ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.12.2021Справа № 910/13893/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу
За позовом Державного науково-виробничого підприємства "Картографія"
02094, м. Київ, вул. Попудренка, 54
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА ЛОГІСТІК"
вул. Лугова, буд.9, м. Київ, 04074
про стягнення 90932,52 грн.
Державне науково-виробниче підприємство "Картографія" (далі-позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА ЛОГІСТІК" (далі-відповідач) про стягнення 90932,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13893/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/13893/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 про відкриття провадження у справі №910/13893/21.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/13893/21, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи “Федіна проти України” від 02.09.2010, “Смірнова проти України” від 08.11.2005, “Матіка проти Румунії” від 02.11.2006, “Літоселітіс проти Греції” від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
09.06.2015 року між Державним науково-виробничим підприємством «Картографія» (надалі за текстом - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСМА ЛОГІСТІК» (надалі за текстом - Покупець) був укладений Договір поставки №138 (надалі за текстом - Договір). Також 09.06.2015 року сторонами було узгоджено редакцію пунктів Договору, яка викладена у протоколі розбіжностей №1 до договору поставки №138 від 09.06.2015 року.
16.12.2015року укладено додаткову угоду, згідно якої у зв'язку зі зміною найменування Покупця з ТОВ «ОСМА ЛОГІСТІК» на ТОВ «БУКВА ЛОГІСТІК», сторони досягай згоди внести відповідні зміни в Договір, виклавши в новій редакції найменування Покупця в преамбулі та реквізитах договору.
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених Договором, поставляти Покупцю (передавати у власність Покупця) визначений Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Згідно п.3.3 Договору Покупець перераховує кошти на поточний рахунок Постачальника в безготівковому вигляді на умовах оплати за фактично реалізований товар один раз на місяць відповідно до звіту про продаж товару.
Відповідно п.3.6 Договору сторони досягли згоди про те, що визначені пунктом 3.3 Договору умови оплати за товар є розстрочкою платежу.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п.9.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь якому випадку після остаточного виконання Покупцем та Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Якщо жодна зі сторін за місяць до дати припинення дії договору не виявила бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на кожний наступний рік на попередніх умовах праці (п.9.3 договору).
Відповідно до п.1.5 договору право власності на товар переходить до покупця з дати передання товару та підписання сторонами товаросупровідних документів.
Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до замовлень покупця силами постачальника та за його рахунок (п.2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки та доставки.
Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.3.3 договору, розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку не пізніше ніж через 40 (сорок) календарних днів після закінчення календарного місяця в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб (з правом повернення та обміну) за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. Покупець не здійснює оплату постачальнику за такий товар, який ще не є реалізованим покупцем на корись третіх осіб. Звіт за проданий товар, який надсилається покупцем на користь постачальника електронною поштою є підставою для визначення моменту продажу товару покупцем на користь третіх осіб. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором чи чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків подовжується на відповідну кількість днів затримки.
Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору (п.3.4 договору).
Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 62 423,31грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН 0000422 від 01.02.2017 року на суму 1200,00 грн.; № РН 0000423 від 01.02.2017року на суму 224,00 грн.; № РН 0000424 від 01.02.2017року на суму 2728,80 грн.; № РН 0000425 від 01.02.2017року на суму 768,00 грн.; № РН 0000441 від 02.02.2017року на суму 1468,32 грн.; № РН 0000442 від 02.02.2017року на суму 1324,80 грн.; № РН 0000443 від 02.02.2017року на суму 1228,32 грн.; № РН 0000444 від 02.02.2017року на суму 1382,40 грн.; № РН 0000445 від 02.02.2017року на суму 1197,60 грн.; № РН 0000447 від 02.02.2017року на суму 922,08 грн.; № РН 0000448 від 02.02.2017року на суму 774,40 грн.; № РН 0000446 від 02.02.2017року на суму 1475,20 грн.; № РН 0000449 від 02.02.2017року на суму 850,08 грн.; № РН 0000450 від 02.02.2017року на суму 478,40 грн.; № РН 0001741 від 10.05.2017року на суму 828,75 грн.; № РН 0001742 від 10.05.2017року на суму 650,04 грн.; № РН 0001739 від 11.05.2017 року на суму 539,75 грн.; № РН 0001740 від 11.05.2017року на суму 535,32 грн.; №РН 0001743 від 11.05.2017року на суму 1657,50 грн.; № РН 0001744 від 11.05.2017року на суму 1832,88 грн.; № РН 0001746 від 11.05.2017року на суму 1232,50 грн.; № РН 0001745 від 11.05.2017року на суму 1496,40 грн.; № РН 0003487 від 21.08.2017року на суму 37009,00грн; № РН 0004647 від 28.09.2017року на суму 3005,39 грн.; № РН 0004648 від 28.09.2017року на суму 1971,00 грн.; -№ РН 0004649 від 28.09.2017року на суму 1071,00 грн.; № РН 0004683 від 29.09.2017року на суму 1416,25 грн.; № РН 0004684 від 29.09.2017 року на суму 593,25 грн.
За твердженням позивача, котре належними та допустимими доказами не спростоване відповідачем, борг останнього перед позивачем на 02.01.2018року склав 62 423,31грн.
Вказаній фак підтверджено Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.17 по 02.01.2018року, який було підписано та скріплено печатками Сторін.
Надаючи правову оцінку вказаному акту судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Судом встановлено, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків є підписаним без заперечень та скріплений печатками обох сторін, а отже є визнається судом таким, що є належним та допустимим доказом у справі.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
На виконання умов Договору та заявки позивач здійснив поставку товару, відповідно до наданих накладних на загальну суму 62 423,31 грн.
Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив оплату поставленого Товару. У зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 62 423,31 грн.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з оплати поставленого товару у розмірі 62 423,31 грн. відповідачем не виконано. Вказане відповідачем не заперечується.
Доказів оплати поставленого товару у сумі 62 423,31грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 62 423,31грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 6818,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17 278,15 грн. Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 6818,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17 278,15 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 412,38 грн.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 9.7 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції Відповідач сплачує Позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 4 412,38 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА ЛОГІСТІК" (вул. Лугова, буд.9, м. Київ, 04074; код ЄДРПОУ 39742669) на користь Державного науково-виробничого підприємства "Картографія" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 54; код ЄДРПОУ 02570463) 62 423 грн. 31 коп. основного боргу, 4 412 грн. 38 коп. - пені, 17 278 грн. 15 коп. - інфляційних втрат, 6 818 грн. 68 коп. - 3% річних та 2 270 грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов