орган платник податків.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) - підлягають скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року по справі № 520/10127/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 24.12.2021 року