Справа № 240/20310/20 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
23 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддів Файдюка В.В.,
Суддів Мєзєнцева Є.І.,
Собківа Я.М.,
При секретарі Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, призначення та виплату одноразової грошової допомоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України яка полягає у не здійсненні призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ №548902 від 19 липня 2019 року та серії 12ААБ №549828 від 21 січня 2020 року - у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календаврного року, в якому встановлено другу групу інвалідності, а саме - 2020 рік;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 54300 грн. недоплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ №548902 від 19 липня 2019 року та серії 12ААБ №549828 від 21 січня 2020 року - у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календаврного року, в якому встановлено другу групу інвалідності, а саме - 2020 рік.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що під час проходження військової служби позивач отримав травму, яка спочатку призвела до встановлення ІІІ групи інвалідності (2019 рік), за яку відповідачем була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2019 року, в сумі 480 250,00 грн., а в подальшому - до встановлення ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (2020 рік), за яку відповідачем була призначена та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме - 2019 рік. На думку позивача, розмір одноразової грошової допомоги, належної йому у зв'язку з встановленням в 2020 році другої групи інвалідності, був невірно визначений відповідачем, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, внаслідок чого останній звернувся до міністерства із заявою про виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності, однак відповіді на своє звернення не отримав, що і стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
В обґрунтування своєї позиції суд зазначив, що законодавство, яке регулює спірні відносини, пов'язує право на отримання одноразової грошової допомоги з днем встановлення інвалідності. Положеннями Порядку №975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає саме в момент встановлення інвалідності, а право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII виникає в момент встановлення вищої групи інвалідності. Отже, 21 січня 2020 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу повторно встановлено другу групу інвалідності, з 21 січня 2020 року, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. Саме в 2020 році позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ.
Згідно пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Тобто, Законом №2011-ХІІ доручено Кабінету Міністрів України визначати лише порядок призначення і виплати одноразової ірошової допомоги. Натомість розміри одноразової грошової допомоги визначається статтею 16-2 Закону №2011-ХІІ.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження на 21 грудня 2021 року.
Разом з тим, згідно ч. 1 статті 193 КАС України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Таким чином, при винесенні судом рішення 23 грудня 2021 року було дотримано процесуальні норми КАС України, зокрема, щодо строку розгляду апеляційної скарги.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Близньоківським РВ ГУМВС України в Харківській області 15 березня 2011 року.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08 серпня 2019 року №194 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) та виключено зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №548902 від 02 серпня 2019 року позивачу з 19 липня 2019 року до 01 вересня 2022 року первинно встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: травма, захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Внаслідок встановлення позивачу третьої групи інвалідності Міністерством оборони України було виплачено йому одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, в сумі 480 250,00 грн.
Надалі відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №549828 від 07 лютого 2020 року позивачу з 21 січня 2020 року до 01 березня 2023 року повторно встановлена ІІ група інвалідності. Причина інвалідності: травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
16 лютого 2020 року позивачу було видано посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
13 березня 2023 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №39, про призначення солдату в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), звільненому 08 серпня 2019 року, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ №548902 від 19 липня 2019 року та серії 12ААБ №549828 від 21 січня 2020 року, одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019), в сумі 96 050,00 грн.
Вважаючи, що відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги у неналежному розмірі, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою від 02 жовтня 2020 року, в якій просив доплатити йому 54 300,00 грн. недоплаченої одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності. Однак, відповіді на своє звернення не отримав.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі також - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п.1 статті 16 Закону№2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Положеннями пп.4 п.2 статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пп. "б" п. 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно пп.1 п.6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Отже, з наведених норм вбачається, що судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані правові норми пов'язують право на отримання одноразової грошової допомоги з днем встановлення інвалідності. Положеннями вказаного Порядку чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Як зазначено вище, вперше ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено у 2019 році.
Таким чином, в оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що відповідно до законодавства, яке діяло на день повторного огляду позивача, коли йому було встановлено вищу ІІ групу інвалідності, він мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме - 2019 року. Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, складав 1921 грн.
Отже, після встановлення позивачу ІІ групи інвалідності у 2020 році, відповідно до законодавства, яке діяло на вказану дату, він мав право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 96050, 00 грн. (1921 грн. х 300 - 480250,00 грн. = 96050, 00 грн.), яка і була йому виплачена у квітні 2020 року.
Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що Міністерство оборони України правомірно нарахувало та здійснило виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме - у 2019 році, внаслідок чого такі дії Міністерства оборони України є законними.
Щодо посилання позивача на те, що розміри одноразової грошової допомоги визначається виключно статтею 16-2 Закону №2011-ХІІ, а не Порядком №975, то суд вважає його недоречним, оскільки вказана норма Закону №2011-ХІІ є загальною, встановлює величину, з якої обчислюється одноразова грошова допомога (прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року), в той час як Порядок №975 конкретизиє її положення та вказує, який саме рік має застосовуватися як розрахункова величина (прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність).
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків