13 грудня 2021 року Справа № 915/1187/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - Табаченко А.В.,
від відповідача (представник відповідача) - Єрмаков А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА",
18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144/1, код ЄДРПОУ 40724098, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1;
до відповідача: Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове",
57107, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, вул. Козацька, 39, код ЄДРПОУ 00854995, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2
про: стягнення 1 442 275,08 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №112/06 від 07.07.2021, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" заборгованість у розмірі 907939,92 грн. за Договором поставки № 0265-К від 22.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 0265-К від 22.03.2019 в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 06.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.10.2021.
Ухвалою суду від 05.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 02.11.2021.
29.10.2021 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 29.10.2021 (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.10.2021), в якій просить збільшити розмір позовних вимог та стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" суму заборгованості з урахуванням 3% річних від простроченої суми, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф у розмірі 40 % від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого Товару, що разом становить 1442275,08 грн. на користь ТОВ «АГРО АРЕНА» та судові витрати в розмірі 21634,14 грн.
01.11.2021 до суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшла аналогічна заява б/н від 28.10.2021 про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою суду від 02.11.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.ст. 177,182,185 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2021.
15.11.2021 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 15.11.2021 про вступ у справу представника - Єрмакова Андрія Миколайовича (Документ сформований в системі «Електронний суд»).
23.11.2021 до суду від відповідача в порядку ст. 207 ГПК України надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог Вих.№246 від 22.11.2021.
У відзиві відповідач не визнає вимоги стосовно нарахування інфляційних витрат в розмірі 118108,25 грн. та вважає їх такими, що нараховані із порушенням вимог ч.2 ст. 533, ч.2 ст. 625 ЦК України, зазначає, що доводи позивача щодо необхідності стягнення інфляційних витрат з урахуванням їх правової природи є помилковими, оскільки втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені шляхом застосування еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США, а тому вимоги позивача в цій частині вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Також вважає, що сума донарахованих позивачем 416217,91 грн., із яких: 40% штрафу у розмірі 363165,96 грн. та 3% річних у розмірі 53051,95 грн., не відповідає загальним засадам добросовісності, справедливості та розумності, тому просить суд відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшити розмір штрафних санкцій та процентів.
Звертає увагу, що ДП «Племрепродуктор «Степове» частково виконано обов'язки за договором на суму 270000,00 грн. Невиконання обов'язків за Договором повністю пов'язано із об'єктивною неспроможністю підприємства виконати ці зобов'язання, а саме. ДП «Племрепродуктор «Степове» є підприємством, яке засноване на державній власності. Відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 15.06.2018 № 186-п, прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності єдиного майнового комплексу державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (код за СДРПОУ 00854995) шляхом продажу на аукціоні. Розпорядженням КМУ № 1365-р від 24.12.2019 єдиний майновий комплекс ДП передано із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до Фонду державного майна України у зв'язку із прийняттям рішення про їх приватизацію. Обмеження щодо використання майнових активів підприємства дозволяли використовувати лише власні кошти та/або готову продукцію для виконання своїх обов'язків. Проте, постановами старшого державного виконавця Миколаївського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемщенко А.П. винесеними 05.08.2020, 28.08.2020 та 07.10.2020 в межах виконавчого провадження було накладено арешт на всі розрахункові рахунки ДП «Племрепродуктор «Степове». Одночасно, постановою старшого державного виконавця Миколаївського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемщенко А.П. від 05.08.2020 винесеною в межах виконавчого провадження, накладено арешт на все майно, що належить ДП «Племрепродуктор «Степове». У державного підприємства існує заборгованість по заробітній платі, заборгованість по розрахункам з бюджетом, кредиторська заборгованість перед контрагентами, заборгованість перед бюджетом по сплаті податків та зборів.
