24 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2925/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дует-2017"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс",
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробуд",
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Крючкова Тамара Віталіївна,
про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на спірне майно,
16.12.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 904/2925/18, подана 13.12.2021.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В якості підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень скаржник зазначає, що право на касаційне оскарження ним використане на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому, зазначаючи, що оскаржувані судові рішення винесені без урахування правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 592/7293/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 27.01.2021 у справі №186/599/17 (без зазначення стосовно якої норми права у подібних правовідносинах Верховним Судом викладено висновок у постановах у цих справах).
Разом з тим, скаржнику слід обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права.
Згідно з частиною 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається з матеріалів справи, позов у цій справі поданий у 2018 році, предметом позову є 1) скасування державної реєстрації права власності Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на нежитлові приміщення; 2) витребування із незаконного володіння нежитлових приміщень.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становив 1 762, 00 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Таким чином, позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення у розумінні змісту зазначених статей є майновою вимогою. Тому судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, виходячи з вартості майна. Матеріали касаційної скарги не містять відомостей про вартість майна. Оскільки касаційну скаргу надіслано безпосередньо до суду касаційної інстанції, матеріали справи №904/2925/18 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду відсутні. Тому у суду відсутня можливість встановити вартість майна.
Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Отже, скаржнику необхідно подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 904/2925/18 в установленому законом порядку та розмірі, а саме у розмірі суми, розрахованої за формулою - ((вартість майна х 1,5 %)+ 1 762,00) х 200%), за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".
Ураховуючи викладене касаційна скарга, подана без додержання відповідних вимог чинного процесуального законодавства, підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з положень частини 2 статті 292 та статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 10.01.2022, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Я. Чумак