Справа № 643/17075/21
Провадження № 2/643/5673/21
26.11.2021 року року Московський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді - Харченко А. М.
за участю секретаря - Шестакової К. С.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ Укрелектромаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабухова О. В., звернулася до суду з позовом до ТОВ «СКБ Укрелектромаш», в якому просить суд стягнути з ТОВ «СКБ Укрелектромаш» на її користь суму середнього заробітку за час затримки виплати ОСОБА_1 сум, належних їй при звільненні, у розмірі 51 939,09 грн; стягнути з ТОВ «СКБ Укрелектромаш» на користь ОСОБА_1 суму понесених останньою у зв'язку із розглядом справи судових витрат у розмірі: 908,00 гривень (сума сплаченого судового збору) та 16000,00 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.05.2021 (8000,00 грн) та договору про надання правової допомоги від 12.04.2021 (8000,00 грн).
В обґрунтування позову посилається на ті обставини, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2019 (набрало законної сили 08.01.2020) у цивільній справі № 643/16287/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СКБ Укрелектромаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення працівника, стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки, - позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з ТОВ «СКБ Укрелектромаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за вересень 2018 року та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток в розмірі 13 275,56 грн та середній заробіток за час затримки виплати сум, належних позивачу при звільненні в розмірі 69 526,93 грн, на виконання якого 27.01.2020 було відкрито виконавче провадження № 61019281. Зазначеним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2019 було встановлено, що: позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем і 28.09.2018 позивач була звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту здійснення розрахунку з позивачем за нараховану, але не виплачену заробітну плату за час затримки. Суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення (28 вересня 2018 року) становить 274,81 грн. в день. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2019 задоволено позов ОСОБА_1 в межах позовних вимог - стягнуто з відповідача, зокрема, суму середнього заробітку за час затримки виплати відповідачем належних позивачу при звільненні сум за період з 28.09.2018 по 01.10.2019 у розмірі 69 526,93 грн. В свою чергу днем фактичного розрахунку ТОВ «СКБ Укрелектромаш» з ОСОБА_1 є 03.07.2020, що підтверджується квитанцією. Внаслідок цього, періодом часу затримки виплати ОСОБА_1 її середнього заробітку є період з 02.10.2019 (оскільки рішенням Московського районного суду м. Харкова було стягнуто середній заробіток за період з 28.09.2018 по 01.10.2019) по 03.07.2020 (день фактичного розрахунку). Сума середнього заробітку за час затримки виплати відповідачем належних ОСОБА_1 при звільненні сум (з 02.10.2019 по 03.07.2020) складає 51939,09 грн.
Ухвалою суду від 04.10.2021 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, справу ухвалено розглядати у спрощеному провадженні.
Ухвалою суду від 18.11.2021 у задоволенні клопотання представника ТОВ «СКБ Укрелектромаш» про розгляд цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ Укрелектромаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.
Відповідач ТОВ «СКБ Укрелектромаш» надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив у відзиві, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зазначеному в позові розмірі протирічить компенсаційному характеру заходів відповідальності в цивільному праві та принципам розумності, справедливості та пропорційності; що сума середнього заробітку розрахована позивачем не вірно; а витрати позивача на правову допомогу є неспівмірними і не підтвердженими, з огляду на відсутність їх документального підтвердження.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова (суддя Задорожна А. М.) від 04.12.2019 (набрало законної сили 08.01.2020) у цивільній справі № 643/16287/19 (а. с. 21 - 22) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СКБ Укрелектромаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення працівника, стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки, - позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з ТОВ «СКБ Укрелектромаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за вересень 2018 року та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток в розмірі 13 275,56 грн та середній заробіток за час затримки виплати сум, належних позивачу при звільненні в розмірі 69 526,93 грн, з утриманням із вказаних в цьому абзаці сум податку на додану вартість та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2019:
-«…позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем…» (абз. 5 мотивувальної частини рішення суду);
-«28.09.2018 позивач була звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України…» (абз. 5 мотивувальної частини рішення суду);
-«Відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту здійснення розрахунку з позивачем за нараховану, але не виплачену заробітну плату за час затримки…» (абз. 15 мотивувальної частини рішення суду);
-«Суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення (28 вересня 2018 року) становить 274,81 грн. в день (3657,03 грн. - заробітна плата позивача за серпень 2018 року + 5686,55 грн. - заробітна плата позивача за липень 2018 року / 34 відпрацьованих позивачем днів у серпні та липні 2018 року разом). Вказана сума за серпень визначена без врахування оплати за відпустку, що відповідає Порядку. Вказані вище суми визначені у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки та інші обов'язкові платежі, що відповідає Порядку» (абз. 16 мотивувальної частини рішення суду).
-«Позивач була звільнена 28.09.2018, що підтверджується копією наказу про звільнення (а.с. 18), а рішення у справі ухвалене 04.12.2019, отже період затримки розрахунку при звільненні позивача складає 298 робочих днів (1 робочий день з 28 по 30 вересня 2018 року + 22 у жовтні 2018 року + 22 у листопаді 2018 року + 21 у грудні 2018 року + 21 у січні 2019 року + 20 у лютому 2019 року + 20 у березні 2019 року + 21 у квітні 2019 року + 21 у травні 2019 + 18 червні 2019 року + 23 у липні 2019 року + 21 у серпні 2019 року + 21 у вересні 2019 року + 22 у жовтні 2019 року + 21 у листопаді 2019 року + 3 робочих дні з 01 по 04 грудня 2019 року включно)» (абз. 17 мотивувальної частини рішення суду).
-«Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 81893,38 грн. (274,81 грн. - середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення * 298 робочих днів - період затримки розрахунку при звільненні) у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні та 13275,56 грн. - заборгованість по заробітній платі у вересні 2018 року та компенсація за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки. Суми вказані без виключення сум відрахування на податки та інші обов'язкові платежі, що відповідає Порядку» (абз. 18 мотивувальної частини рішення суду).
На виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист (а. с. 21 - 22), внаслідок пред'явлення позивачем якого 27 січня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 61019281.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2019 задоволено позов ОСОБА_1 в межах позовних вимог - стягнуто з відповідача, зокрема, суму середнього заробітку за час затримки виплати відповідачем належних позивачу при звільненні сум за період з 28.09.2018 по 01.10.2019 у розмірі 69 526,93 грн, що підтверджується доданою позивачем копією позовної заяви у цивільній справі № 643/16287/19 (а. с. 21 - 21).
Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Днем фактичного розрахунку ТОВ «СКБ Укрелектромаш» з ОСОБА_1 є 03.07.2020, що підтверджується квитанцією № 1252462699 від 03.07.2020 на суму 82 802,49 грн (а. с. 12), внаслідок чого виконавче провадження № 61019281 було закінчено, що підтверджується наданим позивачем витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження (а. с. 8).
Отже, періодом часу затримки виплати позивачу її середнього заробітку є період з 02.10.2019 (оскільки рішенням Московським районним судом м. Харкова було стягнуто середній заробіток за період з 28.09.2018 по 01.10.2019) по 03.07.2020 (день фактичного розрахунку відповідачем згідно з квитанцією у виконавчому провадженні № 1252462699).
Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Згідно з ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.
П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.
Відповідно до ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 67 КЗпП України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
Відповідно до ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Згідно з абз. 7 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
Суд, при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виплати відповідачем належних ОСОБА_1 при звільненні сум, критично оцінює надані відповідачем разом із відзивом копії довідки про режим роботи від 25.11.2020 вих. № 88 та наказів керівника про зміну режиму роботи через невідповідність їх вимогам ст. 80 ЦПК України, оскільки вони не підтверджують у сукупності обставини зміни кількості робочих днів у періоді, протягом якого відповідачем було затримано остаточний розрахунок із позивачем.
З наданих відповідачем копій наказів не вбачається, що вони погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і що вони вносять зміни щодо кількості робочих днів до правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору.
Ані правила внутрішнього трудового розпорядку, ані колективний договір з відповідними змінами за вказаний період у відповідних редакціях відповідачем суду не надано.
Тому суд, розраховуючи середній заробіток за час затримки виплати позивачу сум, належних їй при звільненні, виходить із п'ятиденного робочого тижня.
Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Аналогічний розрахунок виходячи з п'ятиденного робочого тижня був проведений Московським районним судом м. Харкова при ухваленні преюдиційного рішення від 04.12.2019 у справі № 643/16287/19.
ТОВ «СКБ Укрелектромаш» брало участь у цивільній справі № 643/16287/19 у статусі відповідача.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виплати відповідачем належних ОСОБА_1 при звільненні сум (з 02.10.2019 по 03.07.2020) складає, 51939,09 грн, з яких за:
жовтень 2019 (з 2-го числа): 22 (кількість робочих днів) х 274,81 (середньоденна заробітна плата, грн) = 6045,82 (середній заробіток за час затримки, грн);
листопад 2019: 21 х 274,81 = 5771,01;
грудень 2019: 21 х 274,81 = 5771,01;
січень 2020: 21 х 274,81 = 5771,01;
лютий 2020: 20 х 274,81 = 5496,20;
березень 2020: 21 х 274,81 = 5771,01;
квітень 2020: 21 х 274,81 = 5771,01;
травень 2020: 19 х 274,81 = 5221,39;
червень 2020: 20 х 274,81 = 5496,20;
липень 2020 (по 3-є число): 3 х 274,81 = 824,43.
Суд вважає доводи відповідача щодо надмірності суми середнього заробітку надуманими, з огляду на тривалий час затримки виплати відповідачем належних позивачу при звільненні сум за період з 28.09.2018 по 01.10.2019 (1 рік і три дні) та невиконання відповідачем рішення Московського районного суду м. Харкова протягом 9-ти місяців і одного дня - з 02.10.2019 по 03.07.2020 (день фактичного розрахунку відповідача з позивачем), зазначене рішення суду виконувалось саме у примусовому, а не добровільному порядку, отже заборгованість з виплати середнього заробітку виникла у зв'язку із небажанням саме відповідача відновити порушені права ОСОБА_1 , а не через поведінку позивача.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин накладення арештів на рахунки відповідача, відкриті в банківських установах, державними (приватними) виконавцями.
Суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Отже, законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 164 ЦПК України, факт належності до судових витрат окрім судового збору, витрат на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України), вбачає підстави для застосування аналогії закону до спірних відносин.
ОСОБА_1 за надання їй професійної правничої допомоги у Московському районному суді м. Харкова у наказному провадженні у справі № 643/6775/21 відповідно до Договору про надання правової допомоги від 12.04.2021 (а.с. 11) було сплачено гонорар у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується довідкою від 25.05.2021 № 1/120421 (а.с. 9), який з огляду на подальше скасування судового наказу, відсутності факту захисту порушених прав ОСОБА_1 у наказному провадженні та необхідності звернення до суду із позовною заявою у цій справі, підлягає стягненню з відповідача як витрати на професійну правничу допомогу.
За надання професійної правничої допомоги у Московському районному суді м. Харкова у позовному провадженні у цій справі позивач відповідно до п. 4.1, п. 5.1 Договору про надання правової допомоги від 07.05.2021 (а. с. 10) має сплатити гонорар адвокату, розмір якого становить 8 000,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Згідно з постановою Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України суд зазначає, що ця норма запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним.
Таким чином, гонорар адвокату, що має бути сплачений позивачем адвокату відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 07.05.2021, є витратами позивача на професійну правничу допомоги, які підлягають розподілу за результатами розгляду цієї справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з огляду на відсутність відповідного клопотання з проханням відповідача, поданого на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ Укрелектромаш», ЄДРПОУ: 23752688, юридична адреса: м. Харків, вул. Іскринська, 37, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , суму середнього заробітку за час затримки виплати сум, належних їй при звільненні, у розмірі 51 939 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 09 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ Укрелектромаш», ЄДРПОУ: 23752688, юридична адреса: м. Харків, вул. Іскринська, 37, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ Укрелектромаш», ЄДРПОУ: 23752688, юридична адреса: м. Харків, вул. Іскринська, 37, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Харченко А. М.