Зазначає, що вказані обставини унеможливлюють самостійне виконання будь-яких господарських зобов'язань поза межами виконавчого провадження та ставлять під загрозу невиплату заробітної плати трудовому колективу підприємства. Часткове невиконання обов'язків за Договором викликано кризовими явищами в діяльності підприємства, які відбувалось протягом 2019-2021 років та скрутним майновим становищем.
З урахуванням майнового стану відповідача, об'єктивної неможливості виконати обов'язки за Договором, просить зменшити розмір штрафних санкцій та процентів за користування грошовими коштами, повністю відмовивши у їх стягненні.
30.11.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 30.11.2021 про розгляд справи без участі (Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.11.2021), в якій просить розглянути справи без участі представника позивача, вимоги позовної заяви підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Ухвалою суду від 02.12.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 13.12.2021.
10.12.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО АРЕНА» надійшла заява б/н від 09.12.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.12.2021).
10.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 09.12.2021 (Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.12.2021), в якій зазначає наступне.
Позивачем не робилось перерахування курсу валют, а тому посилання відповідача щодо відсутності необхідності стягнення інфляційних збитків є безпідставними. Крім того, посилання відповідача про те, що донараховані позивачем штрафні санкції не відповідають загальним засадам добросовісності, справедливості та розумності вважає помилковими, та такими, що не відповідають вимогам частини 2 ст. 625 ЦК України.
Зазначає, що зволікання відповідача зі сплатою заборгованості, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки заборгованості, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення штрафу відповідають умовам укладеного Договору поставки та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.
Крім того, зазначає, що відповідачу неодноразово пропонувалось добровільно сплатити заборгованість без урахування штрафних санкцій, однак відповідач не сплатив, також на момент подачі позову до суду, Сторони дійшли згоди про те, що позовна заява буде подана без нарахування штрафних санкцій з подальшим укладенням мирової угоди та відстрочення сплатити заборгованості, однак після відкриття провадження у справі, відповідач відмовився від укладання мирової угоди, що і призвело до нарахування штрафних санкцій.
Додатково звертає увагу суду, що відповідачем до заперечення додані копії документів, що свідчать про заборгованість яка утворилася в - 2020 році, арешт коштів відповідача проведений в серпні 2020 року, проте відповідач мав сплатити заборгованість по Договору поставки ще в 2019 році за рік до арешту коштів відповідачу.
Вважає, що лише посилання відповідача на скрутне фінансове становище та наявність великої кількості заборгованості жодним чином не є підставою для не застосування штрафних санкцій. Крім того відповідач зазначає лише про наявність кредиторської заборгованостей, однак відповідач не показує фінансової звітності з 2019 по 2021, оскільки лише наявність великої кількості заборгованостей не свідчить про відсутність прибутку підприємства та відсутність коштів на погашення заборгованості перед позивачем.
Проти відмови в задоволені позовних вимог наведених у відзиві відповідача заперечує та вважає, що поданий відповідачем відзив є намаганням уникнути відповідальності за порушення своїх договірних зобов'язань, затримкою оплати відповідачем поставлених товарів понад 24 місяця є суттєвим порушенням фінансової дисципліни. Станом на 08 грудня 2021 року заборгованість відповідачем не сплачена.
Ухвалою суду від 10.12.2021 заяву № б/н від 09.12.2021 ТОВ «АГРО АРЕНА» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
13.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н, без дати (вх. №18690/21 від 13.12.2021), яка за змістом є аналогічною відповіді на відзив позивача б/н від 09.12.2021 (Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.12.2021).
13.12.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення Вих.№258 від 13.12.2021, які судом відхилені, оскільки подані з порушенням норм ГПК України.
У судовому засіданні 13.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
У судовому засіданні 13.12.2021 представник відповідача виклав зміст та підстави заперечень з посиланням на докази.
Вважає висновок позивача щодо розширення наявних в нього прав стосовно порядку визначення вартості товару за договором шляхом трактування п. 2.6. Договору поставки № 0265-к від 22.03.2019, зокрема в частині визначення ціни товару «на вибір Постачальника» помилковим. Звертає увагу суду на те, що п. 2.6. Договору передбачає, що Сторони передбачили, що якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару (її частини) в доларах США або ЄВРО, сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини), вираженого в доларах США або ЄВРО, що зазначений в Специфікаціях, на курс продажу долара США або ЄВРО, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день фактичної оплати конкретної партії товару, а у разі несплати отриманого товару в строк зазначений в договорі, додатку або специфікації, на день виставлення вимоги про виконання зобов'язання або на день звернення з позовною заявою до Господарського суду, на вибір Постачальника. Тобто, п. 2.6. Договору стосовно права Постачальника (Позивача) визначити на свій вибір ціну стосувалась лише визначення існуючого курсу валюти для обрахування ціни в гривні: або на день виставлення вимоги про виконання зобов'язання, або на день звернення з позовною заявою до Господарського суду, а не взагалі ціни за договором.
Вказує, що позивач скористався повністю всіма закріпленими Договором та діючим законодавством правами, які надавали йому можливість на стягнення із підприємства додаткових до основної заборгованості сум. Розмір штрафу, який був закріплений в п. 7.8. Договору був обрахований та пред'явлений до стягнення позивачем в повному обсязі. Також, звертає увагу суду на те, що підприємство не відмовлялось укласти мирову угоду із позивачем, проте не приховуючи від позивача обставин свого несприятливого фінансового стану та наявності обмежень, які діють відносно підприємства, в тому числі і у виконавчому провадження повідомляло, що виконати таку угоду на запропонованих позивачем умовах буде не в змозі.
Вважає посилання позивача на те, що лише фінансова звітність за 2019 та 2020 роки може підтвердити несприятливий фінансовий стан відповідача безпідставними. Звертає увагу, що не дивлячись на скрутне матеріальне становище, яке існувало у відповідача вже в 2017-2018 роках, виконуючи обов'язки перед позивачем в 2019 році за договором (хоча і частково) відповідач намагався уникнути спричинення шкоди кредитору, проте здійснивши всі залежні від відповідача заходи не зміг виконати свої обов'язки в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
22.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО АРЕНА» (Постачальник), з однієї сторони, та Державним підприємством «Племрепродуктор «Степове» (Покупець), з іншої сторони, було укладено Договір поставки № 0265-К (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передавати (постачати) покупцю у зумовлені строки (строк) Покупцеві Товари (насіння сільськогосподарських культур та/ або засоби захисту рослин, добрива, мінеральні добрива) у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (додатками, специфікаціями), що є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказані Товари та своєчасно сплатити за них певну грошову суму на умовах цього Договору.
Згідно п.1.2. Договору, вартість даного Договору складається з суми вартості партій Товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору. Ціна Товарів та загальна вартість Договору визначається згідно з видатковими накладними (додатками, специфікаціями), які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.2.1., п.2.2. Договору, Покупець оплачує поставлені Постачальником Товари за цінами, зазначеними у специфікаціях, видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціни, вказані в накладних, включають вартість відвантаження, пакування, маркування. Сторони можуть визначити та зафіксувати в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - доларах США або у ЄВРО. Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Специфікаціях до Договору.
Відповідно до п.2.4. Договору, строк оплати Товару визначається у відповідній Специфікації. Оплата товару, погоджена Сторонами шляхом підписання відповідної Специфікації, на умовах після оплати здійснюється у порядку визначеному у п. 2.10.
Згідно п.2.6. Договору, якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару ( її частини) доларах США або ЄВРО, сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини), вираженого в доларах США або Євро, зазначений в Специфікаціях, на курс продажу долара США або ЄВРО, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день фактичної оплати конкретної партії товару, а у разі несплати отриманого Товару в строк, зазначений в договорі, додатку або специфікації, на день виставлення вимоги про виконання зобов'язання або на день звернення з позовною заявою до Господарського суду на вибір Постачальника.
Відповідно до п.6.6. Договору, Покупець зобов'язується сплатити ціну Товару, згідно р.2 (Ціна та умови оплати) даного Договору.
Відповідно до п.7.1. Договору, в разі порушення своїх зобов'язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.
Згідно п.7.2. Договору, порушенням зобов'язання, прийнятого на себе Стороною даного Договору, є його невиконання, неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, порядком та умовами його виконання, встановленими даним Договором, а також чинним законодавством України.
Згідно п.7.6. Договору, Сторони вирішили, щодо вимог про нарахування усіх штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, який передбачений ч. 2 ст. 258 ЦКУ, Кредитор за грошовим зобов'язанням що порушене, може звернутись до суду з вимогою стягнення усіх штрафних санкцій в межах строку визначеного Сторонами в п.7.5 Договору, тобто до 3-х років.
Відповідно до п.7.8. Договору, якщо Покупець прострочить сплату за товар то, окрім неустойки та інших санкцій, передбачених цим Договором, він також сплачує Постачальнику штраф у розмірі 40% від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого Товару.
Відповідно до п.10.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2019 та у будь-якому випадку до остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Договір підписано та скріплено печатками Сторін.
Згідно Специфікації №1 (Додаток до Договору поставки №0265-К від 22.03.2019) , яку було укладено між сторонами 22.03.2019, Предметом Додатку є:
-Пункт 1 - На підставі Договору від 22.03.2019 Постачальник зобов'язується відвантажити, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти на умовах, передбачених Договором, наступний Товар, згідно специфікації: Агент, СЕ (5 л), в кількості 1820 л, Голіаф, РК (20 л), в кількості 680 л, Голд Стар, ВГ (0,05 кг), в кількості 175 кг, Гліфовіт Екстра, РК (20 л), в кількості 40 л, Фундазим, ЗП (1 кг), в кількості 10 кг, на загальну суму 1010002,32 грн., з ПДВ;
Згідно п.2 Специфікації, загальна вартість Товару за цією специфікацією складає: 1010002,32 грн., у тому числі ПДВ: 168333,72 грн., що еквівалентно 37050,71 USD.
Відповідно до п.4 Специфікації оплата Товару здійснюється в строк:
- п.4.1 До 20 квітня 2019 року в сумі 303000,00 грн., що еквівалентно 11115,19 USD.
- п.4.2 До 01 грудня 2019 року в сумі 707002,32 грн., що еквівалентно 25935,52 USD.
Згідно п.9 Специфікації, даний додаток і його специфікація є невід'ємною частиною Договору і в ніякому разі не змінює, а лише доповнює умови Договору поставки № 0265-К від 22.03.2019, а в грошовій частині збільшує загальну суму Договору.
Згідно п.10 Специфікації, додаток і його специфікація набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками обох з Сторін і діє до моменту повного виконання Сторонами умов даного додатку та Договору поставки від 22.03.2019.
В подальшому 14.05.2019 між сторонами було укладено Специфікацію №2 (Додаток до Договору поставки №0265-К від 22.03.2019), згідно якої предметом Додатку є:
-Пункт 1 - На підставі Договору від 22.03.2019 Постачальник зобов'язується продати та відвантажити, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти на умовах, передбачених цим Договором, наступний Товар, згідно специфікації: Квін Макс, КЕ (5 л), в кількості 400 л, на загальну суму 167937,60 грн., з ПДВ.
Згідно п.2 Специфікації, загальна вартість Товару за цією специфікацією складає: 167937,60 грн., у тому числі ПДВ: 27989,60 грн., що еквівалентно 6431,93 USD.
Відповідно до п.4 Специфікації оплата Товару здійснюється в строк:
- п.4.1 До 20 травня 2019 року в сумі 50400,00 грн., що еквівалентно 1930,29 USD.
