15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/3669/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 (колегія суддів: Коваль Л. А. - головуючий, Мороз В. Ф., Кузнецов В. О.) і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 (суддя Панна С. П.)
за заявою Публічного акціонерного товариства ''Фідобанк''
про заміну учасника справи - Публічного акціонерного товариства ''Фідобанк'' правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"
до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 2) Координаційного центру з надання правової допомоги, 3) Міністерства юстиції України.
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
1. Короткий зміст позовних вимог та короткий зміст судового рішення
1.1. У липні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, в якому просило, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме - договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ПАТ "Фідобанк" та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що за результатами ознак нікчемності правочинів було здійснено перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Фідобанк" за період з 20.05.2015 до 20.05.2016, що є нікчемними, з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 27.11.2015 між ПАТ "Фідобанк" та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги у Дніпропетровській області, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В. та зареєстрований за № 3530. Такого висновку комісія дійшла з тих підстав, що укладення договору призвело до відчуження майна банку за ціною, яка відрізняється на понад 20% відсотків від звичайних цін на подібне нерухоме майно, і таке відчуження відбулось протягом одного року моменту запровадження в ПАТ "Фідобанк" тимчасової адміністрації
1.3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 у справі № 904/3669/20 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ПАТ "Фідобанк" до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області.
1.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали цей правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.11.2015, укладений між ПАТ "Фідобанк" та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги у Дніпропетровській області, а тому всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Таким чином, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.11.2015 було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України, тому, за висновком суду, відсутні підстави для визнання нікчемності правочину.
Крім того, судом зазначено, що рішенням у справі № 904/151/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Фідобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Дніпропетровській області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.11.2015 таким, що відповідає ознакам нікчемності, та визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.11.2015 недійсним. Судом зазначено, що це рішення свідчить про те, що звіт № 07-17-М14-12 та висновок суб'єкта оціночної діяльності ПП "ТА-Експерт-Сервіс" з незалежної оцінки ринкової вартості нежитлових приміщень, яку було проведено на замовлення позивача у 2017, вже розглядався як доказ у справі № 904/151/18.
2. Короткий зміст заяви про заміну сторони у справі та короткий зміст судових рішень із розгляду цієї заяви
2.1. У березні 2021 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ПАТ "Фідобанк" про заміну сторони позивача з ПАТ "Фідобанк" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" (далі - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг").
2.2. Зазначена заява обґрунтована тим, що 04.03.2021 між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL22N019274/12. За цим договором ПАТ "Фідобанк" відступило майнові права щодо спірного нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення номер 103 в будинку номер 21а на вул. Жуковського в м. Дніпро.
2.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021, у справі № 904/3669/20 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Фідобанк" про заміну учасника справи (позивача) правонаступником - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг".
2.4. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що зі змісту пункту 1.1 договору № GL22N019274/12 від 04.03.2021 вбачається, що відчужені права не є у розумінні положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України правами вимоги майнового характеру, а сторони у спірних правовідносинах фактично не здійснили операцій з купівлі-продажу права вимоги, оскільки такі права не існували на момент укладення цього договору. Крім того, за висновком судів, як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов'язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 904/3669/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони у справі у цій справі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" зазначає що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також скаржник зазначає, що, як вбачається з договору купівлі-продажу від 04.03.2021 № GL22N019274/12 майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, предметом договору є майнові права щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема але не виключно, отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів; інші права, що пов'язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно. Майнові права, які є предметом договору купівлі-продажу, є такими, які надають можливість набути у власність конкретні предмети матеріального світу, за рахунок яких можна задовольнити відповідні інтереси особи. Таким чином, суди повинні були, не вдаючись в оцінку доказів та обставин, визначити лише процесуальне питання щодо можливості застосування положень статті 52 Господарського процесуального кодексу України без здійснення аналізу змісту договору, на підставі якого відбувся перехід прав до правонаступника, оскільки до меж дослідження під час розгляду такої заяви не входять обставини відповідності договору нормам матеріального права та відповідно застосування наслідків його недійсності.
3.3. Координаційний центр з надання правової допомоги у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Координаційний центр з надання правової допомоги вважає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими. Координаційний центр з надання правової допомоги наголошує, що позивач не надав доказів щодо наявності у нього майнових прав на спірне майно, а також прав на їх відчуження іншим особам.
3.4. Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Міністерство юстиції України зазначає, що у цьому випадку під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактично має місце продаж права на звернення до суду із цим позовом або права на застосування певних способів захисту цивільного права.
3.5. 13.12.2021 до Верховного Суду надійшов відзив Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", поданий 07.12.2021 через засоби поштового зв'язку. Верховний Суд установив, що цей відзив подано з пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 15.05.2021 у цій справі. Водночас до зазначеного відзиву на касаційну скаргу додано клопотання, у якому заявник просить поновити пропущений строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Це клопотання обґрунтовано тим, що на адресу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, а саме вул. Старовокзальна, 56, офіс 503, м. Дніпро, 49131, не надходила касаційна скарга ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 904/3669/20. Крім того, за доводами заявника, на зазначену адресу не надходила і ухвала Верховного Суду від 15.11.2021, якою було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 у справі № 904/3669/20.
Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке. Верховний Суд установив, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 38359559 зазначена юридична особа із назвою Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, місцезнаходженням цієї юридичної особи визначено проспект Слобожанський, буд 29, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49083. Поряд із цим, матеріали цієї справи містять докази направлення касаційної скарги на зазначену адресу, а також у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що 06.12.2021 уповноважена особа заявника отримала ухвалу Верховного Суду від 15.11.2021, якою було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 у справі № 904/3669/20. Крім того, сам заявник у відзиві на касаційну скаргу та у клопотанні про поновлення строку на подання цього відзиву зазначає також, зокрема, адресу проспект Слобожанський, буд 29, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49083. Наведеним спростовуються доводи заявника викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на касаційну скаргу, а тому у Верховного Суду відсутні правові підстави для задоволення такого клопотання.
4. Розгляд касаційної скарги, встановлені судами обставини та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ "Фідобанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, в якому просило, із врахуванням заяви про зміну предмета позову, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме - договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ПАТ "Фідобанк" та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем.
4.3. У подальшому ПАТ "Фідобанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про заміну сторони позивача з ПАТ "Фідобанк" на правонаступника - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг".
4.4. В процесі розгляду цієї заяви, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 04.03.2021 між ПАТ "Фідобанк" (продавець) та ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" (покупець) було укладено договір № GL22N019274/12 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
4.5. Судами зазначено, що за змістом пункту 1.1 за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: нежитлове приміщення номер 103 (сто три) в будинку номер 21 а (двадцять один "а") на вулиці Жуковського в місті Дніпро, яке складається з: в літ. А-10 на цокольному поверсі позиції №1-3 площею 31,5 м2 на 1-поверсі позиції №4-17, І-лоджія, П-лоджія, загальною площею по І поверху прим. № 103 287,9 м2, разом по приміщенню 103 загальна площа складає 319,4 м2 та ґанок літ. А7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 788731412101, право власності на яке виникло у продавця на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.07.2007, посвідченого Столяровою В. М., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, та зареєстрованого в реєстрі за номером № 1653 та було припинено на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.11.2015, посвідченого Авдієнком В. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстраційний № 3530, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема:
- визнання права власності на нерухоме майно;
- визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним;
- припинення дій третіх осіб, яка порушує право власності;
- відновлення становища , яке існувало до порушення прав продавця;
- інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:
- право на пред'явлення та реалізацію, в т. ч. в судовому порядку, вимоги щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, що призвів до припинення права власності продавця на нерухоме майно, вказаного в пункті 1 цього договору, ознаки нікчемності якого встановлені протоколом комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів) ПАТ "Фідобанк" на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, від 13.05.2017, затвердженим Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" 13.05.2017.
4.6. Судами констатовано, що майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору (пункт 1.3 зазначеного договору).
