24 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/844/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Бездолі Д. О.
від 01.10.2021 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В., Мишкіна М. А.
від 08.12.2021
за позовом ОСОБА_1
до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадська організація "Гаражне товариство "НАДІЯ"
про визнання дій протиправними та скасування запису,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (код 24762306), 02.10.2020, 14:50:34, 1005541070012002111: зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна відомостей про органи управління юридичної особи; зміна відомостей про членів керівних органів громадського формування; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ОСОБА_2 , Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (місто Одеса).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документи для проведення спірної реєстрації суперечать пункту 10.6. статуту громадського формування та подані особою, яка не мала на це відповідних повноважень.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.10.2021 у справі № 916/844/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, у задоволенні позову відмовлено.
16 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 916/844/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 916/844/21 скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.
Водночас ОСОБА_1 в касаційній скарзі не зазначив яку (які) саме норму (норми) права застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновків, викладених в зазначеній вище постанові.
Наведене не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки у даній справі позов поданий у 2021 році, для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 270,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн.
З огляду на таке, судовий збір за подання позову до Господарського суду Одеської області у даній справі підлягав сплаті у сумі 2 270,00 грн (за одну немайнову вимогу).
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 916/844/21 судовий збір підлягав оплаті у сумі 4 540,00 грн, а саме 2 270,00 грн * 200%, де 2 270,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200% - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору, проте додано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Таким чином, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржник зазначив, що "хворів на коронавірус і витратив багато коштів на лікарські препарати" і в даний час лікується амбулаторно та знаходиться у скрутному матеріальному становищі, на підтвердження чого надає ксерокопії довідки Березівської податкової інспекції Головного управління ДПС в Одеській області № 467 від 30.03.2021 за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року та виписки із медичної картки № 1605.
При цьому з наданої скаржником виписки із медичної картки № 1605 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Одеському Обласному Центрі Значущих Хвороб Одеської Обласної Ради з діагнозом COVID - 19, спричиненим коронавірусною інфекцією SARS-COV 2 у період з 20.12.2020 по 29.12.2020, тобто рік назад. Водночас доказів наявності зазначеної або будь-якої іншої хвороби та амбулаторного лікування у період розгляду зазначеної справи та на момент подання касаційної скарги скаржником не надано. Також не надано і будь-яких інших доказів того, що у сукупності з доходами за 2021 рік, майновий стан скаржника на час звернення з касаційною скаргою був настільки незадовільним, що перешкоджав сплаті судового збору в сумі 4 540,00 грн, враховуючи, що касаційна скарга подана ОСОБА_1 в грудні 2021 року.
Отже, за оцінкою Суду скаржником належним чином не доведено обставини, на які він посилається, і не додано інших доказів, які б у сукупності з наданими доказами, підтверджували, що на момент подання касаційної скарги майновий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 916/844/21 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, а саме:
- уточнення норми (норм) права, яку (які) застосував суд апеляційної інстанції без урахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19;
- подання Суду документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 4 540,00 грн за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Символ звітності банку: 207
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", Суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 916/844/21.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 916/844/21 залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова