ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.12.2021Справа № 910/919/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" про ухвалення додаткового рішення у господарській справі
за позовом 1) Компанії “Баядера Менеджмент Лімітед”,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія"
до 1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,
2) Державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності”
про визнання права на реєстрацію знака для товарів і послуг, визнання недійсним рішення про відмову в реєстрації знака та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача-1: Нізола Н.М.;
від позивача-2: Нізола Н.М.;
від відповідача-1: Мелешко В.І.;
від відповідача-2: Запорожець Л.Г.
Компанія “Баядера Менеджмент Лімітед” (далі - позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Національна горілчана компанія” (далі - позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач-1) та Державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності” (далі- відповідач-2), в якому просять суд:
- визнати повністю недійсним висновок Державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності” вих. № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019 року про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 у зв'язку з його затвердженням Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;
- визнати право Компанії “Баядера Менеджмент Лімітед” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна горілчана компанія” на реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 за результатами кваліфікаційної експертизи для всіх заявлених на реєстрацію за цією заявкою товарів 21, 33 і послуг 35 класів МКТП;
- зобов'язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 для всіх заявлених за цією заявкою товарів 21, 33 і послуг 35 класів МКТП, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені “Промислова власність” та видати на ім'я відповідних заявників: Компанії “Баядера Менеджмент Лімітед” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна горілчана компанія” відповідне свідоцтво за умови сплати ним адміністративного збору за видачу свідоцтва та збору № 41700 за публікацію про видачу свідоцтва у встановленому законом порядку та розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачами було подано до Укрпатенту в електронній формі заявку № m 2017 19236 для реєстрації знаку для товарів і послуг, проте за результатами проведення кваліфікаційної експертизи Укрпатентом було винесено висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019, що набуло статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою № m2017 19236 від 31.08.2017. Як зазначають позивачі вказане рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки порушує права інтелектуальної власності та охоронювані законом інтереси позивачів пов'язані з отриманням правової охорони на знак для товарів і послуг за заявкою № m2017 19236 від 31.08.2017.
23.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивачі подали заяву про уточнення позовних вимог, в якій, з урахуванням змін, внесених до чинного законодавства, просять суд розглядати позовні вимоги у наступній редакції:
- визнати повністю недійсним рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 року, яким затверджено висновок Державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності” вих. № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019 року про невідповідність позначення за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 року умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи;
- визнати право Компанії “Баядера Менеджмент Лімітед” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна горілчана компанія” на реєстрацію торговельної марки за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 за результатами кваліфікаційної експертизи для всіх заявлених на реєстрацію за цією заявкою товарів 21, 33 і послуг 35 класів МКТП;
- зобов'язати Державне підприємство “Український інститут інтелектуальної власності” внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про реєстрацію торговельної марки за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 для всіх заявлених за цією заявкою товарів 21, 33 і послуг 35 класів МКТП, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені “Промислова власність” та видати ім'я відповідних заявників: Компанії “Баядера Менеджмент Лімітед” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна горілчана компанія” відповідне свідоцтво за умови сплати ним державного мита за видачу свідоцтва та збору № 41700 за публікацію про видачу свідоцтва у встановленому законом порядку та розмірі.
Суд, розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, визнав її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України та прийняв до розгляду. Суд розглядав справу, виходячи з уточнених позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 позовні вимоги Компанії “Баядера Менеджмент Лімітед” та Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" - задоволено частково. Визнано повністю недійсним рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 року, яким затверджено висновок Державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності” вих. № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019 року про невідповідність позначення за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 року умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи.
Стягнуто з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Компанії “Баядера Менеджмент Лімітед” 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.
Стягнуто з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна горілчана компанія” 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
22.06.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 видано накази.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/919/20 залишено без змін.
12.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" судові витрати, понесені позивачем-1 на професійну правничу допомогу адвоката та за проведення судової експертизи у розмірі (сумі) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 розгляд заяви призначено на 25.11.2021.
24.11.2021 до суду надійшло клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надіслане на електронну пошту суду), в якому відповідач-1 просить суд відкласти розгляд заяви на іншу дату з метою надання можливості представнику Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ознайомитися з матеріалами справи, а саме доказами понесення заявником витрат на правову допомогу та судову експертизу.
У судовому засіданні 25.11.2021 відкладено розгляд заяви на 09.12.2021.
08.12.2021 до суду надійшли заперечення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надіслане на електронну пошту суду) проти заяви позивача-2 про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач, зокрема зазначає про надмірний розмір витрат на правничу допомогу, що заявляється позивачем-2 до стягнення, неспіврозмірність таких витрат, а також зазначає, що позивачем-2 не надано документального підтвердження фактичних витрат на правову допомогу та детального опису обсягу наданих послуг.
08.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" надійшли уточнення до заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача-2 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 150 000, 00 грн (по 75 000, 00 грн з кожного відповідача) та 27 457, 92 грн витрат за судову експертизу.
У цьому судовому засіданні представник позивачів підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення такої заяви.
Отже, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, яка підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3,4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Білицьким Пилипом Вікторовичем, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 5991 від 23.11.2017 (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" (далі - клієнт) укладено договір № 26-11/19 про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту, а саме, здійснення захисту прав та представництво інтересів клієнта в усіх державних органах та установах, недержавних організаціях, підприємствах усіх форм власності, а також в судах всіх юрисдикцій, в тому числі, на стадії апеляційного і касаційного провадження у справі щодо визнання незаконним (скасування) рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.11.2019 № 120455/ЗМ/19 про відмову у реєстрації знаку для товарів і послуг за заявкою № m2017 19236 від 31.08.2017 та зобов'язання зареєструвати відповідний знак.
Розділом 3 договору визначені права надані адвокату щодо вчинення дій від імені клієнта.
Відповідно до п. 4.1. договору, вартість правової допомоги за цим договором з підготовчих дій адвоката та представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції становить 150 000, 00 грн без ПДВ, що визначається виходячи із вартості однієї години роботи адвоката, що складає 2 000, 00 грн без ПДВ за одну робочу годину та обсягу робочих годин, необхідних адвокату для надання клієнтові правової допомоги, що є предметом даного договору та за погодженням сторін складає 75 годин.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем-2 згідно умов договору № 26-11/19 від 26.11.2019 здійснено оплату послуг адвоката на загальну суму 150 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою.
Так, інтереси позивача в судових засіданнях представляв адвокат Білицький П.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №5991 від 23.11.2017), який діяв на підставі довіреності б/н від 27.11.2019, був присутній у всіх судових засіданнях по даній справі.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
За таких обставин, враховуючи те, що судом частково задоволені позовні вимоги, перевіривши подані позивачем-2 докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем-2 суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем-2 до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.
При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві зі 150 000, 00 грн, які були перераховані позивачем-2 на користь адвоката Білицького П.В. 23 550, 00 грн перераховані останнім на користь судового експерта Жили Б.В. за надання висновку №179 за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 10.03.2020.
Тобто, фактично витрати позивача-2 на правничу допомогу складають 126 450, 00 грн.
Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 року, яким затверджено висновок Державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності” вих. № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019 року, судом під час ухвалення рішення понесені позивачами витрати за вказану вимогу було поклададено на відповідача-1.
Оскільки судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності”, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, витрат на проведення експертизи.
Таким чином, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем-2 заяв по суті справи, клопотань, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд, з урахуванням заперечень відповідача-1, вважає за можливе покласти на відповідача-1 витрати понесені позивачем-2 на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на заяву про ухвалення додаткового рішення та зазначає, що у даному випадку не підлягають застосуванню положення п. 69 постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2021 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», з огляду на заявлені вимоги, зокрема щодо визнання недійсним рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 року, яка була задоволена судом.
Суд також вважає безпідставними твердження відповідача щодо відсутності доказів понесенння позивачем-2 витрат на правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи наявна відповідна банківська виписка.
Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача-1 на те, що в реєстрі адвокатів України відсутні відомості про адвоката Білицького П.А., з огляду на наступне.
Так, згідно зі статтею 12 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Аналіз вказаних законодавчих норм свідчить, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2019 у справі № 855/229/19.
Стаття 32 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Так, до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю КВ № 5991, виданого 23.11.2017 року адвокату України Білицькому Пилипу Вікторовичу.
Доказів, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять.
Також відсутні докази щодо припинення права Білицького Пилипа Вікторовича на заняття адвокатською діяльністю у порядку передбаченому законом.
Тож, з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна горілчана компанія” підлягають стягненню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Щодо стягнення витрат за проведення судової експертизи, суд зазначає наступне.
За змістом ст.127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 було призначено у справі № 910/919/20 судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія".
19.02.2021 матеріали справи № 910/919/20 надійшли до Господарського суду міста Києва разом з висновком експертів № 004/21 від 11.02.2021 .
Як вбачається з акту № 004/21 здачі-приймання висновку експерта у справі № 910/919/20, складеного Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України позивачем-2 (Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія") було сплачено експертній установі 27 457, 92 грн за проведення судової експертизи.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, оскільки висновок експертів № 004/21 за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 11.02.2021, прийнятий судом як належний та допустимий доказ, наявні підстави для покладення на відповідача-1 витрат понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" на проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності, призначеної судом.
Таким чином з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України підлягають стягненню у повному обсязі витрати на проведення експертизи у розмірі 27 457, 92 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, ідентифікаційний код - 37508596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна горілчана компанія” (Смілянське шосе, 8-й кілометр, буд 2, с. Степанки, Черкаський район, Черкаська область, 19632, ідентифікаційний номер - 32718137) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 27 457 (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 92 коп. - витрат на проведення експертизи.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст додаткового рішення складено: 20.12.2021.
Суддя С.О. Щербаков