24 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Уркевич В. Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Бірюк"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі
за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі 1) Драбівської селищної ради,
2) Драбівської районної державної адміністрації,
3) Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області,
до Фермерського господарства "Бірюк"
про розірвання договору та стягнення 43 143,26 грн,
28.10.2021 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Фермерського господарства "Бірюк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 925/518/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 вищевказану касаційну скаргу залишено без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням скаржникові строку, який не може перевищувати десяти днів з моменту вручення цієї ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків шляхом надання суду доказу сплати судового збору у розмірі 3 524,00 грн у встановленому порядку, відповідної заяви з наведенням інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження та наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав, а також з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вимог процесуального закону.
Вищевказану ухвалу скаржник отримав 27.11.2021, що підтверджується повернутим до суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
07.12.2021 до Касаційного господарського суду надійшло надіслане поштою 03.12.2021 клопотання Фермерського господарства "Бірюк" про усунення недоліків поданої касаційної скарги, у якому викладено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з доказами отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду та сплати судового збору у розмірі 3 524,00 грн у встановленому порядку. У поданому клопотанні скаржник також просить задовольнити викладене у скарзі клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, а також з посиланням на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 689/1101/18 зазначив, що обґрунтування порушення та неправильного застосування норм процесуального права з посиланням на практику Верховного Суду викладено у касаційній скарзі.
Вивчивши матеріали касаційної скарги з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження Фермерське господарство "Бірюк" у поданій скарзі посилається на порушення судами норм процесуального права, незастосування норм матеріального права, невстановлення систематичності несплати орендної плати, неврахування відсутності заборгованості з її оплати на день вирішення справи та виключності випадків звернення прокурора до суду, наводячи висновки Верховного Суду, які на його думку не застосовано під час ухвалення оскаржуваних рішень.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених частиною другою статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Однак, у касаційній скарзі скаржник не навів норми права, неправильно застосовані або не застосовані судами, формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована. У свою чергу, скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження вказані лише постанови Верховного Суду і зазначені викладені у них висновки, але без зазначення норм права у правовідносинах, щодо яких вони застосовані. Скаржником жодним чином не вказано, який саме висновок щодо застосування відповідної норми права та в яких правовідносинах не враховано судами, а також у чому саме полягає відмінність його висновків від висновків Верховного Суду. Посилання на постанови Верховного Суду без будь-якого правового обґрунтування подібності правовідносин, які регулюються певними нормами права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Процесуальне законодавство визначає обов'язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження. Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 ГПК України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави. Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій за яких не здійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.
У свою чергу, без належного зазначення зв'язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Водночас скаржник як у касаційній скарзі, так і у поданій заяві про усунення її недоліків не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідною частиною/абзацом статті 287 ГПК України та не обґрунтовує того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що є підставою подання цієї касаційної скарги, а також не наводить жодної норми матеріального або процесуального права, які було порушено судами на думку скаржника.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений правом самостійно визначати підстави касаційного оскарження.
Також Верховний Суд в ухвалі від 17.11.2021 вказав, що скаржник не зазначив, які саме норми матеріального та процесуального права неправильно застосовано судами, а також не вказав випадки, передбачені пунктами частини другої статті 287 ГПК України, які є підставами касаційного звернення.
З огляду на вищевикладене скаржник подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги у межах строку, встановленого ухвалою від 17.11.2021, однак на виконання вимог частини другої статті 287, пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вимог ухвали суду скаржник не зазначив підстав, на якій подається касаційна скарга з одночасним обґрунтуванням цих підстав.
Відповідно до частини п'ятої статті 292 ГПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про повернення касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що скаржником усунуто недоліки касаційної скарги в частині надання суду доказу сплати судового збору у розмірі 3 524,00 грн у встановленому порядку, відповідної заяви з наведенням інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження та наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав.
Отже, враховуючи, що Фермерське господарство "Бірюк" не усунуло недоліки касаційної скарги в частині визначення відповідної підстави касаційного оскарження, у спосіб, встановлений пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги зазначені в ухвалі не у повній мірі усунуто, а тому касаційна скарга з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню скаржнику, у відповідності до частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Статтею 292 ГПК України передбачено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, тобто суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг.
Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Неусунення недоліків є підставою для повернення касаційної скарги як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її форми та змісту.
За змістом пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Колегія суддів не розглядає клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних рішень, оскільки касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Бірюк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 925/518/18 повернути скаржникові.
2. Надіслати скаржнику копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами на 55 (п'ятидесяти п'яти) аркушах, у тому числі оригінали квитанцій від 15.10.2021 та від 03.12.2021 про сплату судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
В. Ю. Уркевич