14 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17870/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Гайдамеченка В. Г. (адвоката),
відповідача - Драгової М. С. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 (колегія суддів: Мальченко А. О., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 (суддя Котков О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-ДДК"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про розірвання додаткової угоди,
1. Короткий зміст позовної заяви
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиса-ДДК" (далі - ТОВ "Тиса-ДДК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал") про розірвання додаткової угоди до договору від 30.09.2015 на водовідведення додаткового об'єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів (далі - спірна додаткова угода) до договору від 19.08.2015 № 14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір).
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ніколи не надавав та фактично не мав можливості надавати позивачеві послуги, які є предметом спірної додаткової угоди з приймання поверхневих стічних вод, що утворюються внаслідок опадів - дощу та снігу, які повинні потрапляти в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі (дощоприймачі), у зв'язку з відсутністю у відповідача на території підприємства позивача таких дощоприймальних пристроїв, тощо для відведення поверхневих стічних вод, що утворюються внаслідок опадів, які начебто повинні були потрапляти в міську каналізацію. Позивач посилався на відсутність строку дії такої спірної додаткової угоди, істотне порушення її умов, невиконання спірної додаткової угоди відповідачем через об'єктивні обставини та наявність підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України, для її розірвання.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі № 910/17870/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021, позовні вимоги ТОВ "Тиса-ДДК" до ПрАТ "АК "Київводоканал" задоволено повністю. Вирішено розірвати спірну додаткову угоду до договору.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за відсутності доказів про надання послуг з водовідведення додаткового об'єму стічних вод від об'єкта абонента за адресою: м. Київ, вул. Кільцева, 4-Б, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення, прийняття їх самостійно позивачем, а також наявність у позивача власних очисних споруд, призначених для очищення поверхневих стічних вод, які повинні потрапляти в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі (дощоприймачі), вимога позивача про розірвання спірної додаткової угоди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 і рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2021, ПрАТ "АК "Київводоканал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПрАТ "АК "Київводоканал" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема положень статті 210 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про те, що судами не встановлено всіх обставин справи, а саме не надано оцінки заяві ТОВ "Тиса-ДДК" стосовно укладення додаткової угоди на приймання додаткового об'єму стічних вод, які потрапляють у комунальну каналізацію. ПрАТ "АК "Київводоканал" наголошує, що судами не досліджувалися факти надання послуг з централізованого водовідведення ТОВ "Тиса-ДДК". Крім того, ПрАТ "АК "Київводоканал" просить долучити акт обстеження території ТОВ "Тиса-ДДК" від 23.09.2021 для надання належної оцінки всім фактичним обставинам у справі. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "АК "Київводоканал" посилається на неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12, від 19.02.2014 у справі № 6-167цс13, щодо застосування статті 652 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
3.3. ТОВ "Тиса-ДДК" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "АК "Київводоканал" просить її відхилити. Позивач зазначає, що вимоги касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення - обґрунтованими. ТОВ "Тиса-ДДК" посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 у справі № 911/2978/19 та зазначає, що судом апеляційної інстанції у справі № 911/2978/19 було встановлено факт ненадання послуги, а також факт відсутності об'єктів інфраструктури, за допомогою яких відповідач міг би надавати відповідну послугу позивачеві за спірною додатковою угодою. ТОВ "Тиса-ДДК" наголошує, що доводи скаржника про те, що 20 % від загального обсягу атмосферних опадів потрапляє до комунальних каналізаційних мереж заявлені вперше в касаційній скарзі; акт обстеження території від 23.09.2021 є неналежним доказом, оскільки був складений без інформування про це позивача.
3.4. ТОВ "Тиса-ДДК" подало заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом касаційних скарг ПрАТ "АК "Київводоканал" у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, в якій повідомляє, що протягом п'яти днів після винесення судом постанови у справі, ТОВ "Тиса-ДДК" подасть відповідну заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та докази, які підтверджуватимуть витрати на правничу допомогу.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що 19.08.2015 між ТОВ "Тиса-ДДК" (абонент) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке перейменовано у ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник), укладено договір № 14206/5-08.
4.2. 30.09.2015 сторони уклали спірну додаткову угоду до договору, відповідно до якої постачальник надає абоненту послуги з водовідведення додаткового об'єму стічних вод від об'єкта абонента за адресою: м. Київ, вул. Кільцева, 4-Б, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів у періоди дощів та сніготанення в порядку, передбаченому Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), згідно зі змінами до цих Правил, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 № 131; Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва від 12.10.2011 № 1879 (далі - Правила № 1879); Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37) та даними гідрометеослужби і паспорта водного господарства абонента.
4.3. Вартість послуг розраховується постачальником щомісячно (в інших випадках на квартал або рік) залежно від об'ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення, встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України, і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідрометцентру України.
4.4. В пункті 4 спірної додаткової угоди визначено, що ця угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами і є невід'ємною частиною договору.
4.5. 13.12.2019 позивач направив відповідачеві листа № 206 від 13.12.2019 про розірвання спірної додаткової угоди до договору у зв'язку з ненаданням послуг з приймання стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі (докази про направлення містяться в матеріалах справи).
4.6. 06.08.2020 позивач направив відповідачеві пропозицію про розірвання спірної додаткової угоди до договору та припинення дії спірної додаткової угоди з 01.10.2020.
4.7. Із зазначеною пропозицією позивач звернувся в порядку, передбаченому пунктом 7.1 договору, оскільки у спірній додатковій угоді не визначено строку її дії. Разом з пропозицією було направлено проект угоди про розірвання додаткової угоди до договору.
4.8. Листом № 6607/8/8/02-20 від 02.09.2020 ПрАТ "АК "Київводоканал" відмовило у розірванні спірної додаткової угоди, зазначаючи про відсутність правових підстав для її розірвання та посилаючись на те, що положення пункту 7.1 договору стосуються строку дії договору, а не додаткової угоди, тому розірвання спірної додаткової угоди згідно з пунктом 7.1 договору суперечить договору та чинному законодавству. При цьому в наведеному листі відповідач зазначив, що строк дії спірної додаткової угоди відповідає строку дії основного договору.
4.9. Суд першої інстанції встановив, що 11.08.1997 Державним комунальним об'єднанням по експлуатації автомобільних шляхів та споруд "Київміськгідрошляхміст" (далі - ДКО "Київміськгідрошляхміст") позивачеві було надано Технічні умови на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід'їзду № 229-5, пунктом 1.2 яких передбачено будівництво водовідводу з території забудови у вигляді закритої системи з підключенням до існуючої дощової каналізації з прийому поверхневих стічних вод діаметром 1500 мм, що прокладається між Кільцевою дорогою та річкою Нивка.
У 1998 році ТОВ "Тиса-ДДК" отримало завдання на проектування будівництва на території підприємства, в тому числі очисних споруд.
11.05.2000 Державним управлінням екологічної безпеки в Київській області ТОВ "Тиса-ДДК" було надано Екологічний висновок від 14.06.2000 № 06-12/1115 щодо проекту автосервісного обслуговування в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району, в якому зазначено, зокрема, що дощові та талі стічні води першої очистки перед відведенням їх з території центру проходять очистку на очисних спорудах дощових вод, а дощові та талі стічні води другої очистки відводяться з території в мережу дощової каналізації. Очисні споруди дощових стічних вод складаються із двох секцій. У першій секції передбачено осідання завислих речовин нафтопродуктів. Касетні фільтри першого ступеня завантажуються гідрофобним сорбентом, а касетний фільтр другого ступеня - вугільним сорбентом.
04.09.2003 Державною технічною комісією було підписано акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, яким встановлено факт виконання ТОВ "Тиса-ДДК" будівельно-монтажних робіт згідно з проектом та виданими технічними умовами, у зв'язку з чим зазначеною комісією було прийнято рішення про прийняття збудованого об'єкта в експлуатацію, в тому числі очисних споруд.
4.10. Спір у справі виник у зв'язку з наявністю/відсутністю підстав для розірвання спірної додаткової угоди на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АК "Київводоканал" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про розірвання спірної додаткової угоди до договору. Підставами позову зазначено ненадання відповідачем послуг за спірною додатковою угодою, а саме послуг з прийому поверхневих стічних вод через відсутність у відповідача об'єктів інфраструктури (зливоприймачів та каналізаційних люків) для їх прийому та самостійне виконання позивачем даної послуги, за яку відповідач вимагає плату. Правовою підставою позову визначено статтю 651 Цивільного кодексу України.
5.3. У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 Цивільного кодексу України).
5.4. У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також у статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.5. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.6. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін: 1) у разі істотного порушення договору другою стороною; 2) в інших випадках, установлених договором або законом.
5.7. Застосовуючи наведені правові норми та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач довів факт невиконання відповідачем послуг, передбачених спірною додатковою угодою, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України є істотним порушенням спірного договору, внаслідок якого позивач був позбавлений того, на що він розраховував під час укладення зазначеного договору. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що факт ненадання послуг за спірною додатковою угодою встановлений у рішенні суду апеляційної інстанції у справі № 911/2978/19 за позовом ПрАТ "АК "Київводоканал" до ТОВ "Тиса-ДДК" про стягнення заборгованості.
5.8. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.9. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.10. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (статтю 652 Цивільного кодексу України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12, від 19.02.2014 у справі № 6-167цс13 (щодо застосування статті 652 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах).
5.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.12. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.13. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на наступне.
5.14. У справі № 3-9гс12, на яку посилається скаржник, за позовом про розірвання договору оренди та стягнення, позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що через світову фінансову кризу, нерентабельність і збитковість відділення банку було закрито, штат працівників скорочено, орендоване приміщення вивільнене та опечатане. У зв'язку з відмовою відповідача розірвати договір оренди за згодою сторін позивач просив розірвати договір у судовому порядку та стягнути з відповідача вартість здійснених поліпшень орендованого майна. Верховний Суд України, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України, дійшов висновків, що "закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Господарський суд обставин, які б підтверджували сукупність і наявність таких чотирьох умов, не встановив і доказів у розумінні статті 33 ГПК України того, що у зв'язку з фінансовою кризою виконання спірного договору оренди сторонами призвело до порушення їхніх майнових інтересів, позбавило банк, який був заінтересований в укладенні цього договору, того, на що він розраховував, не навів. За таких обставин господарський суд, із висновком якого погодився суд касаційної інстанції, не мав підстав для застосування частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України при розірванні спірного договору оренди."
5.15. У справі № 6-167цс13, на яку посилається скаржник, за позовом про внесення змін до договору оренди, позовні вимоги обґрунтовувалися змінами кон'юнктури ринку, цін і тарифів. Позивач вважав, що це є підставою для внесення змін до договору, оскільки під час його укладення неправильно був розрахований розмір орендної плати, тому просив суд внести зміни до договору оренди приміщення у запропонованій ним редакції. Позивачу було відмовлено у позові. У задоволенні заяви позивача про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2013 відмовлено. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що позивач не довів факт одночасного існування усіх чотирьох умов для внесення змін до спірного договору, передбачених частинами другою та четвертою статті 652 Цивільного кодексу України, та наявності додаткової умови.
5.16. Таким чином, у наведених скаржником справах, правовою підставою для розірвання або зміни договору позивачем зазначалися положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України. Натомість у цій справі, яка розглядається, підставою позову визначено положення статті 651 Цивільного кодексу України і суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що позивач довів факт невиконання відповідачем зобов'язання, передбаченого спірною додатковою угодою, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України є істотним порушенням спірної додаткової угоди, внаслідок якого позивач був позбавлений того, на що він розраховував під час її укладення. Водночас у наведених скаржником справах № 3-9гс12, № 6-167цс13 висновки суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних обставинах справи, правовідносини в яких не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.
5.17. Отже, правові висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12, від 19.02.2014 у справі № 6-167цс13 стосуються застосування статті 652 Цивільного кодексу України, з урахуванням інших установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у справі, яка розглядається, та у справах № 3-9гс12, № 6-167цс13.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.18. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.19. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.20. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.21. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, зокрема заяви позивача стосовно укладення спірної додаткової угоди, за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.22. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
5.23. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження. Тому у разі якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не підтвердилася, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження.
5.24. Таким чином, викладені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із зазначених підстав.
5.25. Стосовно клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи акта обстеження території об'єкта від 23.09.2021 з посиланням на те, що він був складений після постановлення судом апеляційної інстанції рішення, Суд зазначає таке. Колегія суддів не може долучити до матеріалів справи та враховувати під час розгляду справи акт обстеження території об'єкта від 23.09.2021, який доданий скаржником до касаційної скарги, оскільки з огляду на приписи частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази, в тому числі долучені відповідачем до касаційної скарги нові докази. Тому клопотання скаржника не може бути задоволене Судом.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АК "Київводоканал".
6.6. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.
6.7. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі № 910/17870/20 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі № 910/17870/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак