ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 грудня 2021 року Справа № 923/1314/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укрпошта" (м. Київ, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Херсонської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" м. Херсон, код ЄДРПОУ 22740252,
до: Фізичної особи-підприємця Прудиус Валерія Григоровича, м. Нова Каховка, Херсонська область, ІПН НОМЕР_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон, код ЄДРПОУ 21295778.
про стягнення 7982,56 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
04 жовтня 2021 року Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Херсонської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Прудиус Валерія Григоровича про стягнення 7982,56 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору № 280 від 27 лютого 2017 року, в частині проведення розрахунків по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна та отримані комунальні послуги. За твердженням позивача, відповідачем було частково відшкодовано витрати на утримання нерухомого майна та отримані комунальні послуги, залишок несплаченої заборгованості за підрахунками позивача становить 7982,56 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 22 жовтня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1314/21 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 251 Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Також ухвалою суду про відкриття провадження у справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та запропоновано надати письмові пояснення або свої міркування по суті заявленого позивачем позову.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала про відкриття провадження у справі від 22.10.2021 була надіслана на адресу учасників справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення серед іншого є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
Матеріали справи містять докази вручення ухвали суду від 22.10.2021 позивачу, відповідачу та третій особі.
09 листопада 2021 року до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшли пояснення по суті заявленого позову, в яких третя особа зазначає, що між Регіональним відділенням та відповідачем було укладено договори оренди державного майна за умовами яких відповідач зобов'язаний укласти договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Одночасно повідомляє, що у відповідача відсутня будь-яка заборгованість із сплати орендної плати до Державного бюджету України. Просить суд прийняти рішення на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Вказані пояснення третьої особи суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
11 листопада 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що вимоги позивача в частині проведення розрахунків по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна та отримані комунальні послуги є безпідставними. За твердженням відповідача без складання додаткової угоди до Договору і погодження нового Додатку зі змінами переліку послуг та інших витрат нарахування нових сум відшкодування за експлуатаційні та комунальні послуги - є безпідставними. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Вказаний відзив відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
25 листопада 2021 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивач спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та оцінює докази на свою користь.
Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Разом з відповіддю на відзиві від позивача надійшла заява про виклик осіб у спрощеному провадженні.
Розглянувши заяву позивача про виклик осіб у спрощеному провадженні, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, на переконання суду, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
У заяві про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін позивач не навів жодних аргументів, які б свідчили, що для повного та всебічного встановлення обставин справи є необхідним проведення судового засідання.
Враховуючи, що матеріали позовної заяви містять документи, на які посилається позивач в підтвердження наведених у позові обставин, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання, суд ухвалює проводити розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє сторін права для надання письмових пояснень.
З огляду на наведене, заява позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає
07 грудня 2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав заперечення щодо аргументів позивача викладених у відповіді на відзив на позовну заяву.
Вказані заперечення відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Суд дійшов висновку, що матеріалах справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - орендодавець або третя особа) як розпорядником державного майна і фізичною особою-підприємцем Прудиусом Валерієм Григоровичем (надалі - орендар) були укладені договори оренди державного майна № 560-27-065 від 05.12.2007, № 1705 від 20.10.2010 та № 1707 від 20.10.2010.
За умовами вказаних договорів, орендодавець передав орендарю нерухоме майно: гаражні бокси, цех обслуговування споживачів №3 та нежитлові приміщення.
Умовами вказаних договорів визначено, що майно за зазначеними договорами перебуває на балансі Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
На виконання вказаних договорів оренди, третя особа передала відповідачу в строкове платне користування наступне державне майно:
- вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 120,2 м.кв. другого поверху адмінбудинку центру обслуговування споживачів № 3 центру поштового зв'язку № 2, що знаходиться на балансі позивача, за адресою: м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 29;
- вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 32,45 кв.м (№ 5, 6) на другому поверсі адміністративної будівлі цеху обслуговування споживачів № 3 центру поштового зв'язку № 2, що знаходиться на балансі позивача, за адресою: м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 29;
- гаражні бокси, загальною площею 29,2 кв.м., та 29,8 кв.м., цеху обслуговування споживачів № 3 центру поштового зв'язку № 2, що знаходиться на балансі позивача, за адресою: м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 29.