- п.4.2 До 01 грудня 2019 року в сумі 117537,60 грн., що еквівалентно 4501,63 USD.
Згідно п.9 Специфікації, даний додаток і його специфікація є невід'ємною частиною Договору і в ніякому разі не змінює, а лише доповнює умови Договору поставки № 0265-К від 22.03.2019, а в грошовій частині збільшує загальну суму Договору.
Згідно п.10 Специфікації, додаток і його специфікація набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками обох з Сторін і діє до моменту повного виконання Сторонами умов даного додатку та Договору поставки від 22.03.2019.
На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №2738 від 15.05.2019 на суму 340824,72 грн., з ПДВ; №2739 від 15.05.2019 на суму 167937,60 грн., з ПДВ; №1384 від 03.04.2019 на суму 669177,60 грн., з ПДВ, які містять підпис та печатку отримувача - Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» ( а.с.11-13).
За твердженням позивача, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до умов Специфікації №1 покупець/відповідач мав оплатити 303000,00 грн., проте провів часткову оплату - 270000,00 грн. (303000,00 грн. - 270000,00 грн.), залишок заборгованості становить - 33000,00 грн. Другий платіж по Специфікації №1 до 01.12.2019 покупець/відповідач взагалі не оплатив. По Специфікації №2 - покупець/відповідач оплати не провів взагалі. Відповідно до п.2.8 Договору, у разі порушення покупцем строків оплати, постачальник, незалежно від вказаного покупцем призначення платежу, має право зарахувати кошти в рахунок оплати простроченої заборгованості перед постачальником. Вказує, що у відповідача виникла заборгованість: - станом на 22.05.2019 - 83400,00 грн., яка мала бути сплачена відповідачем по 21.05.2019 по Специфікації №1 та Специфікації № 2 (33000,00 грн. +50400,00 грн.); - станом на 02.12.2019 - 907939,92 грн., яка мала бути сплачена відповідачем до 01.12.2019 по Специфікації №1 та Специфікації № 2 (83400 грн.+707002,32 грн.+117537,60 грн.).
Позивач звернувся до відповідача з листом Вих. №191/06 від 24.10.2019, в якому просить погасити наявну заборгованість ( а.с.14).
Згідно довідки ТОВ «АГРО АРЕНА» вих. №108/06 від 07.07.2021, Акту звірки взаєморахунків, станом на 07.07.2021 заборгованість ДП «Племрепродуктор «Степове» за Договором поставки № 0265-К від 22.03.2019 становить 907939,92 грн.
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, товар у строк встановлений Договором не сплачено в повному обсязі. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Законодавством визначено, що зобов?язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).
Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України). Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 907939,92 грн. за Договором поставки № 0265-К від 22.03.2019 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з ДП «Племрепродуктор «Степове» 3 % річних та штрафу, суд приходить до такого.
Законодавством передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони; порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.8. Договору, якщо Покупець прострочить сплату за товар то, окрім неустойки та інших санкцій, передбачених цим Договором, він також сплачує Постачальнику штраф у розмірі 40% від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого Товару.
Згідно п.7.6. Договору, Сторони вирішили, щодо вимог про нарахування усіх штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, який передбачений ч. 2 ст. 258 ЦКУ, Кредитор за грошовим зобов'язанням що порушене, може звернутись до суду з вимогою стягнення усіх штрафних санкцій в межах строку визначеного Сторонами в п.7.5 Договору, тобто до 3-х років.
Позивач, згідно п. 7.8. Договору, нарахував відповідачу штраф у загальній сумі 363175,96 грн. ( 907939,92 грн. - основана сума боргу Х 40%).
Судом здійснено перерахунок штрафу та визначено, що позивачем нарахування суми штрафу здійснено арифметично правильно.
Позивачем відповідачу нараховано 3% річних за загальний період 22.05.2019 - 25.10.2021 у розмірі 53051,95 грн.
