"24" грудня 2021 р.
Справа № 642/3433/21
Провадження № 2/642/1530/21
24 грудня 2021 м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Гримайло А.М.,
за участі секретаря судових засідань Корявець Ю.В.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтовані позовний вимог позивач вказав, що 06 листопада 2020 року позичив відповідачу ОСОБА_2 42 247,60 гривень, про що свідчить письмова розписка відповідача від 06 листопада 2020 року, що написана їм власноруч.
Відповідно до умов розписки від 06 листопада 2020 року, відповідач зобов'язується повернути борг в строк до 01 лютого 2021 року.
Відповідач не віддав борг, чим порушив виконання свого зобов'язання.
На звернення, з проханням повернути гроші, відповідач жодним чином не реагує. У зв'язку з чим, позивач, був змушений звернутися до суду.
Представник позивача в судове засідання з'явився. Позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
03.06.2021 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики (розписки) від 06 листопада 2020 року у загальній сумі 42 247,60 (сорок дві тисячі двісті сорок сім гривні 60 коп.) гривень, та судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок.
Ухвалою суду від 04.06.2021 року в справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору позики грошових коштів від 06 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого було передано відповідачу 42 247,60 грн.
Дану суму відповідач зобов'язалася повертати позивачу не пізніше 01 лютого 2021 року.
Проте, в встановлений строк відповідач борг не повернув, у зв'язку з чим відбулося порушення виконання умов договору позики.
Факт передання позики підтверджується борговою розпискою, власноруч написаною відповідачем, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 42 247,60 грн., які зобов'язався повернути до 01 лютого 2021 року.
Між тим, встановлено, що відповідач порушив умови виконання зобов'язання, передбачені договором позики грошових коштів від 06.11.2020 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Зазначені обставини справи підтверджуються відповідними письмовими доказами, а тому суд вважає їх доведеними.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики, розписки про отримання коштів внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, постанові 13.12.2017 у справі №309/3458/14-ц.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15, постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року справа №524/4946/16-ц.
Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача, які викладені у позові про те, що грошові кошти відповідачем від позивача дійсно було отримано і не повернуто до цього часу.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Отже, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобов'язань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Боржник, як зазначено у ст. 625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
З урахування викладеного, суд задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором позики від 06 листопада 2020 року в загальному розмірі 42 247,60 грн.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд
ухвалив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 паспорт НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України у Харківській обл., адреса: м. Харків, вул. Петра Тронька, буд 76) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 паспорт НОМЕР_4 виданий Московський РВ ХМУ УМВС України у Харківській обл. 15.07.1998 року, адреса: АДРЕСА_1 ) суму боргу, що становить 42 247,60 грн. (сорок дві тисячі двісті сорок сім гривень 60 коп.);
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 паспорт НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України у Харківській обл.) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 паспорт НОМЕР_4 виданий Московський РВ ХМУ УМВС України у Харківській обл. 15.07.1998 року) суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення по справі складено 24 грудня 2021 року.
Суддя А.М. Гримайло