Справа № 640/11417/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
21 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 02 лютого 2021 року «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно заяви від 01 лютого 2021 року на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №644 від 13 липня 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №644 від 13 липня 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві, починаючи із 01січня 2020 року у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та виплатити різницю між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 644 від 13 липня 2020 року, однак листом від 04 лютого 2021 року № 2600-0306-8/7910 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстав того, що розмір посадового окладу не відповідає положенню ч. 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року даний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02 лютого 2021 року №930050886337 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №644 від 13 липня 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно довідки №644 від 13 липня 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовлено.
При цьому суд виходив з того, що під час перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на яке особа набула на момент виходу у відставку, і його розмір не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.
Отже, застосування відповідачем відсоткового показника, передбаченого ч.3 статті 142 Закону № 1402-VIII, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача є протиправним, оскільки цей показник стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Вимоги скарги обґрунтовано тим, що позов має бути задоволений саме з 01 січня 2020 року, а не з 19 лютого 2020 року, як зазначив суд першої інстанції, не обґрунтувавши при цьому свою позицію з даного приводу. Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині щодо відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги скарги обґрунтовано тим, що утримання судді у відставці згідно наданої довідки від 13 липня 2020 року №644, в якій визначений розмір посадового окладу, не відповідає положенню ч. 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу суддів, в якому зазначено про її безпідставність, у зв'язку з чим вони не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статусі судді у відставці Шевченківського районного суду м. Києва.
З 17 жовтня 2017 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в місті Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно із порядком, передбаченим пунктом 25 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону № 1402-VIII.
27 січня 2020 року у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 68 встановленого зразка від 21 січня 2020 року.
Листом від 04 лютого 2020 року № 2600-0306-8/7910 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, мотивуючи своє рішення відсутністю результатів кваліфікаційного оцінювання.
13 липня 2020 року листом ДСА України відкликано попередній лист та видано іншу довідку встановленого зразка № 644 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка пред'явлена відповідачу для перерахунку.
02 лютого 2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №930050886337 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з підстав того, що довідка не відповідає вимогам ч.3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходив з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у цій правовій нормі зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон України №1402-VIII).
Згідно п. 2 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон України № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, ч.2 цієї правової норми закріплено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.3 статті 142 Закону України №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж правової норми передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.3 статті 135 Закону України №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 цього розділу було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI (пункт 23).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII.
Відповідно до п.24 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розд.ХІІ встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
З наявного у справі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №442/вс-17 від 27 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 пройшла кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII зі змінами.
Суд наголосив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз.4 пп. 3.1 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз.5, 6 пп. 2.2 п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно ч. 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з 19 лютого 2020 року судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі саме положень Закону України №1402-VIII.
Водночас, такий Закон передбачає проведення відповідного розрахунку, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Конституційний Суд України у рішенні від 18 лютого 2020 року наголосив, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Як вбачається зі змісту зазначеного Закону, розмір суддівської винагороди складався, у тому числі, із посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, у той час як Закон України №1402-VIII закріплює розмір посадового окладу - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З огляду на викладене, колегія дійшла висновку, що новим Законом України №1402-VIII встановлено новий підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому всім суддям, незалежно від дати виходу у відставку, утримання підлягає розрахунку згідно із положеннями саме Закону України №1402-VIII.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення розрахунку довічного грошового утримання суддям, які виходили у відставку до набрання чинності Законом України №1402-VIII, із застосуванням положень такого Закону, а також Закону України № 2453-VI призведе до того, що утримання таких суддів буде значно більшим за своїм розміром ніж те, яке зможуть отримати судді, які підуть у відставку за Законом України №1402-VIII.
Щодо посилання відповідача на те, що довідка, видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві за № 644 13 липня 2020 року про суддівського винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не відповідає вимогам статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», то слід зазначити, що така довідка для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за формою і змістом відповідає вимогам Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків