ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2021Справа № 910/16025/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київський маргариновий завод»
до товариства з обмеженою відповідальністю « 100 мозгов»
про стягнення 45671,39 грн,
Представники:
не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський маргариновий завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю « 100 мозгов» про стягнення 45671,39 грн, в тому числі: 38917,00 грн боргу, 2216,67 грн 3% річних, 4537,72 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 010818/1 на розробку інформаційної системи (веб-сайту) від 01.08.2018. Позивач вважає, що має безумовне право відмовитись від цього договору та вимагати повернення раніше сплаченого авансу на підставі ст. 849 ЦК України.
Суд своєю ухвалою від 22.10.2021 відкрив провадження у справі № 910/16025/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.08.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Київський маргариновий завод» (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю « 100 мозгов» (виконавець) уклали договір № 010818/1 на розробку інформаційної системи (веб-сайту) (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу по створенню веб-сайту, надати її результат замовнику, а замовник - прийняти належно виконану роботу і оплатити її.
Замовник має право в будь-який час до здачі результату роботи ініціювати розірвання договору, сплативши виконавцю за вже виконану роботу (п. 2.1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2.3 Договору замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів після виконання робіт підписати акт здачі-прийому виконаних робіт або надати перелік недоліків для виправлення.
Виконавець зобов'язаний протягом 3-х календарних днів з моменту закінчення виконання робіт, направити замовнику рекомендованим або цінним листом з повідомленням про вручення (або передати уповноваженому представнику замовника) підписані та скріплені печаткою виконавця два примірники акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 2.2.5 Договору).
Згідно з умовами Договору моментом завершення виконання робіт за відповідним етапом вважається розміщення відповідної версії веб-сайту на веб-сервері виконавця з можливістю безперешкодного доступу до вказаної версії замовника. Після виконання всіх етапів робіт виконавець розміщує (здійснює інсталяцію) веб-сайт на веб-сервері, вказаному замовником в ТЗ. Після цього сторони підписують підсумковий акт приймання-передачі виконаних робіт.
Сторони домовились (додаток № 1 до Договору):
- виконавець виконує роботи в термін до 01 жовтня 2018 року; загальна вартість виконаних робіт становить разом 38917,00 грн;
- вартість робіт оплачується: 50 % від вартості робіт оплачується замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання та скріплення печатками сторін Договору та цього Додатку; 50 % від вартості робіт оплачується замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання та скріплення печатками сторін кінцевого акту приймання-передачі виконаних робіт.
Позивач сплатив за виставленими відповідачем рахунками 38917,00 грн (16.08.2018 та 09.09.2019).
Відповідач виконання робіт не розпочав.
05.11.2019 позивач надіслав на адресу відповідача з вимогу № 33 від 18.10.2019 про повернення коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, за змістом цієї норми замовник має безумовне право відмовитись від договору підряду та вимагати повернення раніше сплаченого авансу за цим договором.
Правовим наслідком відмови від договору є його припинення шляхом дострокового розірвання. Отже, договір є розірваним.
Наслідком припинення договору є відсутність правових підстав для володіння коштами в частині невиконаного зобов'язання. Таким чином, виходячи з приписів п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, вимоги про стягнення 38917,00 грн є обґрунтованими.
На дату звернення позивача до суду, відповідач в добровільному порядку не повернув суму передоплати позивачу.
Верховний Суд в постанові № 910/21154/17 від 15.02.2019 зазначає, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину. Як наведено вище, має місце: а) одностороння відмова замовника від договору, б) повідомлення виконавця (відповідача) про цю відмову, в) підтвердження факту перерахування передоплати замовником.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі N 916/1591/17, від 11.11.2018 у справі N 910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі N 912/2709/17.
Саме з такої правової підстави, позивач звернувся з цією позовною заявою про повернення передоплати за вже розірваним в односторонньому порядку договором. Предметом спору є застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, а зокрема, повернення передоплати, як способу безпідставного користування відповідачем коштами позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тому зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала.
Частиною 2 статті 570 ЦК України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами положень чинного в Україні законодавства авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.
Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/1084/18).
Зважаючи на факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за договором, наявні всі правові підстави для повернення відповідачем отриманих ним від позивача авансових платежів в розмірі 38917,00 грн.
Після звернення позивача з цим позовом до суду, відповідач основний борг на суму 38917,00 грн. не сплатив.
Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача до стягнення з відповідача підлягають 2216,67 грн 3% річних та 4537,72 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київський маргариновий завод» до товариства з обмеженою відповідальністю « 100 мозгов».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « 100 мозгов» (вул. Федорова, 26, м. Київ, 03038, код 40364945) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київський маргариновий завод» (вул. Шота Руставелі, 4, кв. 4, м. Київ, 01023, код 40441851) 38917,00 грн боргу, 2216,67 грн 3% річних, 4537,72 грн інфляційних втрат, 2270,00 грн судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Суддя С. А. Ковтун