13 грудня 2021 року Справа № 915/1475/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523; електронна адреса: mykol_kev@dod.ua)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “УКРІНБУД” (54055, м. Миколаїв, вул. Слобідська, 73, кв. 2; код ЄДРПОУ 40092605)
про: стягнення 1373,17 грн.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №3664 від 27.09.2021, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “УКРІНБУД” заборгованість за Договором №267 про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг від 11.07.2018 в загальному розмірі 1373,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення умов Договору №267 про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг від 11.07.2018 не виконує своїх зобов'язань щодо сплати коштів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1475/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.11.2021, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
У зв'язку з перебування судді у відрядженні, судове засідання призначене на 11.11.2021 не відбулось.
Ухвалою суду від 12.11.2021, ,призначено судове засідання на 13.12.2021.
Поштове відправлення з ухвалою суду від 12.10.2021 про відкриття провадження у справі, направлене на юридичну адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана відповідачу копія ухвали суду від 12.10.2021 повернулась до суду з зазначенням причин невручення “адресат відсутній за вказаною адресою” (а.с. 36-39).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270).
За змістом п.п. 116, 117 Правил №270 (із змінами та доповненнями), у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення “EMS” - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 991, 992, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Відповідно до п. 99-2 Правил №270, рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копія ухвали суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до Господарського суду із відміткою поштового відділення про невручення, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, ухвала суду від 12.10.2021 вважається врученою відповідачу - в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою про невручення.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
11.07.2018 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “УКРІНБУД” (замовник) було укладено Договір про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг №267 (далі - Договір), у відповідності до умов якого виконавець забезпечив замовника електричною енергією (місце розташування об'єкта: Миколаївська область, м. Миколаїв (територія в/м 72 в/ч А0224), а замовник відшкодувати вартість спожитої електричної енергії згідно тарифів АТ “Миколаївобленерго”; електроенергія обліковується, згідно лічильника (Додаток №1) (п. 1.1 Договору).
У відповідності до п. 2.2 Договору, виконавець зобов'язався: своєчасно надавати рахунки та акти прийняття-передавання електроенергії, що відшкодовується за цим Договором; своєчасно в письмовій формі повідомляти замовника про зміни власних юридичних реквізитів.
Згідно п. 2.3 Договору, замовник зобов'язався, зокрема:
- надавати виконавцю рахунок-заявку на споживання електричної енергії, яка подається при підписанні цього договору на поточний рік та кожного року до 1 серпня на наступний рік;
- проводити остаточний розрахунок відшкодування за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію протягом 5 операційних днів з моменту отримання рахунку за спожиті послуги, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в даному договорі. Оплата здійснюється, згідно актів прийняття-передавання електроенергії, що відшкодовується та рахунків, виставлених виконавцем по діючим тарифам та розцінкам, встановленим постачальною організацією - ПАТ “Миколаїобленерго” - для КЕВ м. Миколаїв на момент виставлення рахунку;
- протягом п'яти днів з дати одержання акту прийняття-передавання електроенергії, що відшкодовується, повернути виконавцю один примірник оригіналу такого акту, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту прийняття-передавання електроенергії, що відшкодовується. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту прийняття-передавання електроенергії, що відшкодовується, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 5 днів з моменту отримання акту, такий акт вважається підписаним споживачем без зауважень;
- щомісячно надавати виконавцю показники засобів обліку, на підставі, яких виконавцем складаються акти прийняття-передавання електроенергії, що відшкодовується та рахунки.
Замовник здійснює повну попередню оплату вартості очікуваного обсягу споживання на відповідний розрахунковий період (наступний за звітнім місяць) не пізніше 5 календарних днів до початку розрахункового періоду (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 3.2 Договору, остаточний розрахунок відшкодування за спожиту, протягом розрахункового періоду електричну енергію, замовник здійснює виконавцю на підставі виставленого рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами, розрахункових засобів обліку, та актів прийняття-передавання електроенергії, що відшкодовується.
Відповідно до п. 3.3 Договору, покази лічильників надаються замовником 20-го числа звітного місяця. На підставі яких виконавцем виписуються та надаються рахунки для сплати та акти прийняття-передавання електроенергії, що відшкодовується.
Сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.11.2018, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 11.07.2018; договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов (п.п. 6.1, 6.2 Договору).
Позивачем на виконання умов договору було забезпечено відповідача електричною енергією протягом квітня, червня-жовтня 2020 року на загальну суму 1020,04 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг):
- №153 від 20.03.2020 на суму 763,30 грн. з ПДВ (а.с. 11);
- №348 від 20.06.2020 на суму 83,92 грн. З ПДВ (а.с. 12);
- №371 від 20.07.2020 на суму 100,71 грн. з ПДВ (а.с. 13);
- №442 від 20.08.2020 на суму 23,19 грн. з ПДВ (а.с. 14);
- №500 від 21.09.2020 на суму 39,75 грн. з ПДВ (а.с. 15);
- №550 від 20.10.2020 на суму 9,17 грн. з ПДВ (а.с. 16).
На оплату зазначених актів виконаних робіт (наданих послуг) позивач виставив відповідачу рахунки:
- №153 від 20.03.2020 на суму 763,30 грн. з ПДВ (а.с. 17);
- №348 від 20.06.2020 на суму 83,92 грн. з ПДВ (а.с. 18);
- №371 від 20.07.2020 на суму 100,71 грн. з ПДВ (а.с. 19);
- №442 від 20.08.2020 на суму 23,19 грн. з ПДВ (а.с. 20);
- №500 від 21.09.2020 на суму 39,75 грн. з ПДВ (а.с. 21);
- №550 від 20.10.2020 на суму 9,17 грн. з ПДВ (а.с. 22).
Відповідач заборгованість у розмірі 1020,04 грн. не погасив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено в ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, вимога про стягнення основного боргу в сумі 1020,04 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “УКРІНБУД” пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до такого.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Законодавством передбачено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
У відповідності до п. 5.3 Договору, за внесення платежів, передбачених п. 1.1 цього Договору, з порушення термінів, визначених п.п. 2.3, 3.1 цього Договору, замовних сплачує пеню за весь період прострочення у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної проплати.
Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі №902/959/19 зауважує, що приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
З розрахунку, який додається до позовної заяви, випливає, що пеня була обрахована на підставі пункту 3.7. Договору; при цьому умови, передбачені у наведеному вище пункті, неможливо визнати такими, що встановлюють інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Отже, в даному випадку нарахування штрафних санкцій належало здійснювати в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунками суду, що здійснені по кожному окремому рахунку в межах шестимісячного терміну, стягненню з відповідача підлягає пеня у загальній сумі 70,77 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 128,96 грн. (199,73 грн. - 70,77 грн.) задоволенню не підлягають.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період прострочення 26.03.2020-27.09.2021 у сумі 44,00 грн., інфляційні втрати за загальний період 26.03.2020-27.09.2021 в сумі 109,40 грн.
Судом за допомогою програми “ІрLех” здійснено перерахунок 3% річних за загальний період прострочення 26.03.2021-27.09.2021, по кожному рахунку окремо, та визначено, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 43,41 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 0,59 коп. (44,00 грн. - 43,41 грн.) задоволенню не підлягають.
Судом за допомогою програми “ІрLех” здійснено перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням періоду (квітень 2020 року - вересень 2021 року), по кожному рахунку окремо, та визначено, що розмір інфляційних втрат склав 120,74 грн., проте з урахуванням принципу диспозитивності задоволенню підлягають вимоги у межах заявленої суми 109,40 грн.
З урахуванням викладеного, суд визнає, що позивачем доведені підстави для задоволення позову у даній справі частково, а саме, в загальній сумі 1243,62 грн., із яких: 1020,04 грн. - основний борг; 70,77 грн. - пеня; 43,41 грн. - 3 % річних; 109,40 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, з урахуванням наступних змін до нього, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
Судовий збір у сумі 2065,70 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “УКРІНБУД” (54055, м. Миколаїв, вул. Слобідська, 73, кв. 2; код ЄДРПОУ 40092605) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523):
- 1020,04 грн. - основний борг;
- 70,77 грн. - пеня;
- 43,41 - 3 % річних;
- 109,40 грн. - інфляційні втрати;
- 2065,70 грн. - судовий збір.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.12.2021.
Суддя Н.О. Семенчук