справа№380/21389/21
24 грудня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Карп'як О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати недоплаченої грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності д статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як учасник бойових дій має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, розмір якої на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 за 3-р/2020, має визначатись у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, відповідач протиправно нарахував та виплатив йому вказану допомогу у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України у постанові від 08.04.2021 за № 325.
У відзиві представник відповідача заперечив проти позовних вимог та вказав, що бюджетні асигнування на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня доведені на 2021 рік у розмірах визначених згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». На виконання цієї постанови позивачу, як учаснику бойових дій, виплачено разову грошову допомогу в розмірі 1491,00 грн.
Ухвалою від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Щодо заявленого відповідачем у прохальній частині відзиву клопотання про залучення у якості співвідповідача Міністерство соціальної політики України.
Оскільки представником відповідача не дотримано вимог, передбачених частиною першою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо викладення клопотання в письмовій формі, відтак у суду відсутні правові підстави для вирішення зазначеного питання.
При цьому, слід зазначити, що позивачем правильно обрано належного відповідача у справі, оскільки ним здійснювалась виплата разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 1491 грн. 00 коп., що підтверджується листом від 27.08.2021.
Аналогічний підхід до визначення належного відповідача застосовано Верховним Судом у зразковій адміністративній справі за 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.
Позивач має статус учасника бойових дій, про що позивачу видано посвідчення, копія якого наявна в матеріалах справи.
У 2021 році відповідачем виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 1491,00 грн., що не заперечується сторонами.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення нарахування та виплати йому невиплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, на підставі, зокрема, рішення Конституційного Суду України 3-р/2020 від 27.02.2020.
Відповідач надав відповідь, якою повідомив, що згідно із постановою №325 від 08.04.2021 “Деякі питання виплати у 2021році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій становить 1491,00грн.
Не погодившись із такою відповіддю відповідача позивач звернувся з позовом до суду.
Змістом спірних правовідносини є невиплата повної суми разової щорічної допомоги до 05 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року 3551-XII (далі - Закон 3551-XII).
01.01.1999 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 367-ХІV від 25.12.1998 року (далі - Закон 367-ХІV) , яким статтю 12 Закону 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Згідно із підп. 5 п. 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 року 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України доповнено п. 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, наведеною нормою Уряд України уповноважено визначати разову грошову допомогу.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року 3-р/2020 зазначене положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року 3-р/2020 відновлено розмір разової грошової допомоги передбачений частиною п'ятою статті 12 Закону 3551-XII у редакції Закону 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас відповідно до Додатку до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” від 08.04.2021 року 325 (далі - Постанова 325), разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується учасникам бойових дій у розмірі 1491 грн. 00 коп., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону 3551-XII.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон 3551-XII і Постанова 325.
При цьому суд зауважує, що дію наведеної вище норми Закону 3551-XII у 2021 році не зупинено, вона не втратила чинність, зміни до названого Закону законодавцем не вносились.
А тому, виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову 325, а Закон 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону 3551-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Тобто, при обчисленні суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач має виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” 294-IX від 14.11.2019 установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2021 - 1769,00гривень. Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00грн х 5).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по справі 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5 ст.242 КАС України).
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2021 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, які закріплені статтею 245 КАС України, та позицію Верховного Суду, викладену в рішенні від 29.09.2020 по справі 440/2722/20, в частині належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд зазначає наступне.
06 грудня 2021 року представник позивача - адвокат Шпарик Назар Ярославович подав через канцелярію суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені ним в процесі розгляду справи № 380/21389/21 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечує, оскільки, на його думку, сума таких витрат повністю суперечить статтям 134, 139, 143 КАС України, є неспівмірною до складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання послуг, та ціни позову.
Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.
Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин другої-п'ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Суд встановив, що 01 червня 2021 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Шпариком Назаром Ярославовичем (Виконавець) укладеного договір про надання правничої допомоги (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору відповідно до цього Договору Виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Правничою допомогою в розумінні цього Договору є захист інтересів Клієнта у справі щодо перерахунку разової грошової допомоги для учасників бойових дій до 5 травня (пункт 1.2 Договору).
Загальна вартість Договору складає суму вартості наданих виконавцем послуг, що наводиться в Акті виконаних робіт. Правнича допомога, передбачена пунктом цього Договору оплачується Клієнтом Виконавцю у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень за годину надання правничої допомоги Клієнту Виконавцем за фактично виконану роботу та дії, попередньо погоджені між сторонами (пункт 3.1 Договору).
Гонорар сплачується Клієнтом в момент підписання Акту виконаних робіт або протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку (пункт 3.3 Договору).
Як слідує зі змісту Акта виконаних робіт від 03 грудня 2021 року, Виконавцем (адвокатом Шпариком Назаром Ярославовичем) в інтересах Замовника ( ОСОБА_1 ) згідно договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2021 року у повному обсязі виконано зобов'язання - надана правнича допомога: підготовка та подання адміністративного позову щодо здійснення перерахунку грошової допомоги до 5 травня у 2021 році, в тому числі підготовка та подання заяви в інтересах клієнта щодо здійснення перерахунку грошової допомоги до 5 травня у 2021 році - 1 година.
Правнича допомога, передбачена предметом Договору, оплачується Замовником Виконавцю в розмірі 1000,00 грн. за годину надання адвокатом правничої допомоги. Замовник визнає та приймає виконану роботу згідно Договору. Претензій щодо обсягу виконаної роботи сторони не мають.
Суд відзначає, що правнича допомога у розмірі 1000,00 грн., передбачена Договором про надання правничої допомоги від 01 червня 2021 року та Актом виконаних робіт від 03 грудня 2021 року, наразі не сплачена позивачем.
З цього приводу суд погоджується з доводами представника позивача про те, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.
Правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд заначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».
Разом з тим, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно положень статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Відшкодування витрат за підготовку та подання заяви до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1101866 від 12 жовтня 2021 року чітко зазначено, що органом, у якому надається правова допомога, є Львівський окружний адміністративний суд.
Водночас, на думку суду, витрати в сумі 1000,00 грн. за підготовку та подання адміністративного позову щодо здійснення перерахунку грошової допомоги до 5 травня у 2021 році є завищеними, оскільки ця справа є типовою та відповідає зразковій справі № 440/2722/20, а відтак не потребує затрати значного часу на вказані роботи.
Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі рішення Верховного Суду у зразковій справі) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.
Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 700,00 грн.
Щодо судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не належить стягувати із сторін.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 ).
Відповідач - Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Ф.Ліста 5, м. Львів, Львівська обл., 79000, ЄДРПОУ- 26181358).
Суддя Карп'як Оксана Орестівна