Судом за допомогою програми "ІрLех" здійснено перерахунок 3% річних та визначено, що позивачем нарахування суми 3% річних здійснено арифметично правильно.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Плати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення штрафу є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача у виконанні зобов'язання за договором, причини неналежного виконання зобов'язання, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання за договором, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір належного до стягнення штрафу та 3% річних на 60%, а саме стягненню підлягає штраф у розмірі 145270,38 грн. (363175,96 грн. - 60%) та 3% річних у розмірі 21220,78 грн. (53051,95 грн. - 60%).
Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд приходить до такого.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.
Згідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Частина 2 ст. 524 та частина 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з п. 2.1. Договору поставки № 0265-К від 22.03.2019, Покупець оплачує поставлені Постачальником Товари за цінами, зазначеними у специфікаціях та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Сторони можуть визначити та зафіксувати в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті доларах США або у ЄВРО. Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Специфікаціях до Договору. Відповідно до пункту 2.2.1. Договору передбачено порядок визначення курсу іноземної валюти по відношенню до гривні.
Пункт 2.5. Договору передбачає, що у разі збільшення курсу долара США або Євро по відношенню до курсу гривні (міжбанковський валютний курс) ціна Товару, визначена на момент підписання відповідного додатку, специфікації, а також видаткової накладної змінюється пропорційно такого збільшення згідно умов п. 2.6.
Пунктом 2.6. Договору Сторони передбачили, якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару ( її частини) доларах США або ЄВРО, сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини), вираженого в доларах США або Євро, зазначений в Специфікаціях, на курс продажу долара США або ЄВРО, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день фактичної оплати конкретної партії товару, а у разі несплати отриманого Товару в строк, зазначений в договорі, додатку або специфікації, на день виставлення вимоги про виконання зобов'язання або на день звернення з позовною заявою до Господарського суду на вибір Постачальника.
Згідно до п. 2 Специфікації № 1 від 22.03.2019 передбачено, що загальна вартість Товару за цією специфікацією складає 1 010 002, 32 грн., у т.ч. ПДВ 168 333, 72 грн, що еквівалентно 37 050, 71 USD. Підпункти 4.1. та 4.2. Специфікації № 1 передбачають, що до 20 квітня 2019 року оплата товару здійснюється в сумі 303 000, 00 грн., що еквівалентно 11115, 19 USD та до 01 грудня 2019 року в сумі 707 002, 32 грн., що еквівалентно 25 935,52 USD.
Відповідно до п. 2 Специфікації № 2 від 14.05.2019, загальна вартість Товару за цією специфікацією складає 167 937, 60 грн., у т.ч. ПДВ 27 989,60 грн., що еквівалентно 6 431,93 USD. Підпункти 4.1. та 4.2. Специфікації № 2 передбачають, що до 20 травня 2019 року оплата товару здійснюється в сумі 50 400,00 грн., що еквівалентно 1 930,29 USD та до 01 грудня 2019 року в сумі 117 537, 60 грн. що еквівалентно 4501,63 USD.
З урахуванням цього, в Договорі сторони передбачили порядок відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції іншим шляхом, ніж зазначений в ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме шляхом відновлення еквіваленту іноземної валюти.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проте, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.
З урахуванням викладеного, суд вважає доводи позивача щодо необхідності стягнення інфляційних нарахувань з урахуванням їх правової природи помилковими, оскільки втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені шляхом застосування еквівалента іноземної валюти.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 118107,25 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «АГРО АРЕНА» підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір у сумі 19903,40 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, вул. Козацька, 39, код ЄДРПОУ 00854995, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144/1, код ЄДРПОУ 40724098, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1):
- 907 939,92 грн. - основний борг;
- 21220,78 грн. ? 3 % річних;
- 145270,38 грн. - штраф;
- 19 903,40 грн. - судовий збір.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.12.2021.
Суддя Н.О. Семенчук