Зазначене підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання передавання державного майна.
Відповідно до п. 5.11. умов договорів оренди державного майна № 560-27-065 від 05.12.2007, № 1705 від 20.10.2010, № 1707 від 20.10.2010, відповідач зобов'язується здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрати Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
В подальшому, на виконання умов договорів оренди державного майна, 27 лютого 2017 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта", правонаступником якого є АТ "Укрпошта" (надалі - позивач або виконавець) і фізичною особою-підприємцем Прудиус Валерієм Григоровичем (надалі - замовник або відповідач) був укладений договір № 280 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та отримані комунальні послуги (надалі-Договір).
Виконавець утримує нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 29, м. Нова Каховка, Херсонської обл., відповідно укладених договорів сплачує за електро- та водопостачання будівлі, яка належать виконавцю на підставі права власності, а споживач відшкодовує витрати виконавця за отримані комунальні та експлуатаційні послуги (п. 1.1. Договору).
Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Споживач щомісячно відшкодовує витрати на утримання нерухомого майна /Додаток №1/ та відшкодовує витрати за отримані комунальні послуги згідно показів лічильників (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за отримані послуги вноситься споживачем на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, згідно наданих рахунків та актів виконаних робіт.
Додатком до цього Договору додається розрахунок відшкодування витрат на тримання нерухомого майна (Додаток № 1) (п. 8.5. Договору).
Усі зміни і доповнення до цього договору оформляються у вигляді додаткових угод які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами (п. 8.2. Договору).
За твердженням позивача, листом від 11.12.2020 року № 42-1728, АТ "Укрпошта" проінформувала відповідача про зміну та збільшення витрат на утримання орендованого нерухомого майна.
Поряд з цим позивач вказує, що відповідач був ознайомлений зі зміною витрат коли отримував рахунки і акти про надання послуг на відшкодування витрат.
Позивач зазначає, що протягом 2021 року, кожного місяця наступним за розрахунковим місяцем, надсилав відповідачу рахунки на відшкодування витрат разом з актами наданих послуг з розрахунку 1430,00 грн. в місяць.
За твердженням позивача, відповідач відмовився від підписання актів про надання послуг за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 та частково сплатив виставлені рахунки за старим розміром тарифів у розмірі 543,16 грн, мотивуючи це тим, що будь-які зміни до Договору оформлюються у вигляді додаткових угод відповідно до п. 8.2. Договору.
Позивач вказує, що оскільки відповідач частково сплативши виставлені першим рахунки, тим самим в силу ст. 642 ЦК України погодився з новим розрахунком витрат позивача.
Позивач зазначає, що станом на 01.10.2021 за відповідачем утворилась прострочена заборгованість з відшкодування витрат на утримання майна, яка складає 7981,56 грн за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 включно, яка не сплачена відповідачем у добровільному порядку.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Херсонської дирекції АТ "Укрпошта" не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений 27.02.2017 між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" і фізичною особою-підприємцем Прудиус В.Г. договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та отримані комунальні послуги, за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1. Договору споживач щомісячно відшкодовує витрати на утримання нерухомого майна /Додаток №1/ та відшкодовує витрати за отримані комунальні послуги згідно показів лічильників (п. 2.1. Договору).
У Додатку № 1 (т.1, а.с. 21) до Договору визначено перелік конкретних статей витрат на утримання нерухомого майна, які відшкодовує споживач. Всього відповідачем підлягає відшкодуванню за місяць сума з ПДВ у розмірі 543,16 грн.
Виконання цих умов Договору відповідачем у повному обсязі підтверджуються щомісячними банківськими платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.
Позивач у позовній заяві вказує, що згідно п. 3.1.2. Договору виконавець зобов'язаний інформувати споживача про зміни витрат на утримання приміщення і тарифу на послуги
Листом від 11.12.2020 року № 42-1728 позивач проінформував відповідача про зміну та збільшення витрат на утримання орендованого нерухомого майна.
Протягом 2021 року кожного місяця наступним за розрахунковим місяцем позивач надсилав відповідачу рахунки на відшкодування витрат разом з актами наданих послуг з розрахунку 1430,00 грн. в місяць.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач був ознайомлений зі зміною витрат коли отримав лист від 11.12.2020 року № 42-1728 та рахунки і акти про надання послуг на відшкодування витрат, у зв'язку з чим зобов'язаний був починаючи 01.01.2021 щомісячно відшкодовувати позивачу витрати за Договором у розмірі 1430,00 грн з ПДВ.
Проте, суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача, що умови Договору, лист позивача від 11.12.2020 року № 42-1728 та рахунки і акти про надання послуг на відшкодування витрат, які виставлялись відповідачу протягом 2021 року, надають в односторонньому порядку без узгодження з відповідачем право позивачу на збільшення суми, яка підлягає щомісячній сплаті відповідачем за Договором.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 8.2. Договору усі зміни і доповнення до цього Договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами.
З викладеного слідує, що у разі якщо позивач бажає змінити умови Договору в частині зміни суми, яка відповідно до п. 2.1. Договору підлягає щомісячно відшкодуванню відповідачем, позивач в обов'язковому порядку зобов'язаний був це зробити шляхом оформлення додаткової угоди до Договору.
Проте, позивачем не надано суду відповідних доказів.
Суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що без складання додаткової угоди до Договору і погодження нового Додатку зі змінами переліку послуг та інших витрат, нарахування нових сум відшкодування за експлуатаційні та комунальні послуги є безпідставними.
Суд також звертає увагу сторін, що Додаток № 1 до Договору (т.1, а.с. 21), яким встановлена щомісячна сума відшкодування у розмірі 543,16 грн., підписан лише чомусь одним позивачем.
Проте, суд вважає, що відповідно до умов п. 8.2. Договору вказаний Додаток № 1 до Договору повинен був бути підписаний обома сторонами Договору.
Разом з тим, відповідач не вимагав підписання цього Додатку до Договору та погодився на затверджений 01.02.2017 позивачем Розрахунок суми щомісячного відшкодування.
Щодо тверджень позивача, в частині того, що оскільки відповідач частково сплачував виставлені в 2021 році рахунки, а тому погодився з новим розрахунком витрат позивача, суд зазначає наступне.
Так, з наданих відповідачем доказів слідує, що у своїх листах до позивача ФОП Прудиус В.Г. постійно наголошував на безпідставності нових розрахунків позивача та повертав без погодження і оплати надіслані акти та рахунки на необґрунтовану суму у розмірі 1430,00 грн.
З наданих відповідачем доказів слідує, що оплату за відшкодування експлуатаційних витрати на утримання нерухомого майна, згідно Додатку № 1 до Договору в сумі 543,16 грн. та відшкодування витрати за отримані комунальні послуги згідно показів лічильника відповідач здійснював окремими платежами щомісячно.
Отже, твердження позивача, що оскільки відповідач сплачував відшкодування витрат частково, а тому погодився з новим розрахунком позивача, не відповідає дійсності.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували погодження відповідачем затвердженого позивачем нового Розрахунку відшкодування витрат (т.1, а.с. 27), або підписання сторонами Договору додаткової угоди до Договору з погодженням нового Додатку зі змінами переліку послуг та інших витрат, які становлять 1430,00 грн.
Суд зазначає, що ні законом ні договірними відносинами між позивачем та відповідачем не встановлено право позивача в односторонньому порядку без узгодження з відповідачем збільшувати суму відшкодування витрат, яка підлягає щомісячній сплаті відповідачем за Договором.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто, певна обставина не може вважатись доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заявленого позову.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Херсонської дирекції ПАТ "Укрпошта" задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 24.12.2021.
Суддя С.В. Нікітенко