4.7. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
4.8. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
4.9. Господарські суди, розглянувши заяву ПАТ "Фідобанк" про заміну сторони позивача з ПАТ "Фідобанк" на правонаступника - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", дійшли висновку про те, що відчужені права не є у розумінні положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України правами вимоги майнового характеру, а сторони у спірних правовідносинах фактично не здійснили операцій з купівлі-продажу права вимоги, оскільки такі права не існували на момент укладення цього договору. Крім того, як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов'язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.
4.10. ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" не погоджується із такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі.
4.11. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що питання про заміну сторони її правонаступником вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 Господарського процесуального кодексу України.
4.12. Так, відповідно до частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
4.13. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
4.14. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
4.15. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
4.16. Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, яке відбулося після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
4.17. Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).
4.18. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 та постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/17585/14.
4.19. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України підставами для заміни кредитора у зобов'язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництво; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
4.20. Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
4.21. Крім того, Верховний Суд здійснюючи касаційній перегляд оскаржуваних ухвали та постанови у цій справі вважає за необхідне звернутися до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18. У зазначеній постанові викладено висновок про те, що: "згідно з частинами 1, 4 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Частиною 4 статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань); інші речові права відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Таким чином, за змістом норм статті 334 ЦК України і статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" похідні від права власності речові права на нерухоме майно у їх набувача виникають з моменту державної реєстрації таких прав. Отже, з урахуванням змісту наведених положень чинного законодавства судова палата вважає, що як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов'язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.
Суд зазначає, що протилежне тлумачення норм права щодо обов'язкової реєстрації речових прав на нерухоме майно призведе до ризиків хаотичної та неконтрольованої купівлі-продажу майнових прав щодо об'єктів нерухомого майна без реальної можливості добросовісних учасників цивільного обороту мати необхідну інформацію з реєстрів щодо таких об'єктів нерухомості, що, в свою чергу, матиме негативні наслідки для всього цивільного обороту та прямо суперечитиме принципу реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно. Адже купівля-продаж майнових прав на нерухоме майно без відповідної державної реєстрації речових прав може бути здійснена як без необхідності перевірки обтяжень або арештів на таке майно, а також, зокрема, і без попередніх дозволів органів опіки та піклування, без згоди подружжя на такі відчуження. Більш того, таке відчуження майнових прав без державної реєстрації речових прав може мати наслідком подвійний продаж майнових прав на нерухоме майно.
Суд також у порядку obiter dictum, зазначає, що положення статей 177, 190, частини 4 статті 334, статті 656 ЦК України, частини 2 статті 3, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" необхідно застосовувати таким чином: Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 177, 190, 656 ЦК України, статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно (за винятком права очікування на отримання у майбутньому права власності на нерухоме майно), є правами, нерозривно пов'язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації. Натомість нездійснення послідовної державної реєстрації майнових (речових) прав на нерухоме майно за їх покупцями свідчить про відсутність переходу прав та обов'язків позивача до правонаступника, як наслідок, виключає підстави для заміни сторони її процесуальним правонаступником".
Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, з урахуванням змісту або характеру майнових прав, вміщеного у частині 2 статті 656 Цивільного Кодексу, способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав з огляду на таке.
4.22. Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалено відповідно до неведених висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.
4.23. Оскільки суди установили, що матеріали цієї справи не містять доказів про те, що відчужені за вказаним договором майнові права на нерухоме майно були зареєстровані у встановленому порядку за їх покупцем - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", а процесуальне правонаступництво відбувається лише з переходом матеріальних прав між особами, яке у цих правовідносинах не встановлено, то Верховний Суд погоджується із правильним та обґрунтованим висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для заміни позивача у справі з ПАТ "Фідобанк" на ТОВ "ФК "Капітал Джірінг". Наведеним спростовуються доводи скаржника про наявність підстав для заміни позивача у справі з ПАТ "Фідобанк" на ТОВ "ФК "Капітал Джірінг".
4.24. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновки, які викладені в ухвалі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 462/4045/15 та постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 359/4886/15, оскільки зазначені справи відрізняються від цієї справи установленими фактичними обставинами справи, а тому не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом. Крім того, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суд.
4.25. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм права господарськими судами попередніх інстанцій не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
6. Судові витрати
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 у справі № 904/3669/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак