Справа № 643/8176/18
Провадження № 2/643/245/21
03.11.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Майстренко О.М., за участю секретаря судового засідання - Сілаєвої Е.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення матеріальних та моральних збитків та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій,суд ,-
встановив:
20 липня 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 штраф за порушення умов договору від 20 лютого 2018 року у розмірі 60600 грн. та стягнути суму понесених судових витрат.
В обґрунтування зустрічного позову позивач зазначив, що між ним та ОСОБА_1 було укладено Договір №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20 лютого 2018 року. Однак останнім, на думку позивача за зустрічним позовом , було порушено умови Договору №376, а саме порушено п. 5.4 цього Договору, в якому зазначено, що замовник зобов'язується не передавати будь-яким способом інформацію, отриману від виконавця стороннім особам, а у випадку порушення даної умови, замовник зобов'язується виплатити компенсацію виконавцю у розмірі вартості сплаченого Пакету послуг за кожний випадок передачі інформації. У відповідності до умов Додатку 1 до Договору №376 вартість Пакету послуг склала 60600 грн. (шістдесят тисяч шістсот гривень, 00 копійок).
Також у вищевказаному зустрічному позові зазначено, що сплата за Договором №376 здійснювалася з банківської картки напарника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який опублікував на сайті-відеохостингу Youtube відео на персональній сторінці-акаунті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 меня кинул Назар Мельник «Готовый бизнес» на 60 000 грн. (мовою оригіналу). У зв'язку з чим передав інформацію стороннім особам та порушив п.5.4. Договору №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20 лютого 2018 року. Копія відео на DVD-R диску та акт-огляду веб-сайтів від 12.04.2018 були додані до зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків - сплати судового збору.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2018, позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення матеріальних та моральних збитків залишено без розгляду. Роз'яснено, що залишення позову без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду. Клопотання представників відповідача про стягнення судових витрат залишено без задоволення. Зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернуто заявнику. Роз'яснено, що повернення зустрічного позову не позбавляє права Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звернутись до суду з позовною заявою на загальних підставах.
23.10.2018 року представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвокатом Жук Юрієм Миколайовичем було подано апеляційну скаргу на ухвалу від 05.10.2018 року, до якої крім іншого було долучено скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_4 , адресовану Вищій раді правосуддя з проханням притягнути суддю ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22.01.2019 року, апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Жук Юрієя Миколайовича задоволено частково. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2018 року в частині повернення позовної заяви ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині направлено до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
01.02.2019 року, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 передана для розгляду судді Довготько Т.М.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.02.2019 року суддя Довготько Т.М. заявила самовідвід, у зв'язку зі зверненням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із скаргою до Вищої ради правосуддя на її дії, як головуючого у даній справі, з метою не порушення прав сторін на справедливий суд.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 року суддею Майстренко О.М. було прийнято позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій.
06.05.2019 представником ОСОБА_1 - адвокатом Головіновим Богданом В'ячеславовичем було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якій він просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог у справі №643/8176/18, з огляду на їх необґрунтованість.
Також у відзиві було зазначено, що первинний позов про захист прав споживачів у справі №643/8176/18 ОСОБА_1 , не підписував, а сам позов був поданий юристом в інтересах ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 . Крім того, у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 не укладав Договору №376 від 20.02.2018, а в копії вказаного договору взагалі відсутні будь-які його підписи, якого з незрозумілих підстав було зазначено контрагентом за цим договором. При цьому, грошові кошти у розмірі 60600 грн. ФОП ОСОБА_2 переводив саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.07.2019 року закрито підготовче провадження за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та призначено справу до судового розгляду.
Суд, дослідивши матеріали та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що зустрічним позивачем ФОП ОСОБА_2 , в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, не надано доказів укладення між ним та ОСОБА_1 . Договору №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20.02.2018. В копії Договору №376 від 20.02.2018, яка міститься матеріалах даної судової справи, в реквізитах сторін Договору №376 від 20.02.2018, а також в реквізитах сторін Додатку №1 до Договору №376 від 20.02.2018 наявні лише підписи виконавця ФОП ОСОБА_2 , однак підписи ОСОБА_1 - відсутні.
Крім того, як зазначають обидві сторони по справі, оплату послуг за Договором №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20.02.2018 здійснював не ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 . В матеріалах справи також відсутні докази того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладався договір про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК України), чи якісь інші подібні договори.
Відповідно до ч. 1 ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Отже, вимога ФОП ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу за порушення умов Договору №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20 лютого 2018р. у розмірі 60600 гри. не підлягає задоволенню, оскільки відсутні докази того, що договір між сторонами укладався.
Слід зазначити, що відповідно до умов Договору №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20.02.2018, вказаний договір фактично є договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК України): за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частинами 2-3 статті 639 ЦК України, передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Частиною 2 статті 638 ЦК України, передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Натомість, у матеріалах справи відсутні докази того, що сторони у передбаченій законом формі, досягли згоди щодо усіх, передбачених законом, обов'язкових умов договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК України): відсутній підпис ОСОБА_1 в Договорі №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20.02.2018. Тому сторони не дійшли згоди щодо обов'язкових умов договору в формі, передбаченій законом (письмовій).
За правилами пункту 3 частини першої статті 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема на підставі договору передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Таким чином, Договір №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20.02.2018 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відповідає письмовій формі, а тому є нікчемним в силу закону, який не вимагає визнання його таким в судовому порядку, а копія вказаного договору без оригіналу підпису ОСОБА_1 не може слугувати достовірним та достатнім доказом на підтвердження того, що між сторонами відбулися оферта та акцепція в розумінні ч. 2 ст. 638 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №753/20633/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписом частини другої статті 83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Слід зазначити, що зустрічним позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Договір №376 щодо надання послуг налаштування аккаунту з рекламною компанією в соціальній мережі від 20.02.2018 взагалі підписувався ОСОБА_1 та що саме останній порушив п. 5.4. цього договору.
За таких обставин, суд вважає, що заявлені вимоги зустрічного позивача ФОП ОСОБА_2 за зустрічним позовом про стягнення штрафних санкційнедоведені та не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Судом першої інстанції були з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, позивач за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача суму понесених судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот) гривень та судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири ) гривень 80 копійок.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову судові витрати за зустрічним позовом залишити за рахунок зустрічного позивача ФОП ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - відмовити.
Судові витрати за зустрічним позовом залишити за рахунок зустрічного позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Первинний позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2
Зустрічний позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований: АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_4 .
Суддя Майстренко О.М.